Федеральное агентство по образованию 5 страница

 

• виступає відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних сил України потреб, вимог та пріоритетів замовником із державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних сил України;

 

• здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

 

• організовує накопичення озброєння, військової техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, а також створення резерву військовонавчених людських ресурсів;

 

• забезпечує комплектування Збройних сил України та інших військових формувань особовим складом, здійснює разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування заходи щодо підготовки громадян до військової служби, їх призову на військову службу або прийняття на військову службу за контрактом, при мобілізації, звільнення в запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби та у разі демобілізації, а також забезпечує їх відповідні права і свободи;

 

• здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних сил України, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;

 

• забезпечує реалізацію заходів демократичного цивільного контролю за Збройними силами України;

 

• здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями;

 

• забезпечує виконання рішень про участь підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях та надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав, допуск та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

 

• забезпечує взаємовідносини Збройних сил України з державними органами, громадськими організаціями та громадянами, реалізує інші повноваження, що випливають з цього та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України у сфері оборони.

 

Положення про Міністерство оборони України затверджує Президент України за поданням Кабінету Міністрів України.

 

Порядок організації розвідувальної діяльності в інтересах оборони держави визначається законом.

 

Генеральний штаб Збройних сил України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами у межах, визначених цим Законом, іншими законами України і нормативно-правовими актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

 

Генеральний штаб Збройних сил України в особливий період є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача;

 

Основні функції Генерального штабу Збройних сил України:

 

• прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби, бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обґрунтовує напрями розвитку Збройних сил України;

 

• здійснює стратегічне планування застосування Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів для оборони держави;

 

• визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання;

 

• здійснює керівництво у сфері оборони та забезпечення громадського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стая у межах, визначених відповідним законом;

 

• бере участь у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період;

 

• доводить до Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, а в особливий період — і до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, рад оборони Автономної Республіки Крим та областей директиви і накази Верховного Головнокомандувача Збройних сил України з питань оборони, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх реалізацією;

 

• бере участь в організації та контролює підготовку системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;

 

• бере участь у розробці мобілізаційного плану держави, контролює стан мобілізаційної підготовки державних органів, органів місцевого самоврядування, галузей економіки, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та виконання ними мобілізаційних завдань в особливий період;

 

• організовує стратегічне розгортання Збройних сил України та інших військових формувань, взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань оборони держави;

 

• бере участь в організації використання та контролю за повітряним, водним і інформаційним простором держави та здійснює його в особливий період;

 

• здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності і боєздатності органів управління, з'єднань, частин, установ і організацій військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони;

 

• організовує комплектування Збройних сил України та інших військових формувань військовослужбовцями, призов громадян на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, накопичення військовонавчених людських ресурсів;

 

• проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування Збройних сил України, для чого має у своєму складі відповідний структурний підрозділ;

 

• організовує підготовку Збройних сил України до виконання покладених на них завдань, здійснює координацію і контроль підготовки інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів до виконання завдань з оборони України;

 

• організовує використання національної системи зв'язку в інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та регулювання в сфері використання радіочастотного ресурсу, виділеного для цілей оборони;

 

• організовує застосування засобів державного розпізнавання у державних органах, Збройних силах України, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, використання цих засобів на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

 

• планує та здійснює контроль за військовими перевезеннями всіх видів у державі в особливий період, а також перевезеннями, здійснюваними для Збройних сил України у мирний час;

 

• здійснює в межах своєї компетенції міжнародне військове співробітництво із збройними силами інших держав, бере участь у міжнародному співробітництві за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, забезпечує підготовку і участь миротворчого контингенту та миротворчого персоналу Збройних сил України у міжнародних миротворчих операціях;

 

• забезпечує згідно з міжнародними договорами у галузі роззброєння та контролю над озброєннями інспекційну діяльність на території України та поза її межами, збирає, опрацьовує інформацію та повідомлення відповідно до цих міжнародних договорів незалежно від підлеглості об'єктів інспектування;

 

• реалізує інші повноваження, що випливають з цього та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

 

Генеральний штаб Збройних сил України організовує свою діяльність відповідно до Положення, яке затверджує Президент України.

 

Участь в обороні держави разом із Збройними силами України беруть у межах своїх повноважень також Державна Прикордонна служба України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи.

 

Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.

 

Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи:

 

• узгоджують з Генеральним штабом Збройних сил України їх програми розвитку в частиш, що стосується оборони держави, а також плани підготовки їх органів управління, з'єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та виконання завдань територіальної оборони;

 

• здійснюють під керівництвом Генерального штабу Збройних сил України планування застосування органів управління, з'єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління Збройних сил України в особливий період та виконання завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу Збройних сил України необхідну для цієї роботи інформацію;

 

• здійснюють разом із Збройними силами України підготовку та забезпечують готовність до спільних дій з метою оборони, беруть участь у створенні єдиної системи управління та всебічного забезпечення на особливий період; узгоджують з Генеральним штабом оперативно-стратегічні вимоги до озброєння та військової техніки, військово-технічного майна, його якісні та кількісні показники, спільно з Міністерством оборони України розробляють державну програму розвитку озброєння і військової техніки та 4юрмують державне оборонне замовлення;

 

• узгоджують з Міністерством оборони України програми підготовки військових кадрів, вживають заходів щодо оптимізації системи військової освіти;

 

• беруть участь у підготовці громадян України до військової служби, в тому числі допризовній підготовці молоді, підготовці призовників з військово-технічних спеціальностей, забезпеченні призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у військово-патріотичному вихованні громадян України;

 

• забезпечують здійснення відповідних заходів щодо підготовки території України до оборони;

 

• беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану;

 

• сприяють Збройним силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.

 

В особливий період відповідним органам військового управління Збройних сил України підпорядковуються визначені в установленому порядку Генеральним штабом Збройних сил України органи управління, з'єднання, частини та установи інших військових формувань.

 

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у взаємодії з Міністерством оборони України у межах своїх повноважень:

 

• організовують і забезпечують виконання законодавства у сфері оборони, сприяють Збройним силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх належне забезпечення за напрямами діяльності;

 

• узгоджують з Генеральним штабом Збройних сил України та забезпечують проведення заходів щодо розвитку системи зв'язку, шляхів, транспорту, інших об'єктів інфраструктури і території держави та підготовки своїх галузей до оборони, забезпечують їх територіальну оборону в межах своїх повноважень;

 

• забезпечують за замовленням Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, підготовку офіцерів запасу у вищих навчальних закладах, які належать до сфери їх управління;

 

• планують, організовують і контролюють виконання заходів з мобілізаційної підготовки відповідних органів управління, установ, організацій і підприємств усіх форм власності відповідних галузей національної економіки, створюють і утримують визначені Кабінетом Міністрів України резерви матеріальних і фінансових ресурсів;

 

• організовують роботу, пов'язану з військово-патріотичним вихованням громадян України, надають допомогу громадським організаціям, діяльність яких спрямована на зміцнення обороноздатності держави та військово-патріотичне виховання громадян України;

 

• беруть участь у формуванні та реалізації державних програм розвитку Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони;

 

• узгоджують з Генеральним штабом Збройних сил України питання використання повітряного, водного та інформаційного простору держави;

 

• організовують розроблення та виконання проірам із створення нових і модернізації наявних зразків озброєння та військової техніки, військового майна, створення виробничих потужностей для їх випуску, набуття досвіду у сфері науки, техніки і технологій та впровадження його у виробництво оборонної продукції;

 

• забезпечують виконання державного оборонного замовлення;

 

• забезпечують виконання законодавства про соціально-економічний захист громадян України у зв'язку з проходженням військової служби;

 

• здійснюють згідно із законодавством інші повноваження у сфері оборони України.

 

Функції органів, які проводять розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки, визначаються Положенням про ці органи, яке затверджується Президентом України.

 

Діяльність органів місцевого самоврядування

 

у сфері оборони

 

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:

 

• підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;

 

• приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників;

 

• призов громадян на строкову військову службу;

 

• направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори;

 

• організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною та цивільною обороною;

 

• бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;

 

• проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період;

 

• здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством;

 

• вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг;

 

• організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів;

 

• сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах;

 

• проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України;

 

• здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

 

Завдання підприємств, установ та організацій і обов'язки їх посадових осіб у сфері оборони Підприємства, установи та організації усіх форм власності:

 

• виконують державні оборонні замовлення, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву;

 

• здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не входять у державне оборонне замовлення;

 

• здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації;

 

• забезпечують та беруть участь у здійсненні заходів цивільної оборони.

 

Посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності:

 

• виконують передбачені законодавством обов'язки у сфері оборони;

 

• сприяють забезпеченню ведення персонального військового обліку військовозобов'язаних і призовників, їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання;

 

• несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

 

• забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.

 

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

 

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі — також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

 

Громадяни проходять військову службу та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.

 

Громадяни, які проходять державну військову службу у Збройних силах України, при виконанні обов'язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.

 

В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

 

Громадяни України в установленому законом порядку можуть створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони держави.

 

2.3. Аналіз стану системи воєнної безпеки

 

Україна в черговий раз перебуває у стадії становлення. Процес створення єдиної вертикалі державної влади ще не завершений. Рішення найвищих органів державної влади виконуються не повністю, а в окремих випадках і зовсім ігноруються. Слабкість державної влади негативно позначається на стані системи воєнної безпеки.

 

У даний час відвертість і доступність практично всіх нормативних правових актів, що регулюють різні сторони діяльності в області забезпечення воєнної безпеки, дозволяє ознайомитися, а за необхідності і глибоко вивчити їх.

 

Аналіз існуючих законів і нормативних правових актів показує:

 

• по-перше, практично всі закони (нормативні правові акти) е лише зборами норм, що встановлюють правове положення (статус) конкретних спецслужб. Вони побудовані приблизно за одною схемою: правова основа діяльності даного органу, його завдання, коло повноважень (права і обов'язки), правове положення співробітників (соціальні гарантії і пільги), система контролю і нагляду за діяльністю даного органу;

 

• по-друге, багато прийнятих до виконання законів і нормативні правові акти є лише документами загального характеру, а зміст дозволяє іноді подвійно їх тлумачити. У них відсутній порядок конкретних дій, алгоритм реалізації, що призводить подеколи до утруднення в їх реалізації;

 

• по-третє, ряд чинних законів і нормативно-правових актів державного масштабу є документами, розробленими без можливого прогнозу розвитку країни, обстановки, що складається як зовні, так і усередині держави, відповідності національним інтересам і не проголошеному зовнішньополітичному курсу;

 

• по-четверте, в документах різних відомств положення, підходи до рішення і основні принципи носять подеколи суперечливий характер;

 

• по-п'яте, частина прийнятих законів і нормативно-правових актів не діють, оскільки відсутній механізм їх реалізації;

 

• по-шосте, зважаючи на часте порушення послідовності розробки і ухвалення ряду законів і нормативних правових актів, відбувається неузгодженість в діях державних структур з питань забезпечення воєнної безпеки. Даний недолік обумовлений відсутністю остаточно сформульованих мети — порядку розробки системи законодавчих актів з питань забезпечення національної безпеки в цілому, і питань забезпечення воєнної безпеки зокрема, а також єдиного керівництва з боку держави в питаннях розробки, ухвалення і реалізації нормативних правових актів.

 

Аналіз діяльності державних органів і громадських організацій по забезпеченню воєнної безпеки дає можливість дійти висновків, що:

 

• функціонування практично всіх органів і організацій носить роз'єднаний характер, оскільки немає чітко сформульованої концепції їх спільної діяльності в системі воєнної безпеки;

 

• нерідко при рішенні питань забезпечення воєнної безпеки відсутня координація з боку держави;

 

• часто відомчі інтереси при рішенні питань забезпечення воєнної безпеки переважають над інтересами спільно вирішуваної задачі;

 

• недосконалість законодавчої і нормативної бази, регламентуючих діяльність органів і організацій, несприятливо позначається на вирішенні проблем воєнної безпеки;

 

• некомпетентність дуже часто змінюваних керівників, відсутність у них практичних навиків веде до зниження ефективності рішення практичних питань забезпечення воєнної безпеки;

 

• низька якість аналізу і прогнозування розвитку подій як усередині країни, так і на міжнародній арені, здійснюване відповідними структурами, призводить до серйозніших наслідків їх розвитку, а часто — появі значних людських жертв.

 

На стан воєнної безпеки країни негативно впливає нестійкість функціонування вітчизняної економіки, зниження науково-технічного потенціалу. Сьогодні економічні можливості воєнної безпеки України обмежені за багатьма параметрами. Особливо небезпечно катастрофічне зниження рівня валового внутрішнього продукту. Економічний фундамент системи воєнної безпеки країни підривається і невизначеністю характеру взаємин власників підприємств різних форм власності з елементами цієї системи.

 

У критичному стані перебуває виробничо-технологічний потенціал оборонної промисловості. Відсутність фінансування фактично блокує створення зброї нового покоління. При існуючому рівні фінансування, через 2-3 роки можуть бути втрачені сучасні технології, висококваліфіковані фахівці. Підприємства оборонного промислового комплексу в цілому будуть не здатні проводити озброєння і військову техніку.

 

Таким чином, аналіз стану законодавчої бази і практичних дій державних органів і громадських організацій в питаннях забезпечення воєнної безпеки, сьогоднішнього соціально-політичного і економічного стану України надає можливість стверджувати, що на даний час вельми необхідним є процес глибокої перебудови системи забезпечення воєнної безпеки України, котрий ґрунтується на удосконаленні як законодавчої бази України, так і практичної діяльності органів державної влади і громадських організацій.

 

Аналіз ходу військового будівництва показує, що різні компоненти воєнної організації до останнього часу існували і розвивалися автономно, без належної координації з боку держави. Паралелізм і дублювання, розрізненість, роз'єднаність систем управління і зв'язку, технічного і тилового забезпечення, інфраструктури, подеколи містечковий підхід до вирішення загальнодержавних задач привели до диспропорцій, нераціональних витрат, збільшення складу і чисельності різноманітних військ і військових формувань при загальному зниженні ефективності рішення задач оборони і безпеки. Збереження подібних підходів до військового будівництва суперечить вимозі проведення єдиної державної політики в області оборони.

 

Основними чинниками, що впливають на бойову здатність і бойову готовність Збройних сил України є: оснащеність озброєнням, військовою технікою і їх якісний стан, укомплектованість особовим складом і ступінь його навченої, наявність і стан запасів матеріальних засобів, а також стан мобілізаційних ресурсів.

 

Таким чином можна дійти висновку: можливості України зокрема її Збройних сил по запобіганню і силовому припиненню воєнних загроз постійно знижуються.

 

Висновки

 

1. Найважливішим елементом воєнної безпеки України є система забезпечення воєнної безпеки, під якою розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію у області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства.

 

2. Забезпечення воєнної безпеки держави сьогодні залежить не тільки від наявності адекватного вірогідному супротивнику власного військового потенціалу, але і все більш базується на якісно інших чинниках, перш за все економічного, інформаційного, технологічного, політичного і соціального характеру.

 

3. Система воєнної безпеки органічно вписана в загальну систему національної безпеки, схильна до впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, реалізується через різні форми і способи дій складових її елементів, базується на законодавчому забезпечення воєнної безпеки.

 

4. Важливу роль в системі забезпечення воєнної безпеки відіграє наявність єдиного органу, що здійснює координацію діяльності елементів системи.

 

5. Існуюча система забезпечення воєнної безпеки не в повному обсязі вирішує поставлені перед нею задачі і потребує оптимізації. Можливості країни і її Збройних сил по запобіганню і силовому припиненню воєнних загроз Україні та її союзникам продовжують неухильно знижуватися.

 

національної безпеки України в умовах глобалізації

Основною закономірністю сучасного світового розвитку стала глобалізація. Об'єктивні і закономірні процеси - глобалізація розвитку, глобальна трансформація, інтеграція. З початку XXI ст. стала реальною загроза тотальної силової глобалізації, тепер вона вже реально є головним законом світового розвитку. Для одних країн це несе нові перспективи, для інших - великі загрози. Не може залишитися осторонь цих процесів Україна у зв'язку з її розташуванням між Сходом і Заходом, а також історичними та політичними реаліями.

Основною закономірністю сучасного світового розвитку стала глобалізація. Об'єктивні і закономірні процеси - глобалізація розвитку, глобальна трансформація, інтеграція. З початку XXI ст. стала реальною загроза тотальної силової глобалізації, тепер вона вже реально є головним законом світового розвитку. Для одних країн це несе нові перспективи, для інших - великі загрози. Не може залишитися осторонь цих процесів Україна у зв'язку з її розташуванням між Сходом і Заходом, а також історичними та політичними реаліями.