Студопедия — Зовнішні запозичення в системі економічної стабільності країни
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зовнішні запозичення в системі економічної стабільності країни






Державні запозичення є одним із ключових інструментів у системі бюджетних важелів впливу на економічні процеси як додатковий ресурс, що держава мобілізує для вирішення пріоритетних завдань, так і з позиції наслідків дефіцитного фінансування, у розрізі його джерел, на поведінку економічних агентів та економіки загалом. У більшості розвинених країн світу планування державних запозичень, як і бюджету загалом, здійснюють на середньо-термінову перспективу. Це надає змогу виявити коло першочергових завдань, які стоять перед урядом, системно та ґрунтовно підходити до вирішення поставленої мети, не розпорошуючи бюджетні кошти, знизити ризики, пов'язані з непевністю економічних агентів щодо ключових параметрів фіскальної та боргової політики. [38]

Можливість значного нарощування зовнішнього боргу з метою стабілізації економіки визнає, зокрема, кейнсіанська школа. При цьому її представники зазначають, що наростання зовнішнього боргу не загрозливе, оскільки борг частково можна погашати після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обґрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи [ 25 ].

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони стверджують, що кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, зазвичай, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень може призвести до негативних наслідків, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що згодом призводить до падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використали приватні підприємства, та витрачати їх на інвестиційні цілі [ 9 ].

Проте залучення державних позик для фінансування капітальних вкладень може застосовуватися і за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню і водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їхнє фінансування.

Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих чинників. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих чинників, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що сприяє повнішому завантаженню матеріальних чинників виробництва й підвищення рівня зайнятості. [24]

Важливо також зазначити, що, допускаючи бюджетний дефіцит, держава стимулює внутрішнє виробництво через підтримання сукупного попиту. Адже дефіцит бюджету є елементом сукупного попиту, тому скорочення дефіциту або балансування бюджету веде до скорочення внутрішнього попиту. А таке скорочення макропопиту може мати негативні наслідки, оскільки може призвести до зменшення зайнятості та падіння попиту на товари виробничого призначення. Це знижує споживчі витрати домашніх господарств та інвестиційні витрати підприємств, що ще більше обмежує макропопит.

Джерелом приросту міжнародних резервів є або позитивне сальдо поточного рахунка платіжного балансу, або приріст зовнішньої заборгованості. Оскільки можливості швидкого нарощування експорту в середньотерміновому періоді обмежені зовнішньою конкурентоспроможністю країни, а зростання імпорту потрібне для оновлення технологічної бази виробництва, та нагромадження міжнародних резервів як важливого складника політики стабілізації у багатьох випадках фінансують за рахунок зовнішніх кредитів і позик [ 32 ].

Існує низка об'єктивних чинників, які зменшують доцільність використання значних обсягів дефіциту бюджету з метою додаткового стимулювання економіки. Серед них: високі темпи зростання української економіки, двозначний рівень інфляції, низький показник коефіцієнту обслуговування державного боргу. З іншого боку, дефіцитне фінансування економіки надасть змогу реалізувати стратегію щодо інноваційно-інвестиційної моделі розвитку української економіки, шляхом збільшення обсягу державних інвестицій в основний капітал та розвиток інфраструктури.

Треба зазначити, що повна відмова від державного зовнішнього запозичення, неможлива, оскільки потрібно забезпечувати обслуговування й погашення вже нагромадженого зовнішнього боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й нагромаджувати валютні резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.

Не менш важливим у розробленні стратегії державних запозичень є врахування реальних потреб економіки в дефіцитному фінансуванні. Збереження високих темпів зростання ВВП надає змогу уряду відмовитись від широкого використання дефіцитних інструментів фінансування державних видатків, а отже, від збільшення рівня державного боргу, як це традиційно відбувається у більшості країн світу [ 10 ].

Так, обсяг зовнішній гарантований державою борг на 31 грудня 2009 р. становив 17 022 696,28 тис. дол. США, упродовж 2010 року він збільшившись до 22 835 965,17 тис. дол. США, а 31 грудня 2011 року становив 23 113 698,84тис. дол. США [45]. Можна побачити на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Обсяг зовнішного гарантованого державою боргу. Складено автором роботи.

Зростання заборгованості зумовлено приростом зобов'язань за борговими цінними паперами та кредитами, залученими державою та під її гарантії, а також органи місцевого самоврядування.

Зовнішній державний борг зростає здебільшого за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Аналізуючи стан зовнішнього державного боргу України, який виник внаслідок заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, потрібно відзначити, що сума заборгованості постійно зростає. Україна, яка не в змозі погасити попередню заборгованість, натомість приймає нові позики. [37]

З характеристики цільових призначень запозичень з боку МФКО (Міжнародні Фінансово-Кредитні Організації), їхнього практичного використання та умов повернення випливають і наслідки від них на перспективу. Величезні суми, що позичають Україні міжнародні фінансові установи, призначені для використання на покриття дефіцитів платіжного балансу та державного бюджету країни, а також на консультативно технічну допомогу. А це значить, що вони не працюють в економіці країни, її виробництві. Тому в такій формі кредити МФКО є тягарем для економіки країни та призводять до непомірного росту заборгованості (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Динаміка гарантованого зовнішнього боргу України перед МФКО в 2008-2012 рр., тис. дол. США [18]

МФКО        
ЄБРР 158 229,84 173 578,40 148 586,68 149 517,35
Світовий Банк 4 709 040,61 6 074 800,86 7 384 466,83 7 489 484,42
МВФ 78 806,88 115 157,71 142 333,76 146 966,39

