Причини та особливості прояву стану одинокості в юнацькому віці.

Соціальна ситуація сьогодення являє собою гранично нестабільну систему, на фоні якої відбувається зміна юнацької субкультури. Будучи однією з найменш адаптованих і соціально не захищених груп, юнаки не можуть не нести на собі відбиток загальної соціальної невизначеності, невпевненості та тривожності. Результатом цього став вихід на перший план, у ряді інших соціально-педагогічних і психолого-педагогічних проблем, проблеми юнацької одинокості. Юнацька субкультура сьогоднішнього дня включає цілий спектр асоціальних проявів, що розцінюються юнаками, як норма. Про це говорять в своїх роботах Б.Н. Алмазов, Л.А. Гріщенко, А.С. Белкін, В.Т. Кондрашенко, О.Е.Лічко. Подібна тенденція вказує на зміну загального світогляду в середовищі юнаків, зміна системи норм і цінностей, як наслідок – зміна поведінкових реакцій. Внаслідок цього одним з найгостріших стає відчуття одинокості [1, с. 208-209 ].

У педагогіці і психології є опис багатьох станів, близьких до одинокості, це, зокрема, ізольованість, соціальна відчуженість. Аналіз вікової (у нашому випадку – юнацької) одинокості дозволяє побудувати чіткий динамічний ряд розвитку багатьох схожих станів, що в свою чергу є базою прогнозування. Детальний аналіз багатьох психолого-педагогічних проблем дозволяє виділити одинокість, як базовий стан, на основі якого формуються конфлікти, комплекси, емоційне напруження, тривожність, агресивність, проблеми комунікативної сфери, суїцидальні наміри [18. с. 89-90].

Одинокість – це комплекс внутрішньоособистісних переживань, пов'язаний з «несхожістю», «відмінністю», розірваністю соціальних та інтимних зв’язків, а також є наслідком внутрішнього розколу «Я- образу» особистості. Для юнацького віку одинокість – особливий психоемоційний стан, який детермінує моделі соціальної, особистісної поведінки юнаків та дівчат, рівень сформованості ідеалів та ціннісно-нормативних орієнтацій.

Негативні причини переживання одинокості в юнацькому віці найчастіше виявляються в комплексі, тобто, в певному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Кажучи про молодих людей, в цьому комплексі можна виділити об'єктивні чинники: несприятливу обстановку в сім'ї, конфліктні відносини з вчителями і однолітками; втрату навчальної мотивації, поява позиції ізольованого і відкинутого в навчальному закладі [15, с. 186].

Центральною ланкою виникнення одинокості є саме сам суб'єкт, тобто внутрішні причини знаходяться в самій особистості, в її особистісних особливостях, в структуру яких входять характер, спрямованість (компетенції), здібності, параметри психічних процесів, вся система навичок, звичок і знань, індивідуальний досвід людини [22, с. 254]. Наприклад, неадекватна самооцінка, сором’язливість, замкненість, надмірна демострація власної оригінальності, необґрунтованої винятковості.

Таким чином, причини негативного переживання одинокості в юнацькому віці можуть бути пов'язані з віковим психосоціальним розвитком особистості. Ці домінанти добре вивчені і описані в роботах найвідоміших вітчизняних психологів і педагогів: І.С. Кону, Н.С. Лейтеса, О.Е. Лічко, Т.М. Мальковської, А.В. Мудрика, Ю.М. Орлова, П.Н. Осіпової, В.С. Собкіна, Д.І. Фельдштейна та інших. Вони вважають, що у юнаків найважливішими соціальними потребами стають: потреба в спілкуванні, перш за все, з однолітками, і в формуванні власної мережі комунікацій і соціальних взаємодій; потреба в досягненні певного положення в цій мережі, тобто задовільного для нього соціального статусу; потреба у визнанні іншими людьми цього статусу, а зі сторони дорослих у визнанні своєї самостійності, автономності дорослості; потреба в самопізнанні, в розумінні власного внутрішнього світу і, разом з цим, в усвідомленні своєї особливості, індивідуальності [2, с. 67-68]. Відкриття свого внутрішнього світу – цінне психологічне надбання раннього юнацького віку, але воно викликає багато тривожних драматичних переживань. Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, несхожості на інших, з'являється відчуття того, що «Я – один уцілому Всесвіті».

Юнаків приголомшує усвідомлення одинокості, усвідомлення того, що вони нікому не потрібні і ніде не можуть знайти підтримки. Вони відчувають себе безпорадними і в той же час втрачають довіру до оточуючих. Дуже часто виникають думки, що їм ні до кого піти, ні до кого звернутися, і ніхто в той момент, включаючи їх самих, як їм здається, не може допомогти їм задовольнити їх потреби.

Одинокість, таким чином, часто переживається обтяжливо і сприймається як момент зупинки власної активності, що часто приводить до порушення їх звичної життєдіяльності. На думку Г.Саллівана, саме юнаки переживають одинокість, в своїй найбільш завершеній і страшній формі. [9, с. 113]. Всі переживання юнака знаходять віддзеркалення в картині його світу поведінки, в імпульсивності вчинків і слів. Правда, багато що ще залежить від природної організації психіки, її людини (темпераменту).

У цілісній же картині поведінки юнака, переживання, пов'язані з одинокістю, спроби будь-якими засобами подолати одинокість часто стають причиною поведінки, що відхиляється від норми, породжуючи труднощі його особистісного розвитку.

До причин та особливостей прояву одинокості в юнацькому віці відносяться внутрішні причини, які знаходяться в самій особистості, в її особистісних особливостях, в структуру яких входять характер, спрямованість, здібності, параметри психічних процесів, вся система навичок, звичок і знань, індивідуальний досвід людини. Причини негативного переживання одинокості в юнацькому віці найчастіше виявляються в комплексі, тобто в певному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Виділяють об'єктивні чинники: несприятливу обстановку в сім'ї, конфліктні відносини з вчителями і однолітками; втрату навчальної мотивації, наявність позиції ізольованого. Також, причинами негативного переживання одинокості в юнацькому віці можуть бути пов'язані з віковим психосоціальним розвитком особистості.