Економічне та соціальне значення охорони праці

 

 

Поліпшення умов та охорони праці стає одним з важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, а це, у свою чергу, сприяє зростанню якості та продуктивності праці, підвищен- ню соціально-економічних показників виробництва, зменшенню коштів на витрати від травматизму, професійних захворювань і аварій.

Але сьогодні близько 38% від загальних захворювань людей в Украї- ні пов'язані з дією небезпечних і шкідливих факторів у процесі праці. Не- задовільний стан охорони праці негативно відбивається на економіці держави – щорічна загальна сума витрат на фінансування відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов’язаних з незадовільними умовами праці, становить понад 1 млрд. грн.

Враховуючи зазначені обставини, 29 вересня1999 р. в Україні був прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху- вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю- вання, які спричинили втрату працездатності». Цим Законом визначені

правові основи та економічний механізм загальнообов’язкового соціаль- ного страхування громадян від нещасного випадку, зокрема в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Окрім того, він створює правове поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв'я- зання наступних завдань: запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації збитків внаслідок ушкодження здоров'я в про- цесі праці.

Основними принципами соціального страхування від нещасного ви-

падку Закон проголошує:

обов'язковий порядок страхування всіх працівників, а також учнів та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних на- вичок;

сплату страхованих внесків тільки роботодавцями;

своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;

надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці.

До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які за-

охочення за активну участь та ініціативу у здійснені заходів щодо підви-

щення безпеки та поліпшення умов праці.

У статті 7 Закону «Про охорону праці» закріплено, що працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скоро- чення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільго- ву пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенса- ції, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору робото- давець повинен, не пізніше як за два місяці, письмово інформувати пра- цівника про зміни виробничих умов та розміри пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.