Студопедия — Поняття та класифікація загроз національній безпеці України
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття та класифікація загроз національній безпеці України






Досліджуючи суть безпеки, треба мати на увазі її зв’язок з загрозою. Це виникає з того, що відсутність загрози становить істотний (хоча не єдиний) аспект безпеки. Отож, насамперед окреслимо поняття загроза.

За визначення загрози можна прийняти загальну дефініцію Франца-Хав’єра Кауфмана, котрий окреслює загрозу як “можливість загострення/виступу одного з негативно оцінюваних явищ” [9, c. 167]. Подібну дефініцію подає Універсальний словник української мови [3, c. 277].

Аналіз цього терміну веде до ствердження, що загроза відноситься до свідомості певного суб'єкта (людини, суспільної групи, нації, або народів). Вона означає певний стан психіки або свідомості викликаний сприйняттям явищ, котрі оцінюються як шкідливі або небезпечні. Особливо важливими тут є оцінювання, що формулюються даним суб’єктом, бо вони є основою для дій, здійснюваних для зміцнення його безпеки. Таке розуміння загрози знаходиться в сфері свідомості і має суб’єктивний характер. Інший аспект загрози становлять фактори, що спричинюють цей стан непевності та сумнівів; це будуть реальні дії інших учасників суспільного життя, шкідливі та небезпечні для життєвих інтересів і базових цінностей даного суб’єкту (одиничного або збірного). І це – реальна загроза. Отже, можна говорити про суб’єктивні та реальні загрози для безпеки [16, c. 28].

Сприйняття зовнішніх загроз окремим суб’єктом може бути відбитком реального стану речей або уявного. Ця обставина, як і велика мінливість в часі та просторі елементів, що складають безпеку, викликає труднощі в процесі вивчення загроз. Наприклад, швейцарський дослідник Даніель Фрей пропонує сконцентрувати пошук суті безпеки тільки на об’єктивному та суб’єктивному аналізі аспектів загроз. У спрощеному вигляді його модель виглядає наступним чином:

- стан відсутності безпеки, котрий характеризується існуванням великої реальної зовнішньої загрози, і сприйняття цієї загрози є правильним (адекватним);

- стан одержимості/перебільшення, котрий є коли незначна загроза розглядається як велика;

- стан фальшивої безпеки, котра означає ситуацію, коли існує значна зовнішня загроза, а вона розглядається як невелика;

- стан безпеки, має місце тоді коли, зовнішня загроза є незначна, і її сприйняття є правильним [7, c. 17-21].

Проте усі держави мають власні концепції безпеки (виживання держави загалом, збереження територіальної цілісності, захисту повітряного простору і територіальних вод, захист/поширення культурних цінностей тощо), а запобігання загрозам для національних інтересів завжди були найвищим пріоритетом.

Кінець холодної війни дав можливість європейській спільноті розвиватися, без страху бути знищеним внаслідок ядерної війни. Однак, зникнення глобальної загрози, а разом з нею – і характерного для блокового протистояння тотального контролю за інформацією, переміщенням людей, капіталів, технологій, зброї зумовило вихід на передній план нових, так званих “м’яких”, загроз та викликів [5]. Принципова відмінність постбіполярного періоду полягає в тому, що на зміну домінуючій глобальній загрозі світу й інтересам наддержав, прийшло величезне число потенційних загроз меншого масштабу, але при цьому досить серйозних за своїми наслідках для стабільності, що торкає інтереси багатьох держав, а також членів європейської спільноти.

Ці загрози існують в кожній сфері життєдіяльності. Вони приховані зовні і всередині особистості, суспільства і держави. Іван Павло ІІ ще в 1979 році підкреслював, що “теперішній людині постійно загрожує те, що являється справою її рук, що є результатом діяльності її розуму, прагнень її волі. В цьому і полягає трагедія людського існування в її широкому значенні” [8, c. 29]. Справедливість цих слів полягає в тому, що науково-технічний прогрес, глобалізація і пов’язаний з цим швидкий ріст потреб людства породили і негативні наслідки. Захищаючись від одних загроз, людина створила нові раніше невидимі загрози (наприклад: транспортні аварії, катастрофи, вибухи на атомних і хімічних підприємствах, Зброю Масового Знищення (ЗМЗ), руйнацію озонового шару Землі та інші).

Розглядаючи питання класифікації загроз для національної та міжнародної безпеки залежно від критеріїв можна виділити багато типів загроз. Сама класифікація загроз за визначеними критеріями на окремі види помагає покращити організацію протидії загрозам з врахуванням їх конкретних особливостей. В цьому відношенні в науці виділяють наступні критерії класифікації загроз:

- за характером загроз;

- за джерелами загроз;

- за середовищем загроз;

- за досяжності загрози;

- за шкалою загрози;

- за критерієм спрямування загроз;

- за ступенем сформованості загрози;

- за наслідками загроз;

- за рівнем суб’єктивних оцінок загроз;

- за характером суспільних відносин.


За своєю спрямованістю загрози національній безпеці, управління якими може здійснювати недержавна система національної безпеки, поділяються на наступні види:

• загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;

• загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;

• загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в ЇЇ продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;

• загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.

Загрозами конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України можуть бути:

• прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, які утискають конституційні права і свободи громадян у сфері забезпечення особистої безпеки;

• створення монополій на забезпечення безпеки державними інституціями;

• протидія, у тому числі з боку кримінальних структур, реалізації громадянами своїх конституційних прав на забезпечення особистої безпеки;

• нераціональне, надмірне обмеження доступу громадських формувань до можливості забезпечення національної безпеки;

• протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість;

• невиконання державними і недержавними інституціями вимог чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері управління національною безпекою України;

• дезорганізація і руйнування системи національної безпеки України;

• порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері забезпечення особистої і суспільної безпеки;

• витиснення українських підприємств, що займаються забезпеченням національної безпеки, із внутрішнього ринку безпеки і посилення залежності від зарубіжних підприємств, що надають послуги у даній сфері;

• девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насилля, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, які прийняті в українському суспільстві;

• зниження духовного, морального, творчого та інтелектуального потенціалу населення України, що суттєво ускладнить підготовку фахівців, впровадження та використання новітніх технологій у галузі безпеки;

• маніпулювання недержавною системою забезпечення національної безпеки України.

Загрозами недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України можуть бути:

• монополізація ринку безпеки України, його окремих секторів вітчизняними (державними і недержавними) та іноземними підприємствами, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки,

• блокування діяльності недержавних підприємств, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;

• низька ефективність управління недержавною системою внаслідок дефіциту кваліфікованих кадрів, відсутності системи підготовки та перепідготовки кадрів, формування і реалізації державної політики національної безпеки.

Загрозами розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів можуть бути:

• протидія доступу до новітніх технологій у сфері безпеки, взаємовигідній і рівноправній участі українських підприємств державної і недержавної форм власності як усередині держави, так і у світовому розподілі послуг у сфері безпеки, а також утворення засад для посилення залежності недержавної системи у сфері забезпечення національної безпеки;

• закупівля органами державної влади імпортних засобів та систем безпеки за наявності вітчизняних аналогів, які не поступаються за своїми характеристиками зарубіжним зразкам;

• витиснення із внутрішнього ринку безпеки підприємств недержавної форми власності;

• збільшення відтоку за кордон спеціалістів у сфері забезпечення безпеки.

Загрозами безпеці систем і засобів безпеки як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України можуть бути:

• забезпечення національної безпеки із порушенням чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в даній сфері;

• надання послуг із забезпечення безпеки, які не передбачені статутними документами;

• розроблення і застосування технологій безпеки, які порушують нормальне функціонування інших систем безпеки, у тому числі системи національної безпеки;

• знищення, пошкодження або придушення систем забезпечення безпеки;

• компрометація недержавної системи забезпечення національної безпеки та її окремих складових елементів;

• розповсюдження дезінформації про мету і завдання, функціональне призначення та організаційну структуру недержавної системи національної безпеки;

• зрощування недержавної системи забезпечення національної безпеки із кримінальними структурами або транснаціональними корпораціями, що не відповідає національним інтересам;

• витік інформації про конкретні заходи та перелік осіб, що забезпечують національну безпеку;

• впровадження до структур недержавної системи забезпечення національної безпеки осіб, з метою впливу на їх діяльність, унеможливлення їх функціонування відповідно до функціонального призначення;

• використання несертифікованих вітчизняних та зарубіжних засобів та систем безпеки при створенні і розвитку української інфраструктури національної безпеки;

• несанкціонований доступ до інформації, яка міститься в банках І базах даних;

• порушення законних обмежень щодо форм і методів забезпечення безпеки.

 







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 2217. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Понятие о синдроме нарушения бронхиальной проходимости и его клинические проявления Синдром нарушения бронхиальной проходимости (бронхообструктивный синдром) – это патологическое состояние...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия