Ухвала № 6-13637 св 08

12. Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, а згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція є іменним цінним папером.

Акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти.

Для укладення договору купівлі-продажу акцій достатньо простої письмової форми, оскільки вказаний договір не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення та письмової згоди другого з подружжя; зазначене узгоджується з вимогами ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 65 СК України та ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Ухвала № 6-25765 св 07

13. За змістом ст. 425 ЦК УРСР договір довічного утримання не є безоплатним, оскільки за умовами договору набувач майна зобов'язується здійснювати довічне утримання відчужувача майна (довічно утримувати Л., забезпечувати її одягом, їжею, доглядом та необхідною допомогою; вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в розмірі 3 тис. крб. на місяць). Оскільки всі витрати за договором довічного утримання здійснюються за рахунок спільних доходів подружжя, то нерухоме майно, придбане на підставі договору, є їхньою спільною власністю. Крім того, такий договір не підпадає під визначення ст. 24 КпШС України щодо роздільного майна.

У зв'язку з цим суд має з'ясувати, за рахунок яких коштів (доходів) відповідач (чоловік позивачки) здійснював утримання відчужувача майна, оскільки посилання судів на те, що позивачка, знаходячись у вагітному стані, фізично не могла надавати допомогу відчужувачу майна й не працювала та не мала фінансових можливостей для її утримання, у силу ст. 22 КпШС України враховуватись не можуть.

Ухвала №6-24112 св 08

14. До спільної сумісної власності не належить майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України).

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру належної позивачу частки у праві власності на квартиру, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що на час фактичного припинення шлюбних відносин подружжям в рахунок погашення заборгованості за позикою сплачено лише 16 555 гривень 70 копійок (із загальної суми в 118 718 грн. 46 коп.), ^ХА частка позивача складає 8 277 гривень 85 копійок, що становить 6,97 % від загальної вартості квартири, тобто 697/10000 квартири.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що з липня 2005 року заборгованість за позикою сплачує відповідачка, обґрунтовано врахував цю обставину при визначенні частки кожного з подружжя у праві власності на квартиру.

Ухвала № 6-22898 св 07

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК

Верховного Суду України у спорі про поділ спільного майна подружжя [141]

 

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 19 червня 2013 року розглянув справу № 6-55 цс 13, предметом якої був спір подружжя про поділ спільного майна. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім’ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім’ї.

Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім’ї, а на інші потреби, не створює обов‘язків для іншого з подружжя.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

У справі за № 6-113 цс 13

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”[142].