Студопедия — Соціалізація – процес становлення особистості
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Соціалізація – процес становлення особистості






Сутність соціалізації.

Живі організми складають природну ієрархію. Чим складніший організм, тим довше доводиться йому пристосовуватися до навколишнього середовища. Тому природа подбала про те, щоб виділити спеціальний період часу, у плині якого живі істоти навчаються і пристосовуються до навколишнього світу. Комахи вже народжуються готовими до нормального функціонування у своїй екологічній ніші. Вищим організмам доводиться сутужніше. У птахів період пристосування триває один сезон, у тигрів, слонів і мавп – кілька років, у людини – він самий затягнутий. Вiд народження людське немовля є безпорадним та безпомічним організмом. Новонароджений нiчого не знає, майже нiчого не вмiє, i не може прожити бiльше кiлькох годин без допомоги iнших людей. На вiдмiну вiд iнших живих iстот, людське немовля має навчатися фактично усiм формам своєї наступної поведiнки. Тим чи iншим шляхом воно повинно трансформуватися у особу, що може ефективно брати участь у суспiльному життi. Третину свого життя людина навчається жити у суспільстві. А останнім часом фахівці прийшли до думки, що людина навчається і переучується все життя. Отже, ми стаємо людьми тiльки у ходi взаємодiї з тими, хто вже став людьми раніше. Сукупність процесів, через які вiдбувається ця трансформацiя, – тобто наше олюднювання, – дiстала назву „соцiалiзацiя”.

Соцiалiзацiя – це процес засвоєння людьми соціального досвіду та його відтворення; процес соціальної взаємодії, через який люди опановують культуру, тобто засвоюють правила та ідеї, які містяться в культурі, і тим самим прилаштовуються до інших соціальних груп та суспільства в цілому.

Ключовим терміном для характеристики соціальних властивостей людини є „особистість”.Якщо „людина” – це перш за все продукт природи, то „особистість” – продукт суспільства. Але не можна спрощувати особистість лише до виміру впливу суспільства на особистість, так як і особистість є активним суб'єктом впливу на суспільство. А поєднуючою ланкою мiж iндивiдом та суспільством є соцiалiзацiя. Ця ланка настiльки суттєва, що анi iндивiд, анi суспiльство не можуть вижити без неї. Отже, через механізми відповідної культури та належності до соціальних груп, людина формується, взаємодіє і стає особистістю.

Завдяки соціалізації виконуються дві важливі соціальні функції: трансмісії культури (перехід культурної традиції з покоління в покоління) та підтримка суспільного порядку (культурні правила стають спільними для соціальних груп та особистими для кожного індивіда).

Різновиди соціалізації.

Соцiалізацiя вiдбувається упродовж усього життя – від моменту народження до смерті. На кожнiй стадiї життєвого шляху людина зустрічає новi або змiненi обставини, як персональнi так і соцiальнi, і мусить навчатися, пристосовуватися до них. Отож, існує декілька різновидів соціалізації. Передусім виділяють первинну та вторинну соціалізацію.

Первинна соціалізація відбувається в дитинстві та юності, вона триває вiд народження до того перiоду, коли людина складається як особистiсть. Тобто, до того часу, коли її визнають соцiально вiдповiдальною, а тому й дiєздатною у правовому вiдношеннi. Здебільшого це період 18 - 22 років. Людина усвідомлює те, що вона не одна на світі і має рахуватися з іншими людьми. Найважливiша фаза соцiалiзацiї вiдбувається у дитинствi, починаючи від народження, коли закладаються емоцiйнi основи майбутньої особистостi. Більшість учених вказували на дитинство як на вирішальний фактор для розвитку особистості. Вважається, що у дитинстві на 70% формується людська особистість. Приклади свідчать, що ізоляція в дитячому віці викликає незворотні процеси в розвитку.

Вторинна соцiалiзацiя охоплює собою зрілий вік та період старості, вона спрямована на синтез iснуючих елементiв індивіда та додавання нових. Вона більше базується на реалiзмi, нiж на iдеалiзмi. Дiтей вчать бути чесними i не брехати, але пiзнiше вони навчаються тому, що так званi „маленькi невиннi неправди” також є прийнятною поведiнкою.

Оригiнальну теорiю соцiалiзацiї запропанував наприкiнцi 1970-х рр. американський психолог Роджер Гоулд. Вiн розглядає соцiалiзацiю дорослих не як продовження дитячої соцiалiзацiї, а як процес викорiнювання психологiчних ознак дитинства. Дорослi, на думку Р. Гоулда, звiльняються, перш за все, вiд мiфiв дитинства – шляхом логiчного мислення та споглядання реального життя. Дорослi усвiдомлюють, що їх батьки недосконалi i не всемогутнi, що навколишньому свiту немає справи до їх бажань та жахiв, а також що будь-який авторитет можна заперечувати. Успiшна соцiалiзацiя дорослого, за Р. Гоулдом – це швидке подолання дитячих уявлень про всемогутнiсть авторитету та про те, що оточуючi повиннi задовольняти його потреби. Тут формується бiльш реалiстичне бачення свiту, здоровий критицизм i недовiра до авторитетiв та усвiдомлення того, що усi люди мають свої переваги та свої вади. У цьому процесi людина стає толерантнiшою та досягає того чи iншого ступеню внутрiшньої свободи.

