Коригування трудомісткості робіт з ЩО виконуємо за формулою

де – нормативна трудомісткість робіт ЩО:

– відкоригована трудомісткість робіт ЩО;

– коефіцієнт механізації робіт ЩО.

Визначаємо коефіцієнт механізації робіт ЩО за формулою

(4.5)

де М– доля механізованих робіт в ЩО,%

Нормативні трудомісткості ТО–1,ТО–2 та ПР беремо із дод. А1, таблиця 1

(4.6)

де – трудомісткість робіт СО.

Нормативний пробіг автомобіля до КР (L_КР) беремо із таблиці 24 додаток Б5

Час простою автомобіля в ТО і ремонті ( Д_ТО.ПР) беремо із таблиці 25, додаток Б6

(4.7)

де Д _Д – час на доставку автомобіля на АРЗ і в зворотному напрямку, днів;

– нормативний час простою автомобіля в КР, днів.

Нормативний час простою автомобіля в КР () беремо із таблиці 25, додаток Б6

(4.8)

де нормативна періодичність до ТО–1 і ТО–2

Періодичність ТО може бути зменшена власником ДТЗ до 20% в залежності від умов експлуатації ДТЗ.

ІІ–ВАРІАНТ

Коригування періодичності ТО–1 виконуємо за формулою:

= (км), (4.9)

де – скоригована періодичність ТО–1 за коефіцієнтами;

– коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації (див. додаток А2, таблиця 4);

– коефіцієнт, що враховує природно – кліматичні умови (див. дод. А2, таблиця 6).

(км), (4.10)

де – скоригована періодичність ТО–2 за коефіцієнтом.

Трудомісткість ЩО, ТО–1. ТО–2, СО коригується за формулами

= (люд.год.), (4.11)

де – коефіцієнт, що визначає долю механізованих робіт при виконанні обслуговування;

– коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу та організацію робіт з ТО і ПР (див. додаток 2, таблиця 5)

Т_що – відкоригована трудомісткість ЩО.

визначаємо за формулою:

= (4.12)

де М – доля механізованих робіт при проведенні ЩО (%)

нормативна трудомісткість ТО–1.

= (люд.год.), (4.13)

де відкоригована трудомісткість ТО–1;

– коефіцієнт, що враховує пробіг автомобілів з початку експлуатації (див. додаток А2, таблиця 7).

(люд.год.), (4.14)

де – відкоригована трудомісткість ТО–2;

– нормативна трудомісткість ТО–2.

Трудомісткість СО визначаємо за формулою, вказаною у І–варіанті.

, (4.15)

де – скоригована трудомісткість поточного ремонту;

– коефіцієнт що враховує кількість технологічного – сумісного рухомого складу (див. додаток А2, таблиця 8).

Визначаємо трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ТО і ПР.

Трудомісткість діагностування входить до трудомісткості ТО і ПР за видами робіт, тому

, (4.16)

де – трудомісткість виконання діагностичних робіт при загальній діагностиці Д₁;

– частина трудомісткості ТО–1,яка припадає на загальні діагностичні роботи;

Рекомендується:

= 0,005 для причепів і напівпричепів

= 0,008 для автобусів, позадорожних автомобілів та автомобілів–самоскидів

= 0,15–0,2 для легкових і вантажних автомобілів.

, (4.17)

де – трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані поелементного діагностування

– частина трудомісткості ТО–2,що припадає на поглиблену діагностику.

Рекомендується = 0,02 для причепів і напівпричепів

=0,05–0,08 для автобусів позадорожних автомобілів і автомобілів–самоскидів

= 0,1–0,15 для легкових та вантажних автомобілів.

(4.18)

де – трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ПР;

– частина трудомісткості ПР,яка припадає на загальне та поглиблене діагностування;

Рекомендується:

=0,03 для причепів напівпричепів

=0,02–0,05 для іншого рухомого складу

Визначаємо скорегований пробіг автомобілів до КР за формулою

(4.19)

де – скоригований пробіг автомобіля до КР за коефіцієнтами.

– нормативний пробіг автомобіля до КР (див. додаток Б5, таблиця 24)