, (4.4)
де
– нормативна трудомісткість робіт ЩО:
– відкоригована трудомісткість робіт ЩО;
– коефіцієнт механізації робіт ЩО.
Визначаємо коефіцієнт механізації робіт ЩО за формулою
(4.5)
де М– доля механізованих робіт в ЩО,%
Нормативні трудомісткості ТО–1,ТО–2 та ПР беремо із дод. А1, таблиця 1
(4.6)
де
– трудомісткість робіт СО.
Нормативний пробіг автомобіля до КР (LКР) беремо із таблиці 24 додаток Б5
Час простою автомобіля в ТО і ремонті ( ДТО.ПР) беремо із таблиці 25, додаток Б6
(4.7)
де Д Д – час на доставку автомобіля на АРЗ і в зворотному напрямку, днів;
– нормативний час простою автомобіля в КР, днів.
Нормативний час простою автомобіля в КР (
) беремо із таблиці 25, додаток Б6
(4.8)
де
нормативна періодичність до ТО–1 і ТО–2
Періодичність ТО може бути зменшена власником ДТЗ до 20% в залежності від умов експлуатації ДТЗ.
ІІ–ВАРІАНТ
Коригування періодичності ТО–1 виконуємо за формулою:
=
(км), (4.9)
де
– скоригована періодичність ТО–1 за коефіцієнтами;
– коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації (див. додаток А2, таблиця 4);
– коефіцієнт, що враховує природно – кліматичні умови (див. дод. А2, таблиця 6).
(км), (4.10)
де
– скоригована періодичність ТО–2 за коефіцієнтом.
Трудомісткість ЩО, ТО–1. ТО–2, СО коригується за формулами
=
(люд.год.), (4.11)
де
– коефіцієнт, що визначає долю механізованих робіт при виконанні обслуговування;
– коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу та організацію робіт з ТО і ПР (див. додаток 2, таблиця 5)
Тщо – відкоригована трудомісткість ЩО.
визначаємо за формулою:
=
(4.12)
де М – доля механізованих робіт при проведенні ЩО (%)
нормативна трудомісткість ТО–1.
=
(люд.год.), (4.13)
де
відкоригована трудомісткість ТО–1;
– коефіцієнт, що враховує пробіг автомобілів з початку експлуатації (див. додаток А2, таблиця 7).
(люд.год.), (4.14)
де
– відкоригована трудомісткість ТО–2;
– нормативна трудомісткість ТО–2.
Трудомісткість СО визначаємо за формулою, вказаною у І–варіанті.
, (4.15)
де
– скоригована трудомісткість поточного ремонту;
– коефіцієнт що враховує кількість технологічного – сумісного рухомого складу (див. додаток А2, таблиця 8).
Визначаємо трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ТО і ПР.
Трудомісткість діагностування входить до трудомісткості ТО і ПР за видами робіт, тому
, (4.16)
де
– трудомісткість виконання діагностичних робіт при загальній діагностиці Д1;
– частина трудомісткості ТО–1,яка припадає на загальні діагностичні роботи;
Рекомендується:
= 0,005 для причепів і напівпричепів
= 0,008 для автобусів, позадорожних автомобілів та автомобілів–самоскидів
= 0,15–0,2 для легкових і вантажних автомобілів.
, (4.17)
де
– трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані поелементного діагностування 
– частина трудомісткості ТО–2,що припадає на поглиблену діагностику.
Рекомендується
= 0,02 для причепів і напівпричепів
=0,05–0,08 для автобусів позадорожних автомобілів і автомобілів–самоскидів
= 0,1–0,15 для легкових та вантажних автомобілів.
(4.18)
де
– трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ПР;
– частина трудомісткості ПР,яка припадає на загальне та поглиблене діагностування;
Рекомендується:
=0,03 для причепів напівпричепів
=0,02–0,05 для іншого рухомого складу
Визначаємо скорегований пробіг автомобілів до КР за формулою
(4.19)
де
– скоригований пробіг автомобіля до КР за коефіцієнтами.
– нормативний пробіг автомобіля до КР (див. додаток Б5, таблиця 24)