Студопедия — Укладення батьками правочинів щодо майна дітей
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Укладення батьками правочинів щодо майна дітей






Стаття 177 СК України передбачає, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціальногонатеповноваження.Батькизобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити своїпотреби таінтереси,батьки здійснюють управління її майном,враховуючи такі потреби та інтереси.

Батькималолітньоїдитини немаютьправа без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори,якіпідлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації,в тому числі договори щодоподілу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Батькимаютьправо дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною таких правочинів: укладати договори,якіпідлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації,в тому числі договори щодоподілу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Привчиненніоднимізбатьківправочинівщодомайна малолітньоїдитинивважається,щовіндіє за згодою другого з батьків.Другий з батьків має право звернутися до суду звимогою провизнанняправочинунедійснимяк укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріальна засвідчена згода другого з батьків.

Батьки вирішуютьпитанняпроуправліннямайномдитини спільно.Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Після припинення управління батькизобов'язаніповернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Неналежневиконаннябатькамисвоїхобов'язківщодо управліннямайномдитиниєпідставоюдляпокладеннянаних обов'язкувідшкодуватизавдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи,одержані від управління її майном.

При здійсненні батьками права на представництво малолітньої дитини виникає питання про можливість обмеження такого права, зокрема, про недопустимість видачі батьками малолітньої дитини довіреності на вчинення правочину від імені малолітньої дитини. Так, пункт 3.4. Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них. Проте, ЦК України, СК України не передбачає прямої заборони батькам на видачу ними довіреності від імені малолітньої особи. Видається, що Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у цій частині потребує змін шляхом виключення встановленої заборони на видачу батьками довіреності на вчинення правочину від імені малолітньої дитини. У доктрині цивільного права небезпідставно відстоюється позиція про можливість для законних представників видавати довіреність від імені малолітньої особи[136].

У Російській Федерації з цього приводу був підготовлений науковий висновок Уральського відділення Російської школи приватного права, в якому зазначається, що законними представниками малолітніх є батьки, усиновлювачі чи опікуни. Проте звідси не слідує недопустимість реалізації відповідних повноважень батьків, усиновлювачів чи опікунів через представників. Справа у тому, що, по-перше, при вчиненні правочинів від імені малолітніх особистість законного представника особливого значення не має. По-друге, дії представника з точки зору юридичної прирівнюються до дій особи, яку представляють. По-третє, видаючи довіреність будь-кому на вчинення правочину від імені малолітнього, батьки, усиновлювачі або опікуни тим самим виражають свою волю на вчинення правочину, зазначеного у довіреності. Висновок: немає ніяких перешкод для видачі батьками, усиновлювачами або опікунами довіреностей на вчинення правочинів від імені малолітніх громадян[137].

Пункт 3.5. Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що правочини від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування. Видається, що така редакція пункту 3.5. є недосконалою і потребує змін, оскільки її тлумачення надає підстави стверджувати, що всі правочини неповнолітні вчиняють лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування. Більш вдалою була редакція пункту 40 вже нечинної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5: неповнолітня особа вчиняє правочини, за винятком правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою статті 32 Цивільного кодексу України, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника і органу опіки та піклування. На вчинення неповнолітньою особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

10. Проблемні питання утримання (аліментування) учасників сімейних правовідносин

Більш ретельно врегульовані Сімейним кодексом України права та обов’язки подружжя по утриманню. Так, відповідно до ч.2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Той з подружжя, який є непрацездатним, повинен одночасно потребувати матеріальної допомоги. Сама по собі непрацездатність при відсутності ознаки нужденності, також як і нужденність одного з подружжя в разі його працездатності, недостатня для присудження матеріального утримання.

Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного (ч. 1 ст. 75 СК України). Вирішення питання щодо конкретних спо­собів такої підтримки безпосередньо залежить від подружжя. Ра­зом із тим, законодавство передбачає певні правові механізми, які забезпечують право кожного з подружжя на утримання. У першу чергу законодавство встановлює загальні правила щодо взаємного утримання подружжя. Згідно з ч. 2 ст. 75 СК право на утримання один із подружжя набуває за наявності пев­них підстав. До них, зокрема, належать: а) непрацездатність од­ного з подружжя; б) потреба у матеріальній допомозі (нуж­денність); в) здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу. Непрацездатним визнається той з подружжя, який досяг пен­сійного віку, встановленого законом (60 років для чоловіків, 55 років для жінок) або є інвалідом І, II чи III групи (ч. 3 ст. 75 СК). Що стосується другої умови — потреби у матеріальній допомозі, то новий СК чітко визначає умови, за наявності яких один із под­ружжя може вважатися таким, що її потребує. Це випадки, коли його доходи (заробітна платня, пенсія, доходи від використання майна тощо) не забезпечують йому прожиткового мінімуму, вста­новленого законом (ч. 4 ст. 75 СК). Останньою умовою надання одному з подружжя утримання є здатність другого з подружжя надати таке утримання.

Новий СК безпосередньо називає два види договорів подружжя, які пов’я­зані з їх взаємним утриманням: а) договір подружжя про надання утримання (ст. 78 СК); б) договір про припинення права на утри­мання взамін набуття права власності на нерухоме майно або одер­жання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК).

Право на отримання аліментів у судовому порядку може бути збережено за одним з подружжя і після розірвання шлюбу за наявності обставин, які дають йому можливість отримува­ти аліменти й у шлюбі.

По-перше, законодавець визначає коло осіб, які мають право вимагати отримання аліментів у судовому порядку від другого з колишнього подружжя. До їх числа віднесені колишні з под­ружжя: а) які є непрацездатними (тобто укладали шлюб, будучи непрацездатними чи стали непрацездатними під час перебу­вання у шлюбі); б) які стали непрацездатним протягом року після розірвання шлюбу; в) які стали інвалідами після спливу одного року після ро­зірвання шлюбу, якщо інвалідність настала внаслідок проти­правної поведінки колишнього з подружжя під час шлюбу; г) яким на момент розірвання шлюбу залишилося не більше як п’ять років до досягнення встановленого законом пенсійного віку. По досягненні пенсійного віку ці особи мають право на утримання за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менше десяти років; д) з якими проживають діти віком до трьох років (а якщо діти мають вади фізичного чи психічного характеру — до шести років); є) колишня дружина в період вагітності; ж) той з подружжя, з яким проживають діти-інваліди.

По-друге, колишній з подружжя має право вимагати сплати аліментів у судовому порядку, якщо він потребує матеріальної допомоги. Ця умова не поширюється: на вагітну дружину, на того з подружжя, хто проживає з малолітньою дитиною віком до трьох років (а якщо дитина за медичними показаннями потребує догляду — до шести років), а також на того з подружжя, який проживає з дитиною-інвалідом.

По-третє, обов’язок сплачувати аліменти може бути покла­дено на одного з колишнього подружжя лише в тому разі, якщо він має можливість надавати матеріальну допомогу. Колишній з подружжя може вважатися таким, що здатний надавати допомогу, якщо у нього після сплати аліментів іншо­му з колишнього подружжя, а також іншим особам, яких він за законом повинен утримувати (непрацездатні батьки, непра­цездатні, неповнолітні діти та ін.), залишаться кошти, необхід­ні для його існування.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу (ч.4 ст.76 СК України).

Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Стаття 189 СК України визначає договір між батьками про сплату аліментів на дитину: Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені СК України. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. У ст. 190 СК передбачене припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з придбанням права власності на нерухоме майно, який необхідно розглядати як окремий випадок ст. 189 СК, який вважається доцільним на­звати «аліментним договором».

При цьому потрібно установити, що в основі цього договору лежить припинення обов'язків по аліментах, що погашаються на майбутній період у до­бровільному порядку за рахунок об'єкта нерухомості, а інша сторона бере на себе зобов'язання щодо сумлінного їх використання на утримання дитини і належний догляд за нею. Зокрема, такий договір може мати практичне застосування при виїзді громадян за кордон. Уведення цієї норми варто вважати правильним і цілком адекватним характеру аліментних зобов'язань кроком. Це нововведення дозволить вирішувати питання про утримання дитини не тільки зі стягненням заборгованостей по аліментах, але й заздалегідь передбачити і забезпечити її утриман­ня. Крім того, аліменти не потрібно буде оплачувати як «по лічильнику»[138].

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України (ст. 184 передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі). Це є значним кроком вперед порівняно з попереднім КпШС, в якому цей мінімум ста­новив 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Статтею 196 СК України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, зокрема, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), якщо заборгованість за аліментами виникла з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Стягнення неустойки при виникненні заборгованості за аліментами з вини платника аліментів є новелою сімейного законодавства України, тому в правозастосовній практиці ще не склалося єдиних підходів щодо обчислення розміру неустойки, застосування позовної давності тощо. У зв’язку з тим, що у судовій практиці застосовуються різноманітні підходи до обчислення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, викликає інтерес позиція Верховного Суду України з цього приводу. Так, в Ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року зазначається, що з урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості[139]. Отже, сума несвоєчасно виконаного аліментного зобов’язання визначається відповідно на 1 число місяця, який слідує за місяцем, коли необхідно було сплатити аліменти. Відповідно така сума заборгованості й помножується на один відсоток (розмір пені) та на кількість днів, які пройшли до погашення заборгованості платником аліментів або до пред’явлення позову одержувачем аліментів.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Контрольні питання для самоперевірки

 

1. Назвіть види майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

2. За яких умов може виникнути право спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові?

3. В яких випадках житло, приватизоване одним із подружжя у період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, а в яких випадках – особистою приватною власністю чоловіка або дружини?

4. Що Ви розумієте під корпоративними правами подружжя?

5. Чи враховуються кредитні кошти, отримані одним із подружжя у період шлюбу за кредитним договором, у спільному майні подружжя?

6. Назвіть способи поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності.

7. У яких випадках суд може відійти від принципу рівності часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності?

8. Який вид права власності виникає у батьків, коли вони здійснюють управління майном малолітньої дитини?

9. Які види аліментних зобов’язань за СК України Вам відомі?

10. Які види аліментних договорів можуть укладатися за СК України?

ПЛАНИ практичних занять та практичні завдання







Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 725. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Основные симптомы при заболеваниях органов кровообращения При болезнях органов кровообращения больные могут предъявлять различные жалобы: боли в области сердца и за грудиной, одышка, сердцебиение, перебои в сердце, удушье, отеки, цианоз головная боль, увеличение печени, слабость...

Вопрос 1. Коллективные средства защиты: вентиляция, освещение, защита от шума и вибрации Коллективные средства защиты: вентиляция, освещение, защита от шума и вибрации К коллективным средствам защиты относятся: вентиляция, отопление, освещение, защита от шума и вибрации...

Задержки и неисправности пистолета Макарова 1.Что может произойти при стрельбе из пистолета, если загрязнятся пазы на рамке...

Дезинфекция предметов ухода, инструментов однократного и многократного использования   Дезинфекция изделий медицинского назначения проводится с целью уничтожения патогенных и условно-патогенных микроорганизмов - вирусов (в т...

Машины и механизмы для нарезки овощей В зависимости от назначения овощерезательные машины подразделяются на две группы: машины для нарезки сырых и вареных овощей...

Классификация и основные элементы конструкций теплового оборудования Многообразие способов тепловой обработки продуктов предопределяет широкую номенклатуру тепловых аппаратов...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия