Коренева система

Баштанні мають кореневу систему стрижневого типу, яка складається з головного та бічних коренів першого порядку, на яких знаходиться основна маса тонких розгалужень бічних коренів другого, третього і наступних порядків та кореневих волосків. Поверхневе розміщення основної маси коренів баштанних культур дає змогу максимально використовувати навіть незначні опади.

Особливість кореневої системи - здатність використовувати вологу з ґрунту за його вологості 6 % і навіть із сипкого піску пустель. Всмоктувальна сила проростків кавуна досягає 1 МПа. Це забезпечує належну посухостійкість рослин. Найпосухостійкішими є кавуни, менш посухостійкими дині, а ще менш посухостійкими — гарбузи. Фізіологічно активна частина кореневої системи баштанних культур розміщується переважно на коренях другого й третього порядків, тому їм і належить основна роль у засвоєнні води та мінеральних речовин.

Головний корінь у столових кавунів проникає в ґрунт на глибину 1 —1,2 м (мал. 1), тому він не має великого значення в забезпеченні рослин вологою. Бічні розгалуження відходять від головного кореня майже горизонтально, на глибині 20 — 30 см.

У рослин дині подібні, як і в кавунів, розміщення і будова кореневої системи, але розвинена вона дещо слабкіше (мал. 2). Довжина головного кореня в дині становить 60—100 см, бічних — 2 —3 м, кількість бічних коренів — 9—12. У кущових форм дині коренева система в боки займає менший діаметр, ніж у сортів з довгою огудиною, однак проникає вона в ґрунт глибше. Найпотужніша коренева система формується у пізньостиглих сортів дині.

Коренева і надземна системи гарбузів значно потужніші порівняно з кавунами та динями. Довжина головного кореня досягає 2 м, бічних — 2 — 2,5 м (кількість їх до 12), довжина коренів другого порядку — до 2,5, а третього — до 1,5 м.

Формування кореневої системи у баштанних культур починається після появи сходів. На період появи сходів головний корінь має довжину 10 — 20 см, бічні — 7 — 8 см. Бічні корені гарбузів у фазі першого справжнього листка досягають 35 см, а в період шатрика (5 — 7 листків) — до 140 см. У подальшому, особливо в перший період вегетації, корені ростуть інтенсивніше порівняно з надземною частиною. Рослини баштанних культур погано приживаються після пересаджування у зв'язку з втратою значної частини кореневої системи. Розсадна культура баштанних рослин можлива лише у разі їх вирощування в торфоперегнійних горщечках.

На будову і розміри кореневої системи баштанних рослин впливають агротехніка та фактори навколишнього середовища, особливо тип ґрунту, кількість у ньому вологи, площа живлення і розміщення рослин.

На легких ґрунтах коренева система розвивається краще і є розгалуженішою, ніж на важких ґрунтах. Рослини, під які вносять мінеральні добрива, мають розвиненішу кореневу систему, ніж на неудобреному ґрунті. У разі високого рівня ґрунтових вод коренева система баштанних культур розміщується поверхнево і розвинена слабко порівняно з умовами недостатнього зволоження. В умовах зрошення вона також менш потужна, тому розміщується у верхніх шарах ґрунту.

На полях з рідким розміщенням рослин коренева система баштанних культур знаходиться ближче до поверхні та поширюється на більшу відстань, ніж у разі малої площі живлення.

Отже, залежно від зволоження і типу ґрунту треба застосовувати різну агротехніку вирощування баштанних культур, зокрема міжрядний обробіток, враховуючи будову і розміщення кореневої системи. На легких ґрунтах за високого рівня ґрунтових вод, в умовах зрошування, а також на розріджених посівах проводять відносно мілкий міжрядний обробіток, а на важких ґрунтах та у разі загущених посівів — більш глибокий.

За достатнього зволоження верхнього шару ґрунту рослини баштанних культур у зоні міжвузлів утворюють додаткові корені, які можуть досягти довжини 50 см і більше. Ці корені, закріплюючись у ґрунті, запобігають перевертанню рослин вітром та забезпечують їх додатковим живленням і вологою. Особливо швидко відбувається вкорінення рослин після присипання їх стебел ґрунтом.