Види технічного обслуговування і ремонту автомобілів та їхня техніко‑експлуатаційна характеристика

 

Системою ТО і ремонту передбачаються дві основні частини операцій: контрольна і виконавча. Планово–попереджуваль­ний характер системи ТО і ремонту ви­значається плановим і примусовим (через установлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого складу) виконанням контрольної частини операцій, передбачених Положенням, з наступним проведенням у разі потреби виконавчої частини. Деякі операції ТО і ремонту (наприклад, мас­тильні операції) можуть виконуватись у плановому порядку без попереднього контролю.

Технічне обслуговування передбачає підтримування рухомого складу в працездатному стані й належному зовнішньому вигляді; забезпечення надійності й еконо­мічності роботи, безпеки руху, захисту на­вколишнього середовища; зменшення інтенсивності погіршання параметрів техніч­ного стану; запобігання відмовам і несправностям, а також виявлення їх з метою вчас­ного усунення. Це профілактичний захід, який здійснюють у плановому порядку че­рез певні пробіги або певний час роботи рухомого складу, як правило, без розби­рання і зняття з автомобіля агрегатів, вуз­лів і деталей. Якщо при ТО не можна ви­значити технічний стан окремих вузлів, то їх знімають з автомобіля для контролю на спеціальних приладах або стендах.

Ремонт виконують як у разі потреби (після появи відповідної відмови або несправності примусово), так і за планом (че­рез певний пробіг або час роботи рухомо­го складу). Ремонтні роботи, виконувані за планом, є профілактичними і називають­ся планово–попереджувальним ремонтом. Такий ремонт застосовують передусім для рухомого складу, до якого ставляться підвищені вимоги щодо безпеки руху і безвід­мовності в роботі, а також для автомо­білів, що працюють в однакових умовах, в яких спрощується встановлення строків заміни або ремонту окремих деталей і вузлів з метою запобігання відмовам під час роботи автомобілів на лінії і пов'яза­них з ними простоїв.

Мета профілактичних і ремонтних дій – забезпечити справний стан автомобільної техніки. Проте за інших однако­вих умов найважливішим чинником, від якого залежить рівень сумарних матері­альних і трудових затрат на підтримуван­ня автомобілів у справному стані, є спів­відношення профілактичних і ремонтних дій. Важливо зазначити, що витрати на ре­монтні дії більші, ніж на профілактичні. Вимоги до технічного стану автомобільної техніки визначаються чинними правила­ми технічної експлуатації рухомого скла­ду і правилами дорожнього руху. Несправному рухомому складу, що створює загро­зу для безпеки руху, забороняється брати участь у транспортному процесі. У тих випадках, коли несправності автомобіля не впливають на безпеку руху і не пов'язані з інтенсивним або передчасним руйнуван­ням деталей, автомобіль може завершити транспортну роботу в межах змінного або добового завдання.

Технічний стан рухомого складу, його агрегатів і вузлів без розбирання визнача­ють за допомогою контролю (діагносту­вання), що є технологічним елементом ТО і ремонту.

Мета контролю (діагностування) під час ТО полягає у визначенні справжньої потреби у виконанні операцій, передбаче­них Положенням, і прогнозуванні момен­ту виникнення несправного стану порівнянням фактичних значень параметрів з граничними, а також в оцінюванні якості робіт.

Мета контролю (діагностування) під час ремонту полягає у виявленні несправ­ного стану, причини його виникнення та встановленні найефективнішого способу усунення: без розбирання на місці, зі зняттям агрегату (вузла, деталі), з повним або частковим розби­ранням і завершальним контролем якості робіт.

Нормативно–технічна документація для ТО і ремонту охоплює принципи, ви­значення, рекомендації, нормативи і методи їхнього корегування з урахуванням умов експлуатації, технологію.

Засоби ТО і ремонту передбачають: виробничо–технічну базу (будівлі, споруди, устаткування), розміщену на автотранс­портних і спеціалізованих підприємствах для ТО і ремонту рухомого складу; мате­ріально–технічне забезпечення (з ураху­ванням конструкції рухомого складу, про­бігу від початку експлуатації, інтенсив­ності та умов експлуатації).

Номенклатура професій персоналу, який забезпечує справний стан рухомого скла­ду, охоплює робітників різних спеціально­стей, техніків та інженерів.

У Положенні розкрито зміст складових елементів ТО і ремонту та визначено їх види. За періодичністю, переліком і трудо­місткістю виконання робіт система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ пе­редбачає:

– передпродажна підготовка;

– щоденне технічне обслуговування, ЩО; перше технічне обслуговування, ТО–1; друге технічне обслуговування, ТО–2;

– сезонне технічне обслуговування, СО;

– поточний ремонт, ПР;

– капітальний ремонт, КР;

– технічне обслуговування під час кон­сервації ДТЗ;

– технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.

За погодженням із головним розробни­ком допускається обґрунтована зміна кіль­кості видів ТО в разі змінення конструкції транспортних засобів та умов експлуатації. Для сучасних автомобілів замість ТО–1 і ТО–2 проводять одне періодичне обслу­говування (ПО).

Передпродажна підготовка ДТЗ з метою введення його в експлуатацію здійснюєть­ся торговельною організацією на спеціа­лізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу встановлюються виробником і наводяться у сервісній документації ДТЗ. Підготовка до продажу обов'язково міс­тить такі роботи, як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення, а також перевірку комплектності та роботоздатності.

Перелік та обсяг робіт технічного об­слуговування в період обкатки ДТЗ встановлюються виробником і наводяться у сервісній документації.

Щоденне технічне обслуговування (ЩО) охоплює контроль, спрямований на гарантування безпеки руху, а також роботи для підтримування належного зовнішнього вигляду, заправляння паливом, мастилом і охолоджувальною рідиною, а для деяких видів рухомого складу – санітарне оброблен­ня кузова, яке виконують на автотранспортному підприємстві після роботи рухомого складу на лінії. Технічний стан авто­мобілів контролюють у підготовчо–заключ­ний час перед виїздом на лінію, а також у разі зміни водіїв на лінії

Прибирально – мийні роботи виконують у разі потреби, але обов'язково перед тех­нічним обслуговуванням чи ремонтом. Кузови автомобілів спеціального призначення обробляють відповідно до вимог та інструкцій на перевезення певного виду вантажів.

Технічний стан автомобілів щоденно перевіряє відповідний технічний персонал після повернення ДТЗ на місце постійної стоянки, а також водій перед виїздом на лінію та під час зміни водіїв на лінії. Якщо ДТЗ експлуатуються без повернення на­прикінці робочого дня на місце постійної стоянки, то технічний стан їх перевіряє водій щодня перед початком роботи.

Технічне обслуговування ДТЗ викону­ють у планово–обов'язковому порядку, включаючи визначений цим документом та інструкціями виробників перелік обо­в'язкових робіт. Так, у сучасних автомобі­лях замість ТО–1 і ТО–2 допускається одне технічне обслуговування – періодичне (ПО), яке проводять після встановленого нормативами пробігу.

 

Щоденне обслуговування, технічні об­слуговування (ТО–1 і ТО–2) та сезонне тех­нічне обслуговування ДТЗ не належать до реконструкції, модернізації, технічного пе­реоснащення та інших видів удосконален­ня ДТЗ.

Технічні обслуговування (ТО–1 і ТО–2) охоплюють контрольно–діагностичні, крі­пильні, регулювальні, мастильні та інші роботи, спрямовані на виявлення несправ­ностей та запобігання їм, зниження інтен­сивності погіршення параметрів технічно­го стану рухомого складу, економію пали­ва та інших експлуатаційних матеріалів, зменшення негативного впливу автомобі­лів на навколишнє середовище.

Перше технічне обслуговування (ТО–1) рекомендується здійснювати з періодич­ністю, що наведена в таблиці 1. Орієн­товний перелік операцій ТО–1 наведено в додатку А13.

Друге технічне обслуговування (ТО–2) рекомендується здійснювати з періодич­ністю відповідно до табл. 1 і проводити разом з черговим ТО–1. Орієнтовний пе­релік операцій ТО–2 наведено в додатку А13.

Сезонне технічне обслуговування (СО), що проводиться двічі на рік, охоплює ро­боти з підготовки рухомого складу до екс­плуатації в холодну і теплу пори року. Як окремий плановий вид СО рекомендуєть­ся проводити для рухомого складу, який працює в районах дуже холодного, жаркого сухого і дуже жаркого сухого кліма­ту. Для решти кліматичних умов СО сумі­щають з ТО–2 з відповідним збільшенням трудомісткості. СО включає роботи, які наведено в додатку А13.

Періодичність технічного обслуговування, що наведена в табл. 1, власник ДТЗ може зменшити до 20 % залежно від умов експлуатації його (додаток А2, табл. 4).

Технічне обслуговування має забезпечити безвідмовну роботу рухомого скла­ду в межах встановлених періодичностей щодо дій, які входять до обов'язкового пе­реліку операцій.

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт ремонт поділяють на капітальний (КР) і поточний (ПР).

Ремонт охоплює контрольно–діагностичні, регулювальні, розбірні, складальні,слюсарні,механічні,мідницькі,бляхарські,ковальські,зварювальні,

оббивні, електротехнічні, шиномонтажні, малярні та інші роботи. Можна виконувати ремонт як ок­ремих агрегатів і вузлів, так і автомобіля в цілому.

Капітальний ремонт(КР) рухомого складу, агрегатів і вузлів призначений для відновлення їхньої справності й близький до повного відновлення ресурсу. Прово­дять його, як правило, знеособленим ме­тодом, який передбачає повне розбиран­ня об'єкта ремонту, дефектацію, віднов­лення або заміну складових частин, скла­дання, регулювання, випробування.

Капітальний ремонт виконується в разі потреби згідно з результатами діагносту­вання технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації ДТЗ.

До капітального ремонту належать ро­боти, пов'язані із заміною кузовів для ав­тобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або з одночас­ною заміною не менше трьох базових агрегатів. До капітального ремонту причепів на­лежать роботи, пов'язані із заміною рами. Технічний стан агрегатів або вузлів, які здають у капітальний ремонт, і якість його виконання мають відповідати вимогам стандартів і нормативно–технічної доку­ментації на КР. Автомобілі й агрегати зда­ють у капітальний ремонт на підставі ре­зультатів аналізу їхнього технічного стану із застосуванням засобів контролю (діаг­ностування), з урахуванням пробігу, вико­наного з початку експлуатації або після КР; сумарної вартості витрачених запас­них частин від початку експлуатації та ін­ших витрат на ПР. За строк служби повнокомплектний автомобіль проходить один капітальний ремонт, не рахуючи капітальних ремонтів агрегатів і вузлів до і після КР автомобіля. Щоб уточнити ресурс до КР автомобілів, треба керуватися чинни­ми інструкціями автомобільних заводів і фірм.

 

Таблиця 1.1 Періодичність технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів

 

Тип ДТЗ	Періодичність видів технічного обслуговування, км пробігу
ЩО	ТО–1	ТО–2
Автомобілі легкові, автобуси Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів або з використанням їх базових агрегатів, автомобільні повноприводні, причепи і напівпричепи	Забезпечення надійності автомобілів в експлуатаційних умовах		20 000   16 000

 

Примітка. Якщо наведена в таблиці 1 періодичність обслуговування відрізняється від періодичності, визначеної документацією заводу–виробника, слід керуватися документацією заводу–виробника.

Легкові автомобілі й автобуси відправ­ляють у капітальний ремонт, якщо треба відремонтувати кузов, а вантажні автомо­білі – коли треба відремонтувати раму, кабіну, а також не менше трьох інших ос­новних агрегатів у будь–якому поєднанні. Агрегат здають у КР, якщо базова й основ­ні деталі потребують ремонту з повним розбиранням його, а також якщо робото–здатність агрегату не може бути відновле­на або її відновлення за допомогою ПР економічно недоцільне.

Передбачено обмежити капітальний ре­монт повнокомплектних автомобілів і в перспективі зовсім виключити його (перед­усім це стосується вантажних автомобілів і легкових автомобілів–таксі), замінивши агрегати і вузли, які потребують КР, справ­ними, взятими з оборотного фонду. Рекомендації щодо строків виключення капітального ремонту повнокомплектних ав­томобілів наведено в інструкціях авто­мобільних заводів з урахуванням досяг­нутого рівня надійності кузова, кабіни, рами.

Поточний ремонт (ПР) призначений для забезпечення працездатного стану ру­хомого складу з відновленням або заміною окремих його агрегатів, вузлів і деталей (крім базових), які досягли гранично до­пустимого стану. Його виконують у разі потреби за результатами діагностування технічного стану ДТЗ або за наявності не­справностей.

До поточного ремонту ДТЗ належать ро­боти, пов'язані з одночасною заміною не більш як двох базових агрегатів (крім ку­зова і рами).

Будь–який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.

Під час поточного ремонту допускаєть­ся одночасно замінювати комплект агре­гатів, вузлів і деталей, близьких за ресур­сом. Агрегати, вузли і деталі, що відпра­цювали, надходять на спеціалізовані ви­робництва для відновлення їх як запасних частин і створення з них ремонтних комп­лектів. Застосування ремонтного комп­лекту має виключати додаткові втрати ро­бочого часу на доведення його елементів і доставку деталей, яких бракує, на робоче місце. Поточний ремонт має забезпечува­ти безвідмовну роботу відремонтованих агрегатів, вузлів і деталей на пробіг не менш ніж до чергового ТО–2.

Щоб скоротити тривалість простою ру­хомого складу, ПР виконують переваж­но агрегатним методом, при якому заміня­ють несправні або ті, що потребують капітального ремонту, агрегати і вузли справ­ними, взятими з обмінного фонду.

Склад обмінного фонду залежить від типу рухомого складу, умов роботи авто­транспортних підприємств, системи керу­вання запасами й охоплює такі основні агрегати і вузли у складеному вигляді: дви­гун, коробку передач, гідромеханічну пе­редачу, задній міст, передню вісь, кермо­вий механізм, підіймальний пристрій платформи, коробку відбору потужності, а та­кож вузли відповідно до положення.

Обмінний фонд створюють і підтримують за рахунок надходження нових і відре­монтованих агрегатів та вузлів, зокрема й оприбуткованих із списаних автомобілів. За збереження у справному стані обмінно­го фонду відповідає виробничо–технічна служба.

Для автотранспортних засобів, до яких ставляться підвищені вимоги безпеки руху (автобуси, автомобілі–таксі тощо), реко­мендується регламентувати частину робіт ПР (планово–попереджувальний ремонт), щоб запобігти відмовам. Це роботи, які впливають на безпеку руху; вартість усу­нення яких нижча від вартості ремонту в разі потреби, включаючи збитки від простоїв рухомого складу; які найчастіше ви­никають, коли автомобіль використову­ють у певних умовах експлуатації. Части­ну операцій планово–попереджувального ПР малої трудомісткості можна викону­вати разом із ТО. Цей вид ремонту нази­вають супутним. Переліки операцій, періодичності и трудомісткості планово–попереджувального ремонту наведено у другій частині положення для певних марок автомобілів.

Щоб забезпечити справний стан рухо­мого складу протягом пробігу, що стано­вить 50...60% ресурсу до капітального ре­монту, слід проводити ПР? який охоплює: поглиблений огляд, контроль (діагносту­вання) технічного стану елементів кузова, кабіни, рами і встановлених на них вузлів;проведення за результатами контролю (діа­гностування) потрібного ремонту, що пе­редбачає відновлення (заміну) деталей і вуз­лів, які досягли граничного стану; гермети­зацію зварних швів та ущільнень; усунення вм'ятин і тріщин на панелях і каркасі кузо­ва, кабіни і рами; видалення продуктів ко­розії, відновлення протикорозійного по­криття кузова, кабіни і рами; пофарбуван­ня кузова, кабіни і рами автомобіля. У по­мірно холодному, холодному і дуже хо­лодному кліматичних районах ці роботи виконують перед настанням холодної по­ри року.

Автомобілі й агрегати, які за своїм тех­нічним станом не придатні до подальшої експлуатації або КР і відпрацювали вста­новлений амортизаційний строк, підляга­ють списанню в установленому порядку. При цьому агрегати, вузли і деталі, які при­датні для подальшого використання або підлягають КР, оприбутковують для по­повнення обмінного фонду. Елементи авто­мобіля, що відпрацювали, передають на спеціалізовані дільниці підприємства для відновлення.

Операції щодо заміни шин та акумуля­торних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переосна­щення та інших видів удосконалення ДТЗ.

Норми експлуатаційного пробігу авто­мобільних шин та порядок їх корегування залежно від умов експлуатації викладено в нормативному документі «Норми експлуа­таційного пробігу автомобільних шин», за­твердженому наказом Міністерства транс­порту України від 12.12.97 № 420. Характе­ристики категорій умов експлуатації ДТЗ наведено в ГОСТ 21624–81.

Порядок технічного обслуговування ДТЗ під час їх зберігання в законсервова­ному стані викладено у «Рекомендациях по обслуживанию автомобильного транспорта, находящегося на консервации, и технологии снятия его с хранения» (К.: Минтранс, 1993).