Пiд час нашого руху по життєвому шляху вiд дитинства до похилого вiку, ми час вiд часу опановуємо новi ролi та втрачаємо старi: шлюб, батьківство, професійна кар’єра та ін. Такi змiни соцiологи називають рольовими переходами. У перехiднi перiоди люди звичайно переживають непевнiсть щодо того, що їх очікує далi та вiдчувають певну напругу. Попри це вони навчаються новим рольовим вимогам, приймають або перевизначають їх так, щоб досягнути комфортної вiдповiдностi. Іншими словами, люди корегують цiнностi, вiрування, поведiнку та свiй „образ себе”. Іноді рольові переходи супроводжуються певними ритуалами – колективними церемоніями, які нерідко мають сакральний характер.

Деякi рольовi переходи потребують того, що має назву ресоцiалiзацiї – навчання новим формам поведiнки, що йдуть всупереч тим, якi були опанованi ранiше. Прикладами можуть бути ситуації перевиховання злочинців, адаптація емігрантів, перенесення сімейних негараздів, тощо. Часто ресоціалізація здійснюється в тотальних інститутах – місце проживання і роботи, де значна кількість людей, які перебувають в однакових умовах та ізольовані від широкої спільноти на тривалий термін, спільно дотримуються закритого, офіційно схваленого циклу життя. Прикладами таких інститутів є в’язниці, психіатричні лікарні, міграційні табори, військові частини, монастирі, школи-інтернати, трудові табори, тощо. Для людини такий інститут перетворюється на цілий світ, і персоналу простіше домагатися зміни підопічного або його послуху. Процеси ресоціалізації і тотальні інститути досить ґрунтовно описані у працях Ірвіна Гофмана.

Люди також підлягають політичній соціалізації, тобто включаються в певну політичну культуру, засвоюють правила гри, обов’язкові в сфері політики. Найчастіше людина один раз у житті вчиться ролі політично діючого громадянина. Але в трансформаційних суспільствах, вчитися цьому іноді доводиться декілька разів. Зокрема, в Україні відбувається процес навчання демократії, оскільки демократія без демократів – це курйоз. Недостатньо запровадити виборну систему, парламент, президента, тощо. Потрібні ще громадяни, готові приймати участь у демократичній системі та користуватися її інститутами. Тому необхідно навчитися правилам демократичної участі в житті суспільства та засвоїти їх. Треба знати, як турбуватися про супільні справи, як включатися на захист інтересів і цінностей, як і за що голосувати, до кого звертатися з петиціями, де і як протестувати, тощо. І лише тоді демократія почне діяти на повну силу.

Особливий різновид соціалізації – контрсоціалізація – засвоєння деіаційних (пов’язаних з відхиленням від норми) ролей. Щоб стати злочинцем, необхідно засвоїти особливі цінності та норми, стиль життя, способи мовлення, тощо. Контросоціалізація відбувається в злочинних угрупуваннях зазвичай спонтанно, шляхом наслідування тим, хто користується в цьому середовищі престижем і являє собою життєвий ідеал.

Агенти соціалізації.

Агенти соцiалiзацiї – це соціальні об'єкти, які соціалізують індивіда. Найважливішими серед них є: 1) сiм'я, 2) групи однолiтків, 3) заклади освіти та 4) засоби масової інформації.

У бiльшостi випадкiв первинна соцiалiзацiя дитини вiдбувається в сiм'ї. Жоден соцiальний iнститут не може серйозно конкурувати з нею у справi формування особистостi людини у дитинствi. Саме у родинi дитина набуває головних рис своєї особистостi, таких, що визначають тi вiдносно сталі способи, за якими людина поводиться з iншими людьми у широкому дiапазонi ситуацiй. Сiм’я є посередником мiж великим суспiльством i дитиною, i вона є головною дiючою силою у передаванні культури, її трансляції у часi. Вона впливає на формування особистостi дитини пiд час її проходження через найпластичнiшу фазу становлення, але часто також i пiсля досягнення зрiлостi, коли людина зберiгає постiйнi i iнтенсивнi зв'язки зі своєю батькiвською родиною.

Дослідження, проведенні в США, свідчать, що класове становище батьків впливає на їх методи виховання дітей. Від класового становища залежить не лише кількість грошей, які батьки витрачають на дітей, але й чого вони очікують від дітей. Із опитувань стало зрозумілим, що після прохання обрати з переліку особистісних рис тих, що найбільш бажані в дитині, представники нижчого класу надають перевагу слухняності і конформності. На відміну від них заможні люди обирають розумність і креативність. Американський соціолог Мелвiн Кон у 1970-тi роки дав таке пояснення цього феномену. На його думку, люди, що стоять на нижчих щаблях соціальної драбини, звичайно малоосвічені і виконують нескладні роботи, які суворо контролюються. Очікуючи, що їх діти опиняться в такому самому становищі, вони схвалюють слухняність і заради цього можуть навіть практикувати фізичне покарання. Професійна діяльність заможних, більш освічених батьків, звичайно вимагає уяви і дає більше свободи. Тому вони намагаються пробудити такі самі якості в своїх дітях. Отже, батьки діють так, щоб спонукати дітей йти по їхнім стопам.

Важливi функцiї у соцiалiзацiї вiдiграють також групи однолітків, або як їх у соціології називають – „групи рівних”. По-перше, групи однолiтків забезпечують арену, на якiй дiти можуть набувати досвіду незалежностi вiд контролю дорослих. В юностi групи однолiтків стимулюють пошук молодими людьми бiльшої свободи. По-друге, групи однолiтків дають дiтям досвiд таких взаємовiдносин, у яких вони можуть спiлкуватися як рiвнi. На противагу цьому, у свiтi дорослих дiти займають позицiю пiдлеглих, активнiсть яких дорослi спрямовують i контролюють, і дiяльнiстю яких дорослi керують. По-третє, групи однолiтків являють собою таку соцiальну сферу, в якiй позицiя дитини не є маргiнальною. Тобто, у цих групах дiти можуть набувати такого статусу, у якому їх активнiсть i їх iнтереси не є другорядними або несуттєвими, а, навпаки, є головними, i не тiльки для них самих, але й для оточуючих. I по-четверте, групи однолiтків є механiзмом передавання неформальних знань, сексуальної iнформацiї, традицiй порушення соцiальних норм, забобонiв, фольклору, анекдотів, жартiв, iгор i т. iн.

Навчальні заклади забезпечують офiцiйне, свiдоме i систематичне навчання. Але школи навчають бiльшому, нiж вмiнням та знанням, зазначеним у навчальнiй програмi. Навмисно чи ненавмисно, школи передають дiтям також так звану «приховану програму». Прихованою програмою соцiологи називають той комплекс цiнностей, ставлень та форм поведiнки, що вiддзеркалюють домiнуючі неформальнi орiєнтацiї певної спiльноти. Справа в тому, що учні навчаються не тiльки пiд час офiцiйних занять, але й у взаємодії з усім шкільним оточенням – з фiзичним середовищем, з тими ставленнями вчителiв та iнших учнiв, якi вони справляють один до одного, iз бюрократичною органiзацiєю школи. Змiст прихованої програми здебiльшого формується вчителями і найчастiше мiстить у собi цiнностi середнього класу i його мораль. Вони заохочують такi якостi, як працьовитiсть, вiдповiдальнiсть, свiдомiсть, надiйнiсть, стараннiсть, самоконтроль, ефективнiсть та емоцiйну сталiсть.

Засоби масової інформації або мас-медіа – це безособові засоби комунікації, спрямовані на великі аудиторії. До них відносять пресу, радіо, телебачення, Інтернет. Вони колосально впливають на настанови та поведінку людей. У цілому ЗМІ збагачують життя розважальними і пізнавальними програмами, вони знайомлять з іншими культурами і спонукають обговорювати поточні проблеми. Але їх роль у формуванні людського життя викликає жваві дискусії. Значна кількість людей проводить на переглядом телепрограм майже половину свого вільного часу. Для дітей дивитися телевізор стає звичною справою ще до того, як вони навчаються читати. Вони проводять біля телевізора та комп’ютера стільки ж часу, скільки витрачають на школу та спілкування з батьками. Водночас тривогу викликає демонстрація через ЗМІ сцен насилля, яка сприяє агресивній поведінці.

Крім вищеописаних агентів соціалізації на формування особистості впливають й інші групи, зокрема, релігійні організації, трудовий колектив, армія, соціальні клуби, тощо.

 







Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 823. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Общая и профессиональная культура педагога: сущность, специфика, взаимосвязь Педагогическая культура- часть общечеловеческих культуры, в которой запечатлил духовные и материальные ценности образования и воспитания, осуществляя образовательно-воспитательный процесс...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Неисправности автосцепки, с которыми запрещается постановка вагонов в поезд. Причины саморасцепов ЗАПРЕЩАЕТСЯ: постановка в поезда и следование в них вагонов, у которых автосцепное устройство имеет хотя бы одну из следующих неисправностей: - трещину в корпусе автосцепки, излом деталей механизма...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия