Проблема соціалізації юнаків з проявами одинокості.

Юнацький вік - це етап формування свідомості і власного світогляду, прийняття відповідальних рішень, інтимно - особистісного спілкування, коли цінності дружби, любові можуть ставати першорядними. Криза юнацького віку пов’язана з пошуком емоційної близькості з коханою людиною. Відсутність такого досвіду призводить до ізоляції людини та її замикання всередині себе [21, с. 29]. Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого «Я».

Таким чином процес соціалізації тісно пов'язаний з формування свідомості в юнацькому віці - це інтенсивне формування і розвиток: моральної свідомості, самосвідомості, почуття дорослості, виду діяльності і спілкування [18, с. 94].

Формування дорослості пов’язане з розвитком відносної самостійності юнаків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у юнака, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у юнака немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв’язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до юнака як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості юнака. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах юнака і дорослих. Найтяжчими наслідками цих конфліктів виступає формування почуття нерозуміння, що будує стіну між юнаками та батьками та сприяє формуванню почуття одинокості [4, с. 183-184].

Інша проблема соціалізації в юнацькому віці – це розрив взаємин з батьками. Причиною проблеми є те, що цей розрив є суто зовнішнім виявом імпульсивності та агресивності, бо повноцінний розвиток юнака - це завжди рівняння на дорослого. Юнак прагне поводитись і виглядати, як дорослий, володіти тими самими, що й дорослий, правами і можливостями. Це рівняння на дорослого може виявитися не безпосередньо, а через наслідування ровесника, який вже засвоїв якісь сторони дорослості. У той же час він прагне відмежуватися від впливу дорослого і бути самостійним. Коли відбувається емоційний розрив відносин і в той же час юнак ще не зумів індивідуалізувати свою позицію він губить свої орієнтири у житті. Дуже часто це інтимне спілкування з дорослим юнак замінює читанням книжок, багаточасовим аналізом власної поведінки, що призводить до його відмежування від соціальної активності та діяльності [17, с. 48].

Істотна риса юнака - зосередженість на широкому внутрішньому світі. Розвиток самосвідомості обумовлює зростаючий інтерес до себе, тому юнак схильний до самозаглиблення, самоаналізу, вразливий і чутливий до негативної критики з боку інших. Деякі з них можуть почати цікавитися психологією людини.

Процес соціалізації у юнацькому віці проходить не тільки на фоні періоду формування нових новоутворень, а й на фоні кардинальних трансформацій особливостей характеру та світосприйняття. Тому коли певні зовнішні системні утворення не відповідають прагненням юнака і замість того, щоб інтегруватися у суспільство юнак відчуває гостре почуття одинокості - процес соціалізації тут протікає, як проблемний і складний.

Юнацький вік дуже важкий період в житті особистості: нові відчуття, знервованість від них, поява потягу до протилежної статі, вразливість, самостійність, яка не кожному під силу, формування свого «Я». Період юнацького віку являється найважливішим, оскільки як юнаки сформують себе у цей час, такі риси характеру будуть присутні у подальшому житті. Одинокість присутня, оскільки відчувається не розуміння людей, тоді коли твоє внутрішнє «Я» відкривається, а вони ображають чи дають змогу зрозуміти, те що ти для них нічого не значиш. При цьому ж зникає бажання впускати когось у свій світ.

Основними проблемами соціалізації юнаків з проявами одинокості це розрив взаємин з батьками, перехід у самостійне життя, зосередженість на широкому внутрішньому світі. процес соціалізації тісно пов'язаний з формування свідомості в юнацькому віці - це інтенсивне формування і розвиток: моральної свідомості, самосвідомості, почуття дорослості, виду діяльності і спілкування. Отже, процес соціалізації у юнацькому віці проходить не тільки на фоні періоду формування нових новоутворень, а й на фоні кардинальних трансформацій особливостей характеру та світосприйняття.