Об'єкт і предмет стратегічного управління ЛР

Першорядними в будь-якій науці, що формується, є її методологічні основи, які, за визначенням Л. Виготського, становлять її кістяк. До методологічних основ входять визначення предмета й об'єкта вивчення, системи категорій. Категорія — це найбільш загальне поняття, що фіксує в мисленні людини зв'язок між мовою (знаковою формою вираження), поняттям, відповідним до об'єкта стратегічного управління людськими ресурсами, і діями (операціями) людини.

Як теорія й практика, нова навчальна дисципліна – стратегічне управління людськими ресурсами повинна зайняти гідне місце в системі науки управління й менеджменту зокрема.

Єдиного визначення предмета стратегічного управління персоналом доки не існує. Необхідною умовою формування теорії стратегічного управління людськими ресурсами як складової менеджменту персоналу й менеджменту в цілому є точне визначення його предмета, меж і напрямків вивчення, форм і методів дослідження.

Сутність стратегічного управління людськими ресурсами проявляється через розмаїття його зв'язків — із системою управління персоналом, стратегічним управлінням, що характеризують той або інший аспект предмета.

Під предметом стратегічного управління людськими ресурсами доцільно розуміти сферу об'єкта й емпіричного матеріалу, що представляється певною моделлю стратегічного управління людськими ресурсами. Під управлінням взагалі розуміють діяльність керівників організацій і персоналу управління, пов'язану із забезпеченням максимально ефективного використання ресурсів при вирішенні завдань і досягненні певних цілей. Досягнення цих цілей пов'язане з функціонуванням і розв'язуваними завданнями, які становлять сутність стратегічного управління людськими ресурсами.

Сьогодні спостерігається становлення, формування предмета наукової дисципліни стратегічне управління людськими ресурсами. Проте, вже ні в кого не викликає сумнівів, що стратегічне управління людськими ресурсами як науково-практичний напрям є невід'ємною частиною загальної науки управління, а головний елемент системи управління — кадри.

Відомо, що вивчати управління означає вивчати відносини між людьми при цілеспрямованому впливі на процес виробництва, виявляти закони формування відносин керівників для того, щоб на їхній основі встановити принципи управлінської діяльності, форми й способи їх здійснення.

Основним об'єктом стратегічного управління, як зазначено вище, є людські ресурси, що представляють собою одну із провідних характеристик населення як виробника духовних і матеріальних цінностей, що включають сукупність різних якостей людей. До завдань управління трудовими й людськими ресурсами відносять активізацію та використання людського фактору. Принципова відмінність управління трудовими й людськими ресурсами полягає в концептуальному підході й технології управління кадрами. В одних випадках люди — це робоча сила, а в інших — особливий ресурс організації. Управління людськими ресурсами вимагає не тільки бажання бачити в людині поновлюваний ресурс, але й формування системи профорієнтаційної діяльності, що дозволяє виявити закладені в кожній людині ресурси, забезпечити їхню затребуваність суспільством і гармонічний розвиток.

Кадри — це, насамперед, люди, що характеризуються складним комплексом індивідуально-типових якостей і властивостей, серед яких соціально-психологічні відіграють основну (визначальну) роль. Здатність кадрів одночасно бути об'єктом і суб'єктом управління являє собою головну специфічну особливість управління кадрами. У стратегічному управлінні людськими ресурсами це варто розуміти так: той, хто зараз є об'єктом управління, через 10-15 років стане суб'єктом розробки кадрових стратегій і управління реалізацією кадрової політики.

Розроблена кадрова стратегія реалізується як діяльність персоналу управління у сфері внутрішнорганізаційного управління й міжорганізаційних відносин у вигляді (формі) кадрової політики через повсякденну кадрову роботу.