Основні вимоги до класифікаторів баз даних кадастру

Згідно з ГОСТ 17369-85 класифікатор – це офіційний документ, що являє собою систематизований перелік найменувань та кодів класифікаційних угрупувань та (або) об’єктів класифікації.

У земельно-кадастрових базах даних опис земельних ділянок здійснюється за допомогою різного роду класифікаторів та довідників. В базі даних можливо отримати відповіді тільки на ті питання, які передбачено при розробці системи класифікаторів та довідників.

Тому класифікатори земель та цільового використання земельних ділянок повинні бути багатоаспектними і відображати різні точки зору на земельну ділянку як на: об’єкт права, засіб виробництва, об’єкт оподаткування, елемент ландшафту, компонент містобудівного середовища, об’єкт ринку землі тощо. В якості основних, більш інтегрованих груп ознак земельної ділянки можна розглядати наступні: просторові, функціональні, регулюючі та реєстраційні. Призначення класифікаторів не повинно носити статистичний відтінок. Класифікатори запроваджуються не тільки з метою формування матеріалів статзвітності, а в першу чергу з метою забезпечення повноти бази даних, її коректності, широти охвату, можливості генерації на основі відповідних вибірок з БД аналітично-інформаційних матеріалів, встановлення закономірностей, тенденцій змін тих, чи інших параметрів, груп параметрів тощо.

Система класифікаторів повинна відповідати основним цілям ведення державного земельного кадастру, які полягають в обліку земельних ділянок, реєстрації та гарантуванні з боку держави прав на земельні ділянки та об’єкти нерухомості, надання об’єктивної інформації для цілей оподаткування, інформаційного обслуговування користувачів та ін. При цьому система класифікаторів повинна задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів.

Найважливішими вимогами до системи класифікаторів є їх стандартизація, уніфікація та забезпечення можливості застосування єдиної системи класифікаторів для різних цілей в галузі земельних відносин та суміжних галузях.

Класифікатори повинні бути єдиними для цілей: ведення кадастру та функціонування БД АСДЗКУ; землеустрою (в тому числі для заповнення державних актів та інших правових і проектних документів); грошової оцінки та оподаткування; формування матеріалів статзвітності і, насамкінець, для канонізації термінології в законодавчих та нормативно-методичних актах.

Виходячи з визначення земельної ділянки як засобу виробництва, класифікатори цільового призначення земельних ділянок необхідно узгоджувати з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД).

КВЕД є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. КВЕД розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року №326 “Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики. Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб). Тільки за умови відповідності КВЕД класифікатори цільового призначення земельних ділянок можуть використовуватись для цілей міжвідомчого застосування і бути інтегрованими в державну та міжнародну системи техніко-економічної та соціальної інформації.

Такі багатоаспектні вимоги до системи класифікаторів земель та земельних ділянок майже унеможливлюють застосування єдиної ієрархічної моделі структури класифікаторів. Слід зазначити, що саме ієрархічна модель класифікації є найбільш наглядною і найпоширенішою, але вона стає тупиковою при трьох-чотирьох і більше критеріях класифікації та значній кількості значень по кожному з критеріїв. У таких випадках ефективнішою є так звана “фасетна” модель класифікаторів, яка являє собою множину класифікаторів за певними критеріями.

Так, наприклад, згідно з фасетною моделлю в системі класифікації може бути декілька однокритеріальних класифікаторів:

К₁ (а₁, а₂, …,а_k), К₂ (в₁, в₂, …, в_l), К₃ (с₁, с₂, …, с_m) та К₄ (d₁, d₂, …, d_n).

Кількість значень, наприклад, в кожному з класифікаторів буде наступною: k=8; l=25; m=52; n=19. Такі класифікатори мають цілісний характер, чітко визначені критеріально, зручні в роботі і відкриті для доповнення в процесі їх використання. При застосуванні фасетної моделі система класифікації (SK) являє собою об’єднання однокритеріальних класифікаторів (рис. 9)

,

де К_j – j-й однокритеріальний класифікатор системи класифікації;

m – кількість класифікаторів у системі класифікації (m = 4).

При застосуванні ієрархічної моделі в даному випадку система класифікації являє собою один узагальнений класифікатор (рис. 10), множина елементів якого є декартовий добуток чотирьох однокритеріальних класифікаторів К₁, К₂, К₃ та К₄

SK = К1 К2 К3 К4,

де – операція декартового добутку.

 

К1		К2		К3		К4
а1		в1		с1		d1
а2		в2		с2		d2
…		…		…		…
аk		вl		сm		dn

Рис. 9. Фасетна модель системи класифікаторів

 

 

 

Рис. 10. Ієрархічна модель системи класифікаторів

Значення такого класифікатора матимуть вигляд

SК (а₁в₁с₁d₁, а₁в₁с₁d₂, …, а₁в₁с₁d_n, …, а_nв_lс_md_n).

Кількість значень у класифікаторі SК буде становити к l m n=197600. Звичайно, після фільтрації всіх можливих значень за критерієм істинності їх кількість буде дещо зменшена, але для практичного використання класифікатор SК, побудований за ієрархічною моделлю, є надзвичайно громіздким і мало здатним для застосування. Тому для системи класифікаторів земель та земельних ділянок доцільно використовувати фасетну модель. Такий підхід, на відміну від застосування ієрархічних моделей, забезпечує відкритість класифікаторів для поповнення, більшу зручність для застосування і збільшує можливості вибірок з БД державного земельного кадастру.