Стратегічна відповідність та її види

Поняття стратегічної відповідності, або інтеграції, що іноді називається «моделлю відповідності», займає центральне місце в концепції стратегічного управління людськими ресурсами. Стратегічна інтеграція необхідна для додання цілісності комбінації організаційної стратегії зі стратегією управління людськими ресурсами, при цьому остання повинна сприяти не тільки реалізації першої, але і її початковій розробці.

Загальною метою цього процесу залишається досягнення стратегічної відповідності й погодженості між цілями політики управління людськими ресурсами і всієї компанії.

Гест у 1989 р. висловив припущення, що стратегічне управління людськими ресурсами значною мірою пов'язане із процесом інтеграції. У цьому полягає одна із ключових цілей політики управління людськими ресурсами, а саме: добитися «повної інтеграції напрямків політики управління людськими ресурсами із процесом стратегічного планування для того, щоб ці напрямки сполучалися не тільки між собою, але й уписувалися в ієрархічну структуру компанії, а також були пов'язані із практикою управління людськими ресурсами, що здійснюється лінійними менеджерами в ході їх повсякденної роботи».

Особливість стратегій управління людськими ресурсами полягає в тому, що вони тісно пов'язані з усіма іншими стратегіями в компанії. Управління людьми не виділяється в окрему функцію, а являє собою спосіб, за допомогою якого здійснюються всі ділові стратегії компанії. Планування людських ресурсів повинне стати невід'ємною частиною процесу формулювання всіх інших стратегій компанії. Там, де воно протікає ізольовано, виникає необхідність узгодження обох процесів.

Гест у 1997 р. виокремив п'ять видів відповідності:

1. Відповідність як стратегічна взаємодія – погоджування практики управління людськими ресурсами із умовами зовнішнього оточення.

2. Відповідність як ситуаційний фактор – підходи, що забезпечують відповідність внутрішньої практики конкретним зовнішнім факторам, таким, наприклад, як ситуація на ринку.

3. Відповідність як ідеальний комплекс практичних підходів припускає наявність набору «найкращих практичних підходів», які будь-яка фірма може з вигодою впровадити в себе.

4. Відповідність як цілісна структура – підхід, що підкреслює значення знаходження оптимальної комбінації практичних дій.

5. Відповідність як «зв'язування» − пошук відмітних конфігурацій, або «зв'язувань», практичних підходів, об'єднаних за принципом доповнення, з метою визначення найбільш ефективної з них.

Три з перерахованих вище видів відповідності: відповідність як ідеальний комплекс практик (підхід «найкращих практичних підходів»), відповідність умовам контексту фірми (підхід «найкраща відповідність») і відповідність як «зв'язування» («конфігураційний» підхід) можуть застосовуватися до стратегічного управління людськими ресурсами.

Однак відповідність, або узгодження, концентрується на відповідності внутрішньому й зовнішньому контексту..

Зовнішня відповідність означає, що стратегії управління людськими ресурсами відповідають діловим стратегіям, етапам розвитку фірми, ураховують організаційну динаміку й відображають особливості організації. Їх можна класифікувати як ситуаційні моделі. Відповідність, що відображає зв'язок між діловою стратегією й стратегією управління людськими ресурсами, також називається «вертикальною інтеграцією».

Уся концепція стратегічного управління людськими ресурсами ґрунтується на постулаті, що стратегії управління людськими ресурсами повинні бути зв'язані з відповідністю:

• корпоративним або діловим стратегіям;

• фазам життєвого циклу;

• динаміці організаційних змін;

• організаційним особливостям;

Внутрішня відповідність, або горизонтальна інтеграція, досягається за допомогою розробки цілісної, добре погодженої сукупності взаємозалежних і взаємопідтримуючих напрямків політики й практики у сфері людських ресурсів. Цього можна досягти використанням загальноприйнятих процесів (наприклад, аналізу компетентності), які встановлюють загальні вихідні рамки й дозволяють управляти ефективністю на основі визначення ролей, розвитку персоналу й систем винагороди. Якщо лінійні менеджери й менеджери з людських ресурсів розділяють загальні цінності з питань виконання кадрової політики, імовірність внутрішньої інтеграції підвищується.

Процес створення внутрішньої відповідності вимагає уважного ставлення до планування інновації, оскільки дає можливість заздалегідь спрогнозувати її вплив на різні аспекти політики й практики у сфері людських ресурсів і продумати можливі шляхи узгодження цих аспектів із планованою інновацією.

Згідно з концепцією існує більша ймовірність досягнення адекватного ступеня цілісності, якщо стратегія, політика й практика у сфері людських ресурсів міцно базуються на стимулюючому, чітко сформульованому баченні напрямку руху організації й на розумінні ролі людських ресурсів у даному процесі. Це може виражатися у формі пріоритетного стратегічного імперативу або рушійної сили, такому, наприклад, як підвищення якості, ефективності або необхідність підвищувати рівень знань і компетентності.

Тема 3. Взаємозв'язок стратегії розвитку й стратегії