Економічний аналіз нематеріальних активів

Економічний аналіз – це наука, яка всебічно досліджує господарську діяльність у межах як окремого робочого місця, так і підприємства в цілому чи навіть галузі економіки.

За характером проведення і охоплення питань економічний аналіз поділяють на фінансовий та управлінський. Залежно від глибини дослідження та призначення результатів економічний аналіз поділяють на такі три його види: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний.

Загальноекономічний аналіз має на меті оцінку господарської діяльності, виявлення основних напрямів і тенденцій її розвитку, способів підвищення ефективності використання наявних ресурсів і якості роботи.

За характером і колом питань склалось два напрямки проведення загальноекономічного аналізу: фінансово-економічний і статистико-економічний.

Фінансово-економічний аналіз здійснюють фінансові і кредитні органи. Це, в основному, зовнішній аналіз діяльності підприємства на підставі квартальної і річної звітності, основна увага в якому приділяється фінансовим результатам.

Статистико-економічний аналіз проводиться на підставі статистичної звітності підприємств. За даними цього аналізу вивчаються масові явища, проводиться загальна оцінка розвитку економіки, робляться узагальнення, виявляються тенденції розвитку.

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв’язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз – це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) проводиться з метою виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, іншого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

Економічний аналіз господарської діяльності за часом дослідження процесів і явищ поділяють на: попередній, оперативний, послідовний, стратегічний.

Попередній аналіз вивчає майбутні процеси і явища. Він пов’язаний з прогнозуванням, перспективним і поточним плануванням, з вибором і обґрунтуванням варіантів планів і управлінських рішень.

Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підбиття підсумків, з метою оперативного впливу на техніко-економічні показники підприємства і його структурних підрозділів. Він дає змогу безпосередньо в процесі господарської діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цього впливу і застосувати засоби усунення небажаних наслідків або запобігання їм. Оперативний аналіз характеризується такими особливостями, як: терміновість, дієвість, достовірність, масовість та цілеспрямованість.

Поточний (оперативний) аналіз використовує звітну, облікову й позаоблікову інформацію.

Завершальний аналіз проводиться після завершення певного циклу господарської діяльності та одержання відповідної звітності. Його завдання – це всебічне вивчення економіки підприємства, об’єктивна оцінка результатів діяльності, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку господарства, викриття внутрішньогосподарських резервів та опрацювання конкретних заходів щодо їх реалізації.

Стратегічний аналіз застосовується для з’ясування основних довгострокових тенденцій і факторів розвитку господарської діяльності. Його метою є прогнозування напрямків дальшого розвитку країни, економічних регіонів, галузей, об’єднань підприємств, конкретних підприємств.

Метод економічного аналізу – це способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. Він визначається змістом та особливостями предмета який досліджується.

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Метод аналізу має певні специфічні особливості, до яких належать:

- використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів.

Економічний аналіз нематеріальних активів спирається на загальні принципи економічного аналізу як науки, має свій предмет вивчення і свої особливості проведення. Сьогодні він знаходиться в процесі свого становлення та розвитку.

Розвиток суб’єкта господарювання є невіддільним від проблеми ефективного використання нематеріальних активів, якщо йдеться про інноваційний шлях розвитку економіки підприємств, їх об’єднань тощо.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для отримання економічної вигоди.

Аналізуючи нематеріальні активи (тобто об’єкти інтелектуальної власності, які прийняті у встановленому порядку на баланс підприємства), спираються на вивчення інформаційної бази, яка супроводжує прийняття їх на баланс підприємства та подальший рух. З цим пов’язане вивчення первинної документації, в якій здійснено опис об’єкта дослідження, документальні підтвердження, за якими здійснюється охорона інтелектуальної власності (патенти, свідоцтва тощо) від посягань третіх осіб.

Починати аналіз нематеріальних активів слід з ознайомлення зі складом нематеріальних активів у цілому та за окремими групами.

До завдань аналізу стану та ефективності використання нематеріальних відносяться:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів нематеріальними активами по всьому ланцюгу технологічного та виробничого комплексу;

б) визначення “вікон” в цьому технологічному ланцюгу, тобто “вузьких місць”, де окремі ланки процесу не захищені охоронними документами, за якими підтверджується право на інтелектуальну власність;

в) визначення рівня використання нематеріальних активів і факторів, які впливають на нього;

г) визначення напрямів використання нематеріальних активів та їх удосконалення з метою підвищення ефективності виробничого та техніко-економічного процесу, їх вплив на якісні показники продукції, яка вироблена з використанням нематеріальних активів;

д) виявлення резервів підвищення ефективності використання нематеріальних активів;

е) визначення напрямів комерціалізації нематеріальних активів та її впливу на загальний рівень ділової активності підприємства.

Основні напрями аналізу використання нематеріальних активів та послідовності його проведення показано на рис. 5.3.

 

Рис. 5.3. Аналіз використання нематеріальних активів

 

Аналіз наявності та структури нематеріальних активів охоплює такі напрями аналізу:

- оцінка об’єктів та аналіз структури нематеріальних активів;

- аналіз забезпеченості нематеріальних активів охоронними документами;

- аналіз наявності та перспективи відтворення раціоналізаторських пропозицій на підприємстві.

Оцінка обсягів нематеріальних активів передбачає кількісну характеристику наявності видів нематеріальних активів та їх вартісну оцінку, за якою об’єкти інтелектуальної власності прийняті на баланс підприємства. При цьому враховується термін корисного використання нематеріальних активів, з яким пов’язане здійснення процедури нарахування амортизації. Згідно облікової політики, підприємства самостійно встановлюють метод розрахунку амортизації об’єктів нематеріальних активів, а в податковому обліку амортизація нематеріальних активів здійснюється лінійним методом.

Аналіз структури нематеріальних активів здійснюється в розрізі визначення частки окремих видів нематеріальних активів в загальній вартісній оцінці сукупності нематеріальних активів та розрізі частки нематеріальних активів в загальній вартості майна (активів) підприємства. Порівняльний аналіз отриманої структури нематеріальних активів з попереднім періодом (вертикальний аналіз) дозволяє прослідити тенденції змін, що сталися на підприємстві за відповідний період.

Аналіз забезпеченості нематеріальних активів охоронними документами передбачає здійснення контролю за наявністю охоронних документів по кожному виду нематеріальних активів, прийнятих на баланс. При цьому слід враховувати терміни дії охоронних документів, коли закінчується строк корисного використання нематеріального активу, коли підтримка охоронного документу шляхом сплати зборів за дії, які пов’язані з охороною права на об’єкти інтелектуальної власності.

Одночасно, аналіз забезпеченості нематеріальних активів охоронними документами передбачає проведення аналізу “покриття” технологічного і виробничого комплексу відповідними охоронними документами. Викриття “вузьких місць” в технологічному ланцюгу виробничого процесу за результатами такого аналізу дозволяє визначитись з подальшою розробкою удосконалення окремих операцій технологічного і виробничого процесу з метою подальшого подання заявок на отримання охоронних документів або встановлення права на використання того чи іншого елемента технологічного процесу у виробничому циклі, якщо таке право ще не зафіксоване відповідним охоронним документом.

Аналіз наявності та перспективи відтворення раціоналізаторських пропозицій на підприємстві передбачає виявлення стану раціоналізаторських пропозицій, як в кількісному, так і в якісному (вартісному) розрізі. Динаміка цих показників може свідчити про зацікавленість працівників творчо підходити до своєї праці, про виконання робітниками своїх професійних обов’язків, про рівень розвитку технічної та наукової думки на підприємстві. Відомо, що раціоналізаторська пропозиція згодом може бути оформлена як винахід. Важливо порівняти динаміку зростання кількості раціоналізаторських пропозицій з показниками ефективності та ділової активності підприємства. До таких показників можна віднести обсяги раціоналізаторських пропозицій на одного працюючого, одиницю капіталу, отриманого прибутку та інші.

Що стосується перспективи відтворення раціоналізаторських пропозицій на підприємстві, то слід порівнювати кількість наявних раціоналізаторських пропозицій з їх прогнозними оцінками. Особливо, коли йдеться про перехід до нових технологій, випуску нової продукції, застосування нових технічних рішень або впровадження інноваційного проекту.

Аналіз стану та руху нематеріальних активів здійснюється за такими напрямами аналізу, як:

- аналіз технічного, техніко-економічного використання нематеріальних активів в процесі виробництва продукції;

- аналіз технічного стану основних виробничих фондів, які використовують інноваційний продукт

Аналіз технічного, техніко-економічного використання нематеріальних активів охоплює всі стадії виробничого циклу в процесі виробництва продукції. Це дає змогу прослідити повноту використання окремих видів нематеріальних активів в процесі виробництва продукції, додержання нових технологічних рішень (регламентів, рецептур, технологічних карт, нормативних показників технологічного процесу). При цьому порівнюються фактичні показники з передбачуваними в інноваційному проекті, фіксуються межі відхилень тощо. Бажано фіксувати кількісні і вартісні результати проходження технологічного процесу виробництва продукції з метою здійснення порівняння отриманих результатів з результатами до впровадження нематеріальних активів. Це дасть змогу встановити фактори і наслідки процесу, виявити резерви покращення отриманих результатів, пояснити фактори зростання.

Аналіз технічного стану основних виробничих фондів, які використовують інноваційний продукт передбачає встановлення рівня основних виробничих фондів по відношенню до впровадження нематеріальних активів, тобто їх фондовіддачу, фондомісткість, енергомісткість, фондоозброєність, технічну озброєність, інтенсивність використання тощо. При цьому слід враховувати використання виробничої площі, кількість працюючих, планування розміщення обладнання, зменшення виробничих операцій, їх автоматизацію тощо.

Для характеристики технічного стану основних фондів використовують такі основні показники:

коефіцієнт спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття;

рівень технічного оснащення праці; зменшення простоїв тощо.

Здійснення порівняння цих показників з показниками, які характеризували технічний стан основних фондів до впровадження інноваційного продукту (горизонтальний аналіз) дає змогу встановити доцільність здійснення інноваційного проекту, його результативність.

Безумовно, в кожному випадку застосовується своя схема проведення аналізу технічного стану виробничих фондів, які використовують інноваційний продукт в залежності від виду нематеріальних активів, їх впливу на модернізацію, оновлення, технічне переозброєння.

Аналіз ефективності використання нематеріальних активів охоплює такі напрями аналізу, як

- аналіз прибутку, рентабельності за результатами використання нематеріальних активів;

- аналіз витрат, собівартості продукції, як результат використання нематеріальних активів;

- аналіз фінансового стану та результатів діяльності з використанням нематеріальних активів.

Аналіз прибутку, рентабельності за результатами використання нематеріальних активів має на меті проаналізувати ефективність використання нематеріальних активів. Прибуток від використання нематеріальних активів, що є різницею між вартістю (собівартістю) до впровадження нематеріального активу, показує отриманий ефект. Цей ефект слід порівнювати з передбаченим ефектом, який закладено в інноваційний продукт за даними інноваційного проекту або складових здійснення оцінки майнових прав.

Відношення прибутку до собівартості продукції за результатами використання нематеріальних активів є показник ефективності або рентабельності, визначеної до собівартості.

Порівняння показників рентабельності після і до використання нематеріальних активів може свідчити про досягнення передбаченої ефективності або отриманої ефективності за результатами впровадження нематеріальних активів в господарський обіг.

Аналіз витрат, собівартості продукції, як результат використання нематеріальних активів, дозволяє виявити зміни, що стались в структурі витрат або собівартості продукції, яка отримана після впровадження нематеріальних активів. Це дає змогу встановити фактори, які вплинули на зміну витрат, за рахунок чого зменшені витрати на одиницю продукції, які одночасно стають складовою отриманого прибутку.

Аналіз фінансового стану та результатів діяльності з використанням нематеріальних активів сприяє встановленню загальних факторів впливу інноваційного продукту на фінансові результатів діяльності підприємства. При цьому слід враховувати, що фінансовий аналіз – це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Основними методами аналізу фінансового стану, які найбільш поширені в практиці господарської діяльності підприємства є:

горизонтальний аналіз – у процесі якого визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

вертикальний аналіз – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;

коефіцієнтний аналіз – допомагає вивчати рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними, тобто після і до (базою) впровадження в господарський обіг нематеріальних активів;

факторний аналіз – застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, що аналізується.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспективи. Основними показниками при цьому можуть бути:

- загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності), який показує скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов’язань;

- коефіцієнт швидкої ліквідності, який за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину, виробничі запаси;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує яку частину короткострокових зобов’язань можна, за необхідності, погасити негайно.

До основних показників фінансової сталості відносять:

- коефіцієнт концентрації власного капіталу, який характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльності;

- коефіцієнт фінансової залежності, що є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу, який показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні активи, а яку – капіталізовано;

- коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Використання нематеріальних активів в господарському обігу підприємства впливає і на показники ділової активності підприємства. Основними показниками, які характеризують ділову активність підприємства є:

- рентабельність активів (майна);

- рентабельність поточних активів;

- рентабельність інвестицій;

- рентабельність власного капіталу;

- рентабельність реалізованої продукції;

- коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна;

- коефіцієнт окупності відсотків за кредит;

- коефіцієнт стабільності економічного зростання та інші.

Аналіз результатів комерціалізації нематеріальних активів охоплює такі напрями аналізу, як

- аналіз прибутку, рентабельності за результатами комерціалізації нематеріальних активів;

- аналіз трансакції з нематеріальними активами.

Аналіз прибутку за результатами комерціалізації нематеріальних активів має на меті проаналізувати результат продажу або придбання нематеріальних активів за договором купівлі-продажу або ліцензійними договорами. Отриманий при цьому прибуток визначає результативність угоди за результатами комерціалізації нематеріальних активів. При цьому слід встановити частку отриманого прибутку за результатами комерціалізації нематеріальних активів в загальному обсязі прибутку по підприємству, що свідчить про рівень зацікавленості підприємства в проведенні комерціалізації з нематеріальними активами.

Прибуток від комерціалізації нематеріальних активів віднесений до витрат на їх створення або придбання визначає рентабельність цієї угоди. Одночасно, прибуток від комерціалізації нематеріальних активів віднесений до вкладених інвестицій на їх придбання визначає окупність цієї господарської операції.

Порівняльний аналіз результатів комерціалізації нематеріальних активів, де за базу може бути прийнятий інноваційний проект або бізнес-план прогнозу розвитку підприємства, дозволяє встановити рівень впровадження нематеріальних активів в господарський обіг, доцільність їх придбання і результативність господарської операції.

Аналіз трансакції з нематеріальними активами має намір проаналізувати рівень засновницького капіталу, який збільшується за рахунок внесення нематеріальних активів в обмін на корпоративні права. Слід зазначити, що внесення нематеріальних активів до статутного капіталу інших підприємств вирішує проблему корпоративного управління товариств, якщо враховувати частку засновників у статутному капіталі. При цьому слід ретельно проаналізувати результати оцінки майнових прав, де об’єктом інвестування виступає інноваційний продукт, який підкріплюється охоронним документом.

Важливо встановити дієздатність отриманих на корпоративній основі нематеріальних активів. До трансакційних операцій відносяться і здійснення індексації вартості нематеріальних активів (дооцінка, уцінка) за станом на дату складання балансу підприємства, а також подальше здійснення емісії або ремісії статутного капіталу товариства.

Економічний аналіз нематеріальних активів спрямовано також і на виявлення резервів підвищення ефективності їх використання. З чим пов’язаний механізм здійснення оцінки ефективності використання нематеріальних активів в процесі господарської діяльності підприємства, виявлення перспективи їх оновлення, визначення терміну корисного використання нематеріальних активів у майбутньому. Це і є складові механізму інноваційного розвитку економіки підприємства.