Поняття і елементи умов праці на підприємстві
Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров’я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на стан здоров’я нації на 50 відсотків впливають соціальні фактори (умови життя, умови праці). Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці – це конституційне право. У кожній окремій має бути усвідомлено право кожного працівника на справедливі та сприятливі умови праці, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни. Відтак, актуальність та практична значущість цього питання не втрачатиме своєї сили. Категорія «умови праці» має комплексний характер. На думку Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини. Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і ставлення її до праці та задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовній праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним із головних завдань суспільства, невід’ємною частиною державної соціальної і економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу. Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров’я. Умови праці – сукупність елементів виробничого середовища, що здійснюють вплив на здоров’я та працездатність людини, задоволення працею, а тому і на її результативність. Умови праці у вузькому значенні традиційно розглядаються переважно з технічної сторони і зводяться до додержання норм з техніки безпеки та виробничої санітарії. Зауважимо, що перманентне вдосконалення засобів виробництва об’єктивно призвело до підвищення їх ергономічності і безпечності. Слід констатувати, що зумовлена технічною недосконалістю машин і механізмів стадія механічних травм як основна проблема безпеки праці давно пройдена. Акценти з техніки безпеки на виробництві нині зміщуються в бік адаптації умов праці до потреб працівника, тобто охорони та гігієни праці на робочому місці, організація праці, старіння персоналу, зміни на ринку праці і психологічні проблеми (емоційне напруження) професійних комунікаторів. Показниками загальних умов праці вважаються кількість душових та гігієнічних кімнат, буфетів, лікувально-профілактичних закладів, баз відпочинку. Існують п’ять специфічних груп елементів умов праці: 1) Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря). Вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог. У робочих приміщеннях важливо підтримувати вологість повітря 40-60% та температуру 18-20°С, що можливо досягти за допомогою кондиціонування, яке підвищує продуктивність праці до 15%. При роботі, що вимагає зосередження, у приміщенні необхідно створювати тишу, що зберігає до 20% енергії працівника. 2) Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів. 3) Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання. Важливим елементом умов праці є освітлення. Краще, якщо світло падає зверху або зліва. Природнє освітлення має створювати нормальну освітленість з врахуванням її зміни протягом дня. Штучне освітлення має бути достатнім, його джерела повинні правильно підбиратись та раціонально розподілятись. На освітленість впливає і пофарбування приміщень, до того ж правильний його підбір має сприятливий вплив на нервову систему працівників. 4) Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини у трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат). Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їх об’єктивному оцінюванню. 5) Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці. Праця, а відповідно умови й охорона праці, є реаліями різних систем, з одного боку, ”людина – машина (технологічний процес)”, “людина – виробниче середовище”, “людина – машина (технологічний процес) – виробниче середовище”, а з іншого “людина - колектив – суспільство”, “людина – суспільство - природа”. Для перших трьох систем умови праці розглядаються у межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для останніх двох – у межах підприємства, галузі, регіону. Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами: – формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту; – поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а при неможливості поліпшення умов праці підтримання їх на досягнутому рівні; – захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці. Характерно, що сьогодні повсюдно спостерігається прагнення до врегульованості відносин у сфері охорони праці. Умови праці визначені низкою національних і міжнародних нормативно-правових актів. Поняття «умови праці» закріплене на рівні підзаконних нормативно-правових актів, де широко тлумачиться як сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на стан здоров’я та працездатність працівника в процесі праці, та установлена тривалість робочого часу і часу відпочинку, надання відпусток, оплата праці, а також заходи в галузі соціального забезпечення відповідно до законодавства про працю держави працевлаштування [30]. Згідно зі ст. 2 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, умови праці розглядаються як сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на стан здоров’я та працездатність людини в процесі праці, а також встановлена тривалість робочого часу та часу відпочинку, надання відпусток, оплата праці відповідно до законодавства про працю сторони працевлаштування [33]. Вищенаведені підходи до тлумачення категорії «умови праці» і традиції її нормативно-правового закріплення підтверджують єдність у розумінні умов праці в широкому сенсі як сукупності факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці [25]. Водночас слід зауважити, що такий підхід не дає можливості глибоко зрозуміти правову природу і сутність цієї категорії. У зв’язку з наявністю широкого спектра наукових підходів щодо з’ясування сутності категорії «умови праці» та за відсутності законодавчого закріплення цього поняття вважаємо за доцільне доповнити ст. 1 Закону України «Про охорону праці» поняттям «умови праці», що може розглядатися як сукупність факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, що впливають на працездатність, здоров’я та життя працівника в процесі трудової діяльності [32]. Є підстави також констатувати, що в чинному законодавстві України відсутній уніфікований підхід до визначення видів (груп, класів) умов праці та донині остаточно не сформовано відповідний усталений понятійно-категорійний апарат. Так, у Конституції України за кожним визнане право на належні, безпечні і здорові умови праці [16]. У Кодексі законів про працю України йдеться про необхідність створення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах та організаціях [15]. Закон України «Про охорону праці» також передбачає реалізацію права на належні, безпечні і здорові умови праці [32]. Міжнародні документи містять еклектичні норми з різним тлумаченням видів умов праці, що унеможливлює цілісне розуміння їх сутності. Зокрема, у ст. 23 Загальної декларації прав людини зазначено, що «кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття» [12]. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визнає «право кожного на справедливі і сприятливі умови праці... що відповідають вимогам безпеки та гігієни» [22]. Відповідно до ст. 31 Хартії основних прав Європейського союзу гарантується право на роботу в умовах, які забезпечують охорону здоров’я, безпеку та повагу гідності людини [38]. У переглянутій Європейській соціальній хартії щодо умов праці зазначено, що всі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці [10], а в ст. 19 розділу І Хартії Співтовариства про основні соціальні права трудящих констатовано, що кожний працівник у своєму робочому середовищі має користуватися задовільними умовами для здоров’я та безпеки у виробничому середовищі [39].
|
