Місія і цілі підприємства

 

Виживання організації у конкурентному середовищі можливе тільки у тому випадку, якщо вона має чітко визначені орієнтири, напрямки, до чого вона прагне, чого хоче домогтися у результаті своєї діяльності. Крім того, цільовий початок у діяльності організації виникає у зв'язку з тим, що організація – це об'єднання людей, які переслідують певні цілі.

Люди створюють організації для того, щоб з їх допомогою вирішувати свої проблеми. Це значить, що із самого початку організації мають певну цільову орієнтацію. Люди входять до організації для того, щоб за її рахунок отримати для себе певний результат. І це також додає організації певну цільову орієнтацію. Нарешті, люди з зовнішнього оточення (покупці, громадськість, ділові партнери тощо), - переслідуючи свою власну мету при взаємодії з організацією, так само, як і ті, хто виступає власниками організації або працюють у ній, додають її існуванню певну спрямованість і тим самим розвивають цільовий початок у її діяльності.

Коли мова йде про цільовий початок у поведінці організації і, відповідно, про цільовий початок в управлінні організацією, то звичайно говорять про дві складові: місії та цілях. Установлення того й іншого, а також вироблення стратегії поведінки, що забезпечує виконання місії і досягнення організацією своїх цілей, є однією з основних завдань вищого керівництва і складає дуже важливу частину стратегічного управління.

При найбільш узагальненому й у той же час при найбільш заглибленому розумінні роль місії організації полягає у тому, що вона встановлює зв'язок, орієнтує в єдиному напрямку інтереси й очікування тих людей, які сприймають організацію зсередини, і тих, хто сприймає її ззовні. Більш того, місія дозволяє зорієнтувати чи навіть підкорити інтереси «внутрішніх» стосовно організації людей інтересам «зовнішніх» людей. Визначаючи те, для чого створена й існує організація, місія додає діям людей свідомість і цілеспрямованість, які дозволяють краще бачити й усвідомлювати не тільки те, що вони повинні робити, але і для чого вони здійснюють свої дії.

У широкому розумінні місія – це філософія і призначення, сенс існування організації (рисунок 3.1). Філософія організацій визначає цінності, переконання і принципи, згідно з якими організація має намір здійснювати свою діяльність. Призначення визначає дії, що організація має намір здійснювати, і те, якого типу організацією вона бажає бути. Філософія організації рідко змінюється. Що стосується призначення, то воно може змінюватися залежно від глибини можливих змін в організації й у середовищі її функціонування.

 

 

 

Рисунок 3.1 – Місія фірми

 

У вузькому розумінні місія - це сформульоване твердження щодо того, для чого чи з якої причини існує організація, тобто місія розуміється як твердження, яке розкриває сенс існування організації, в якому виявляється відмінність даної організації від їй подібних.

Правильно визначена місія хоча і має завжди загальний філософський зміст, проте обов'язково несе у собі те, що робить її унікальною.

Цільовий початок у діяльності організації виникає як відбиття цілей і інтересів різних груп людей, так чи інакше пов'язаних з діяльністю організації, що приймають участь у процесі її функціонування. Основними групами людей, чиї інтереси впливають на діяльність організацій, а, отже, і повинні бути враховані при визначенні її призначення, є:

- власники організації створюють, приводять до дії і розвивають організацію для того, щоб за рахунок результатів діяльності організації вирішувати свої життєві проблеми;

- співробітники організації, які своєю працею безпосередньо забезпечують діяльність організації, створення і реалізацію продукту і просування ресурсів ззовні, одержують від організації за свою працю компенсацію і вирішують за допомогою цієї компенсації свої життєві проблеми;

- покупці продукту організації віддають їй свої ресурси (найчастіше гроші) в обмін на продукт, який запропоновано їм організацією, і задовольняють за допомогою цього продукту свої потреби;

- ділові партнери організації, які знаходяться з нею у ділових відносинах, роблять організації комерційні і некомерційні послуги та одержують гроші або інші послуги з боку організації;

- місцеве співтовариство пов’язане з організацією, у першу чергу, за рахунок формування соціального й екологічного середовища функціонування організації;

- суспільство в цілому в особі державних інститутів взаємодіє з організацією у політичній, правовій, економічній та інших сферах макрооточення, одержує від організації частину створюваного багатства для забезпечення суспільного благополуччя і розвитку, результатами якого поряд з іншими членами суспільства користується й організація.

Місія організації повинна відбивати інтереси всіх вищезгаданих суб'єктів. Найбільш стійко, сильно і специфічно впливають на місію організації інтереси власників, співробітників і покупців, тому місія організації повинна бути сформульована таким чином, щоб у ній обов'язково знаходило прояв сполучення інтересів цих трьох груп людей.

Ф. Котлер також вважає, що на формування місії найбільше впливають такі п'ять факторів:

- історія фірми, у процесі якої формувалася філософія фірми, складався її профіль і стиль діяльності, місце на ринку та ін.;

- існуючий стиль поведінки і спосіб дій власників і управлінського персоналу;

- стан середовища функціонування організації;

- ресурси, які вона може пустити в хід для досягнення своїх цілей;

- відмінні риси, якими володіє організація.

У супровідній місію розшифровці повинні бути відбиті цільові орієнтири організації (до чого прагне організація); сфера діяльності організації (який продукт і на якому ринку організація пропонує покупцям); філософія організації (цінності і вірування, що прийняті в організації); можливості і способи здійснення діяльності організації (сила, можливості, ноу-хау і передова техніка організації).

Поряд з перерахованими вище характеристиками організації при формуванні місії важливим є відбиття у змісті і формі викладу місії іміджу, яким володіє організація.

Таким чином, місія організації формується для того, щоб:

- дати суб'єктам зовнішнього середовища загальне уявлення про те, що являє собою організація, до чого вона прагне, які засоби готова використовувати у своїй діяльності, яка її філософія. А також вона сприяє формуванню певного іміджу організації в уявленні суб'єктів зовнішнього середовища;

- сприяти єднанню всередині організації і створенню корпоративного духу;

- створювати можливості для більш діючого управління організацією, тому що місія є основою для визначення цілей організації, допомагає виробленню стратегії організації, дає загальний підхід до розподілу ресурсів організації, дозволяє застосовувати більш широкий набір прийомів мотивації.

Місія не повинна нести у собі конкретні вказівки щодо того, що, як і в які терміни треба робити організації. Вона задає основні напрямки руху організації і ставлення організації до процесів і явищ, які протікають усередині із зовні неї. При цьому місія повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можливість неоднозначного тлумачення, але у той же час залишала простір для творчого і гнучкого розвитку організації.

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрямки функціонування організації, які виражають зміст її існування, то конкретний кінцевий стан, до якого весь час прагне організація, фіксується у вигляді її цілей. Цілі – це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких виступає для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність.

Цілі є вихідною точкою планування діяльності, вони лежать в основі побудови організаційних відносин, на цілях базується система мотивації, яка використовується в організації, нарешті, цілі – основа у процесі контролю оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів організації в цілому.

Багатоплановість цілей обґрунтована тим, що будь-яке підприємство будь-яка економічна система є багатоцільовими. І складність полягає у визначенні пріоритетів цілей. Цілі підприємства повинні відповідати деяким вимогам: вони повинні бути конкретними, вимірними, досяжними і гнучкими, з чітко визначеним періодом реалізації (довгострокові, середньострокові і короткострокові цілі). Цілі підприємства повинні бути порівнянними і взаємно підтримуючими, тобто вони не повинні суперечити одна одній.

