Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Грудня 1943 р. видано постанову «Про організаційний облік дітей і підлітків віком від 7 до 15 років і про порядок контролю за виконанням закону про загальне обов'язкове навчання».




У 1943/44 навчальному році працювали 12302 школи, в яких навчалося 1770 тис. учнів, у 1944/45 р. — 26458 шкіл на 4641,6 тис. учнів, а також 732 школи робітничої і сільської молоді. Для охоплення загальною освітою підлітків, зайнятих на виробництві, в 1943 р. було прийнято постанову про створення вечірніх шкіл для робітничої, а в 1944 р. — для сільської молоді. Дуже важливе значення мала прийнята в грудні 1943 року постанова про введення загального обов'язкового навчання дітей з 7-річного віку. Була встановлена 5ти бальна система. 21 червня 1944 року Для учнів, які закінчили початкові і семирічні школи, вводились випускні екзамени, а також екзамени на атестат зрілості для тих учнів, які закінчили середню школу. Цією постановою також було запроваджено нагородження випускників середньої школи золотими і срібними медалями.

 

  1. Педагогічна наука Україні в 40 - 70-тих рр. Особистісно орієнтована педагогічна концепція В.Сухомлинського.

З 1946 – поновлення ідеологічного натиску на сферу освіти.

У 1956 році був створений новий тип школи - школа-інтернат, куди приймались діти одиноких матерів, інвалідів, сироти.

1958 - відповідно до закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток освіти в СРСР» в школах почали вводити нові навчальні плани, що передбачали вивчення наукових основ сучасного виробництва у навчальних предметах фізико-математичного і біолого-географічного циклів, навчання ручній праці у початкових класах, праці в навчальних майстернях і пришкільній ділянці в 5-8 класах, вивчення курсу «Основи виробництва» у старших класах, посильна участь школярів у виробничій праці на підприємствах і в сільських господарствах тощо.

Суттєвим у 60-ті роки XX століття було запровадження в українській школі кабінетної системи навчання У ці роки серед вчителів шкіл і працівників органів народної освіти виділяється багато ентузіастів, добрих організаторів, справжніх майстрів педагогічної справи.Також у цей час у загальноосвітній школі широко запроваджуються нові методи навчання (проблемне , програмоване навчання, дослідницький метод та ін.).

20 червня 1972 прийнято постанову про завершення переходу до загальної середньої освіти. Метою навчання було проголошено всебічний розвиток особистості. Батьки могли вільно обирати мову навчання дітей, проте з часом кількість україномовних шкіл зменшувалась. Середні спеціальні та вищі навчальні заклади проводили навчання російською.

 

У працях Сухомлинського поняття «особистісно-орієнтований підхід» відсутнє, проте більшість його праць була так чи інакше присвячена саме даному підходові і розв’язувала проблеми його розбудови. Метою навчального процесу С. вважав усебічний розвиток особистості. Педагог відстоював положення про те, що нездібних до навчання дітей не існує, а причиною неуспішності є поганий стан здоров’я. Він впроваджував для таких дітей особливий режим роботи, що підкріплювався заходами спрямованими на зміцнення організму. Сухомлинський виступав за індивідуалізацію навчально-виховного процесу, яку пізніше проголосили основою особистісно-зорієнтованого навчання. Стверджував, що кожній дитині слід давати завдання, в залежності від її рівня. Педагог стверджував, що особистістю не народжуються, а стають в процесі виховання. Він також писав, що характерною рисою особистості є почуття гідності, тому потрібно спрямувати всі сили на виховання в дитині самоповаги. Завданням педагога є своєчасне виявлення природних задатків дитини і їх розвиток.

 

 

68.В.Сухомлинський про виховання громадянина. Книга ’’Народження громадянина”.
Праця Василя Сухомлинського «Народження громадянина» присвячена темі виховання підлітка. Автор наголошує на тому, що складність виховання в цьому віці в тому, що дитину мало навчають бачити, розуміти, усвідомлювати себе як частину колективу, суспільства, народу. Головною метою має бути не оберігання підлітків від негативного впливу, а те, щоб зробити їх непіддатливими будь-якому згубному впливові, тобто, виховання нонконформіста. Особистість підлітка зумовлена тим, як його виховували в дитинстві, і негативні тенденції в поведінці свідчать про несприятливу атмосферу в більш ранньому віці.
Перш за все, має проводитись заздалегідь передбачена виховна робота: багатогранні моральні, трудові, творчі, громадсько-політичні взаємовідносини в колективі, створенні для того,щоб виховувати, слово вихователя, передача молодому поколінню цінностей, створених старшими поколіннями. Однією з меж громадської, політичної свідомості людини є її відповідальність перед власною совістю. Це, разом з тим,є одним з критеріїв вихованості. Справжнім громадянином, стійким борцем за високі ідеали стає тільки людина, котра в роки дитинства і підліткового віку оволоділа високим мистецтвом людяності – навчилася бути відданим сином, відданою дочкою своїх батьків. Аналізуючи причини того, що приводить до порушення окремими підлітками моральних норм суспільства частіше за все є бідність емоційного та естетичного життя людини в роки дитинства і ранньої юностіСухоминський наголошував на 3 складових громадянськості: знання, переживання, вчинки.Як цілісне особистісне утворення громадянськість включає емоційну культуру особистості (патріотичні, гуманні, правові, екологічні почуття) і громадянські якості (громадянська самосвідомість, гідність, совість, мужність, почуття громадянського обов’язку та громадянської відповідальності). „Громадянська діяльність, — як стверджує видатний педагог, — це така праця, таке напруження фізичних і духових сил, коли для людини особистим, моїм, дорогим, рідним стає те, що належить не їй особисто, а громаді, колективу, суспільству… Громадянське виховання — це виховання на громадянських ідеях. А ідеї — то святині, здобуті, вистраждані людством, і їх не повторюють щодня і на кожному кроці… ”.







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 802. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия