Інноваційна діяльність підприємства

 

 

У Законі України “Про інвестиційну діяльність” інноваційна діяльність визначена як одна із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження науково-технічного прогресу до виробництва та соціальної сфери. Ця діяльність включає наступне:

- випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технології;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

- розробку та впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та економічного становища.

Інноваційна діяльність - це пошук можливостей, що забезпечують практичне використання наукового, науково-технічного результату та інтелектуального потенціалу з метою одержання нового або вдосконаленого продукту, способу його виробництва та задоволення суспільних потреб в конкурентоспроможних товарах і послугах.

Різновидами інноваційної діяльності можуть бути:

- підготовка та організація виробництва, які охоплюють придбання виробничого обладнання, зміни в них, а також у методах і стандартах виробництва та контролю якості;

- виробничі розробки, які містять модифікації продукту та технологічного процесу, перепідготовку персоналу для використання нових технологій та обладнання, а також пробне виробництво;

- маркетинг продукції;

- придбання неоречевленої технології в формі патентів, ліцензій, ноу-хау, торговельних марок;

- придбання машин та обладнання, які за своїм технологічним змістом пов’язані з впровадженням продуктових або процесних інновацій;

- виробниче проектування.

Інноваційна діяльність - діяльність з доведення науково-технічних ідей, винаходів до результату, придатного до практичного користування. У повному обсязі інноваційна діяльність включає всі види наукової діяльності, проектно-конструкторські, технологічні, дослідницькі розробки, діяльність по освоєнню новин у виробництві та в їх користувачів - реалізацію інновацій.

Інноваційна діяльність має неперервний перебіг, постійно вдосконалюється в певній галузі практичної діяльності. Інновації завжди орієнтовані на ринок, на конкретних споживачів чи конкретну потребу, тому інноваційну діяльність слід розцінювати як взаємодію сприятливих можливостей, потенціалу та стратегій. Найголовніше питання полягає в тому, як підприємства можуть сприймати ці можливості та реагувати на них через розробку стратегії інноваційної діяльності.

Для успішної реалізації інновацій необхідно враховувати багато факторів, які можна поділити на фактори, що сприяють інноваційній діяльності та фактори, що перешкоджають інноваційній діяльності (табл. 5.5).

Слід також відзначити, що прийнято виділяти чотири фази розвитку інновацій, залежно від яких необхідно будувати механізм управління інноваційною діяльністю.

Перша фаза - це розробка та освоєння новації, вихід на ринок. Вона включає стадії фундаментальних та прикладних досліджень, конструкторських та технологічних розробок, впровадження новації у виробництво.

Таблиця 5.5 – Фактори, що сприяють і протидіють інноваційній діяльності

Фактори	Фактори, що сприяють діяльності	Фактори, що протидіють діяльності
Техніко-економічні	Наявність резерву фінансових та матеріально-технічних засобів, наявність необхідної господарської та науково-технічної інфраструктури, матеріальних винагород за інноваційну діяльність	Недостатність ресурсів для фінансування ризикових проектів: слабкість матеріально- та науково-технічної бази, відсутність резервних потужностей; домі-нування інтересів існуючого виробництва
Юридичні	Законодавчі заходи (особливі пільги), що заохочують іннова-ційну діяльність	Обмеження з боку антитрес-тівського податкового, амортиза-ційного, патентно-ліцензійного законодавства
Організа-ційно-уп-равлінські	Гнучкі організаційні струк-тури, демократичні структури управління, перевага гори-зонтальних потоків інфор-мації, індикативність пла-нування, припущення кори-гувань, децентралізація, авто-номія, формування цільових проблемних груп	Сталі організаційні структури, централізація, консервативність ієрархічних принципів будівлі організації, перевага вертикальних потоків інформації, установча замкненість, труднощі міжгалузе-вих та міжорганізаційних взаємо-дій, орієнтація на коротко-строкову окупність, усталені ринки
Соціально-психоло-гічні	Моральна винагорода, суспіль-не признання, можливість самореалізації	Опір змінам, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу, необхідність винаходу нової діяльності, зміна стереотипів поведінки, існуючих традицій; страх невизначеності, страх відповідальності за помилку

 

Друга фаза - освоєння та зростання виробництва, досягнення запланованого рівня рентабельності. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну та оцінюють її як споживчу вартість.

Третя фаза - фаза зрілості. Вона характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. Основним напрямком роботи на даній стадії стає вдосконалення продукту, покращення його якісних характеристик. На цій стадії зростає конкуренція, тому підприємству необхідно вдосконалювати продукт або за рахунок організаційних заходів підтримувати монопольне становище із своїм продуктом на ринку.

Четверта фаза - моральне старіння продукту (фаза занепаду). Нововведення стає неконкурентоспроможним і витискається іншими новаціями. Тому ще до настання даної фази необхідно підготувати чергову новацію.

Максимальне зростання прибутку досягається на стадії початку виробництва. Ціна перекриває видатки, пов’язані з розробкою продукту. Після безприбуткової реалізації, коли спостерігається низький обсяг продажів, крива прибутків різко сягає вгору. Насичення ринку призводить до зниження норми прибутковості, проте за рахунок великих обсягів продажу підприємство почуває себе на ринку ще впевнено. Падіння прибутковості спостерігатиметься дуже різко, якщо не працювати над проведенням науково-дослідних робіт з покращення якості продукції, розробки та освоєння нових її видів.