Кашмірська проблема в зовнішній політиці Індії.

Кашмірська проблема – територіальний спір щодо приналежності території колишнього князівства Джамму і Кашмір між Республікою Індія та Ісламською Республікою Пакистан. Витоки конфлікту традиційно пов‘язуються з особливостями Закону про незалежність Індії (14.VIII.1947), в якому в основу розподілу Британської Індії на два домініони (Пакистан та Індійський Союз) було покладено релігійно-общинний принцип: території, де переважало мусульманське населення, мали увійти до Пакистану, території, населені індусами – до Індії (“план Маунтбеттена”). На 1947 рік понад 70 % населення Кашміру становили мусульмани, магараджа. Початок конфлікту - спровокованим Пакистаном вторгненням пуштунських племен з Пн-Зх Прикорд провінції Пакистану і Смуги Племен на територію князівства. На захопленій пуштунами території з представників Мусульманської конференції Джамму і Кашміру, було створено тимчасовий уряд “ Азад Кашміру ” (“Вільний Кашмір”1947). В умовах військового краху магараджа звернувся по допомогу до Індії. Як передумову надання такої допомоги індійський уряд висунув вимогу приєднання Кашміру до Індійського Союзу. 26.Х.1947 Акт про приєднання був підписаний правителем Кашміру, наступного дня – прийнятий індійським парламентом, одночасно було здійснено перекидання індійських військ, що зупинили вторгнення. Факт приєднання не було визнано Пакистаном, що заявив про незаконність Акту і надав військову допомогу Азад Кашміру Таким чином, розпочалася перша індійсько-пакистанська війна (1947-1949). у січні 1948 року питання Кашміру було передано Пакистаном на розгляд Ради Безпеки ООН.1948 РБ прийняла резолюцію, створено Комісію з Індії та Пакистану що мала розглянути обставини спору і виступити в якості посередника між сторонами, Індія зобов‘язувалася скоротити до мінімуму свою військову присутність в Кашмірі, після чого передбачалося проведення плебісциту, за результатами якого мала вирішуватися приналежність Джамму і Кашміру. Зрештою під тиском міжнародного співтовариства в особі ООН Індія та Пакистан погодилися на перемир‘я 1949.

Угодою про лінію припинення вогню між Індією та Пакистаном у Джамму та Кашмірі, підписаною в Карачі 27.VII.1949. Ця угода розподілила територію Кашміру на дві частини – індійську та пакистанську. Під контроль Пакистану перейшла пд-зх ч. Кашмірської долини на території якої існував формально незалежний Азад Кашмір, а також колишні Гілгітське агентство, Балтистан, Хунза, Нагар, що під час війни оголосили про приєднання до Пакистану. Індія зберігала контроль над більшою частиною Кашмірської долини, Джамму, Ладакхом., 1957 року прийнято Конституцію (26.І.), що забезпечувала широку автономію Кашміру у складі Індії. Пакистан неодноразово висловлював протести щодо дій Індії в Кашмірі, Індія розглядала такі дії як втручання до її внутрішніх справ, відмовлялася від проведення плебісциту, Врегулюванню конфлікту перешкоджала також динаміка холодної війни, в якій Індія зайняла нейтральну позицію, водночас підтримуючи тісні зв‘язки з СРСР, у той час, як Пакистан проводив прозахідну політику. Стратегічне розташування Кашміру на стику радянської Центральної Азії, Афганістану, китайських Тибету та Сінцзяну стало причиною пильної уваги наддержав до Кашмірської проблеми, що додатково ускладнювало її вирішення 1965 році Кашмір опинився у центрі другої індійсько-пакистанської війни.У зв‘язку з провалом переговорів по Кашміру, а також спровокованими Пакистаном заворушеннями в Кашмірі (“ Операція Гібралтар ”) поч. бойові дії. Після їх припинення за посередництва СРСР відбулася -конференція в Ташкенті (3-10.І.1966), прийнято Ташкентську декларацію, сторони зобов‘язалися не вдаватися до застосування сили і вирішувати спірні проблеми мирним шляхом, здійснювати відносини на основі принципу невтручання до внутрішніх справ, Третя індійсько-пакистанська війна (1971 також безпосередньо зачепила питання Кашміру у відносинах двох країн: після втручання Індії до бойових дій у Сх Бенгалії і обстрілу позиції індійських військ у Кашмірі індійська армія перетнула лінію припинення вогню і захопила част тер Азад Кашміру, яку утримувала до укладення перемир‘я сторін (17.ХІ.1971).1972 було підписано Сімлську угоду, яка передбачала перетворення лінії припинення вогню в Кашмірі станом на 17.ХІ. на “ лінію контролю”, за якою де-факто закріплювався статус кордону. Сторони відмовлялися від спроб змінити лінію контролю “в односторонньому порядку, незалежно від відмінностей у поглядах на проблему”.

Протягом 1970-1980-их років кашмірська проблема залишалася у центрі уваги політичних кіл та громадської думки Індії та Пакистану., пакистанська сторона продовжувала наполягати на необхідності проведення плебісциту. 1989 року масові антиіндійські виступи у Кашмірі. Делі оголосив Пакистан їх винуватцем, у відповідь Ісламабад звинуватив індійську владу у порушенні прав людини в Кашмірі щодо мусульманського населення. З 1990 року у штаті введено пряме президентське правління (до 1996). У травні-червні 1999 року у високогірних районах Кашміру відбулися зіткнення індійських військ з підрозділами пакистанської армії, що проникли за лінію контролю (Каргільський інцидент). У 2000-2001 роках індійський уряд вдався до спроб мирного вирішення конфлікту, оголосивши 19.ХІ.2000 припинення вогню в Кашмірі на час Рамазану і запропонувавши опозиційним угрупованням розпочати переговори. У зв‘язку з діями сил, що не прийняли умов перемир‘я, мирні ініціативи було зірвано

Весь грудень 2001 і січень 2002 року обидві держави знову балансували на грані війни. У травні 2002 року положення в Кашмірі загострилося знову. напруженість на кордоні досягла піка в травні-червні, коли Індія й Пакистан стояли ближче до війни, ніж коли-небудь, після Каргила.. Ситуацію вдалося розрядити за доп Росії й США. Джамму й Кашмірі -вибори, що відбулися у вер-жов 2002 року в Законодавчі збори штату. На виборах до влади прийшов коаліційний уряд ІНК і Народно-демократичної партії.