Облікова політика нематеріальних активів.

При складанні облікової політики бухгалтер та керівник підприємства відповідають на три головних питання в процесі своєї звичайної діяльності, а саме:

- коли господарська операція повинна вважатися завершеної;

- яка вартість господарської операції для відображення її в обліку;

- і як відобразити господарську операцію в системі рахунків бухгалтерського обліку, тобто вирішуючи проблеми ідентифікації, оцінки і класифікації, досить часто повинні діяти самостійно, ґрунтуючись винятково на своєму професіоналізмі і компетенції.

Однак, ступінь цієї волі трохи обмежена обліковою політикою підприємства, тобто сукупністю принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності. Саме розробка облікової політики підприємства і повинна бути одним з основних кроків на шляху переходу на національні стандарти бухгалтерського обліку.

При цьому необхідно керуватися основними принципами, перерахованими в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, а серед них звернути особливу увагу на наступні.

1. Безперервність діяльності.

Це означає, що підприємство не має намірів чи ліквідуватися, істотно скоротити свою діяльність, а збирається її продовжувати в майбутньому. Таке припущення важливе для того, щоб правильно оцінити активи (матеріальні і нематеріальні) і зобов'язання підприємства - адже у випадку його ліквідації така оцінка повинна бути принципово іншою, ніж в умовах звичайної діяльності. Наприклад, якщо деякий актив звичайно оцінюється по своїй історичній собівартості, то при ліквідації підприємства оцінку активу необхідно зробити виходячи з його ринкової вартості, тому що користувачі фінансової звітності повинні знати, що залишиться після розпродажу майна підприємства.

2. Послідовність.

Це означає, що облікова політика підприємства не повинна змінюватись від одного періоду до іншого, тобто повинна залишатися постійною. Прийнята постійна облікова політика може бути порушена тільки тоді, коли керівництво підприємства прийшло до висновку, що зміни в обліковій політиці приведуть до більш правдивого і відповідного ситуації відображенню господарських операцій та інших подій. Крім того, можуть відбутися істотні зміни в характері діяльності чи до підприємства надійде невідома раніше інформація, що змінює обґрунтування обраних раніше положень облікової політики. У цьому випадку облікова політика переглядається. Іншим мотивом до перегляду облікової політики може бути зміна вимог національних стандартів.

3. Нарахування і відповідності доходів і витрат.

Це означає, що при веденні бухгалтерського обліку необхідно звертати увага на наступне:

- доходи і витрати відображаються в обліку в момент їх виникнення (а не тоді, коли були отримані чи виплачені кошти);

- при визначенні фінансового результату звітного періоду важливо співвіднести доходи, отримані підприємством у звітному періоді з витратами, понесеними для одержання цих доходів.

Витрати, що не мають безпосереднього зв'язку з будь - якими доходами для визначення фінансового результату звітного періоду, відображаються в періоді їх виникнення.

4. Обачність.

Це означає, що при оцінці активів і зобов'язань, доходів і витрат в умовах невизначеності необхідно дотримуватись обережності. Активи і доходи не повинні бути завищені, а зобов'язання і витрати - занижені, що ні до якої мері не означає навмисного заниження активів і чи доходів завишення зобов'язання і витрат. Така невизначеність обов'язково супроводжує діяльність суб’єкта господарювання.

У бухгалтерському обліку збитки і зобов'язання необхідно відображати відразу ж після одержання відомостей про імовірність їх виникнення, а доходи й активи - лише тоді, коли вони реально отримані чи зароблені.

5. Превалювання змісту над формою.

Це означає, що операції та інші події варто враховувати відповідно до їх сутності і фінансової реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

При розробці облікової політики важливо також звернути увагу на істотність. Це означає, що інформація є істотною, якщо її відсутність чи невірне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів фінансових звітів. Кожну істотну статтю варто приводити у фінансових звітах окремо, а несуттєві статті поєднувати із сумами статей, подібних захарактером і функціям.

 

Говорячи про облікову політику, підкреслимо деякі моменти:

1) облікова політика - це стратегічне рішення підприємства, тому розбавляти його регламентацією дрібних тактичних питань, як от, у яких регістрах бухгалтерського обліку відбивати господарські операції, не потрібно;

2) облікова політика розробляється не на один рік, відповідно до П(С)БО, та у відповідності з одним із принципів бухгалтерського обліку вона може змінюватися тільки в тому випадку, якщо:

- зміняться статутні вимоги;

- зміняться вимоги органа, який затвердив П(С)БО;

- нові положення облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства;

3) якщо підприємство все-таки змінило свою облікову політику, то, відповідно до пункту 12 П(С)БО 6 “Виправлення помилок і змін у фінансових звітах”, у звітності необхідно відобразити зміни облікової політики на операціях минулих періодів шляхом:

- коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації про попередні звітні періоди;

4) облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо суму корегування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити, то облікова політика поширюється тільки на події й операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики;

5) облікова політика підприємства, відповідно до підпункту 25.1 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, розкривається в примітках до фінансової звітності. У випадку зміни облікової політики в примітках до фінансової звітності варто розкривати причини і суть зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

6) варто чітко розмежувати бухгалтерський облік і складання фінансової звітності і податковий облік.

Наведемо приблизний перелік основних складових облікової політики підприємства. Зазначимо, що вичерпного переліку немає і бути не може, щонайменше через специфіку діяльності кожного підприємства і уявлення його керівництва про облікову політику.

Крім того, оскільки ряд стандартів знаходиться в стадії розробки, визначити положення облікової політики в деяких сферах діяльності підприємства поки важко.

Перелік основних складових облікової політики, орієнтований на діючі стандарти (положення), які застосовуються в бухгалтерському обліку, наведений в табл. 6.1.

 

Таблиця 6.1.

Основні складові облікової політики	Положення облікової політики
Основні засоби
Первісна оцінка	При зарахуванні на баланс об'єкта основних засобів він оцінюється по собівартості, що складається з витрат на його виробництво або придбання. Витрати, що включаються в собівартість об'єктів основних засобів визначені П(С)БО 7 “Основні засоби”
Групи основних засобів	Визначаються групи основних засобів, по яким ведеться бухгалтерський облік.
Методи амортизації	Вибирається метод амортизації об'єктів основних засобів (груп об'єктів)
Перегляд методу амортизації і терміну корисної дії	Можуть переглядатися відповідно до вимог, що визначені П(С)БО 7
Переоцінка об'єктів основних засобів	Здійснюється на основі положень, які визначені П(С)БО 7
Відсотки за кредит, отриманий у банку для виготовлення основних засобів	Визначаються на основі положень, які визначені П(С)БО 7
Майбутні витрати на ремонти, модернізацію й ін.	Те ж саме

Продовження табл. 6.1.

Нематеріальні активи
Первісна оцінка	При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється по собівартості або вартості придбання чи створення. Витрати, що включаються в собівартість нематеріального активу, визначені П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”
Групи нематеріальних активів	Визначаються групи, по яких ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів. Орієнтований перелік груп наведений у П(С)БО 8
Методи амортизації	Обирається метод амортизації нематеріального активу (груп нематеріальних активів). При цьому потрібно виходити з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Установлюється норма амортизації (термін корисного використання) нематеріальних активів.
Перегляд методу амортизації і терміну корисного використання	Можуть переглядатися наприкінці звітного року (П(С)БУ 8)
Переоцінка нематеріальних активів	Переоцінка може здійснюватись по справедливій вартості нематеріального активу на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Якщо зроблена переоцінка окремого об'єкта нематеріального активу, варто переоцінювати всі інші активи групи, до якої відноситься цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активний ринок). Якщо підприємством зроблена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці (П(С)БО 8)
Довгострокові фінансові інвестиції
Первісна оцінка	Довгострокова фінансова інвестиція зараховується на баланс по собівартості.
Відображення у балансі довгострокових фінансових інвестицій, що надають право власності	Вибирається метод обліку в залежності від ступеня впливу підприємства-інвестора на інше підприємство.
Відображення вартості довгострокових фінансових інвестицій у боргові цінні папери в балансі	Здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”

Продовження табл. 6.1.

Запаси
	Придбані (отримані) чи виготовлені запаси враховуються по собівартості. Витрати, що включаються в собівартість запасів (крім запасів, виготовлених власними силами), установлені П(С)БО 9 “Запаси”. Перелік витрат, таких запасів, що включаються не в собівартість, а тих, що відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, приведений у П(С)БО 9.
Переоцінка запасів на дату балансу	У балансі запаси відображаються по найменшій із двох оцінок: первісної чи чистої вартості реалізації (П(С)БО 9)
Метод оцінки вибуття запасів	Вибирається метод, відповідно до якого оцінюється вибуття запасів при відпустці їх у виробництво, на продаж та ін.: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО); нормативних витрат; ціни продажу
Поточна дебіторська заборгованість.
Первісна оцінка	Установлюється метод оцінки по первісній вартості
Відображення в балансі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги	Здійснюється по чистій реалізаційній вартості, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за винятком резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”)
Резерв сумнівних боргів	Вибирається метод створення резерву: - виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; - на підставі класифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10)
Поточні фінансові інвестиції
Первісна оцінка	Первісна оцінка фінансової інвестиції здійснюється по собівартості.
Відображення поточних фінансових інвестицій у балансі	Здійснюється відповідно до вимог, що встановлені П(С)БО 12
Витрати звітного періоду
Доход	Доход визнається під час збільшення активу чи зменшення зобов'язання, що обумовлює зростання власного капіталу (за винятком росту капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути вірогідно визначена. Умови визнання доходів від реалізації активів, внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів), ґрунтуються на вимогах наведених у П(С)БО 15. “Дохід”

Продовження табл. 6.1.

	Для підприємств, що здійснюють послуги, доход визначається шляхом: вивчення виконаної роботи; визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих підприємством на визначену дату, у загальному планованому обсязі; визначення питомої ваги витрат, понесених на визначену дату, у загальній очікуваній сумі таких витрат; рівномірного нарахування; відображення в розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню
Оцінка доходу	Визначається відповідно до П(С)БО 15
Витрати	Витрати визнаються в обліку як результат зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення власниками) за умови, що вони можуть бути вірогідно оцінені. Політика щодо визначення собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших оперативних витрат, фінансових витрат і ін. формується відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”

 

Існують і інші сфери діяльності, для яких у міжнародній практиці застосовуються різні види облікової політики.