Тема 8. Страны Запада во Второй мировой войне.

Економічна ефективність функціонування технологічно зв'язаних підприємств багато в чому визначається механізмом їх внутрішньофірмових розрахунків.

Внутрішньофірмові розрахунки — це економічні стосунки, обумовлені внутрішнім середовищем господарюючого суб'єкта під впливом ринку. Внутрішньофірмові розрахунки можна поділити на такі| види:

• розрахунки між фірмою, дочірніми і залежними підприємствами;

• розрахунки між фірмою, її філіями, представництвами і окремими робочими місцями, розташованими на окремих територіях поза основним місцеположенням фірми;

• розрахунки між структурними підрозділами фірми.

Кожен з видів внутрішньофірмових розрахунків має свої особливості, принципи, механізм реалізації і нормативну базу. Розрахунки між фірмою, дочірніми і залежними суспільствами слід кваліфікувати як розрахунки групи взаємодіючих підприємств. Цей вид розрахунків обумовлений вимогою зростання прибутковості оборотного капіталу, інвестованого фірмою, виступаючою як головна організація. Механізм реалізації розрахунків регулюється зовнішнім ринковим середовищем, залишаючи свободу господарського маневру кожному з економічних суб'єктів в рамках чинного законодавства. Розрахунки між фірмою, її філіями, представництвами і іншими відособленими підрозділами пов'язані в основному з вимогами податкового законодавства, де передбачаються окремі види податкових платежів по місцю знаходження відособленого структурного підрозділу. Розрахунки між структурними підрозділами фірми призначені для стимулювання ефективності роботи персоналу. Вони будуються на внутрішньофірмових документах, розроблених і затверджених керівництвом з урахуванням чинного законодавства. У них можуть бути присутніми елементи ринкових стосунків, зокрема здійснення внутрішньогосподарчого обороту на відшкодувальній основі, зокрема з використанням трансфертних цін.

Трансфертне ціноутворення — це встановлення «проміжних» цін (вартості напівфабрикатів та інших проміжних продуктів в процесі виробництва, вартості «послуг», що надаються одними підрозділами іншим). Як частина системи управлінського обліку, трансфертне ціноутворення дозволяє скласти економічно обґрунтовану думку щодо прибутковості окремих продуктів і послуг, ефективність окремих підрозділів в тому випадку, якщо виробничий цикл забезпечується декількома підрозділами, а також коли вони беруть участь в створенні кількох продуктів. Отже, трансфертне ціноутворення — це процес встановлення внутрішніх розрахункових цін між підрозділами однієї юридичної особи.

Трансфертна ціна (ТЦ) — це ціна, яка встановлюється на продукти і послуги, що виробляються в межах транснаціональних корпорацій, або між залежними підприємствами, або структурними підрозділами підприємства (однієї юридичної особи), і є предметом внутрішньофірмових товарообмінних операцій; це ціна, по якій один центр відповідальності передає свою продукцію або послугу іншому центру відповідальності.

В основі трансфертного ціноутворення лежить принцип: оптимальні ті ТЦ, які забезпечують організації максимально можливу додану вартість.

У даний застосовуються такі методи трансфертного ціноутворення:

• на основі ринкової поточної ціни товару;

• на основі методу, орієнтованого на граничні витрати;

• на основі витрат виробництва;

• на основі методу, орієнтованого на договірні ціни.

За даними досліджень західних компаній, трансфертні ціни встановлюють: на основі методу витрат — 57%, на основі ринкових цін — 30%, на основі договірних — 7%, на основі інших методів — 6% підприємств.

Ключовим моментом встановлення трансфертних цін є розподіл (визначення) прибутку по напівфабрикатах підрозділів. Можна виділити три основні способи визначення величини прибутку в трансфертній ціні:

• метод розподілу прибутку;

• метод розподілу економії витрат;

• метод розподілу суми покриття.

Обов'язковою умовою системи трансфертних цін є| бізнес-планування діяльності структурних підрозділів. Трансфертна ціна розраховується, виходячи з планової (річної або квартальної) собівартості без урахування собівартості внутрішньофірмових послуг інших цехів.

Трансфертна ціна включає:

• витрати на сировину і основні матеріали;

• витрати по переділу;

• комерційні витрати, що виникають в підрозділі.

У трансфертну ціну не включаються:

• комерційні витрати, що виникли поза підрозділом;

• амортизаційні відрахування при розрахунку ціни для визначення валового доходу структурного підрозділу;

• загальногосподарські витрати.

Трансфертні ціни розраховуються і затверджуються щорічно. Вони діють протягом календарного року і їх коректують при зміні умов зовнішнього і внутрішнього середовища (наприклад, при зміні цін на ресурси і норм їх витрати). Собівартість, що включається в трансфертну ціну, визначається за технологічними нормативами.

 

Тема 8. Страны Запада во Второй мировой войне.

(6 час.)