Студопедия — Стратегії концентрованого розвитку
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Стратегії концентрованого розвитку






Першу групу еталонних стратегій складають стратегії концентрованого зростання. Сюди належать ті стратегії, що пов'язані зі зміною продукту і (чи) ринку. У випадку проходження цих стратегій фірма намагається поліпшити свій продукт або почати робити новий, не змінюючи при цьому галузі. Що стосується ринку, то фірма веде пошук можливостей поліпшення свого стану на існуючому ринку або ж переході на новий ринок.

Стратегіями першої групи є:

- стратегія посилення позиції на ринку, при якій фірма робить усе, щоб з даним продуктом на даному ринку завоювати кращі позиції. Цей тип стратегії вимагає для реалізації великих маркетингових зусиль. Можливі також спроби здійснення так званої горизонтальної інтеграції, при якій фірма намагається встановити контроль над своїми конкурентами;

- стратегія розвитку ринку, що полягає в пошуку нових ринків для вже виробленого продукту;

- стратегія розвитку продукту, що припускає рішення завдання зростання за рахунок виробництва нового продукту, що буде реалізовуватися на вже освоєному фірмою ринку.

Стратегія інтегрованого розвитку

До другої групи еталонних стратегій належать такі стратегії бізнесу, що пов'язані з розширенням фірми шляхом додавання нових структур. Ці стратегії називаються стратегії інтегрованого росту.

Вертикальна інтеграція – це процес придбання чи включення до складу підприємства нових виробництв, що входять у технологічний ланцюжок випуску старого продукту на ступінях до чи після виробничого процесу. Вертикальна інтеграція полягає в тому, що підприємства воліють створювати необхідні для виробничого процесу товари і послуги самостійно, усередині підприємства замість того, щоб купувати їх на ринку в інших підприємств. Стратегія інтеграції використовується, коли підприємство може підвищити свою рентабельність, контролюючи різні стратегічно важливі ланки в ланцюгу виробництва і збуту продукції. У результаті вертикальної інтеграції відбувається об'єднання фірм, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу. При цьому можливі різні типи вертикальної інтеграції:

- повна інтеграція виробничої діяльності;

- часткова інтеграція, у цьому випадку частина продукції виготовляється на підприємстві, а частина – закуповується в інших підприємств;

- квазінтеграція – створення альянсів між компаніями, зацікавленими в інтеграції без переходу прав власності.

Найчастіше вертикальна інтеграція реалізується у двох основних формах, які характеризують спрямованість інтеграції у виробничому ланцюжку:

- інтеграція «назад» чи зворотна інтеграція;

- інтеграція «уперед» чи інтеграція, яка йде вперед.

При зворотній вертикальній інтеграції підприємство приєднує функції, що раніше виконувалися постачальниками, тобто здобуває чи встановлює контроль над джерелами сировини, виробництвом комплектуючих виробів, напівфабрикатів. Метою такої інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела сировини або доступ до нової технології, важливої для базової діяльності. При вертикальній інтеграції, яка йде вперед, підприємство приєднує функції, виконувані раніше дистриб’юторами, тобто здобуваються транспортні, сервісні служби, канали збуту й інші функціональні служби, пов'язані з основною діяльністю фірми. Мотивацією в цьому випадку є забезпечення контролю над збутом продукції, іноді бажання краще знати своїх споживачів. Вертикальна інтеграція типова для металургії, виробництва паперу, хімічних продуктів, широко розвивається в нафтовому бізнесі. У цілому вона забезпечує зростання прибутку за рахунок синергізму при спільному використанні ресурсів і взаємодії різних підрозділів підприємства, веде до зниження витрат та збільшення диференціації, створює конкурентні переваги. У процесі інтеграції можливе підвищення технологічного рівня виробництва, зниження трансакціоних витрат, одержання доступу до джерел сировини.

Але стратегії вертикальної інтеграції мають цілий ряд недоліків:

- захист інвестицій, сталих технологій та виробництва;

- обмеження можливості вибору постачальників;

- дисбаланс потужностей на кожному з етапів “ланцюжка цінностей”;

- необхідність мати різноманітні навички та здібності;

- слабкі зв’язки зі спеціалізованими виробниками.

Стратегії диверсифікаційного розвитку

До третьої групи еталонних стратегій розвитку бізнесу належать стратегії диверсифікаційного зростання. Ці стратегії використовуються, коли фірма далі не може розвиватися на даному ринку з даним продуктом у рамках даної галузі.

Диверсифікація – це поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення асортименту вироблених виробів, видів послуг, географічної сфери діяльності тощо). У вузькому розумінні слова під диверсифікацією розуміють проникнення підприємств у галузі, що не мають прямого виробничого зв'язку чи функціональної залежності від основної діяльності. У результаті диверсифікації підприємства перетворюються на складні багатогалузеві комплекси або конгломерати.

Б. Карлоф відзначає, що ідея диверсифікації має багаторічну історію. Вона була популярною наприкінці 1960-х – початку 1970-х років, потім на зміну їй прийшли погляди про необхідність концентрації зусиль на основних сферах бізнесу. Останнім часом диверсифікації знову стали надавати першорядного значення. Викликано це існуванням фірм, що мають у своєму розпорядженні великі обсяги капіталів, одержуваних в основних сферах бізнесу, а оскільки можливості подальшої експансії в них дуже обмежені, диверсифікація є найбільш придатним шляхом для інвестиції капіталів і зменшення ступеня ризику.

Розділяють зв'язану і незв'язану (конгломеративну) диверсифікацію. У свою чергу, зв'язана диверсифікація може бути горизонтальною. Основним критерієм визначення типу диверсифікації є принцип злиття. При функціональному злитті поєднуються підприємства, пов'язані у процесі виробництва. При інвестиційному злитті об'єднання відбувається без виробничої спільності підприємств.

Зв'язана горизонтальна диверсифікація – це об'єднання підприємств, що працюють і конкурують в одній галузі діяльності. Головною метою горизонтальної диверсифікації є посилення позицій фірми в галузі шляхом поглинання певних конкурентів або встановлення контролю над ними. Горизонтальне об'єднання може допомогти домогтися економії на масштабі виробництва і/чи знизити небезпеку конкурентної боротьби, розширити спектр товарів або послуг. Найчастіше важливою причиною горизонтальної диверсифікації є географічне розширення ринків, у цьому випадку поєднуються компанії, що роблять однотипну продукцію, але виступають на різних регіональних ринках.

Незв'язана диверсифікація або просто диверсифікація – це охоплення таких напрямків діяльності, що не мають безпосереднього зв'язку з основною діяльністю підприємства. Вважається, що диверсифікація виправдана, якщо можливості для інтеграції обмежені чи взагалі відсутні, або позиції конкурентів дуже сильні, або ринок базової продукції знаходиться у стадії спаду. При такій диверсифікації можуть бути відсутні загальні ринки, ресурси, технології, а ефект досягається за рахунок обміну або поділу активів/сфер діяльності. Це скоріше диверсифікація капіталу, а не виробництва (конгломератна диверсифікація). Вигода від конгломеративного злиття можлива в результаті оптимізації управління грошовими потоками й інвестиційними ресурсами. Найбільш важливими мотивами такої диверсифікації можна назвати прагнення закріпитися у зростаючих галузях і/чи галузях з високою нормою прибутку, розподілити ризик тощо.

Диверсифікація у зростаючих галузях може бути пов'язана з довгостроковою стагнацією тієї чи іншої галузі. Коли, наприклад, галузевий ринок досягає зрілості, компанія, яка має середню конкурентну позицію, починає випробувати труднощі, і тут найбільш ймовірною стратегією буде диверсифікація у незв'язану галузь. Проте завжди необхідно враховувати, що, як і при розробці нових продуктів, прибуток від диверсифікація досягається не одразу. Диверсифікація вимагає ретельного вивчення всіх ринкових факторів, фінансової сторони, а також питань управління диверсифікованою фірмою. При диверсифікації дуже важливо враховувати фактор часу. Коли сформовані компанії вторгаються в нову галузь, то раннє входження в цю галузь може стати ключовим фактором успіху.

Можна сформулювати основні причини, які обумовлюють вибір стратегії диверсифікованого зростання:

- ринки для здійснюваного бізнесу виявляються у стані насичення або ж скорочується попит на продукт, внаслідок того, що продукт перебуває у стадії вимирання;

- поточний бізнес дає перевищуючі потреби надходження грошей, що можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;

- новий бізнес може викликати сінергічний ефект за рахунок кращого використання устаткування, виробів чи сировини);

- антимонопольне регулювання не дозволяє подальше розширення бізнесу в рамках даної галузі;

- можуть бути скорочені втрати від податків;

- може бути полегшено вихід на світові ринки;

- можуть бути притягнуті нові кваліфіковані службовці або ж краще використаний потенціал наявних менеджерів.

Стратегії стабілізації

Стратегії стабілізації використовуються в умовах передбачуваного спаду виробництва, або розпочинається раптове падіння обсягу продажу та прибутку. Стабілізація розвитку підприємства може бути здійснена шляхом економії всіх видів витрат, уповільнення тривалого падіння або стабілізації з розробкою довгострокових програм. Ця група стратегій переслідує цілі економії ресурсів:

- найближча – зупинити падіння;

- середньострокова – розпочати процес покращення економічного стану;

- довгострокова – домогтися пожвавлення – початкової стадії циклу зростання.

