Репетиторство в умовах «тінізації» освіти в інформаційну епоху

Репетиторство не можна назвати явищем, яке виникло в інформаційну епоху. Але це досить нове явище, появу якого пов'язують з масовізацією освіти. Актуальність цієї теми полягає, перш за все, в існуючому протиріччі між наявними визначеннями поняття «репетиторство» та реаліями функціонування репетиторів в Україні. Дослідженню репетиторства приділено увагу в роботах В. Гімпельсона, А.Ю. Ощепкова, У. Сміта, Ч. Лустхауса, М. Брея, Г. Константинова, С. Філоновича, М. Левіна, І. Павлюткіна, П. Длугоша, С. Щудло. Серед емпіричних робіт, де приділяється увага Україні, варто виділити дослідження «Education in a Hidden Marketplace: Monitoring of Private Tutoring» і дослідження «Молодь пограниччя: Дрогобич – Перемишль» проведене С. Щудло та П. Длугошем. Загалом репетиторство в Україні вивчено недостатньо.

Існують різні погляди на те, як визначити репетиторство. Наприклад, «Репетиторство можна визначити як індивідуальну трудову педагогічну діяльність, спрямовану зазвичай або на усунення «прогалин» у навчальній підготовці школярів (дошкільнят, студентів тощо), або ж на навчання випереджаючого характеру, пов’язану з отриманням доходу» [1]. Інший варіант визначення: «Приватне додаткове навчання (репетиторство – private tutoring) як приватне репетиторство зі шкільних предметів, яке за кількістю годин виходить за рамки основного офіційного шкільного навчання» [2, с. 65]. Наступне визначення дала Світлана Щудло: репетиторство – це «особлива соціальна практика надання приватних (найчастіше індивідуальних) освітніх послуг репетиторами (приватними вчителями) та одержання учнями додаткових знань» [3, с. 428].

У вищенаведених визначеннях ми бачимо певну закономірність: автори визначають репетиторство як освітні послуги лише з дисциплін шкільної програми. Також, аналізуючи репетиторство саме як «тіньову» освіту, варто назвати такі характеристики «тіньової» освіти (за М. Бреєм і С. Щудло): 1) вона існує тільки тому, що існує основна система освіти; 2) вона швидко реагує на зміни в основній системі освіти; 3) майже в будь-якому суспільстві більше уваги приділяється основній системі освіти; 4) характеристики тіньової системи освіти менш чіткі, ніж основної системи [2, с. 65-66]; 5) тіньова система освіти не передбачає видачу документа, який засвідчує отримання цих послуг [3, с. 428]. Але вже в емпіричних даних (табл. 1) серед причин звертань до репетиторства виділене прагнення респондента знати більше.

Таблиця 1. Студентське ставлення до репетиторства і якість освіти в загальноосвітніх школах України в 2006 р. [4]

В усіх теоретичних та емпіричних даних репетиторство, з одного боку, розглядається як повторення шкільного курсу, отримання додаткових до шкільного курсу знань, а з іншого, серед причин виділяється також бажання знати більше, і воно необов’язково обмежується шкільними дисциплінами.

На нашу думку, поняття «репетиторство» має бути розширено. Доцільно розглядати репетиторство не тільки зі шкільних дисциплін, але й додаткові навчальні курси з інших предметів, представлених в інших формах, наприклад, курси танців, курси наук, які не входять до шкільної чи університетської програми. Крім того, в інформаційну епоху, набувають поширення курси онлайн (через «Skype») та інші види курсів, які за своєю формою є відображенням виділених вище соціологами характеристик репетиторства як «тіньової» освіти. Для подальшого дослідження репетиторства є також важливим розширення групи респондентів за віковим критерієм. Наприклад, проаналізувавши емпіричні дані, ми дійшли висновку, що найпоширенішою практикою наразі є репетиторство з іноземних мов, а саме з англійської. Втім, наявні дані стосуються лише практик учнів та студентів користуються цими послугами. Але після досвіду «закритого» суспільства СРСР незалежна Україна почала стрімко налагоджувати зв’язки з іншими країнами, тому багато людей старшого покоління теж користуються послугами таких репетиторів.

Отже, коли ми заглиблюємося у дослідження явища репетиторства, знаходимо багато «білих» плям, які потребують подальшого дослідження. У наведених роботах репетиторство висвітлюється досить однобічно. Автори розглядають цей феномен, по-перше, виключно як послуги додаткового навчання тільки зі шкільних предметів; по-друге, вони розглядають в якості потенційних користувачів репетиторства людей, які знаходяться на перехідних етапах (з молодшої школи в середню, з середньої в вищу і т.д.), і обмежуються студентами; по-третє, вони розглядають репетиторів як окремих осіб, тобто не враховують існування організацій, шкіл, які надають репетиторські послуги.

Виходячи з вищенаведеного, у власному дослідженні ми плануємо розширити коло респондентів за віковим, статусним і іншими критеріями, вивчати репетиторів не тільки як фізичних, але й як юридичних осіб. На першому етапі дослідження використаємо метод фокус-груп з метою отримання інформації щодо причин і форм репетиторства. На другому етапі дослідження доцільно залучити метод опитування. Також варто наголосити, що наведений вище план має на меті перш за все накопичення матеріалу, що в подальшому надасть змогу вивчати репетиторство в рамках різних підходів, наприклад, культурологічного (формування репетиторством образів «чужого», «іншого», «ворога»), освітнього (репетиторство як відповідь на кризу освіти), економічного і т. д.

Література: 1. Марущенко О. А. Институализация репетиторства в современной Украине / О.А. Марущенко. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vmsu/sociology/2009_1/09moaaie.htm. 2. Брэй М. Частное дополнительное обучение (репетиторство): сравнительный анализ моделей и последствий / М. Брэй // Вопросы образования [Электронный ресурс]: Ежеквартальный научно-образовательный журнал. – 2007. – № 1 – Режим доступу к журналу: http://vo.hse.ru/arhiv.aspx?catid=252. 3. Щудло С. А. Репетиторство в Україні та Польщі: навіщо потрібні додаткові знання / С. А. Щудло, П. Длугош // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – С. 427-432. 4. Education in a Hidden Marketplace: Monitoring of Private Tutoring. Overview and Country Reports [Education Support Program of the Open Society Institute] – New York: Open Society Institute, 2006. – Сhapter 14.