Матеріал для самостійного вивчення. 1. Отриманню диплома бакалавра, спеціаліста, магістра, кандидата наук передуютьіспити з певних фахових
1. Отриманню диплома бакалавра, спеціаліста, магістра, кандидата наук передуютьіспити з певних фахових, гуманітарних та методологічних дисциплін і захист результатів наукових досліджень студентів, магістрів, аспірантів. Відомий італійський культуролог і філософ У. Еко дає поради щодо технології написання випускних робіт. Ці поради корисні також для написання й оформлення будь-яких інших наукових праць: дипломних робіт, магістерських і кандидатських дисертацій (дисертація, на відміну від дипломної роботи, ґрунтується на більш оригінальних, нових знаннях і є певним, нехай і дуже скромним внеском у розвиток науки), статей, книг, рефератів. У. Еко не вказує, що саме писати у дипломній роботі, але дає уявлення про сутність дипломного проектування, вибір теми диплому, поетапне планування, організацію й оформлення результатів досліджень. За його думкою, дипломна робота є перевіркою рівня професійності бакалавра або спеціаліста. В чому сутність дипломної роботи, для чого вона потрібна? По-перше, вона є необхідною умовою отримання вищої освіти в багатьох країнах. По-друге, вона є, як правило, творчою компіляцією (від лат. compilatio — крадіжка, грабіж — наукова праця, створена на використанні чужих творів). У компілятивній роботі демонструється вміння критичної переробки відповідних наукових джерел. Для підготовки дипломної роботи студентові необхідно: 1) чітко сформулювати тему; 2) зібрати матеріал з історії цього питання; 3) систематизувати цей матеріал; 4) осмислити його; 5) надати йому органічної форми; 6) зробити текст зрозумілим, а джерела, на яких він базується, прозорими. Вибір теми дослідження. Корінним питанням у самостійній науковій роботі студентів є вибір теми. Правильно вибрати тему — це на 50 відсотків забезпечити її успішне виконання. Тема дослідження повинна бути актуальною, відзначатися новизною, спрямовувати науковий пошук в бік життєвих, ще не розв’язаних питань і проблем сучасної науки. Тематика наукових досліджень повинна виходити з реальних потреб життя людини, суспільства й держави. Вибір теми — процес тривалий і складний. Це поступове вростання в коло певних наукових інтересів, нарощування й накопичення знань, фактів, матеріалів, документів у відповідній галузі науки. При виборі теми слід враховувати ступінь і рівень розробки проектного дослідження в науковій літературі, яку треба ґрунтовно вивчити і зробити її огляд. У. Еко для ідеальної ситуації, коли студент має певний інтерес до певної теми, а викладач здатний ці інтереси підтримати, формулює такі чотири правила: тема повинна відповідати здібностям та інтересам конкретного студента; джерела для розробки теми повинні бути фізично доступними; основні тексти повинні бути зрозумілими для дипломанта (магістранта); обрана методологія повинна відповідати реальним можливостям випускника. Тобто той, хто береться за написання диплому, повинен братися за такий диплом, за котрий йому личить братися. Вибір форми дослідження. Соціальне й економічне дослідження може бути проведене у різних формах. За класифікацією У. Еко, теми дипломів з гуманітарних дисциплін поділяються на монографічні, оглядові, історичні та теоретичні. Оглядовий диплом є демонстрацією інтелектуальної пихатості. Але хоч би про що писав дослідник в оглядовій роботі, вона все рівно буде компілятивною, і критики завжди знайдуть у ній слабке місце. Якщо ж дипломник обере вузьку монографічну тему, то є велика ймовірність того, що критикам цей матеріал буде майже невідомим. Тобто чим конкретніша тема, тим більше шансів на успіх. Як правило, дипломник «страждає» або глобальним розмахом («намагається охопити все про все», або надмірно вузьким підходом до теми дослідження («все про ніщо»). Щоб запобігти цих недоліків, необхідно оглядову тему диплома обмежити в просторі й часі, а вузьке питання розглядати на широкому тлі проблем. У галузях економічних, філософських, соціологічних, юридичних, педагогічних дипломні роботи можуть бути як історичними, так і теоретичними. Можна також розпочати дипломну роботу з історичного розділу, а завершити її теоретичними узагальненнями й висновками. Більш того, справжній дослідник ніколи не буде ставити і розв’язувати проблему без аналізу попереднього історичного досвіду. Інакше він ризикує, як кажуть, «відкрити Америку». Крім того, диплом пишуть на класичному або сучасному матеріалі. Сучасний матеріал завжди складніше, ніж класичний, тому що класика створила сталі інтерпретаційні схеми, а погляди сучасних авторів туманні, неясні, несталі, мінливі. Щоб розв’язати проблему співвідношення класичного і сучасного у дипломі, треба підходити до сучасних робіт як до класики, а до класиків — як до сучасників. Робота не повинна бути надто заполітизованою. Вона має відповідати насамперед принципам науковості. Серед них У. Еко називає такі: по-перше, предмет дослідження повинен піддаватися опису; по-друге, відзначатися новизною; по-третє, бути практично спрямованим. Вітчизняні джерела дають іншу класифікацію форм наукового дослідження. Наведемо короткий опис деяких з них. Соціально-економічний експеримент. Він має таку послідовність: 1) висування наукової гіпотези; 2) постановка конкретного завдання й вибір об’єкта соціально- економічного дослідження; 3) підготовка матеріальної бази для забезпечення експерименту; 4) вибір оптимального шляху постановки експерименту; 5) спостереження соціальних та економічних явищ у ході експерименту та їх опис; 6) аналіз та узагальнення отриманих результатів. Розроблена спеціальна математична теорія експерименту, моделі якоїдають можливість оптимізувати процес дослідження складних соціально-економічних систем. Методичне дослідження. Вибір теми дослідження такого роду зустрічається у будь-якій науці. Такі дослідження спрямовані або на поліпшення організації виробництва, його якості, або на вдосконалення точності методів, або на розробку нових методів. Характерні риси методичного дослідження: · об’єктивна оцінка конкретного методу чи методики; · виявлення нових суттєвих особливостей даного методу або методики; · розробка зовсім нових методів або методик у конкретних галузях, які мають суттєві переваги порівняно з іншими сучасними методиками, обґрунтування їх. Розрахунково-аналітичне дослідження поширене в економічних науках і соціології. Воно вимагає не тільки отримання експериментальним способом точних і достовірних наукових фактів, а й математичного осмислення процесів і результатів дослідження. Якість математичних розрахунків залежить від надійності отриманих нових даних. Історико-біографічні дослідження за формою і змістом мають вигляд наукових біографій, досліджень про світогляд і творчість учених, аналітичних узагальнень щодо історичної ролі видатних осіб у суспільстві певній галузі науки, техніки або виробництва, пошукових досліджень про пріоритет національної науки, техніки, культури тощо. Наукові дослідження змішаного типу зустрічаються дуже часто майже в усіх галузях знань. Така форма дослідження — універсальна і доступна в соціальних та економічних дослідженнях: · цих переваг; · історичне успадкування принципово нового методичного рішення; · економічне обґрунтування нового або вдосконаленого методу. Описові дослідження широко впроваджуються в багатьох соціальних та економічних науках. Їхня необхідність зумовлюється своєрідністю і складністю досліджуваних цими науками об’єктів, процесів і явищ, і в багатьох випадках неможливістю проведення експерименту. Основні риси описового дослідження: · точний, документальний опис наукових фактів, подій, епізодів, деталей з першоджерел, об’єктивно існуючих, але ще не вивчених; · розкриття сутності фактів, ідей у їхньому взаємозв’язку, взаємодії і виявлення законів їхнього розвитку; · аналіз узагальнених фактичних матеріалів і визначення висновків. Термін написання дипломної роботи — не менше, ніж 6 місяців. Але якщо враховувати передуючі їй курсові роботи з фахових предметів, то термін її написання становить менше трьох років. Ідеальний варіант — коли вибір теми і наукового керівника дипломного проекту здійснюється ще на другому курсі навчання. За 6 місяців можна впоратися з дипломною роботою за умов: · вибору вузької теми; · намагання розв’язати сучасні проблеми; · доступності необхідних джерел. Постановка проблеми в межах обраної теми. Після вибору теми слід визначити проблемне коло питань, проаналізувати і згрупувати їх у певні групи. При цьому доцільно використовувати такі прийоми: · огляд інформації про досягнення у певній галузі науки, ознайомлення з найновішими результатами досліджень у суміжних, пограничних галузях знання; · знайти нові, ефективніші методи, принципи, підходи дослідження конкретної галузі науки або практики народного господарства; · дослідження новими методами традиційно відомих об’єктів для отримання нових фактів; · пошукова розробка проблеми; · глибокий аналіз та узагальнення зібраних матеріалів; · консультації з науковцями, викладачами, спеціалістами народного господарства, практиками виробництва, бізнесменами щодо виявлення мало вивчених проблем і питань, рішення котрих чекає наука і практика; · перегляд каталогів захищених курсових, дипломних праць, дисертацій, консультаційних проектів. Планування наукового