Стратегія стабілізації може бути здійснена за три кроки.

1. Ревізія витрат – передбачається економія витрат: на утримання пер­соналу, НДДКР, маркетинг, товарні запаси. Здійс­нюється програма жорсткої економії для кожного підрозділу, технології, виробу.

Необхідні умови для здійснення скорочення витрат:

- готовність до конфліктів, спричинених жорсткою економією;

- економія має бути не само­ціллю, а засобом для змін на краще.

2. Консолідація (визначення терміну та швидкості пожвавлення діяльності) - передбачається розв'язування таких завдань:

- загальне управління: удосконалення системи управління, заморожування заробітної плати, надання пільг, адміністративних витрат;

- маркетинг: зняття з виробництва нерентабельної продукції, ліквідація представництв, пере­гляд комунікаційної політики;

- НДДКР: перегляд політики, скорочення пошу­кових робіт, звертання головної уваги на роз­робки зі швидкою віддачею;

- виробництво: аналіз факторів та резервів про­дуктивності праці;

- фінанси: координація банківських операцій.

3. Пожвавлення – поступовий перехід від захисної до наступальної стратегії, що супроводжується завершенням прин­ципових перегрупувань у системі управління. Ак­тивізується діяльність у сфері маркетингу, фінансів.

Стратегії скорочення

П’ятим типом еталонних стратегій розвитку бізнесу є стратегії скорочення. Вони реалізуються тоді, коли фірма має потребу в перегрупуванні сил після тривалого періоду зростання або у зв'язку з необхідністю підвищення ефективності, коли спостерігаються спади і кардинальні зміни в економіці, такі, як, наприклад, структурна перебудова та ін. У цих випадках фірми прибігають до використання стратегій цілеспрямованого і спланованого скорочення виробництва. Реалізація даних стратегій найчастіше проходить небезболісно для фірми. Проте необхідно чітко усвідомлювати, що це такої ж стратегії розвитку фірми, як і розглянуті стратегії росту, і при певних обставинах їх неможливо уникнути. Більш того, часом це єдино можливі стратегії відновлення бізнесу, тому що у переважній більшості випадків відновлення і зростання – взаємовиключні процеси розвитку бізнесу.

Виділяється три типи стратегій цілеспрямованого скорочення бізнесу:

- стратегія ліквідації являє собою граничний випадок стратегії скорочення і здійснюється тоді, коли фірма не може вести подальший бізнес;

- стратегія «збору врожаю» припускає відмовлення від довгострокового погляду на бізнес на користь максимального одержання доходів у короткостроковій перспективі. Ця стратегія застосовується відносно до безперспективного бізнесу, що не може бути прибутково проданий, але може принести доходи під час «збору врожаю». Дана стратегія припускає скорочення витрат на закупівлі, на робочу силу і максимальне одержання доходу від розпродажу наявного продукту та скорочення виробництва. Стратегія «збору врожаю» розрахована на те, щоб при поступовому скороченні даного бізнесу до нуля домогтися за період скорочення одержання максимального сукупного доходу;

- стратегія скорочення полягає у тому, що фірма закриває або продає один зі своїх підрозділів, щоб здійснити довгострокову зміну меж ведення бізнесу. Часто ця стратегія реалізується диверсифікованими фірмами. Часто дана стратегія реалізується тоді, коли потрібно дістати кошти для розвитку більш перспективних або ж початку нових, більш відповідних довгостроковим цілям фірми.

У реальній практиці фірма може одночасно реалізовувати кілька стратегій. Фірма може проводити і певну послідовність у реалізації стратегій. З приводу першого і другого випадків говорять, що фірма здійснює комбіновану стратегію.







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 2899. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Тема: Изучение фенотипов местных сортов растений Цель: расширить знания о задачах современной селекции. Оборудование:пакетики семян различных сортов томатов...

Тема: Составление цепи питания Цель: расширить знания о биотических факторах среды. Оборудование:гербарные растения...

В эволюции растений и животных. Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений. Оборудование: гербарные растения, чучела хордовых (рыб, земноводных, птиц, пресмыкающихся, млекопитающих), коллекции насекомых, влажные препараты паразитических червей, мох, хвощ, папоротник...

Этапы трансляции и их характеристика Трансляция (от лат. translatio — перевод) — процесс синтеза белка из аминокислот на матрице информационной (матричной) РНК (иРНК...

Условия, необходимые для появления жизни История жизни и история Земли неотделимы друг от друга, так как именно в процессах развития нашей планеты как космического тела закладывались определенные физические и химические условия, необходимые для появления и развития жизни...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия