Алгоритм

лікування важкого астматичного статуса

(адаптовано за О.И.Ласица “Современные подходы к лечению бронхиальной астмы”.-Фармновости.-1998.-3-4.-50-54).

 

Астматичний приступ

Кисень

Задовільна реакція Незадовільна реакція

Бета-2-адреноміметики Бета-2-адреноміметики

+ симптоматична терапія через небулятор або підшкірно

Короткий курс ГКС Немає реакції

рer os ГКС перорально або інтравенозно

Перевід у спеціалізоване відділення

Високі дози бета-2-адреноміметиків через небулятор або парентерально

 

Немає реакції

Інтравенозно амінофілін, продовження терапії ГКС

 

Немає реакції

Перевід у відділення інтенсивної терапії

 

Надзвичайні заходи:

Зволожений кисень, теофілін інтравенозно, ГКС, бета-2-адрено-міметики в максимальних дозах інгаляційно або парентерально

 

Немає реакції

Інтубація з подальшим ШВЛ незалежно від величини РаСО2

 

Специфічна гіпосенсибілізація. В основі її терапевтичного ефекту лежить активація синтезу блокуючих антитіл і виснаження реагентів під впливом малих доз алергену, який вводиться у на­ростаючій концентрації. Такий метод застосовують у тих випадках, коли не вдається уникнути контакту з алергенами, а медикаментозне лікування не дозволяє контролювати астму. Найбільший результат від специфічної гіпосенсибілізації досягають у дітей з гіперчутливістю до пилкових алергенів і кліщів домашнього пороху. Визначаючи показання до специфічної гіпосенсибілізації слід оцінити важкість захворювання, наявність поліалергії і умов для її виконання (можливі виражені системні і місцеві реакції).

В лікуванні аспіринової астми використовують методику десенситизації. За однією із схем десенситизацію проводять східеподібним методом. Починають десенсибілізацію з малих доз аспірину (2-20мг), дозу підвищують кожного наступного дня або через декілька днів до нормальної переносимості достатньо високої дози, яка стає в подальшому щоденною підтримуючою дозою. У важких випадках десенситизація до аспірину неефективна.

Основні положення базової терапії бронхіальної астми. Вони є наступними:

· Антиастматична базова терапія повинна проводитись за східцеподібною методикою – Крок 1↔Крок 2↔Крок 3, тобто в залежності від важкості захворювання.

· Протизапальна терапія повинна проводитись тривало, до досягнення стійкої ремісії і не менше 6 місяців, необхідних для регресії морфологічних змін.

· Перевагу слід надавати інгаляційній терапії (при цьому дози менші, ніж при вживанні всередину).

· Необхідний моніторинг лікування з допомогою пікфлоуметрії.

· Специфічна імунотерапія може проводитись тільки висококваліфікованим спеціалістом – клінічним імунологом.

· Бета-2-адреноміметики повинні застосовуватись лише за наявності клінічних проявів бронхоспазму.

· Курсове лікування комбінованими препаратами - дитек (фенотерол гідробромід + динатрія хромоглікат) має проводитись не менше 1 місяця.

· Інтенсивна протизапальна терапія першого епізоду бронхіальної астми вдвоє знижує ризик прогресування хвороби, попереджує формування бронхіальної астми як хронічного запаль­ного процесу дихальних шляхів. Тривалість циклу терапії повинна складати від 2-х до 6–8 тижнів, в залежності від проявів атопії, етіологічного чинника, кількості рецидивів, наявних ознак запального процесу. При наявності атопії цикл інгаляційних ГКС має тривати 6-8 тижнів.

Фізіотерапія – електрофорез з 2,4% розчином еуфіліну, інгаляції з ін талом.

ЛФК:

- дихальні вправи (по 5 хв 4 р/д);

- звукова гімнастика (10 сек 4-5 р/д);

- вібраційний масаж грудної клітки;

- комплекс вправ на тренажерній дошці Ельдінова.

Реабілітація:

Не проводити сухе прибирання приміщення, уникати контактів з “Нафталіном” (не застосовувати цей засіб в домашніх потребах), а також уникати контакту з книжковим пилом.

Санаторно-курортне лікування:

- реабілітаційний центр в м. Ужгород;

- соляні шахти в Солотвино.

Профілактика бронхіальної астми є первинна і вторинна. Метою первинної профілактики є попередження першого приступу бронхіальної астми. Вона полягає у комплексі індивідуальних та соціальних заходів, скерованих на створення умов для уникнення захворювань – загартовування, підвищення життєвого тонусу, тобто формування здорового стилю життя. Не менш важливе значення має покращення житлових умов, раннє та ефективне лікування ринітів, синуситів, поліпів слизової оболонки носа, бронхітів тощо.

Велике значення мають заходи по боротьбі з антропогенним і техногенним забрудненням довкілля, обмеженню можливостей впливу на людей професійних шкідливостей. Засоби масової інформації повинні популяризувати здоровий побут, зокрема і заходи щодо утримування домашніх та екзотичних тварин, підтримування належних санітарно-гігієнічних вимог в помешканнях тощо. Має значення й своєчасне інформування населення щодо зміни медико-метеорологічних умові типів погоди.

Відтак наступною ланкою профілактичних заходів є рання діагностика захворювання і без­перервна базова терапія бронходилятаторами та іншими засобами (протизапальна терапія –курсами, за відповідними показаннями).