дослідження. Важливим організаційним питанням дослідницької роботи є планування наукового дослідження. Передусім потрібно ясно й чітко поставити проблему, визначити завдання, мету, об’єкт і предмет дослідження, сформулювати, в чому сутність висунутої ідеї, новизна й актуальність теми, її значення для науки і практики. Важливо також скласти план дослідження, визначити послідовність операцій, певних кроків для досягнення поставленої мети. Це залежить від складності теми, професійної підготовки дослідника, оснащення лабораторної бази та багатьох інших факторів. План можна розписати по основних розділах (темах), із зазначенням часу виконання дослідження, намітити заходи до його обговорення на захисті, його адаптації на практиці. Якщо праця є колективною, то до її виконання слід залучати дослідників різних спеціальностей, з різними творчими здібностями. Один з учасників групи, найбільш кваліфікований і досвідчений, призначається її організатором. Він складає план-графік робіт і завдань для кожного учасника, дає поради щодо методів роботи, координує її виконання. Для постійного стимулювання до наукової творчості важливо використовувати різні засоби матеріального й морального заохочення, конкурсного змагання. Складання бібліографії. Алфавітний каталог потрібний тому, хто знає, що шукати, а систематичний — тому, хто ще не орієнтується необхідною мірою щодо предмета пошуку. Роботі з каталогами можуть передувати звернення до інформаційно-довідкової літератури (словники, довідники, бібліографічні покажчики, дайджести тощо). Бібліографічні поради можна також отримати у бібліотекаря і свого наукового керівника. Велику допомогу щодо складання бібліографії надають мережеві консультації в Інтернет та комп’ютерні каталоги. Таку допомогу можна отримати у бібліотеках, зв’язаних між собою через мережу Інтернет, які можуть дуже швидко надати інформацію про будь-яку книгу. Бажано, попередню бібліографію складати на спеціальних картках (для кожної книги — своя картка), на котрі записується необхідна бібліографічна інформація. В такому випадку завжди можна впорядкувати картки за будь-яким принципом (алфавітним, тематичним або функціональним). Кожна бібліографічна картка повинна містити інформацію про: 1) характер видання (стаття, монографія тощо); 2) автора або колектив авторів (прізвище, ініціали); 3) назву книги, статті, журналу; 4) місце видання (місто); 5) видавництво; 6) обсяг видання (кількість томів, сторінок). Прикладом складання бібліографії за цими правилами служить список рекомендованої літератури, наведений наприкінці цього навчально-методичного посібника. Якщо книга видана вдруге або втретє, то слід вказати, яким виданням ви користувались. Крім бібліографічної картотеки, можна скласти картотеку конспектів, картотеку цитат, картотеку ідей тощо. Для кожної картотеки необхідна картотечна скринька, яку можна придбати у крамницях канцелярських товарів, на пошті або змайструвати власноручно. Ще до остаточного вибору і затвердження теми дослідження треба з’ясувати питання, по-перше, про принципову можливість знайти необхідний матеріал, по-друге, про реальну можливість реалізувати цю принципову можливість, по-третє, про особисту компетентність щодо його розуміння. Треба також чітко розрізняти первинні джерела (першоджерела) і вторинні джерела (критичну літературу). Першоджерелом є первинне видання або рукопис певного тексту та його академічне видання й перевидання. Переклад (навіть офіційний), антологія, перекази з цитатами із першоджерел не можуть замінити повноцінного першоджерела. Збирання та обробка матеріалу — найтриваліший і найбільш трудомісткий етап дослідження. Він забирає приблизно третину, а то й більше дослідницького часу. На першій стадії складаються короткі конспекти, реферати, виписки з наявних джерел. На другій уже йде компонування і переробка здобутого матеріалу в необхідному руслі. Якщо матеріалу дуже багато, необхідно певним чином фіксувати його джерела, щоб пізніше можна було на них посилатися. Виписки бажано робити на окремих аркушах, або файлах, щоб у процесі складання тексту можна було їх перетасовувати. Основу конспектування й цитування повинні складати першоджерела. Особливо цього треба дотримуватися в процесі обробки статистичних та архівних матеріалів. Центральне місце у збиранні матеріалів посідає систематизація фактів, які є «живильним джерелом» дослідника. Для наукової роботи необхідні не будь-які факти, а такі, що є типовими, тобто відбивають головні тенденції та закономірності розвитку. Критерієм відбору для економіста повинні бути такі факти, які характеризують суттєві риси виробництва і відносини між суб’єктами економічної діяльності. Іншими критеріями мають бути достовірність, необхідність їх розгляду в сукупності, в конкретних історичних і просторових обставинах. Вивчення статистичних та інших опублікованих праць і архівних документів — важливий шлях до накопичення фактів. Але не слід забувати, що факт, запозичений з друкованого джерела, навіть найсучаснішого, є певною мірою застарілим. Бажано вивчати факти реальної дійсності в її сьогоденні. І в цьому допомагають матеріали наукових конференцій, репринтні видання, Інтернет тощо, в яких зафіксовані найбільш актуальні й сучасні дослідження. Проте останнім часом на арену суспільних наук, особливо економічних, виходять експеримент, математичне моделювання. Фактично експеримент є практичною перевіркою теоретично обґрунтованих рішень. Це своєрідна форма накопичення фактичного матеріалу для остаточного рішення з досліджуваного питання. Відповідальною творчою роботою є обробка матеріалу. Але вона буде плідною й цілеспрямованою, якщо дослідник виробив цільну концепцію своєї праці. Можна робити «розчистку» матеріалу, відкинувши те, що не є важливим для теми, потім перевірити ще раз правильність виписок, їхню актуальність, установити певний логічний порядок їх використання. Цей процес має образну назву «виношування», яке виглядає інколи досить тернистим і болючим. На завершальному етапі «виношування» своєї концепції (робочої гіпотези) велике значення мають консультації з науковим керівником, кваліфікованими спеціалістами, практиками, участь у проведенні відповідних семінарів, симпозіумів, конференцій тощо. Якщо вся підготовча робота проведена ґрунтовно, на високому теоретичному рівні, написання тексту роботи не викликає особливих труднощів. Технологія написання тексту наукової праці. На цьому етапі найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Порядок дослідження і структура тексту можуть не збігатися. Інколи буває так, що автор пише текст частинами, відповідно до зібраного матеріалу. Але такий метод не є економним. При такому порядку написання роботи автор повинен неодноразово звертатися до тих самих джерел. Не відчуваючи потрібного обсягу роботи, важко працювати на кінцевий результат, а головне — тут порушується принцип «ціле можна збагнути, тільки знаючи його частини». Проте з метою апробації досліджуваної роботи, перевірки правильності своїх ідей доцільно готувати окремі розділи, параграфи роботи у вигляді статей, тез для виступу на конференціях, семінарах тощо. Апробовані таким чином матеріали легше «вмонтувати» у загальний текст роботи. Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати. Слід також відвести певний час і на доробку тексту, врахування критичних зауважень рецензентів, остаточне його редагування, комп’ютерний набір, роздрук і ретельну перевірку за допомогою програми «Редактор». Важливо дотримуватись наукового стилю написання тексту. Найяскравіше стиль проявляється у співвідношенні мови та мислення. Науковець повинен вміти вибрати головне та істотне, не допускати нагромадження непотрібних, малозначущих слів і фраз, писати чітко, ясно, стисло. Важливою вимогою для творчої наукової роботи є вміння критично відобразити існуючі погляди на проблему, шляхи її дослідження й розв’язання. Для цього необхідно не просто перелічити різні позиції на проблему, а й критично проаналізувати кожну з них, чітко висловити й обґрунтувати свій погляд на неї. Під час написання наукової роботи слід правильно використовувати техніку цитування, особливо в тому випадку, коли дослідник посилається на авторитетне джерело, виражає нову думку або наводить нові факти. Цитата — це своєрідний вид фактичного матеріалу, частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки і точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачення в плагіаті. Доцільно також звертатися до цитат, коли треба піддати критиці думку того чи іншого автора, його концепцію. Часто виникають труднощі в написанні вступу або першого розділу. Якщо дослідник має добре підібраний матеріал, можна почати з того розділу, який йому найбільше подобається, а потім приступити до першого, як правило, історико-оглядового розділу і лише наприкінці — до вступу та висновків. Досвід багатьох дослідників вказує також на доцільність підбиття підсумків отриманих результатів наприкінці кожного параграфу і розділу. Це дає змогу визначити найбільш важливе й нове у вашому дослідженні й полегшити формулювання підсумків у висновках. Редагування тексту роботи. Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Можна проводити редагування по частинах (розділах), але однаково необхідно редагувати текст цілої, скомпонованої наукової роботи. Метою редагування є перевірка наукового тексту: по-перше, на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис); по-друге, на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки); по-третє, на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації й доведення); по-четверте, на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціальнонаукового рівнів); по-п’яте, на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях; по-шосте, на естетичність і виконання необхідних вимог щодо гармонійного форматування тексту. Рекомендації щодо використання іноземних мов. Переважно дипломи пишуть і захищають мовою навчання у вузі. Але є випадки, коли першоджерела, використані в дослідженні, існують тільки іноземною мовою. В такому випадку знання іноземної мови в обсязі, що дозволяє читати спеціальну літературу мовою першоджерел, є обов’язковим. Нарешті, окремі дипломи можуть у певних умовах захищатись іноземною мовою. В такому випадку знання цієї мови повинне бути бездоганним, а захист нею — виправданим. Приклади обґрунтування теми наукового дослідження: Тема 1: «Ефективність виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах регіону та шляхи її підвищення» Актуальність теми. Молочне скотарство є однією з найбільш пріоритетних галузей сільського господарства, яка відіграє важливу роль у гарантуванні економічної та продовольчої безпеки держави. Затяжний період переходу до ринкової економіки спричинив суттєвий занепад галузі, що виражається у скороченні поголів'я корів, зменшенні обсягів виробництва молока, переміщенні функції основного постачальника молокосировини до особистих господарств населення, що призвело до значного зниження якості продукції. Особливої актуальності зазначена проблема набуває у зв'язку зі вступом України до Світової організації торгівлі та загостренням конкурентної боротьби за ринки збуту агропромислової продукції як між внутрішніми товаровиробниками, так і зовнішніми імпортерами молокопродуктів. На сучасному етапі зусилля влади, науковців та спеціалістів спрямовані на відродження спеціалізованих, великотоварних сільськогосподарських підприємств - виробників молока. Основними стримуючими чинниками зазначеного процесу є: відсутність економічної зацікавленості у виробництві молока, оскільки низькі закупівельні ціни не відшкодовують затрат на його виробництво; недосконалість економічного регулювання розвитку молочного скотарства з боку держави, особливо ціноутворення і заготівлі продукції; погіршення забезпеченості сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними ресурсами та ін. Таким чином саме вдосконалення економічного механізму функціонування галузі дасть змогу подолати негативні тенденції її розвитку. Дослідженням теоретичних та методологічних питань формування економічного механізму в аграрному секторі присвячені праці таких вчених -економістів, як: Л. І Абалкін, В. Я. Амбросов, О. Ю. Амосов, Н. Ю. Брюховецька, В. К. Здоровик, М. В. Зубець, 1.1. Лукінов, Т. Г. Маренич, О. О. Ніконов, О. В. Олійник, В. М. Онєгіна, Б. Й. Пасхавер, П. Т. Саблук, М. Ф. Соловйов, Н. В. Сурженко, Ю. А. Полтавський, А. А. Чухно, В. Й. Шиян та ін. Формування та функціонування економічного механізму в молочному скотарстві та окремі проблеми ефективного виробництва молока і шляхи їх вирішення знайшли своє втілення в наукових працях П. С. Березівського, В. І. Бойка, В. Н. Зимовця, М. М. Ільчука, О. А. Козак, Н. Г. Копитець, А. В. Македонського, Т. Л. Мостенської, В. Я. Месель - Веселяка, М. К. Пархомця, Н. І. Шиян, Т. І. Яворської та багатьох інших. Проте на сьогодні недостатньо дослідженими залишаються питання - узагальнити і систематизувати підходи до визначення ефективності виробництва молока та показників її оцінки; -здійснити оцінку сучасного стану і тенденцій розвитку галузі молочного скотарства в Україні; - дослідити ефективність виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області, визначити основні чинники її формування; - визначити особливості дії фінансово-кредитного механізму в молочному скотарстві; - виявити вплив інтенсифікації, спеціалізації та концентрації на ефективність виробництва молока; - на прикладі конкретного сільськогосподарського підприємства порівняти основні методи прогнозування виробничих показників розвитку молочного скотарства з урахуванням сезонної компоненти, і визначити найбільш прийнятні з точки зору достовірності прогнозованих показників. Об'єктом дослідження є формування та функціонування економічного механізму виробництва молока. Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні аспекти ефективного функціонування галузі молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах. Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та комплексний системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, базові положення економічної теорії, напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування та вдосконалення економічного механізму виробництва молока. У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, розробка системи показників визначення ефективності виробництва молока та формування висновків); економіко-статистичний (аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку галузі молочного скотарства); системного та порівняльного аналізу (оцінка галузі скотарства як складної системи, що потребує комплексного дослідження, порівняння досягнутих результатів в динаміці); економіко-математичного моделювання (при прогнозуванні основних виробничих показників розвитку молочного скотарства) та ін. Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та інші нормативні документи, що регулюють функціонування агропромислового комплексу в цілому, та молочного скотарства зокрема, матеріали Державного комітету статистики, Головного управління статистики Запорізької області, матеріали первинного обліку та статистична звітність сільськогосподарських підприємств Запорізької області, наукові розробки зарубіжних та вітчизняних науковців, результати особистих розрахунків автора. Наукова новизна отриманих результатів. У дипломній роботі комплексно досліджено проблеми формування та функціонування економічного механізму підвищення ефективності виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах. У роботі дістали подальшого розвитку: - систематизація показників визначення ефективності функціонування галузі молочного скотарства за всіма її видами; зазначено необхідність виділення групи показників маркетингової ефективності виробництва молока; - застосування методів прогнозування економічних явищ з урахуванням сезонної компоненти – періодограмний аналіз визнано здатним найбільш достовірно прогнозувати сезонні коливання основних виробничих показників розвитку молочного скотарства; - кількісна оцінка впливу на стан галузі процесів інтенсифікації, спеціалізації і концентрації, що дало підстави для висновку: в умовах регіону перспективи для розвитку галузі слід пов’язувати з великотоварним виробництвом. Практичне значення одержаних результатів полягає в науково обґрунтованому аналізі та оцінці процесів, що впливають на функціонування галузі молочного скотарства; виявленні тенденцій та розробці напрямів підвищення економічної ефективності галузі в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області. Результати досліджень можуть бути використані агропромисловими формуваннями, які займаються виробництвом молока, а також при розробці програм економічного реформування регіонального молокопродуктового підкомплексу. Структура та обсяг магістерської роботи. Робота викладена на 142 сторінок комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 108 найменувань, містить 20 таблиць, 5 рисунків та додатки на 4 сторінках.
Тема 2: «Розвиток малого бізнесу в регіоні»
Актуальність теми. Розвиток малого бізнесу один з перспективних напрямів створення конкурентного середовища. Малий бізнес має як економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки, так значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення. У зв’язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств диверсифікує свою діяльність і, по суті, вони є багатопрофільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку. Дослідження природи малого бізнесу, його місця та ролі в економіці України, а також проблеми його розвитку є об’єктом уваги таких вчених як Барановський О., Берницька Д.І., Бесєдін В., Музиченко А., Сакалі М., Білоус Г., Варналій З.С., Виноградська А., Галан Н.І., Романов М. В., Онищук Я. В., Гончарова Н. В., Шумил І.А., Мусіна Л.О., Остролуцький М.В. та багато інших. Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє загальноекономічному зростанню. Однак його активність стримується фінансовими та інформаційними бар’єрами. Разом з тим окремі аспекти цієї багатогранної проблеми залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. До них належать вивчення особливостей, місця та ролі розвитку малого бізнесу в регіоні, визначення основних напрямів розвитку на перспективу, розробка цілеспрямованої державної політики в сфері підтримки малого бізнесу, удосконалення фінансово-кредитного та інформаційно-консультаційного забезпечення. Теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовила вибір теми дослідження та її актуальність і цільове спрямування дослідження. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо формування та перспектив розвитку малого бізнесу в регіоні. Відповідно до поставленої мети, у магістерській роботі передбачалось розв’язати такі основні завдання наукового дослідження: §вивчення і узагальнення теоретичних та науково-методичних основ розвитку малого бізнесу; §аналіз розвитку малого бізнесу в Україні; §обґрунтування ролі та місця підприємств малого бізнесу в економіці Запорізької області; § оцінка розвитку малого бізнесу в сільському господарстві Запорізької області; § впровадження державних та регіональних програм підтримки малого бізнесу; § оцінка фінансово-кредитних відносин; § дослідження інформаційно-консультаційного забезпе-чення функціонування малого бізнесу Об’єктом дослідження є підприємства малого бізнесу різних організаційно-правових форм власності України та Запорізької області. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем, пов’язаних зі складовими розвитку малого бізнесу в регіоні. Методи дослідження. Методика дослідження передбачає: § вивчення законодавчих і нормативно-правових актів, пов’язаних з формуванням малого бізнесу в Україні; § літературний огляд теоретичних основ, висвітлених у працях вітчизняних і зарубіжних авторів за темою дослідження; § обробку і системний аналіз статичної інформації за темою дослідження щодо країни в цілому і Запорізької області, зокрема; § дослідження окремого сільськогосподарського підприємства та методики його кредитування банком; § розробку пропозицій щодо організаційно-економічних напрямків формування і розвитку малого бізнесу в регіоні. Основні положення роботи базуються на даних офіційних матеріалів Державного комітету статистики України, обласного управління сільського господарства й продовольства, статистичних служб Запорізької області, річних звітів фермерського господарства, методик оцінювання класу позичальника банками. Дослідження проведено на основі діалектичного методу пізнання, системного підходу до його предмету. Залежно від поставлених завдань у ході дослідження використано наступні методи: анкетування, табличний, порівняльний, абстрактно-логічний та графічний. При прогнозуванні використано наступні методи: розрахунково-конструктивний, метод оцінки кредитоспроможності позичальника. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: § вдосконалено методику кредитування комерційними банками в напрямку зміни їх кредитної політики, яка полягає в розширенні складу застави майна по кредиту щодо оцінки кредитоспроможності позичальника. Зокрема, рекомендовано брати в заставу по забезпеченню кредиту не тільки нерухомість, автотранспорт, обладнання та депозит, але ще і майбутній врожай, із обмеженням не більше 20% в загальній структурі застави майна. Це дасть змогу заробити банкам на отриманні більших відсотків від більших сум наданих кредитів, а сільськогосподарським виробникам вчасно та в повному обсязі залучити кошти на поповнення обігових коштів для сільськогосподарського циклу, що дасть змогу покращити якість та кількість майбутнього врожаю, що спричинить збільшення майбутніх прибутків. Практичне значення одержаних результатів. Впровадження цього методу надасть змоги підприємствам малого бізнесу розширити спектр запропонованої застави, та змоги вчасно отримувати більші суми кредитів для розвитку свого бізнесу. Тому що майно, яким володіють на даний час власники підприємств виробників сільськогосподарської продукції складається в основному із застарілої неліквідної сільськогосподарської техніки та нерухомості. Банкам це дасть можливість розширити клієнтську базу сільськогосподарських товаровиробників, більш диверсифікувати ризики неповернення кредитів, отримувати більші проценти за користування кредитами. Основні положення щодо цього методу запропоновані до використання Регіональному управлінню АТ «ПроКредит Банку» (Довідка про впровадження результатів дослідження від 16.12.2009 року). Структура та обсяг магістерської роботи. Робота викладена на 142 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 57 найменувань, містить 15 таблиць, 20 рисунків та 10 найменувань додатків.
2. На етапі написання наукової праці найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Порядок дослідження і структура тексту можуть не збігатися. Інколи буває так, що автор пише текст частинами, відповідно до зібраного матеріалу. При такому порядку написання роботи автор повинен неодноразово звертатися до тих самих джерел. Проте з метою апробації досліджуваної роботи, перевірки правильності своїх ідей доцільно готувати окремі розділи, параграфи роботи у вигляді статей, тез для виступу на конференціях, семінарах тощо. Апробовані таким чином матеріали легше «вмонтувати» у загальний текст роботи. Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати. Слід так
|