Невербальні елементи передачі інформації

Інтонація

 

У поняття інтонація входять такі компоненти, як сила й висота голосу, темп говоріння, паузи, тембр голосу.

Інтонація виконує в мові функцію не лише смисло-розрізнювальну, а й художньо-естетичну (у текст з до­помогою інтонації вносяться різні смислові, зокрема, емоційні відтінки, виявляючи той душевний стан, у яко­му перебуває мовець), її завдання — різними засобами відтворювати почуття, настрої й наміри людей. Разом з мімікою й жестикуляцією, а також засобами милозвуч­ності вона до невпізнання змінює написаний текст при його усному виголошенні.

«На слухача впливають,— писав К.Станіславський,— не тільки думки, уявлення, образи, пов'язані з проказуваними словами, а й звукове забарвлення слів — інтонація й красномовне мовчання, яке договорює недоказане словами. Інтонація й пауза самі по собі, без слів, мають силу емоційного впливу на слухачів».

Вимоги до інтонації при виступі:

- правдивість, природність (промовець, який воло­діє «секретами» інтонування, легко переходить від однієї тональності до іншої, тонко відтворюючи цими перехо­дами свій душевний стан і уникаючи при цьому наду­маності і перебільшення);

- постійне поєднання правильно дібраних засобів ін­тонування з наголошенням;

- використання при інтонуванні фрази всіх трьох типів наголосів: словесного (у разі сумнівів — перевіри­ти його правильність за словниками), логічного (виділен­ня слова, важливого у смисловому плані), виразного (емфатичного), який підкреслює емоційне значення слова.

 

Паузи

 

Роль паузи відзначалася вже неодноразово. Нагаду­ємо: на початку промови пауза потрібна і для промов­ця — щоб зібратися з думками, і для аудиторії — щоб настроїтися на слухання, звикнути до промовця; в се­редині промови, в процесі її виголошення — для відме­жування частин викладу думки; в середині речення — для організації слухачів, для зосередження їх уваги.

У кількості пауз є помітна різниця між мовленням підготовленим (текст промови написаний) і непідготовленим (промова-імпровізація).

При імпровізації між окремими закінченими речен­нями або їх частинами може й не бути ніякої паузи, і, навпаки, вона може з'являтися там, де граматично, а ча­сом і логічно, здається невмотивованою. Усе це зумовлю­ється непідготовленістю усного мовлення, яке виникає в процесі самого народження думки. Хоча імпровізація завжди добре сприймається слухачами, бо вони відчува­ють її безпосередність, природність, проте саме тому імпровізація вимагає не лише великого досвіду, впевне­ності у своїх силах, знанні і майстерності, а й неабиякого такту, почуття міри як певної норми поведінки.

У тих же випадках, коли текст підготовлений раніше, паузи звичайно відповідають розділовим знакам тексту. Вони ж створюють і ритм виголошення промови, а це також впливає на почуття слухача, викликаючи вражен­ня піднесеності.