РОЗДІЛ II
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЮНАЦЬКОЇ САМОТНОСТІ Опис та обґрунтування методик виявлення стану одинокості та рівня соціального розвитку в юнацькому віці. В результаті встановлення, у теоретичній частині дослідження, того факту, що юнаки, які переживають гостре відчуття одинокості - гірше соціалізуються у суспільстві та мають ускладнення у сфері спілкуванні та встановленні контактів, ніж їх однолітки з більш низьким рівнем одинокості. Ми намірені підтвердити цю гіпотезу практичним шляхом. З метою діагностики рівня суб’єктивного відчуття одинокості, рівня соціального розвитку та компонентів соціалізації ми зробили підбір та обґрунтування необхідних методик дослідження та провели психодіагностичне дослідження особистості старшокласників. Мета експериментального дослідження полягає в дослідженні рівня самотності, рівня соціального розвитку особистості юнацького віку. Дослідження проводилось на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Красилова. Виборка складає 40 осіб (20 хлопців та 20 дівчат).У дослідженні брали участь 4 класи (10-А, 10-Б, 11-А, 11-Б). Експериментальне дослідження проходило в два етапи: 1. Підготовчий етап: бесіда з вчителями, психологом та учнями, що вчаться в школі, підбір методик, формування первинної виборки. 2. Констатуючий етап: підготовка до діагностичного обстеження, обробка результатів, аналіз і обговорення результатів, опис психологічних особливостей особистості юнаків. Для діагностики психологічних особливостей особистості юнаків була використана методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та І. Фергюсона. Для діагностики рівня соціалізації використана методика соціометрії, а для діагностики компонентів соціалізації методика шкала самоповаги Л.Розенберга. Дослідження стану самотності та рівня соціалізації в юнацькому віці. На першому етапі в дослідженні взяли участь 40 школярів віком 16-17 років (учні 10-11 класів). Всі вони є учнями старшої ланки ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 міста Красилова. Потім випадковим чином була сформована експериментальна група, яка складається з 20 чоловік: учні – 10-Б та 11-Б класу та контрольна група, яка складається з 20 чоловік: учні - 10-А класу та 11- А класу. Після проведення діагностики були отриманні наступні результати, які були систематизовані, співставленні один з одним за рівнями та показниками та викладені в процентному співвідношенні. Порівняння показників відбувається таким чином, щоб можна було б прослідкувати залежність між рівнем суб’єктивного відчуття самотності та рівнями самоповаги та рівнями соціального статусу у групі. Для підтвердження гіпотези треба довести, що рівень соціального статусу групою залежить зворотньопропорційно від рівня суб’єктивного відчуття одинокості. За результатами методики діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела І. Фергюсона отримані наступні результати у експериментальній та контрольній групах (див. табл. 1.1). Таблиця 1.1. Результати дослідження суб’єктивного рівня відчуття самотності (порівняння отриманих результатів в контрольній та експериментальній групі).
За результатами дослідження встановлено, що рівень суб’єктивного відчуття самотності в експериментальній та контрольній групі майже однаковий з незначним переважанням негативних результатів в експериментальній групі. Високий рівень відчуття самотності в експериментальній групі 13% та в контрольній групі 8% підтверджує, що в експериментальній та контрольній групі у майже однаковій кількості наявні молодші юнаки, які гостро переживають стан самотності. Результати діагностики за тестом «Шкала самоповаги Розенберга» у експериментальній та контрольній групі. Таблиця 1.2.
|
