Господарська діяльність, її економічний зміст та нормативне забезпечення
Господарська діяльність пов’язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець маючи у своєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності може розпоряджатися їм на свій розсуд, а саме продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства, тощо. Господарська діяльність будується на додержанні принципів господарювання, тобто правил, якими керується господарюючий суб’єкт, організуючи виробництво і вступаючи у господарські відносини. До таких принципів належать: - принцип господарської власності, який веде до господарської самостійності. Без самостійності немає власних рішень, а без власних рішень немає і господарювання; - принцип господарювання – діяти економно, тобто додержуватись відповідності витрат і доходів, а краще - перевищення других над першими; - принцип еквівалентності обміну, тобто взаємної відповідності обмінюваних благ за їх споживчою і соціальною значимістю: витратам праці, техніки, природних ресурсів; - принцип додержання (обрання) способу господарювання, тобто функціональне самовизначення, яке пов’язане з механізмом господарювання; - принцип господарських відносин з агентами і контрагентами ринкового середовища. Прийняття ряду законів щодо діяльності у сфері економіки створює демократичні засади побудови діяльності будь-якого суб'єкта Закон України “Про підприємництво” (1991р.) визначає загальні правові, економічні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Прийняття цього Закону важливе тому, що він переводить господарську діяльність під правовий статус,.а значить - обмежує правове свавілля різних адміністративно-бюрократичних структур, що мало місце у попередні часи. Цей Закон визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Закон України "Про підприємства в Україні” (1991 р.) визначає види, організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки. Він створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Цей Закон створює правову основу виникнення і розвитку різноманітних форм господарств, можливостей використання ініціативи різних власників їх діяльності у будь-якій сфері, цим самим створюється можливість для формування розвиненої структури господарчих форм, яка відповідає вимогам ринкової економіки. Закон встановлює також інші важливі умови нормального функціонування підприємства. Вихідні умови самостійності підприємства фіксуються у статуті підприємства. Воно діє на підставі статуту та інших нормативних актів, які законодавчо регулюють його діяльність. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власниками майна за участю трудового колективу. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької діяльності” (1992 р.), визначає основні терміни, які потрібні для оцінки ринку того чи іншого товару, конкуренції, монопольного положення виробника, монопольної ціни, монопольної більшості, монопольного утворення на ринку. Закон визначає ситуації, які кваліфікуються як зловживання монопольним положенням на ринку. Сукупність цих законів та інших створює чинну правову основу організації господарювання, що сприяє впевненості, стабільності господарської діяльності залежно від отриманих економічних результатів. Вихідним принципом організації діяльності суб'єкта господарювання є самостійність господарювання, яке проявляється в таких важливих її формах, як самоуправління, самофінансування, самовідповідальність.
|