 

З даної таблиці 1.1. ми бачимо що зобов’язання перед ЄБРР і МВФ коливаються. Але зобов’язання в 2011 році зменшилися порівняно з 2009 роком. Зобов’язання перед Світовим Банком зростають у високому темпі з2008р. до 2009р. та уповільнюються в 2010-2011роках. Можна зробити висновок що країна стабілізує свою економіку на та починає робити маленькі кроки з погашенням заборгованості. [18]

Поряд з тим особливістю вітчизняної економіки, як і багатьох інших країн, що перебувають на етапі структурних реформ, є нагальна потреба здійснення інвестицій, зокрема й за рахунок державного бюджету. За умов наявних викликів, таких як зношеність інфраструктури й основних фондів, найвища у світі енергоємність продукції, ріст цін на енергоносії, потреба формування другого рівня пенсійної системи, державні запозичення мають бути допоміжним інструментом вирішення зазначених вище проблем. Політика дефіцитного стимулювання економіки потребує чіткого визначення основних напрямів використання додатково залучених ресурсів. Формуючи інвестиційно-інноваційну модель розвитку, держава з використанням боргових джерел фінансування зможе забезпечити збільшення частки державних капіталовкладень до 5-6 % від ВВП, із них інвестицій в основний капітал до 3,5 - 4,5 % ВВП. Основні зусилля держава повинна концентрувати на розвитку інфраструктури та формуванні основних фондів, які є непривабливими для вкладання приватних інвестицій об'єктами, однак мають загальноекономічне значення. Такі заходи дають змогу продуктивно використати дефіцитне фінансування як метод впливу держави на динаміку виробництва, відмовившись від збільшення за рахунок дефіциту бюджету споживчого попиту, чи субсидіювання українських виробників, що лише зберігатиме існуючий стан речей і породжуватиме екстенсивні тенденції короткочасного економічного зростання [ 24 ].

Ключовим завданням, пов'язаним із використанням державних запозичень в якості одного з інструментів формування інноваційного розвитку української економіки, є обґрунтування і методологічно вірне визначення напрямів використання запозичених коштів. На думку дослідників, державні боргові зовнішні запозичення, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку.

З мого погляду, дієвим важелем підвищення спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку може стати інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування і погашення державного боргу, та запозичень на завдання розвитку. З цією метою варто здійснити виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розподіл бюджету, виконання якого знаходитиметься у компетенції Державного банку реконструкції та розвитку. Останній матиме змогу залучати для фінансування проектів загальнодержавного значення кошти від реалізації облігацій зовнішньої державної позики, а також залучати гарантовані кредити. Такий механізм дасть змогу:

● перевести фінансування частини видатків розвитку на кредитну основу;

● забезпечити довготермінове фінансування державних інвестицій програм на основі Програми державних інвестицій;

● забезпечити контроль за цільовим характером та ефективністю реалізації гарантованих державою кредитів;

● узгодити та контролювати реалізацію бюджетних інвестиційних програм, які тепер здійснюють за рахунок спеціального фонду бюджету;

● сформувати, з використанням ринкових інструментів оцінки ефективної вартості запозичень, оптимальний обсяг державних запозичень понад потреби, зумовлені потребою обслуговування державного боргу [ 34 ].

Застосування механізмів фінансування інвестиційних проектів дозволило б, на мою думку, не лише запобігти ефекту витіснення приватних інвестицій державними запозиченнями, але й використати державні капіталовкладення в якості каталізаторів інвестиційних процесів.

Реалізації бюджетного інструментарію стимулювання економічного розвитку сприятиме формування середньотермінової програми державних інвестицій. Сьогодні програму державних інвестицій розробляють й ефективно реалізують у багатьох країнах із перехідною економікою – Польщі, Чехії, Болгарії, Латвії. Застосування середньотермінового програмного підходу до фінансування державних інвестицій забезпечує збалансування прийнятих державою зобов'язань із наявними фінансовими ресурсами, розширення горизонту фінансового планування інвестицій за межі щорічного бюджету.

Важливим аргументом на користь державних позик є те, що державне запозичення під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора – зростання державних видатків спричинює кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можна зробити такі висновки щодо впливу зовнішніх запозичень на економічне зростання:

● може бути чинником і джерелом економічного зростання;

● сприяє запровадженню у життя нововведень і цим самим зумовлює якісні зміни економічної системи;

● мобілізує реальний капітал і знаходить йому більш ефективне застосування;

● може виявитись тягарем від невідповідного його застосування. [18]

Підсумовуючи, зазначу, що не можливо однозначно оцінити відображення ролі зовнішніх запозичень як чинника економічного зростання в економічній теорії. Розглянувши різні теорії щодо впливу зовнішнього боргу на економічне зростання, можна зробити висновок, що вирішення проблем економічного зростання для отримання найкращого результату, з метою запровадження його в реальне економічне життя, потрібно ефективно використовувати залучені кошти, розвивати пріоритетні галузі економіки, опиратися на наукові дослідження, вкладати у виробництво.

 







Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 701. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Общая и профессиональная культура педагога: сущность, специфика, взаимосвязь Педагогическая культура- часть общечеловеческих культуры, в которой запечатлил духовные и материальные ценности образования и воспитания, осуществляя образовательно-воспитательный процесс...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Броматометрия и бромометрия Броматометрический метод основан на окислении вос­становителей броматом калия в кислой среде...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия