ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Завдання 1. У липні 2009 року Іванова С. звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 2003 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з Кириловим М. У 2005 році вони придбали будинок у м. Севастополі, який оформили на ім’я Кирилова М. 23 лютого 2008 року вони зареєстрували шлюб. 1 липня 2009 року їй стало відомо, що Кирилов М. подарував указаний будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, своїй дочці, Кириловій В., на підставі договорів дарування від 15 травня 2009 року. Іванова С. просила встановити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з Кириловим М. з 23 липня 2003 року; визнати спільним майном подружжя будинок і земельну ділянку, провести поділ цього майна, визнавши на нею право власності на ½ його частину; визнати недійсним договір дарування будинку, укладений 15 травня 2009 року між Кириловим М. і Кириловою В.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0835 га, укладений 15 травня 2009 року між Кириловим М. і Кириловою В. Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на те, що будинок і земельна ділянка придбані до реєстрації шлюбу за особисті кошти Кирилова М., на час його купівлі Іванова С. та Кирилов М. спільно не проживали. Рішенням районного суду позов задоволено: встановлено факт спільного проживання як чоловіка та дружини Іванової С. та Кирилова М. з 2003 року; визнано недійсними: договір дарування будинку, укладений 15 травня 2009 року між Кириловим М. і Кириловою В., та договір дарування земельної ділянки площею 0,0835 га, укладений 15 травня 2009 року між Кириловим М. і Кириловою В.; визнано спільним сумісним майном Іванової С. та Кирилова М. будинок та земельна ділянку площею 0,0835 га.; проведено поділ спільного сумісного майна Іванової С. та Кирилова М. шляхом визнання за Івановою С. права власності на ½ ідеальну частину будинку та на ½ ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0835 га. вирішено питання про судові витрати. Рішенням апеляційного суду від 2 червня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено: встановлено факт проживання однією сім’єю Іванової С. та Кирилова М. без реєстрації шлюбу з січня 2004 року; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін. Кирилов М. звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проаналізуйте ситуацію. Чи є підстави для задоволення касаційної скарги?
Завдання 2. Визначте нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин: А) Між подружжям Смирновими було розірвано шлюб за рішенням суду від 10 серпня 2002 року. Жоден з подружжя не зареєстрував розірвання шлюбу в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Чи є шлюб між подружжям Смирновими припиненим? Б) Петрова Лілія, не перебуваючи у шлюбі, 22 січня 2002 року народила сина – Сергія. У 2013 році вона вирішила звернутися до суду з позовом до Корнієнка Володимира про визнання батьківства щодо сина Сергія. Як необхідно сформулювати позовні вимоги Петрової? В) Протягом шлюбу (1999-2012 роки) подружжя Калініни набули наступне майно: у 1999 році був придбаний житловий будинок за договором купівлі-продажу; у 2002 році був придбаний золотий годинник для дружини; у травні 2012 року Калінін разом зі своїми батьками приймав участь у приватизації квартири, яка була передана їм у спільну часткову власність; у 20012 році був придбаний швейцарський годинник для чоловіка. Яке майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності? Завдання 3. У липні 2008 року К. звернувся до суду з позовом до М. про оспорювання батьківства та виключення запису його як батька з актового запису про народження дитини. Позивач зазначав, що з 17 січня 1997 році до 19 лютого 2004 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. 16 липня 1999 р. відповідачка народила доньку А., в актовому запису про народження та свідоцтві про народження якої він зазначений як батько. У 2004 році від відповідачки йому стало відомо, що фактично батьком дитини є не він. З огляду на викладене К. просив суд ухвалити рішення, яким виключити його батьківство по відношенню до А. та зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану виключити запис про нього як батька з актового запису про народження дитини. Рішенням районного суду позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України, а оскільки позивач пропустив річний строк позовної давності, передбачений ст. 56 цього закону, для оспорювання свого батьківства, то відсутні правові підстави для задоволення його позову. Визначте особливості дії сімейного законодавства у часі. Чи законним є рішення апеляційного суду? Чи може бути у цьому випадку застосована позовна давність до спірних правовідносин.
Завдання 4. А. звернулася до суду із позовом до Л., К. та В. про відібрання малолітньої дитини та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що перебувала у шлюбі з В., від шлюбу з яким має двох дітей: сина Ф., 2002 року народження, та дочку Р., 2004 року народження. Фактично шлюбні відносини між А. та відповідачем В. припинилися в серпні 2007 року та із цього часу вона із дітьми проживала окремо від В. Згідно з рішенням К-го районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2007 року шлюб між А. та В. розірвано, дітей залишено проживати з А. Після припинення шлюбно-сімейних відносин стосунки між нею та відповідачами Л. і К., які є дідом та бабою дітей, батьками її колишнього чоловіка В., значно погіршилися, спілкування відповідачів із дітьми негативно впливало на останніх. На початку листопада 2012 року, на час шкільних канікул та тривалого карантину А. дозволила сину Ф. пожити в діда та баби, відповідачів Л. і К., у належному їм будинку, але після завершення карантину дитину позивачці не повернули. До часу звернення до суду Ф. продовжує мешкати у відповідачів, які доставляють його до школи та забирають із неї автомобілем. На неодноразові прохання А. повернути їй сина, висловлені по телефону, відповідачі не реагують, продовжують утримувати дитину в себе. З урахуванням викладеного А. просила суд відібрати малолітнього Ф., 2002 року народження, від відповідачів Л. та К. за місцем його фактичного перебування та передати його матері, а також стягнути із відповідачів у солідарному порядку на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн. В. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд усунути перешкоди щодо його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина Ф., стягнути з А. на його користь моральну шкоду в сумі 100 тис. грн, визначити місце проживання малолітнього сина за місцем його проживання. В. зазначав, що протягом 2008−2012 років А. чинила йому перешкоди у спілкуванні із сином. Із цього приводу він звернувся до органу опіки та піклування, рішенням якого було встановлено часи для спілкування із сином, однак А. продовжувала перешкоджати йому в цьому. Відповідачка за зустрічним позовом не здатна в повному обсязі та належним чином виконувати покладені на неї обов’язки щодо виховання та розвитку сина Ф., оскільки значну частину свого часу приділяє дозвіллю, часто відсутня за місцем свого проживання, залишає дітей на своїх батьків. У жовтні 2012 року син Ф. прийшов до В. та його батьків Л. і К. та висловив бажання мешкати з ними, а не з матір’ю. В. також указував, що у нього є можливість утримувати сина, оскільки він має стабільний прибуток, а на період його відряджень про дитину піклуються його батьки Л. і К. Рішенням суду позов А. задоволено частково. Ухвалено відібрати малолітнього Ф., 2002 року народження, від Л., К. та В. за місцем його фактичного перебування й передати матері – А. У задоволенні вимог А. про відшкодування моральної шкоди відмовлено. У задоволенні зустрічного позову В. відмовлено. Чи законне рішення постановив суд? У яких випадках учасники сімейних відносин мають право на відшкодування моральної шкоди?
Завдання 5. У лютому 2012 року Міністерство юстиції України звернулося до суду з позовом в інтересах громадянина Німеччини Р. до П. про забезпечення повернення малолітньої дитини до держави Німеччина із тих підстав, що М., 2005 року народження, є сином Р. й громадянки України П. Відповідачка незаконно утримує дитину на території України та відмовляється повернути її до місця постійного проживання − м. Мюнхену в Німеччині. Р. на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про повернення дитини. П. добровільно відмовилася повернути дитину до Німеччини, тому, посилаючись на вищевказану Конвенцію, Міністерство юстиції України просило задовольнити позов. Рішенням М-кого районного суду м. Одеси, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, у задоволенні позову Міністерства юстиції України в інтересах громадянина Німеччини Р. відмовлено. М-кий районний суд м. Одеси встановив, що 27 грудня 2007 року Р. та П. із малолітнім сином М. прибули до м. Одеси та проживали разом до 20 січня 2010 року. Р. за власним бажанням залишив відповідачку та дитину проживати в Україні та надав мовчазну згоду на утримання сина М. лише матір’ю, а з 20 січня 2010 року він не піклується про дитину. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі розпорядження про повернення дитини. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У чому особливості розгляду таких спорів між батьками дитини? Чи підлягає касаційна скарга задоволенню?
Завдання 6. О. звернулася до суду із позовом до М. про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування своїх вимог О. посилалася на те, що відповідач М. є її зятем та батьком малолітньої Н., 2004 року народження, яка з листопада 2008 року по теперішній час мешкає разом із позивачкою, а з лютого 2012 року фактично знаходиться під її опікою та на її утриманні. Проживання онуки О. разом із нею пов’язане із тим, що мати дитини (дочка позивачки) – Л., яка померла 2012 року, після припинення в листопаді 2008 року шлюбних відносин із відповідачем вимушена була разом із малолітньою дочкою проживати в О. На теперішній час онука проживає разом із позивачкою в належній їй чотирикімнатній квартирі. О. працює, матеріально забезпечує та утримує дитину. У свою чергу відповідач ніде не працює, не займається вихованням своєї дитини, не цікавиться станом її здоров’я, не спілкується з дочкою взагалі та не виявляє до неї ніякого інтересу. До позовної заяви було додано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав М. та призначення опіки на Н., який було підписано начальником служби у справах дітей Красноармійської міської ради Донецької області. Посилаючись на вказані обставини, О. просила позбавити М. батьківських прав щодо його дитини, Н., призначити її опікуном малолітньої та стягувати щомісячно на користь О. аліменти на утримання дитини. Рішенням суду позов задоволено. Позбавлено батьківських прав М. щодо його дитини, Н. Призначено опікуном над малолітньою Н. громадянку О. Постановлено стягувати з М. на користь О. на утримання Н. аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач подав апеляційну скаргу. Чи є підстави для апеляційного оскарження? Завдання 7. У грудні 2012 року Омельченко Надія звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що з 23 серпня 1996 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина – Івана, 2003 року народження. Рішенням районного суду від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. У 2005 році, у період шлюбу, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України їм безоплатно з державної власності була передана земельна ділянка площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель. Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку оформлені на ім’я відповідача – Омельченка Миколу та знаходяться в нього. На цій земельній ділянці ними було розпочато будівництво жилого будинку, у будівництві якого вона брала участь своїми коштами. Вважаючи, що земельна ділянка набута подружжям у період шлюбу та на ній розпочато будівництво жилого будинку, тому вона є спільним сумісним майном подружжя. Також у період шлюбу вони придбали автомобіль «Toyota Corolla», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на який видано на ім’я Омельченка Миколи. Позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаних земельної ділянки й автомобіля та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля. Рішенням районного суду позов задоволено частково. Стягнуто з Омельченка Миколи на користь Омельченко Надії 19 851 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «Toyota Corolla». Визнано за Омельченко Миколою право власності на автомобіль «Toyota Corolla». У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Омельченко Надії задоволено в повному обсязі. Визнано за нею право власності на ½ частку земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель. Стягнуто з відповідача на користь Омельченко Надії 19 851 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «Toyota Corolla». Омельченко Микола звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Чи є підстави для задоволення касаційної скарги? Дайте юридичний аналіз ситуації. Завдання 8. Михальченко Олексій 25 квітня 2012 року звернувся до районного суду з позовом до Михальченка Олени про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просив в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на квартиру; визнати за позивачем право власності та виділити в натурі земельну ділянку площею 0,0825 га, що розташована в СТ «Тиша»; визнати за Михальченко Оленою право власності та виділити в натурі транспортний засіб «Тойота-Прадо», зареєстрований 27 листопада 2008 року на ім'я Михальченко Олексія. 13 червня 2012 року відповідач Михальченко Олена подала до районного суду зустрічну позову заяву про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій просила стягнути з Михальченка Олексія на її користь компенсацію вартості частки коштів в розмірі 50% від розміру внесків позивача до статутного фонду приватного підприємства «Оніка»; компенсацію 1/2 частини грошових коштів, які знаходились на депозитних рахунках позивача; земельну ділянку площею 0.0825 га передати їй у власність; транспортний засіб «Тойота-Прадо», передати в особисту власність Михальченка Олексія; 1/2 частини квартири, яка зареєстрована на ім’я позивача передати в її особисту власність. Рішенням районного суду визнано за Михальченко Олексієм та Михальченко Оленою право власності на 1/2 частину квартири за кожним. Визнаноза Михальченко Олексієм право власності і виділено в натурі земельну ділянку, площею 0,0825 га, що розташована у садовому товаристві «Тиша». Визнано за Михальченко Оленою право власності на автомобіль «Тойота-Прадо». В іншій частині позову Михальченко Олені відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Михальченко Олена подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов Михальченко Олени.
Завдання 9. У жовтні 2012 року Петрова В.І. звернулася до адвоката за консультацією. Вона зазначила, що її колишній чоловік – Петров К.М. на підставі рішення суду зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2005 року. Проте Петров К.М. аліменти на утримання дітей і заборгованість, що утворилася, не сплачує. Петрова В.І. просить адвоката скласти позовну заяву і стягнути з колишнього чоловіка на її користь неустойку (пеню). Вона надала адвокатові довідку з відділу державної виконавчої служби К-го районного управління юстиції м. Донецька про заборгованість за аліментами, в якій зазначено, що сума заборгованості складається: Лютий 2009 р. – 500 грн.; Квітень 2011 р. – 500 грн.; Травень 2011 р. – 500грн.; Липень 2011 р. – 500 грн.; Травень 2012 року – 500 грн.; Червень 2012 р. – 500грн.; Липень 2012 р. – 500 грн.; Серпень 2012 р. – 500 грн.; Вересень 2012 р. – 500 грн. Дайте консультацію Петровій В.І. Визначте розмір заборгованості за аліментами та розмір неустойки за прострочення сплати аліментів.
Завдання 10. Т. звернулась до суду з позовом до Н., в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 500 грн щомісячно на навчання дочки до досягнення нею 23 років, з моменту досягнення нею повноліття 11 липня 2011 року, додаткові витрати на дітей у розмірі 6244 грн 97 коп. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10 серпня 2007 року. Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: дочка Е. та син М. З 1 вересня 2011 року Е. навчається на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка на денній формі навчання за державним замовленням, на день звернення до суду стипендії не отримує. Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дочки Е. аліменти в розмірі 200 грн щомісячно, починаючи з 11 липня 2011 року, до досягнення нею 23 років, на період навчання, та фактично понесених додаткових витрат на дітей у розмірі 4128 грн 17 коп., а також судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду рішення суду першої інстанції частково змінено, зменшено суму стягнення додаткових витрат на дітей до 936 грн 26 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У касаційній скарзі Н. просить скасувати ухвалені у справі рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд. Чи підлягає касаційна скарга задоволенню? Чи можуть бути стягнуті додаткові витрати на повнолітню дитину? 6. завдання для Самостійної роботи
Самостійна робота студентів з курсу «Проблеми сімейного права» організовується та проводиться відповідно до Положення про організацію самостійної та індивідуально-консультативної роботи у Донецькому національному університеті, ухв. Вченою Радою ДонНУ (протокол № 6 від 25.05.2007 р.) Самостійна робота студентів (далі СРС) є невід’ємною частиною вивчення курсу «Проблеми сімейного права». Метою СРС є формування у студентів знань, умінь та навичок, спрямованих на самостійне, творче вирішення навчальних, наукових та виробничих завдань, які виникають в практичній діяльності юристів. Самостійна робота над навчальною дисципліною «Проблеми сімейного права» включає: опрацювання теоретичних основ, прослуханого лекційного матеріалу; вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання; підготовку до виступу на занятті; вирішення і письмове оформлення задач; підготовку конспектів навчальних чи наукових текстів; систематику вивченого матеріалу перед модульним контролем та виконання завдань для самостійної роботи. Самостійна робота з курсу «Проблеми сімейного права» оцінюється у заліковому модулі 1 за оцінкою 20 балів. Кожен студент зобов’язаний виконати 4 завдання із переліку, наведеному нижче. Студенти, чиї прізвища починаються з літер «А-К» виконують 1, 3, 5, 7 завдання, а студенти, чиї прізвища починаються з літер «Л-Я» виконують 2, 4, 6, 8 завдання. Завдання для самостійної роботи виконуються протягом семестру і надаються викладачеві на перевірку під час проведення практичних занять. Кінцевий строк виконання СРС – до 10 грудня поточного року. Завдання для самостійної роботи з курсу «Проблеми сімейного права» 1. Складіть проект договору про режим майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
|