Залежно від специфіки галузі, особливостей стану характеру і змісту місії у кожній організації встановлюються свої власні цілі. Проте, прийнято виділяти чотири основних сфери, в яких організації встановлюють свої цілі:

1) доходи організації;

2) робота з клієнтами;

3) потреби і добробут співробітників;

4) соціальна відповідальність.

Розглянемо найбільш розповсюджені показники, стосовно яких на підприємствах формуються цілі.

1. У сфері доходів:

- прибутковість підприємства, відбивана у показниках прибутку, рентабельності, доходу на акцію;

- стан на ринку, описаний такими показниками, як частка ринку, обсяг продажів, частка ринку щодо конкурента, частка окремих продуктів у загальному обсязі продажів;

- продуктивність, що виражається у витратах на одиницю продукції, матеріалоємності, у віддачі з одиниці виробничих потужностей, обсязі виробленої на одиницю часу продукції;

- фінансові ресурси, які описуються показниками, що характеризують структуру капіталу, рух грошей в організації, величину оборотного капіталу тощо;

- потужності організації, які виражаються в цільових показниках, що стосуються розміру використовуваних потужностей, кількості одиниць техніки;

- розробка, виробництво продукту і відновлення технології, які описуються в таких показниках, як величина витрат на виконання проектів у галузі НДР, терміни введення у дію нового обладнання, терміни й обсяги виробництва продукту, терміни виведення нового продукту на ринок, якість продукту.

2. У сфері роботи з клієнтами – робота з покупцями, що виражається в таких показниках, як швидкість обслуговування клієнтів, число скарг з боку покупців тощо.

3. У сфері роботи зі співробітниками:

- зміни в організації й управлінні, які відбиваються в показниках, що встановлює завдання за термінами організаційних змін;

- людські ресурси, які описуються за допомогою показників, що відбивають кількість пропусків роботи, плинність кадрів, підвищення кваліфікації працівників та ін.

4. У сфері соціальної відповідальності – надання допомоги суспільству, яке описується такими показниками, як обсяг добродійності, терміни проведення благодійних акцій.

Можна виділити вісім ключових просторів, у рамках яких підприємство визначає свої цілі.

1. Стан на ринку. Ринковими цілями можуть бути завоювання лідерства у певному сегменті ринку, збільшення частки ринку підприємства до певного розміру.

2. Інновації. Цільові настанови у цій галузі пов'язані з визначенням нових способів ведення бізнесу: організацією виробництва нових товарів, освоєнням нових ринків, застосуванням нових засобів чи технологій організації виробництва.

3. Продуктивність. Більш ефективне те підприємство, яке затрачає на виробництво певної кількості продукції менше економічних ресурсів. Показники продуктивності праці, ресурсозбереження важливі для будь-якого підприємства.

4. Ресурси. Визначається потреба у всіх видах ресурсів. Порівнюється наявний рівень з необхідним, і висуваються цілі щодо розширення чи скорочення ресурсної бази, забезпечення її стабільності.

5. Прибутковість. Ці цілі можуть бути виражені кількісно: досягти певного рівня прибутку, рентабельності.

6. Управлінські аспекти. Короткостроковий прибуток підприємства, як правило, є результатом підприємницького таланту і чуття, а також везіння. Забезпечити одержання прибутку у довгостроковій перспективі можна тільки за рахунок організації ефективного менеджменту, відсутність якого стримує розвиток вітчизняних підприємств.

7. Персонал. Цілі стосовно персоналу можуть бути пов'язані зі збереженням робочих місць, забезпеченням прийнятного рівня оплати праці, поліпшенням умов і мотивації праці тощо.

8. Соціальна відповідальність. Зараз більшість західних економістів визнає, що окремі фірми повинні орієнтуватися не тільки на збільшення прибутку, але і на розвиток загальновизнаних цінностей. Власне з цим пов'язане введення поняття «зацікавлені особи» бізнесу, розробка заходів щодо формування сприятливого іміджу фірми, турбота про не нанесення збитку навколишньому середовищу.