Порядок оказания анестезиолого-реанимационной помощи взрослому населению

1. Стенокардія є характерним сим­птомом для:

A. *Ішемічної хвороби сер­ця

B. Інфаркту міокарда

C. Стенозу мітрального клапану

D. Остеохондрозу

E. Недостатності мітрального клапану

 

2. Чоловік, 57 років, скаржиться на біль в серці, який виник після тривалих негативних емоцій. Лікар швидкої допомоги встановив ішемічну хворобу серця, що проявилась стенокардією. Який механізм ішемії найбільш вірогідний?

A. *Ангіоспастичний

B. Странгуляційний

C. Облітераційний

D. Компресійний

E. Обтураційний

 

3. Хворий, 40 років, знаходиться на лікуванні з приводу туберкульо­зу легень. При обстеженні вияв­лені: акроціаноз, задишка, роз­ширення меж серця, підвищення АТ, збільшення числа еритроци­тів, згущення крові, нейтрофільний лейкоцитоз. Які з нижче наведених симптомів хронічної гіпоксії відносяться до довго­тривалих компенсаторних ме­ханізмів організму?

A. *Дилатація порожнин та гіпертрофія міокар­да

B. Згущення крові

C. Лейкоцитоз

D. Підвищення АТ

E. Збільшення частоти дихання

 

4. Хвора 24-х років, поступила у лі­карню зі скаргами на головний біль, біль у попереку, набряки на обличчі, слабкість. В анамнезі місяць тому перенесла ангіну. Об'єктивно: AT-180/110 мм.рт.ст.; еритроцити 3,3x10¹²/л, лейкоцити 14,7х10⁹/л, ШОЕ 29 мм/год; Na⁺ плазми -137 ммоль/л; у сечі виражена протеїнурія, мікрогематурія, лейкоцитурія. Який найбільш ймовірний механізм розвитку гіпертензії у хво­рої?

A. *3більшення секреції реніну

B. Підвищення активності ангіотензинконвертуючого ферменту

C. Підвищення секреції мінералокортикоїдів

D. Підвищення секреції катехоламінів

E. Гіпернатріємія

 

5. Що таке пульсовий тиск?

A. *Різниця між систолічним і діастолічним

B. Мінімальний діастолічний

C. Максимальний систолічний

D. Середній тиск

E. Ударний тиск

 

6. Який із перелічених патологіч­них процесів може бути усклад­ненням артеріальної гіпертензії?

A. *Крововилив у головний мозок

B. Шлункова кровотеча

C. Колапс

D. Міокардит

E. Вада серця

 

7. У хворого на ішемічну хворобу серця раптово з’явився тяжкий приступ стенокардії. Про нього: обличчя бліде, шкіра волога, холодна, АТ 70/50 мм рт.ст. екстрасистолія. Діагностовано інфаркт міокарду та кардіогенний шок. Назвіть первинний ланцюг патогенезу.

A. *Зменшення хвилинного об’єму крові

B. Екстрасистолія

C. Токсемія

D. Больовий синдром

E. Гіпотензія

 

8. У хворого на ішемічну хворобу серця раптово виник біль за грудиною з іррадіацією в ліву руку, щелепу, лівий бік шиї. Хворий вкрився холодним потом, відчув страх смерті. Через 10 хвилин він зміг прийняти нітрогліцерин і біль вщух. Яке захворювання у хворого?

A. *Стенокардія

B. Синдром передньої грудної стінки

C. Гостра осередкова дистрофія міокарда

D. Інфаркт міокарда

E. Реперфузійний синдром

 

9. У хворого з гіпертонічною хво­робою виявлено значне збіль­шення маси міокарда лівого шлуночка. Це сталося внаслідок:

A. *Збільшення об'єму кардіоміоцитів

B. Збільшення кількості кардіоміоцитів

C. Розростання сполучної тканини

D. Затримки води в міокарді

E. Жирової інфільтрації міокарда

 

10. Зниження серцевого викиду (як ускладнення інфаркту міокарда) на тлі значного підвищення за­гального периферичного опору спостерігається при:

A. *Кардіогенному шоці

B. Пароксизмальній тахікардії

C. Фібриляції шлуночків

D. Синусовій екстрасистолії

E. Передсердношлуночковій блокаді

 

11. Який із перелічених патологічних процесів може бути ускладненням артеріальної гіпертензії?

A. *Хронічна ниркова недостатність

B. Шлункова кровотеча

C. Колапс

D. Міокардит

E. Вада серця

 

 

12. У людини із захворюванням нирок артеріальний тиск (АТ) знаходиться на рівні 170/140 мм рт.ст. Концентрація якої біологічно активної речовини, яка викликає підвищення АТ, найбільш ймовірно підвищена в крові хворого?

A. *Реніну

B. Адреналіну

C. Вазопресину

D. Норадреналіну

E. Катехоламінів

13. Який тиск є нормальним?

A. *Систолічний 100-139, діастолічний 60-89 мм рт. ст

B. Систолічний нижче 130, діастолічний 85 мм рт. ст.

C. Систолічний 140-149, діастолічний 90-94 мм рт. ст.

D. Систолічний 140-159, діастолічний 90-99 мм рт. ст.

E. Систолічний нижче 120, діастолічний 80 мм рт ст.

 

14. В лікарню надійшов хворий на артеріальну гіпертензію, яка обумовлена стенозом ниркових артерій, зі скаргами на постійну нудоту та головний біль. Активація якої системи є головною ланкою у патогенезі гіпертензії?

A. *Ренін-ангіотензинової

B. Гіпоталамо-гіпофізарної

C. Калікреїн-кінінової

D. Симпато-адреналової

E. Парасимпатичної

 

15. Найчастішою причиною мерехтіння шлуночків є:

A. *Гострий інфаркт міокарда

B. Хронічна аневризма серця

C. Артеріальна гіпертензія

D. Мітральна вада серця

E. Ревматичний процес

 

16. Яким основним клінічним симптомом проявляється гіпертонічна хвороба?

A. *Болі в потиличній ділянці голови

B. Болі в попереку

C. Набряки

D. Важкість у правому підребер'ї

E. Задишка

 

17. У хворого з ішемічною хворо­бою серця на ґрунті атероскле­ротичного ураження коронарних артерій після значного фізично­го навантаження розвинувся гострий інфаркт міокарду. Яка найбільш ймовірна причина не­достатності коронарного крово­обігу?

A. *Стеноз коронарних артерій

B. Спазм коронарних артерій

C. Перерозподіл крові

D. Тромбоемболія коронарної артерії

E. Розрив коронарної артерії

18. При який патології включається гомеометричний механізм адап­тації серця до підвищеного на­вантаження?

A. *Артеріальна гіпертензія

B. Гіперволемія

C. Недостатність аортального клапану

D. Недостатність мітрального клапану

E. Недостатність клапанів правого атріовентрикулярного отвору

 

19. Який рівень підвищення АТ характерний для третього ступеню ГХ?

A. *200-230 мм рт ст. і більше

B. 160-179/100-109 мм рт. ст.

C. 140-149/90-94 мм рт. ст.

D. 140-159/90-99 мм рт. ст.

E. Всі відповіді вірні

 

20. Яке ускладнення можна очікувати при гіпертонічному кризі?

A. *Все перелічене

B. Інфаркт міокарда

C. Інсульт мозку

D. Набряк легень

E. Розшарування аорти

 

21. Хворому призначено лікарський засіб - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту для зменшення утворення ангіотензину II. В патогенезі якого стану провідне значення має надмірна активність системи ренін-ангіотензин?

A. *Артеріальна гіпертензія

B. Атеросклероз

C. Емфізема легень

D. Анафілактична бронхіальна астма

E. Цукровий діабет

 

22. Жінка 25-ти років, скаржиться на постійний біль в області серця, задишку при русі, загальну слабкість. Об'єктивно: шкіра бліда та холодна, акроціаноз. Пульс 96 за 1 хв., АТ - 105/70 мм рт.ст. Межа серця зміщена на 2 см вліво. Перший тон над верхівкою серця послаблений, систолічний шум над верхівкою. Діагностовано недостатність мітрального клапана серця. Чим обумовлене порушення кровообігу?

A. *Перевантаженням міокарда збільшеним об'ємом крові

B. Перевантаженням міокарда підвищеним опором відтоку крові

C. Пошкодженням міокарда

D. Зниженням об'єму циркулюючої крові

E. Збільшенням об'єму судинного русла

 

23. Під час виконання важкої робо­ти у чоловіка 56 років виникли ознаки серцевої недостатності, відчуття нестачі повітря, серце­биття, загальна слабкість. Об'єктивно: межі серця розши­рені, частота серцевих скорочень 92/хв, артеріальний тиск 180/110 мм рт.ст. Ці ознаки є наслідком:

A. *3більшення периферичного опору

B. Загальної гіпоксії організму

C. Недостатності вінцевого крово­обігу

D. Збільшення діастолічного напо­внення

E. Нервово-трофічних розладів

 

24. У хворого на ессенціальну артеріальну гіпертензію розвинувся гіпертонічний криз, що привело до нападу серцевої астми. Який механізм серцевої недостатності є провідним в даному випадку?

A. *Перевантаження серця підвищеним опором

B. Перевантаження серця збільшеним об’ємом крові

C. Абсолютна коронарна недостатність

D. Пошкодження міокарда

E. Порушення надходження крові до серця

 

25. Виберіть типову іррадіацію болю при стенокардії:

A. *В ліву руку, плече, лопатку, ключицю, рідше в нижню щелепу зліва

B. В праве підребер’я, праву частину грудини і праву руку

C. Міжлопаткову ділянку

D. Іррадіація не характерна

E. В праву частину грудини і праву руку

 

26. У хворого з ревматоїдним полі­артритом під час лікування індометацином (препарат блокує фермент циклооксигеназу) ви­никло підвищення кров'яного тиску. Який механізм виникнен­ня гіпертензії у даного хворого?

A. *Зменшення натрійуретичного ефекту простагландинів

B. Зменшення утворення натрій-уретичного гормону

C. Збільшення синтезу лейкотрієнів

D. Зменшення синтезу простагландину 12

E. Збільшення секреції альдостерону

 

27. Який рівень підвищення АТ характерний для першого ступеню ГХ?

A. *Систолічний 160-179, діастолічний 95-104 мм рт. ст

B. Систолічний 120-169, діастолічний 80-90 мм рт. ст.

C. Систолічний 140-149, діастолічний 90-94 мм рт. ст.

D. Систолічний 130-139, діастолічний 85-89 мм рт. ст.

E. Систолічний 100-130, діастолічний 85-90 мм рт. ст.

 

28. Стенокардія виникає при:

A. *Тимчасовій ішемії міокарду

B. Некрозі міокарду лівого шлуночка

C. Запаленні серцевого м’язу

D. Запаленні перикарду

E. Некрозі міокарду правого шлуночка

 

29. Який рівень підвищення АТ характерний для другого ступеню ГХ:

A. *Систолічний 180-200, діастолічний 105-114 мм рт. ст.

B. Систолічний 130-139, діастолічний 85-89 мм рт. ст.

C. Систолічний 140-149, діастолічний 90-94 мм рт. ст.

D. Систолічний 140-159, діастолічний 90-99 мм рт. ст.

E. Систолічний 200-240, діастолічний 100-140 мм рт.ст.

 

30. Чоловік, 60 років, купував ліки в аптеці і раптово відчув різкий біль за грудиною, який поширю­вався в ліве плече та передпліч­чя. Виникли нудота, блідість, страх. Провізором запропонова­но таблетку нітрогліцерину під язик. Через 2-3 хв. приступ при­пинився. Про яке захворювання можна думати в даному випад­ку?

A. *Стенокардія

B. Інфаркт міокарда

C. Міжреберна невралгія

D. Міозит

E. Міокардит

 

31. Після перенесеної психічної травми у пацієнтки періодично настає підвищення артеріально­го тиску, яке супроводжується головним болем, серцебиттям, загальною слабкістю. Для форму­вання стійкої артеріальної гіпер­тензії вирішальне значення має:

A. *Підвищення тонусу артеріол

B. Збільшення об'єму плазми

C. Збільшення серцевого викиду

D. Почастішання серцевих скорочень

E. Зменшення просвіту вен

 

32. У жінки, 55 років, з нирковою недостатністю, артеріальний тиск становить 170/100 мм рт.ст. Посилена активація якої з нижчезазначених систем обумовлює стійке підвищення артеріального тиску при даній патології?

A. *Ренін – ангіотензин-альдостеронової

B. Симпато - адреналової

C. Гіпоталамо - гіпофізарної

D. ЦНС

E. Калікреїн – кінінової

 

33. У хворого з алкогольним цирозом печінки скарги на загальну слабкість, задишку. Встановлено зниження артеріального тиску, асцит, розширення поверхневих вен передньої стінки живота, спленомегалію. Яке порушення гемодинаміки спостерігається у хворого?

A. *Синдром портальної гіпертензії

B. Недостатність лівого шлуночка серця

C. Недостатність правого шлуночка серця

D. Колапс

E. Тотальна серцева недостатність

34. Хворий, 58 років, звернувся зі скаргами на стійке зростання AT. При клінічному обстеженні у нього виявлена хронічна хвороба нирок з порушенням ренального кровотоку. Активація якого регуляторного механізму стала причиною зро­стання AT у цього хворого?

A. *Ренін-ангіотензинової системи

B. Парасимпатичної нервової системи

C. Симпатичної нервової системи

D. Серцево-судинної системи

E. Метасимпатичної нервової системи

 

35. У хворого на гострий міокардит з’явилися клінічні ознаки кардіогенного шоку. Який із вказаних нижче патогенетичних механізмів є провідним в розвитку шоку?

A. *Порушення насосної функції серця

B. Депонування крові в органах

C. Зниження діастолічного притоку до серця

D. Зниження судинного тонусу

E. Збільшення периферичного опору судин

 

36. У хворого з ішемічною хворо­бою серця на ґрунті атероскле­ротичного ураження коронарних артерій після значного фізично­го навантаження розвинувся гострий інфаркт міокарду. Яка найбільш ймовірна причина не­достатності коронарного крово­обігу?

A. *Стеноз коронарних артерій

B. Спазм коронарних артерій

C. Перерозподіл крові

D. Тромбоемболія коронарної артерії

E. Розрив коронарної артерії

37. У хворого 45-ти років, після сильно­го психоемоційного наванта­ження раптово з'явився гострий біль у ділянці серця з іррадіаці­єю у ліву руку, шию, під ліву лопатку. Відмічалося оніміння лівої китиці. Обличчя стало блі­дим, покрилося холодним по­том. Нітрогліцерин зняв напад болю. Який процес розвинувся у хворого?

A. *Ішемія міокарду

B. Венозна гіперемія серця

C. Емболія легеневої артерії

D. Реперфузійний синдром

E. Інфаркт міокарду

 

38. У чоловіка, 40 років, хворого на ішемічну хворобу серця та захворювання су­дин ніг (облітеруючий ендартеріїт), під час огляду нижніх кінцівок виявле­но блідість та дистрофічні зміни шкі­ри, пониження місцевої температури, порушення чутливості, біль. Яке по­рушення периферичного кровообігу має місце у хворого?

A. *Обтураційна ішемія

B. Артеріальна гіперемія

C. Венозна гіперемія

D. Ангіоспастична ішемія

E. Компресійна ішемія

 

39. Виберіть скаргу, характерну для ішемічної хвороби серця:

A. *Біль за грудиною при фізичному навантаженні

B. Експіраторна ядуха

C. Набряки на нижніх кінцівках

D. Важкість в правому підребер’ї

E. Головний біль

 

40. У хворого 34-х років, після нерво­вого перевантаження виник різ­кий (кинджальний) біль за груди­ною, який не знімався після прийому нітрогліцерину. Для якого захворювання це є типо­вим?

A. *Інфаркту міокарда

B. Гіпертензивної кризи

C. Гіпертрофії міокарда

D. Стенокардії

E. Кардіоневрозу

 

Порядок оказания анестезиолого-реанимационной помощи взрослому населению

 

1. Настоящий порядок регулирует вопросы оказания анестезиолого-реанимационной помощи взрослому населению в медицинских организациях независимо от их организационно-правовой формы.

2. Анестезиолого-реанимационная помощь включает:

профилактику и лечение боли и болезненных ощущений у пациентов;

поддержание и (или) искусственное замещение обратимо нарушенных функций жизненно важных органов и систем, при состояниях, угрожающих жизни пациента;

проведение лечебных и диагностических мероприятий пациентам во время анестезии, реанимации и интенсивной терапии;

лабораторный и функциональный мониторинг за адекватностью анестезии и (или) интенсивной терапии;

наблюдение за состоянием пациентов в пред- и посленаркозном периоде и определение его продолжительности;

лечение заболевания, вызвавшего развитие критического состояния совместно с врачом-специалистом по профилю заболевания пациента;

лечение сопутствующей патологии на основании рекомендаций врачей-специалистов по профилю заболевания пациента;

оказание консультативной помощи специалистам медицинской организа­ции по проведению интенсивной терапии пациентам в послеоперационных, послеродовых и других подразделениях медицинской организации;

оказание консультативной и практической помощи врачам- специалистам других медицинских организаций;

отбор больных, подлежащих лечению в подразделении, оказывающем анестезиолого-реанимационную помощь, перевод больных в отделения по профилю заболевания пациента или в палаты интенсивного наблюдения (послеродовые, послеоперационные и другие) после стабилизации функций жизненно важных органов.

3. Анестезиолого-реанимационная помощь оказывается в плановой или экстренной форме.

4. Анестезиолого-реанимационная помощь оказывается в виде скорой, в том числе скорой специализированной, первичной медико-санитарной и специализированной медицинской помощи.

5. В рамках скорой, в том числе скорой специализированной медицинской помощи, анестезиолого-реанимационная помощь оказывается фельдшерскими выездными бригадами скорой медицинской помощи, врачебными выездными бригадами скорой медицинской помощи, специализированными выездными бригадами скорой медицинской помощи реанимационного профиля, штатный состав которых установлен приказом Минздравсоцразвития России от 1 ноября 2004 г. № 179 «Об утверждении порядка оказания скорой медицинской помощи» (зарегистрирован Минюстом России 23 ноября 2004 г. № 6136) с изменениями, внесенными приказом Минздравсоцразвития России от 2 августа 2010 г. № 586н (зарегистрирован Минюстом России 30 августа 2009 г. № 18289) и включает, в том числе осуществление обезболивания, а также проведение первичной сердечно-легочной реанимации и дальнейшую транспортировку пациента в медицинскую организацию, оказывающую стационарную медицинскую помощь с поддержанием основных жизненно-важных функций.

6. В рамках первичной медико-санитарной помощи анестезиолого-реанимационная помощь оказывается:

Медицинским персоналом медицинских организаций или их структурных подразделений, оказывающих амбулаторную первичную медико-санитарную помощь, в том числе фельдшерско-акушерских пунктов, врачебных амбулаторий и включает, в том числе, проведение обезболивающих мероприятий при осуществлении медицинских вмешательств, а также проведение первичной сердечно-легочной реанимации и иных мероприятий, направленных на устранение заболеваний и (или) состояний, угрожающих жизни пациента при их возникновении и организацию транспортировки пациента в медицинскую организацию, оказывающую стационарную медицинскую помощь, с поддержанием основных жизненно-важных функций в сопровождении медицинского персонала;

Персоналом медицинских организаций и их структурных подразделений, оказывающих, стационарную первичную медико-санитарную помощь.

7. Специализированная анестезиолого-реанимационная помощь оказывается медицинскими организациями или их структурными подразделениями, оказывающими специализированную медицинскую помощь.

8. Оказание анестезиолого-реанимационной помощи осуществляется медицинским персоналом бригад анестезиологии – реанимации; отделений анестезиологии – реанимации; центров анестезиологии-реанимации в соответствии с приложениями № 1-11 к настоящему Порядку.

9. В подразделениях медицинских организаций по профилям для проведения интенсивного лечения и наблюдения могут организовываться блоки интенсивной терапии.

10. В медицинских организациях, оказывающих круглосуточную анестезиолого – реанимационную помощь больным, доставляемым бригадами скорой медицинской помощи, в составе приёмного отделения организуются противошоковые палаты.

11. Штатная численность структурных подразделений медицинских организаций, оказывающих анестезиолого-реанимационную помощь, устанавливается руководителем медицинской организации в соответствии с рекомендуемыми нормативами штатной численности медицинского и другого персонала подразделений, оказывающих анестезиолого-реанимационную помощь, согласно приложениям №2, №5, №9 к настоящему порядку, а также в соответствии с рекомендуемыми штатными нормативами численности медицинского и другого персонала подразделений, оказывающих анестезиолого-реанимационную помощь, медицинских организаций, оказывающих специализированную медицинскую помощь, установленными порядками оказания отдельных видов (по профилям) медицинской помощи.

12. Число коек для оказания анестезиолого-реанимационной помощи в медицинской организации устанавливается руководителем медицинской организацией в зависимости от потребностей, обусловленных видами и объемом оказываемой медицинской помощи и составляет не менее 3 % от общего коечного фонда в медицинских организациях, имеющих коечный фонд до 400 коек и не менее 5% в медицинских организациях с коечным фондом более 400 коек.

13. Оборудование и принадлежности для проведения оказания анестезиолого-реанимационной помощи поддерживаются в постоянной готовности к работе.

Не допускается проведение любого вида анестезии врачом анестезиологом-реаниматологом в местах не обеспеченных специальным оборудованием.

14. В медицинских организациях, в том числе в дневных стационарах оборудуются преднаркозная палата - помещение для подготовки и введения больных в анестезию из расчета 1 место на 1 хирургический стол и палата пробуждения - для выведения пациентов из анестезии и наблюдения за ними из расчета 2 места на 1 хирургический стол. При отсутствии возможности выделения отдельного помещения преднаркозная палата и палата пробуждения могут быть совмещены

При количестве хирургических столов более 4 в составе одного операционного блока, места в преднаркозной палате и палате пробуждения суммарно рассчитываются по 2 места на один хирургический стол, но не более 12 коек на операционный блок.

16. При подготовке пациента к плановой операции он должен быть заблаговременно (не позже чем за 1 сутки до предполагаемого оперативного вмешательства) осмотрен врачом анестезиологом – реаниматологом с целью определения полноты обследования в соответствии с установленными стандартами оказания медицинской помощи и назначения, в случае необходимости, дополнительного обследования, оценки степени операционно-анестезиологического риска, осуществления обоснованного выбора метода анестезии и необходимых для нее средств.

Результаты осмотра пациента с обоснованием, при необходимости, его дополнительного обследования, оформляются врачом анестезиологом-реаниматологом в виде заключения, которое вносится в медицинскую документацию пациента.

Непосредственно перед проведением анестезии пациенты в обязательном порядке повторно осматриваются врачом анестезиологом-реаниматологом, о чем в медицинскую документацию пациента вносится соответствующая запись.

17. При необходимости проведения экстренного оперативного вмешательства пациенты в обязательном порядке осматриваются врачом анестезиологом-реаниматологом перед проведением анестезии, о чем в медицинскую документацию пациента вносится соответствующая запись. При необходимости дополнительного обследования пациента и его подготовки к анестезии результаты осмотра пациента оформляются врачом анестезиологом-реаниматологом в виде соответствующего заключения, которое вносится в медицинскую документацию пациента.

18. Во время анестезии врачом анестезиологом-реаниматологом ведется анестезиологическая карта. После окончания анестезии оформляется протокол, где отмечается ее ход, особенности и осложнения, оценивается состояние пациента на момент передачи его для наблюдения и лечения другому медицинскому персоналу. Заключение, карта и протокол анестезии вносятся в медицинскую документацию пациента.

19. Во время проведения анестезии врач анестезиолог-реаниматолог, ее осуществляющий, не вправе оказывать медицинскую помощь другим пациентам либо выполнять иные функции, не связанные с непосредственным проведением анестезии.

20. Время пребывания пациентов в палатах пробуждения после операционного вмешательства не должно превышать 4-х часов. Для дальнейшего лечения больные переводятся в профильное отделение, блок интенсивной терапии или в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь.

При переводе из операционной в палату пробуждения отметка о завершении операции вносится в наркозную карту, в которой также отражается течение пробуждения до момента перевода в профильное отделение, блок интенсивной терапии или в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь.

21. Перевод пациента в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь для проведения интенсивного лечения осуществляется по решению заведующего подразделением, оказывающего анестезиолого-реанимационную помощь, а при его отсутствии - лицом, его замещающим, на основании совместного осмотра с лечащим врачом по профилю заболевания пациента и по согласованию с заведующим подразделения, оказывающего анестезиолого-реанимационную помощь, в которое пациент переводится. В спорных случаях вопрос перевода решает консилиум врачей анестезиологов – реаниматологов и должностных лиц медицинской организации.

22. Транспортировка в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь, осуществляется силами сотрудников отделения по профилю заболевания пациента в сопровождении врача анестезиолога – реаниматолога.

23. Лечение пациента в подразделении, оказывающем анестезиолого-реанимационную помощь, осуществляется врачом анестезиологом-реаниматологом. Врач-специалист по профилю заболевания пациента, осуществлявший лечение или оперировавший больного до перевода в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь, ежедневно осматривает больного и выполняет лечебно-диагностические мероприятия.

При возникновении противоречий в тактике лечения, в первую очередь решаются вопросы лечения критического состояния, с учётом рекомендаций по лечению основного заболевания.

24. При поступлении пациента, в подразделение, оказывающее анестезиолого-реанимационную помощь непосредственно из приемного отделения, к обследованию пациента до выяснения и устранения причины тяжелого состояния врачом анестезиологом-реаниматологом привлекаются врачи подразделений медицинской организации, которые осматривают поступившего пациента в возможно короткий срок. В медицинскую документацию пациента вносятся записи с обоснованием необходимости консультации специалистов по профилям, а так же записи о проведенных консультациях.

25. Осмотр пациента врачом анестезиологом-реаниматологом в подразделении, оказывающем анестезиолого-реанимационную помощь, осуществляется не реже 4 раз в сутки, о чем в медицинскую документацию пациента вносится плановая запись динамического наблюдения врача анестезиолога – реаниматолога, отражающая эффективность проводимого лечения, результаты лабораторных, функциональных и других исследований, промежуточное заключение. В случаях внезапного изменения состояния больного производится внеплановая запись либо подробное описание ситуации в плановой записи с точным указанием времени происшествия и проведенных мероприятий.

26. Не допускается совмещение врачом анестезиологом-реаниматологом работы в палатах для реанимации и интенсивной терапии с другими видами анестезиолого-реанимационной деятельности (проведение анестезии в операционных и прочего), за исключением экстренных консультаций по учреждению при отсутствии других специалистов анестезиологов – реаниматологов.

27. При проведении интенсивного наблюдения и лечения в подразделении, оказывающем анестезиолого-реанимационную помощь, на пациента оформляется и ведется карта интенсивной терапии в которой отражаются основные физиологические показатели и иные сведения, связанные с проведением лечения.

28. После восстановления и стабилизации функций жизненно-важных органов и систем пациенты переводятся для дальнейшего лечения в подразделение медицинской организации по профилю заболевания либо в блок интенсивной терапии этого подразделения при его наличии.

29. Решение о переводе пациента в отделение по профилю заболевания принимается заведующим подразделением, оказывающим анестезиолого-реанимационную помощь, либо лицом его замещающим на основании результатов совместного осмотра пациента врачом анестезиологом-реаниматологом и лечащим врачом и (или) заведующим профильным отделением, а в спорных ситуациях –консилиумом врачей.

30. Транспортировка пациентов из подразделений, оказывающих анестезиолого-реанимационную помощь, в отделение по профилю заболевания пациента осуществляется персоналом отделения по профилю заболевания пациента незамедлительно.

31. При переводе пациентов из профильных отделений в подразделения, оказывающие анестезиолого-реанимационную помощь и из них в другие подразделения медицинской организации в медицинскую документацию больного вноситься запись с обоснованием перевода.

32. В случае развития у пациента в профильном отделении угрожающего жизни состояния, требующего оказания помощи врачом- анестезиологом – реаниматологом, персонал профильного отделения вызывает к пациенту врача анестезиолога-реаниматолога, и принимает меры по устранению состояний, угрожающих жизни пациента.

 

 

 

Приложение № 1 к порядку оказания анестезиолого – реанимационной помощи взрослому населению, утвержденному приказом Министерства здравоохранения и социального развития Российской Федерации от______________2011 г. №_____