Мова публічного виступу

Зробимо короткий огляд того, що в мові публічних виступів є неприйнятним.

Бідність словника — одна з найпоширеніших вад публічного мовлення. Людина може говорити багато й довго, говорити про різні речі, але увесь час послуго­вуватися тими самими словами й словосполученнями. При цьому значення їх увесь час начебто «розмиваєть­ся», втрачає смислові межі, оскільки цими словами на­магаються передати досить неоднакові поняття.

Коли людина свідома такої риси свого словника, вона заздалегідь, працюючи над текстом виступу, уточнює окремі місця, заміняючи повторювані слова їх си­нонімічними відповідниками, найбільш придатними в цьому тексті (наприклад: дефект — це негативна риса характеру, помилка в розрахунках, прора­хунок у плануванні, хиба в поведінці, вада мов­лення тощо).

Люди, чутливі до мови, твердять, що в мові немає сино­німів, що є лише точне або неточне слово, що кожне слово хороше на своєму місці й у хорошій промові, як у хорошій пісні, не можна безкарно заміняти одні слова іншими. Для того, щоб вважати, що в мові взагалі немає взаємозамінюваних слів, потрібен такий високий рівень мовної культури, до якого може підня­тися, на жаль, дуже незначна кількість мовців. Для абсолютної більшості їх проблема вибору найточнішого в даній ситуації слова з ряду близькозначних — це і є проблема постійної роботи над своєю мовою. Особливо гострою стає ця проблема тоді, коли вибір обмежений традиціями і вимогами стилю мовлення. Так, у межах ділового стилю діє вимога вибирати лише серед ней­тральних, міжстильових, емоційно не забарвлених слів, а не завжди таке слово (особливо при непідготовленому мовленні) легко і швидко приходить на пам'ять. По­вторення ж того самого слова і створює у слухачів враження бідності мови виступаючого.

Подані нижче слова в усному мовленні часто вживаються в надто широкому, загальному, поточному значенні — як універсальні слова. Адже в кожному конкретному випадку якесь із наведених поряд слів буде точнішим, доціль­нішим:

авторитет - повага, пошана, престиж, вага;

аргумент - доказ, підстава, обґрунтування; мотив;

гіпотеза - припущення, здогад, передбачення, домисел; задум; думка, ідея;

екстрений - негайний, спішний, терміновий, надзвичайний, невідкладний;

ідентичний - тотожний, рівнозначний; однако­вий, однотипний, одноплановий, однорідний;

основний - головний, найважливіший, найак­туальніший, першорядний, першо­черговий;

період - етап, проміжок часу; епоха, ера, вік; час, пора.

Із точки зору логіки повторення того самого слова чи словосполучення створює надлишковість, багатослів'я; повторення нічого не додає до вже висловленої думки, свідчить про бідність виражальних засобів. Проте з точки зору психологічної повтори не­обхідні. Багатство можливостей мови дозволяє повторювати думку, не повторюючи форм вираження (щоб уникнути одноманітності). При публічних виступах такі повтори — річ необхідна.

Убогість словника виявляється й у тому, що люди­на не знає фразеологічних запасів мови, не вміє ними користуватися, а якщо й вставляє у свою промову при­слів'я або приказку, то робить це штучно (нещасливе прислів'я почуває себе страшенно незатишно серед су­хих і холодних канцелярських слів).

На жаль, не всі знають значення, походження й при­йоми вживання навіть найпоширеніших крилатих слів (колесо історії, наріжний камінь, провідна нитка, тер­нистий шлях, титанічна боротьба, берегти як зіницю ока, вогнем і мечем та багато інших).