Пояснювальна записка.

№ з/п	Назва етапів курсової роботи	Строки виконання курсової роботи	Примітка

 

Студент __________________

(підпис)

Керівник __________________ ________________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)

“____” _______________20___ р.

З нормативної навчальної дисципліни

РОБОТА В МАТЕРІАЛІ

для студентів-заочників 3-х курсів за спеціальністю 5.020208

«Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» спеціалізація: «Художня кераміка»

 

 

Рекомендації складені

викладачем Одай В. М.

 

 

Розглянуто і схвалено цикловою

комісією художніх дисциплін

Протокол № __ від «___» _____2007 р.

Голова комісії _________ Л. О. Пестич

 

 

м. Миргород

Рецензенти: Л.О. Пестич викладач Миргородського державного керамічного

технікуму ім. М.В. Гоголя

 

В.О. Кириченко викладач Миргородського державного керамічного

технікуму ім. М.В. Гоголя

 

 

В. М. Одай,викладач художніх дисциплін Миргородського державного

керамічного технікуму імені М. В. Гоголя

Робота в матеріалі

Навчальна програма, методичні рекомендації до виконання практичних робіт, а також теоретичні питання для самостійного розгляду студентам-заочникам 3-х курсів

Спеціальність: 5.020208 „Образотворче та декоративно – прикладне

мистецтво”

Спеціалізація: „Художня кераміка”

 

 

Видавництво „Адель”

 

 

Миргород 2007

Пояснювальна записка.

Програма охоплює всі види декоративного оздоблення, різні способи формотворення, а також технологічні процеси пов’язані з керамікою. Програма будується в методичній послідовності. Весь курс роботи в матеріалі можна поділити за такими напрямками:

- способи декоративного оздоблення;

- способи ручного формування виробів;

- гончарство;

- спосіб набивки у гіпсові форми;

- мала пластика;

- способи відливки у гіпсові форми

Програма складена у взаємозв’язку з предметами: композиція, технологія виробництва, скульптура.

Основна мета предмета «Робота в матеріалі» - підготувати кваліфікованого спеціаліста з художньої кераміки.

Методи навчання: від простого до складного, від відомого до нового, невідомого.

При вивченні предмету необхідно прищепити уміння і навички самостійної праці; розвинути інтерес до спеціальності.

Студент-заочник повинен самостійно вивчати технологію кераміки і застосовувати теоретичні знання у виконанні практичної роботи. Зміст предмету забезпечує одержання знань студентами для оволодіння професією молодшого спеціаліста-виконавця.

Орієнтовний тематичний план.

№   п/п	Назва розділу і теми	Загальн. обсяг годин	Всього аудиторних	Самостійна робота
Оглядово -настановчих	Комплексна контрольна ро
1.	Вступ.
Декоративне оздоблення кераміки, способи декорування.
1.1	Виготовлення плакеток. Техніка витискування. Гравірування.
1.2	1 Розпис плакетки ангобами.
1.3	1 Об’ємне ліплення.
1.4 2.	Лощіння, димлення.
Ручне формоутворення виробів.
2.1	2 Виготовлення квітника способом спіралі.
2.2.	Виготовлення виробу простого за формою способом пласта.
2.3.	Виготовлення декоративної тарелі способом відщипування
3.	Основи гончарного ремесла
	Поглиблене вивчення гончарства.
4.1.	Виготовити на гончарному крузі декоративну таріль.
4.2.	Виготовити на гончарному крузі кухоль.
4.3	4 Виготовити на гончарному крузі горщик.
4.4.	4 Виготовити на гончарному крузі глечик.
4.5.	4 Виготовити на гончарному крузі вазу.
4.6.	4 Виготовити на гончарному крузі чайник.
4.7.	4 Виготовити на гончарному крузі куманець.
4.8.	4 Зробити копію української посудини.
5.	Виготовлення виробів способом набивки у гіпсові форми.
5.1	5 Виготовлення декоративного блюда способом набивки.
5.2	Виготовити декоративний пласт на анімалістичну тему.
5.3.	Виготовити в рельєфі образи птахів і людей.
6.   6.1 6.2.     6.3. 6.4.   6.5. . 7.   7.1.   . 7.2.   7.3 8.     8.1.	Виготовлення виробів способом ліпки (мала пластика).
Виготовити традиційну димківську іграшку.
Виготовити традиційну опішнянську іграшку
Виготовити скульптуру яка має казковий образ.
Виготовити скульптуру літературного героя
Виготовити декоративного птаха або тварину.
Виготовлення виробів методом відливки у гіпсових формах.
Виготовлення виробів методом лиття: наливним та зливним способом.
Виготовлення облицювальної плитки для каміну. Ліплений декор.
Фігурна пластика.
Виготовлення сувеніру. Контрольна робота.
Виготовити скарбничку.
Виготовлення шкатулки.
	Всього

 

Вступ

Народне гончарство (від слів "горн" і "чари") - реміс­ницьке (або домашнє) створення (виготовлення) виробів з випаленої глини. Кераміка (від грецького керамос - глина) -вироби, витворені із різних ґатунків глини і споріднених їй мас, що піддаються обпалу. Керамічні вироби слугують для будівельної мети (плитки, цегла, кахлі, дахівка), для госпо­дарського вжитку (посуд) і для естетичної мети (мистецькі твори). Існують як технічні, так і мистецькі керамічні вироби. Ми зу­пиняємося тут виключно на мистецьких творах, в яких краса конструктивних форм, гармонія ліній, колориту і почуття міри поєднуються з практичним призначення речей.

Гончарське мистецтво відоме ще з прадавніх часів. Найбільш поширеними видами мистецької кераміки є:

1) неполив'яні гончарські вироби (на італійський лад -теракотові) з тонким кольоровим пористим черепком без поливи;

2 ) полив'яні гончарські вироби з тонким кольоро­вим пористим черепком і прозорою поливою;

3) майолікові вироби з пористим кольоровим че­репком, вкритим прозорою глухою поливою чи глазур'ю;

4) меццо-майоліка (напівмайоліка) - ті ж майолікові ви­роби, але вкриті тонким прошарком глини іншої барви (ангобом);

5 ) фаянс - тонкі пористі вироби з білим черепком іпрозорою поливою;

6) порцеляна ' - вироби з тонкого білого черепка,що просвічується у тонкому прошарку;

7) кам'яна маса - кольорові чи білі вироби, одер­жувані спіканням при випалі. Керамологія як наука вивчає світ кераміки, історії формування самобутніх осередків у різних країнах і їх творців, особливості

технологічних процесів, досліджує звичаєвість гон­чарів і сучасний плин буття кераміки. Становлення керамоло-гії як науки відбулося передусім в Европі в другій половині XIX ст.

В Україні її становлення припадає на кінець названого століття. До відомих дослідників і популяризаторів українсь­кого гончарства можна віднести І. Зарецького, Б. Лисіна, О. Пру-севича, О. Білоскурського, М. Фріде, Ю. Александровича, Є. Спаську, П. Будникова, П. Мусієнка, О. Тищенка, К. Ма-тейко, Ю. Лащука, О. Данченко, В. Щербака, О. Пошивайла. Колекції виробів з кераміки зберігаються у Музеї українсь­кого народного декоративного мистецтва в Києві, Львівсь­кому музеї етнографії та художнього промислу, Державно­му музеї народної архітектури та побуту України в Києві, крає­знавчих і художніх музеях обласних і районних центрів Укра­їни, Музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному та інших, Керамістів і кераміків в Україні готують Львівська Ака­демія мистецтв, Миргородський державний керамічний техні­кум ім. М. Гоголя, навчальні заклади Києва, Косова, Ужгорода.

Література:

1. Лащук Ю. Величне, із сяйвом тисячоліть // Український керамо-
логічний журнал. - Опішне, 2001. - Число 1. - С. 7-11.

2. Пошивайло О. Обрії української керамології // Українська ке­

 

рамологія: Національний науковий щорічник. 2001 / За ред. доктора істо­
ричних наук Олеся Пошивайла. - Опішне, 2001. - Кн. 1. - С. 3-11.

 

 

Т Е М А 1.1. Декоративне оздоблення кераміки.

Тиснення та гравірування. Історія виникнення цих видів оздоблення.

 

Всі існуючі способи декоративного оздоблення виробів з глини поділяються на два основних види - рельєфне та гладке декору­вання.

Рельєфне декорування включає в себе: різблення, гравірування, тиснення, ліплений декор.

До гладкого декорування належить: лощення, димлення, ангобний розпис.

В одних випадках виріб декорують до оппалу, в других - після нього.

Тиснення - це один з видів декорування кераміки, який виконується методом вдавлювання штампів,стеків, різних побічних інструментівта матеріалів в глину.

До сих пір археологи знаходять в поселеннях древньої людини черепки та цілі посудини, які оздоблені так званим текстиль-орнаментом - відтиски грубих тканин й риболовецьких сіток. Це самий давній вид тиснення. Сьогодні сучасні керамісти використовують його при роботі для того щоб передати фактуру.

У III - II тисячолітті до н.е. в Європі була поширена техніка оздоблення посуду відтисками шнура або матузки. Цю культуру вчені назвали "культурою шнурової кераміки”.

Японські гончарі до XX століття використовували для оздоблення посудин замість шнура, сплетену з рисової соломи кайму. Тільки що виконана посудина щильно обмотувалась солом'яним плетінням, висушували обпалювали в печі. В печі солома вигорала, а на обпаленому посуді залишалось заглиблення відтиски, утворюючі на поверхні череп­ка оригінальну фактуру.

Давні майстри використовували для оздоблення керамки також відтиски різних рослин: колоски злаків, окремі зерна, голки хвойних дерев і т.п. В різні часи для нанесення відтисненого орнаменту гончарі використовували соломинки, стебло тростника та гілки. 3 часом кінчики дерев'яних паличок стали обточувати, загостряти, зрізати під різними кутами, і накінець вирізати на їх торцях прості фігурки. Штампіки ставили під прямим кутом до поверхні вироба і, легко натискуючи, вдавлювали в глину. Комбінуя та чередуя відтиски в послідовності, получали дуже виразний декор.

Декор, який утворюється методом втискування в глину простих штампів, археологи иазивають "ямочним".

В останній час для витискування декора стали використовувати різні накатки. Накатка зроблена з колеса від годинника, дає можливість зробити приривчасті лінїї.

Спеціальними накатками, які вирізають з твердого, плотного дерева (самшиту, буку, груші, яблуні), можно наносити на посудину рельефний декор. Перед накатуванням на поверхню вироба наклеюється невеликий жгут з м'якої глини. Місце наклейки змочується водою. Після прокатки жгут прочно з'єднується з основою, а над поверхнею утворюється випуклий елемент декора.

Гравірування - це один з видів оздоблення кераміки, який виконується методом продряпування глиняної поверхні гребінкою або загостриною паличкою. Дотикаючись з поверхнею вироба при обертанні гончарного круга, зубці гребінця продряпують глину на невелику глибину.

Якщо кінчики зубців гребінця aбo просто палички закруглити і відшліфувати, то вони вже будуть не просто дряпати поверхню виро­ба, а втискувати і уплотняти глину. В результаті бороздки по краях зникнуть, а в заглибленях виникне глянцеподібний блиск.

Треба пам'ятати, що наносити под1бний декор можно тільки тоді, коли глина підсохне, коли виріб буде підв'ялений.

 

Практична робота №1

Виконання декоративноі плакетки способом витискування та гравірування.

Розмір довільний.

Послідовність виконання практичної роботи.

1. Підготувати інструменти і матеріали необхідні для роботи.

2. Перемняти глину.

3. Розкачати глину скалкою так, щоб пласт був однакової товщини.

4. Вирівняти поверхню плакетки.
5. Замити паралоновою губкою.

6. Зробити потрібним інструментом відтиск.

 

Матеріали і обладнання: глина, емкість для води, вода, паралонова губка, фактурна тканина, стеки, штампи, колпачки, скалка, ганчірка.

 

 

Тема 1. Декоративне оздоблення кераміки.

Ліплений декор. Лощення та димлення.

 

Здавніх давен гончарі використовували ліплений декор не тільки як виразне оздоблення, але і як технічний прийом, який дозво­ляє зняти напругу в глині при сушці та обпалу вироба..

Головний інструмент при виконанні ліпленого декора - руки майстра. Основні елементи, з яких складається орнамент, - жгути різні по довжині, різноманітні кульки, конуси І т.п. Щоб жгути були рівненькі та гладенькі їх потрібно розкачувати на гладенькій поверх­ні. Щоб виготовлені жгути та інші мілкі деталі не підсихали І не втрачали пластичність їх потрібно накривати зверху вологою ганчіркою. Якщо необхідно получити з відрізка жгута завиток, його кінці розка­чують до тих пір, поки вони не стануть гострими. Орнамент може складатися з одного, двух та декілька елементів. Виріб для нанесен­ня ліпленого декора повинен бути в підв'яленому стані. Перед тим як наклеювати ліплений декор на виріб, поверхню в місцях наклеюван­ня взрихлюють зубчастим стеком, і змазують рідкою глиною або водою. Після того як деталь наклеіна на поверхню, щілини промазують глиною. Використовують ліплений декор не тільки для орнаментальних компози­цій, але і для того щоб отримати поверхню різної фактури. Наприклад, за допомогою кульок можно отримати дуже виразну горбисчасту фактуру, яка буде контрастувати з гладенькою поверхнею декора­тивного виробу. Лощення та димлення».

Стародавній прийом декорування - лощення, заключаеться в тому, що всю поверхню керамічного вироба або окремі його ділянки натерають до блиску якимсь гладким предметом - камінцем "гладиком". Задопомогою гладеньких предметів на глиняну поверхню наносять також простий декор, найчастіше в вигляді хвилястих і тих що

 

перетинають­ся прямих ліній. Блиск, набутий при лощенні, підсилюється після випалу керамічного вироба.

Перед лощенням виріб підсушують до такого стану, коли глина вже втрачає пластичність, але не зовсім затвердівае. Берем гладень­кий предмет і проводим цим

предметом по поверхні, якщо предмет залишає блискучі смужки значить цей спосіб декорування можно продовжувати, виконувати лощєння потрібно дуже бистро, поки

глина не пересохла, якщо виріб, має рельєф» то вилощувати потрібно тільки частини які виділяються, вони дуже ефектно будуть контрастувати з матовим фоном. При лощенні верхній слой глини ущильнюється, становиться міцнішим і меньш вологопроникним.

Димлення пов'язано з тепловою проводкою вироба. В кінці випалу в горн клали смоляні соснові дрова, сирий перегній, траву, від яких виникав густий чьорний дим. Після задимлення посуд виходив з горна глибоко-чьорного кольору.

 

Практична робота №2.

 

Виконання декоративнoi плакетки способом ліплений декор.

Розмір довільний.

Послідовність вкконання практичної роботи.

1. Підготувати інструменти і матеріали необхідні для роботи.

2. Перемняти глину.

3. Розкачати глину скалкою так, щоб пласт був однакової товщини.

4. Вирівняти поверхню плакетки.

5. Замити паралоновою губкою.

6. Розкачати кульки і за допомогою пальців розпластати їх.

7.Тренуватись робити елементи ліпленого декору (смужки, квіти, листя,
серединки).

8. Перенести рисунок з кальки на основу плакетки.

9. Виліпити цей рисунок рельєфно.

 

Матеріали і обладнання: глина, емкість для води, вода, паралонова губка, стеки, скалка, ганчірка.

 

Тема 1.2. Декоративне оздоблення кераміки. Ангобний розпис.

Фляндрівка. Розпис пастелаж.

Декорування майолікових виробів

 

 

Є кілька способів декорування майоліки: розпис ручним способом, або пастелаж, гравірування і сграфіто, фляндрівка, „мармур”, ліпка, комбінований спосіб, резерваж, барботин, естампаж та молетаж.

Обточені і загладжені вироби з вологістю 19 – 20 % надходять для розпису ангобами. Малюнок ангобами наносять тільки на сировий черепок зазначеної вологості. Пересушені вироби розписувати не можна, бо ангоб при сушінні і випалюванні відпаде. Надто вологі вироби також не можна розписувати, бо при нанесенні ангобів з вологістю 27-34 % вводиться велика кількість води, внаслідок чого вони не можуть зберегти свою форму і розвалюються.

Інструменти для декорування майоліки.

 

Для декорування майолікових виробів застосовують такі інструменти: турнетка, гумова груша, дерев’яна рогулька, металічні і дерев’яні палички і стеки та грецька губка.

Турнетки бувають настільні і на спеціальних підставках – станинах (які стоять на підлозі). Верхній круг турнетки, на який ставлять вироби для декорування, легко приводиться в рух пальцями лівої руки.

Основним інструментом, яким наносять малюнок ангобом, є медична гумова піпетка, в отвір якої вставляють рівно обрізану ампулку від ручки або соломинку. В старовину для розпису використовували коров’ячий ріг, у вузький кінець якого вставляли трубочку з гусячого пера або соломинку.

Для декорування способом фляндрівки застосовують рогульку – паличку, на кінці якої під прямим кутом вставлене металічне або дерев’яне вістря.

Для гравірування і способу сграфіто застосовують дерев’яні і металічні палички схожі на олівець. Для техніки ліпки необхідні звичайні скульптурні стеки, металічні і дерев’яні. Грецька губка потрібна для витирання виробів від ангобу; її можна замінити м’якою ганчіркою або гумовою губкою.

Розпис ручним способом, або пастилаж.

Майолікові вироби, відформовані з не молотої маси, заздалегідь заливають ангобом всередині і зовні. Вироби із молотої маси заливають ангобом зовні тільки тоді, коли бажано, щоб колір їх відрізнявся від кольору черепка, Залиті ангобом вироби підсушують до 19 -20 % вологості, після чого їх розписують гумовою піпеткою.

Ручний спосіб розпису найскладніший і найефектніший. Цим способом може декорувати майстер, який уміє гарно малювати і бездоганно володіє технікою піпетки. Особливість способу полягає в тому, що проведену піпеткою лінію, як правило, виправити не можна.

Малюнок звичайно виконується по схематичному контуру, нанесеному пальцем. В деяких випадках контур можна наносити олівцем, але чіткими лініями, по яких

 

уже піпеткою наноситься малюнок ангобом. Цей спосіб кропіткий, потребує

великих навичок, уваги, але дає можливість одержати унікальні зразки мистецтва. Чарівність його полягає в умінні провести сміливу широку лінію піпеткою або ріжком, характер якої не можна повторити ніяким іншим інструментом.

Дуже ефектним буде малюнок, нанесений піпеткою на свіжозалитий ангобом виріб. Але це може зробити лише спеціаліст, яки й віртуозно володіє піпеткою, бо тут

неможливо виправити лінію. Великі декоративні вироби – вази, блюда, панно для оформлення архітектурних споруд – декорують тільки ручним способом.

Фляндрівка

Свіжозалитий ангобом виріб ставлять на турнетку, потім на місцях, де треба нанести малюнок, піпеткою яким-небудь контрастним ангобом проводять спіральну лінію, на яку наносять кружечки, або від 3 до 5 хвилястих ліній ангобами різних кольорів. В поглибленнях цих ліній роблять рисочки або кружечки ангобами в тому ж порядку, як зроблені хвилясті лінії. Після цього, рухаючи рогулькою знизу вверх або чергуючи рухи зверху вниз і знизу вверх, перпендикулярно положенню хвилястих ліній проводять рисочки, які утворюють своєрідний малюнок.

Все це треба робити дуже швидко, бо інакше ангоби застигнуть і рогулька не створить малюнка фляндрівки.

Фляндрівка – старовинна техніка розпису, століттями культивована народами. Специфічний малюнок фляндрівки не можна одержати іншим способом. Художник, який добре володіє цією технікою, може створити оригінальні твори. Техніку фляндрівки можна швидко засвоїти.

Практична робота № 1

Розпис пастелаж.

Послідовність виконання практичної роботи.

1. Підготувати виріб (таріль).

2. Підготувати ангоби (розколотити їх, зробити чотири – п’ять контрастних кольорів, набрати їх в гумові груші).

3. Намальований на кальці малюнок перенести на таріль.

4. Зробити контур композиції одним кольором, гумовою грушею.

5. Після того, як контур трішки підсохне, розфарбувати елементи кольором.

6. Аналіз виконаної роботи її оцінювання.

 

Матеріали і обладнання: готовий виріб, ангоби, олівець, калька, губка, вода.

 

Практична робота № 2

Розпис фляндрівка.

Послідовність виконання.

1. Підготувати виріб (таріль).

2. Підготувати ангоби.

3. Набрати фарбу в гумові груші контрастну по тону і кольору.

4. Підготувати рогульку.

5. Намалювати різні лінії за кольором одна під одною.

6. Взяти рогульку і розтягнути фарбу за схемою.

7. Отримали малюнок.

8. Аналіз виконаної роботи, її оцінювання.

 

Матеріали і обладнання: виріб, ангоби, рогулька, губка, вода, гумові груші.

 

 

 

 

 

Тема 3.1. Формоутворення. Основи гончарного ремесла Прийоми гончарства.

Приготування маси.

В шаровий млин завантажується глина і шамот у процентному відношенні,

заливається вода б0-70л на І00кг маси. Якщо глина волога, води береться меньше, якщо суха - більше. Вмикається мотор і глина перемелюється протягом І2-15годин. Потім маса розливається в гіпсові корита для обезводнення. Гіпс вбирає у себе воду і маса стає густою. Після цього вона пропускаєть­ся через глином’ялку і формується у валики. Тепер глина готова до роботи. Це так звана тонка маса. Щоб приготувати грубу масу, глиною заповнюються спеціальні ящики, додають шамот, заливають водою і залишають на добу, щоб

 

маса розкисла. Пропустивши глину через глином’ялку, можна вважати її гото­вою до роботи.

Гончарний круг.

Кажуть, що "перший" круг був цілком з дерева - верх і низ. Під низ клали камінь, змазували його жиром і гончарний круг крутився. На ньому ро­били невеликі гончарні вироби. Де набагато легше, ніж ліпити. Люди зрозу­міли, що такий круг в гончарстві велике діло і стали його удосконалювати. У наш час користуються, звичайно, удосконаленим кругом. Та все ж сучасний гон­чарний круг мало чим відрізняється від свого далекого предка. Хіба що замі­нили дерев^’яне веретено на залізне і додали два підшипники. Одним підшипни­ком круг кріпиться до лави, на якій сидить гончар, а другий служить опорою. На електричному станку працювати важче, ніж на простих гончарних кругах, тому що початкуючий гончар відпрацьовує чутливість рук і ніг разом. Наприклад задумав гончар зробити вазу. Сідає на гончарний круг і працює. В нього злагоджено працює думка, руки, ноги. Якщо виникає потреба можна одра­зу зупинити гончарний круг і покрутити його в зворотній бік, що часто дово­диться робити. Це неможливо зробити на електричному гончарному крузі. Ось в чому перевага простого гончарного круга. Його неважко зробити самому.

Прийоми гончарства.

Початківець повинен працювати з досить пластичною глиною. Перед початком роботи глина повинна бути добре вимішана і перебита. Сідаємо за гончарний круг, положення тіла відповідно до конструкції гончарного верстата. Круг, який обертається маховим колесом приведемо в рух правою ногою, сидячі на лаві гончара і штовхаючи круг від себе. Ліва нога при цьому знаходиться на упорі.

1 прийом - це центрування глини на головці круга. Глиняну кулю

роз­міщаємо в центрі. Змочуємо руки, розкручуємо круг і поступово підсилюючи тиск долонями рук і пальцями, намагаємося розташувати глиняну кулю у центрі круга і перетворюємо її в загладжений купол.

2прийом - утворений купол ми повинні здавити і знову витягнути,
цю вправу необхідно повторити 8-10 разів, для того, щоб глиняний виріб
став однорідним, а після випалювання міцнішим. Тиск рук повинен бути спря­-
мований під прямим кутом, до осіголовки верстата. При таких прийомах із
маси глини добре витискається повітря.

3прийом - формування порожнини і днища виробу. Великим пальцем лівої
руки робимо заглиблення в центрі. Круг при цьому весь час обертається.
Після розширення заглиблення поступово вставили у нього два великих
пальця, а рештою пальців і долонями обох рук охопили глину. Одночасно великими пальцями загладжуємо днище і стінки. Якщо днище не дуже рівне, його треба вирівняти дерев’яним ножем.

4прийом - витягування краю. Коли днище вже сформовано, нам потрібно
сформувати край тарелі, для цього вказівний палець лівої руки ми опускаємо на денце, а вказівний палець правої руки на зовнішню поверхню денця. Опустивши, ми починаємо здавлювати край і тягнути його в бік,

 

таким чином ми сформували край тарелі. Тепер кайму треба завершити вінцем. Для цього підтягуємо глину знизу вверх, стеком підкреслюємо вінець. Він повиненбути товстіше за кайму тарелі. За допомогою дерев’яного ножа уточнюємо форму тарелі.

5 прийом - зрізання тарелі. Виготовлений інструмент - стальну струну
з двома ручками - прикладають до низу денця і, притискаючи пальцями до
диска, одночасно тягнемо її до себе. Таріль зрізано. Ставимо її на дерев’яну підставку і підсушуємо.

6 прийом - обточення. Коли таріль трохи підсушиться її дно з зовні
підточують. Таріль перевертають на шайбу вгору дном закріплюють по краю
і за допомогою клюшки обточують середину і зовнішню поверхню денця.

Практична робота №3.

Виготовити на гончарному крузі таріль, та декорувати її за власною композицією.

Послідовність виконання практичної роботи.

1. Бесіда.^{. «}Виникнення гончарного промислу.»

2. Підготовка глини до роботи.

3. Вивчення прийомів гончарства (центрування, витягування в конус).

4. Вивчення прийомів гончарства (формування порожнини і денця, витягування
краю).

5. Робота над формою тарелі.

6. Виготовити та рель на гончарному крузі(діаметр 15-16см).

7. Зробити ескіз декоративної композиції.
8. Декорування тарелі.

9. Аналіз виконаної роботи, її оцінювання.

Матеріали і обладнання: гончарний круг, гончарні інструменти, стеки, ніж, гумка, посуд для води, зрізалка, ганчірка, глина, столи.

 

 

Тема 4.2. Формоутворення. Поглиблене вивчення гончарства.

Декоративно-ужитковий посуд. Знайомство з українським посудом.

 

 

Групу декоративно-ужиткового посуду за побутовим призначенням можна розподілити на окремі підгрупи. До першої підгрупи віднесемо столовий майоліковий посуд – сервізи, набори для напоїв, окремі предмети (глечики, горщики, макітри, кухлі тощо) і дамо їй назву утилітарний посуд. Другою підгрупою варто об’єднати суто декоративний посуд – різні вази, настінні блюда, декоративні миски тощо. Цю підгрупу так і назвемо – декоративний посуд. Третю підгрупу, за нашим поділом, становитиме фігурний посуд, виконаний у декоративно-скульптурних формах, зокрема куманці, плесканці, калачі, посуд у вигляді тварин, птахів, людей. Назвою цієї підгрупи буде декоративно-скульптурний посуд.

Відповідно до свого призначення гончарний посуд поділявся на: господарчий, у якому зберігали харчі, воду та інші рідини (глечики, куманці, дзбани, тикви, банки, барильця, фляги);

кухонний, у якому готували страви(горщики, макітри, чавуни, ринки, ступки);

 

 

столовий, з якого споживали їжу (миски, полумиски, тарелі, кухлі, келихи, чашки, цукорниці, сільнички); аптекарський, у якому готували й зберігали ліки (ступки, мисочки, баночки); ритуальний, який використовували в релігійних обрядах (кадильниці).

Тепер познайомимося ближче з формами й призначенням основних видів українського керамічного посуду, а також з пов’язаними з ним приказками, прислів’ями. Згадуючи в них посуд, народ нерідко одухотворю вав його, наділяв людськими рисами, чеснотами й вадами.

Горщик, горщок, горшок, горнець, горня, горнятко, махітка, махотка - куляста посудина з широким отвором, однією або двома ручками, має покришку. Залежно від величини й призначення в горщиках варили борщ, кашу, вареники, готували печеню, інші страви, а також виварювали білизну.

Усякий гончар над своїм горщиком пан.

Краще один повний горщик, ніж десять порожніх.

Буде в мішку – буде і в горшку.

Глечик, глек, гладилка, гладуш, гладущик, дзбан, дзбанок, жбан – висока посудина з окру-глими боками, широким горлом, іноді з ручкою. Для молока, сироватки, ряжанки, квасу, меду,узвару тощо.

Яка глина, такий і глек.

Гарні глеки в гончаря не залежуються.

Жартуй, глечику, поки не луснув.

Макітра, макотерть - велика, глибока посудина з ручками. В ній учиняли тісто, збивали масло, розтирали мак, солили овочі, складали вареники та хліб. Використовуючи макітру, стригли чоловіків: її надівали на голову й підстригали волосся кругом, попід краями посудини. Зачіска називалась «під макітру».

Змакітрити.

Вертиться, як макогін по макітрі.

Не шукай у макітрі горошину.

Ринка – сковорода з трубчастою ручкою-тулійкою, іноді на трьох ніжках – смажити яєчню, картоплю, млинці, бабки, стоплювати сало тощо.

Гарний той день, коли ринка шкварчить.

Зашумів, як сало у ринці.

Гусятниця – ринка видовженої форми для запікання птиці.

Поросятниця - велика ринка видовженої форми для засмажування поросяти.

Казан, котел – різновид горщика на вузенькому денці, без шийки, іноді з покришкою – варити кашу інші страви.

Народився казаном, казаном і помру.

Краще бути казаном, ніж покришкою.

Миска – глибока тарілка для їжі. У великих мисках мили посуд.

Навіщо золота миска, як вона порожня.

Є миска, та у мисці нема.

Тиква, банька, корчага, куман, кубушка – тюльпаноподібна вузькогорла посудина з одною-двома ручками, в якій носили воду на польові роботи.

Барило – посудина циліндричної форми, опукла посередині, з широким носиком і ручкою, на ніжках-підставках. Для вина.

Обдувся, як барило.

Ба(о)клаг, ба(о)клага, плесканка – дископодібна плеската посудина з шийкою і ручкою. Для води й вина. Використовувалась як дорожній і столовий посуд.

Козацька баклага – у жнива наснага.

Куманець, колач, квасник – бубликоподібна порожниста форма на високій ніжці з підставкою, з носиком, ручкою і накривкою. Для міцних напоїв.

Їхав піп у Тростянець,

Віз він дірку й куманець,

Доки милувавсь Охтиркою –

Вкрали куманець із діркою.

Кухоль – велика посудина циліндричної форми з ручкою. Для зачерпування й пиття рідини.

Фляша - пляшка для вина.

Чайник – куляста посудина з носиком, ручкою і покришкою. Для заварювання чаю, запарювання трав.

Чашка, філіжанка – невелика посудинка з ручкою для пиття чаю, молока, води тощо. Цукорниця –вазочка на ніжці для цукру.

Банка, слоїк – висока циліндрична посудина з вінцями. Для зберігання варення, меду,

смальцю, крупів, ліків.

Бабушник – посудина циліндричної форми з розширеним догори верхом. Для випікання хліба, бабок.

Пасівник, поставець – посудина циліндричної форми для випікання пасок.

 

Квітник, вазон – посудина циліндричної форми для вирощування кімнатних рослин. Водянка - велика діжка для води.

Двійнята – два або три горнятка, з’єднані до купи боками, а зверху – ручкою-кільцем. Кожне з горняток мало окрему покришку. Для двох або трьох різних страв, що їх селяни брали із собою в поле.

Фігурний посуд – посудини для напоїв у формі баранців, левів, птахів, людей, а також маслянки у вигляді квочечок, сільнички у вигляді качечок.

Монетки – мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду – горщиків, глечиків, макітерок, мисочок, вазочок, чашечок, чайників тощо. Правил