Бухгалтерський та податковий облік гудвілу як об’єкта нематеріальних активівЗ позиції бухгалтерського обліку термін гудвіл (goodwill) – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання (п. 4 Загальних положень П(с)БО 19 “Об'єднання підприємств”). Доволі вичерпну характеристику гудвілу дає МСБО 22 (§40-48): “Гудвіл, який виникає від придбання, являє собою платіж, який вироблений підприємством, яке його придбає в надії отримати в майбутньому економічну вигоду” (§41 П(с)БО 22 “Об’єднання компаній”). З позиції податкового обліку: Гудвіл –це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку. З позиції експертної оцінки: Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології» (п. 11 Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженого наказом ФДМУ та Держкомітету з питань науки і технологій від 27.07.95 р. № 969/ 97): З гудволом пов’язують операції з нематеріальними активами. Таким чином, гудвіл — це та частка майбутніх прибутків, яка має належати ще попередньому власникові, незважаючи на те, що їх отримуватиме вже його наступник. Відшкодовуючи продавцеві вартість гудвілу, покупець наперед віддає цю частку, сподіваючись, своєю чергою, на повернення цих коштів у майбутньому разом з новими прибутками, тобто на капіталізацію цих витрат. Відповідно П(С)БО 19: Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням: а) прогнозованого строку діяльності підприємства; б) нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання; в) зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо. П(С)БО 19 наведене також визначення від’ємного гудвілу. Від'ємний гудвіл — перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання. З позиції МСБО 22 від’ємний гудвіл це коли вартість придбання менше частки капіталу підприємства, яке придбає гудвіл, в фактичній вартості придбаваємих ідентифікованих активів та зобов’язань на дату угоди по обміну, фактичну вартість придбаваємих активів слід пропорційно зменшити до усунення перевищення. Коли неможливо повністю усунути перевищення шляхом зменшення фактичної вартості придбаних неліквідних активів, остаточне перевищення (надлишок) слід відображати як від’ємний гудвіл та розглядати його як відкладений доход. Його слід визнавати як доход на систематичній основі на протязі періоду, який не перевищує п’яти років, якщо тільки не оправданий більш довгий строк, який теж не може перевищувати двадцяти років, починаючи з дати придбання. Отже, від'ємний гудвіл виникає там, де балансова вартість активів підприємства, що продається, перевищує розмір оплати за них. Від'ємний гудвіл навряд чи можна назвати від'ємною діловою репутацією, але цей актив є цілковитою протилежністю гудвілу. З позиції бухгалтерського обліку слід підкреслити, що гудвіл виникає лише тоді, коли підприємство-покупець в обмін на сплачені попередньому власникові гроші (або в обмін на іншу форму оплати) зараховує на свій баланс всі активи, якими до цього часу володіло підприємство продавця, відповідно, збільшує свій капітал і бере на себе всі зобов'язання придбаного підприємства, словом, коли відбувається, постатейне злиття двох підприємств в єдиний баланс. Можлива також ситуація, коли купівлю одного підприємства здійснюють одразу кілька підприємств-покупців. тобто кожен сплачує свою частку і, відповідно, кожен отримує свою частка-активів, зобов'язань і капіталу проданого таким чином підприємства. Згідно з цими частками поділяється і гудвіл (від'ємний гудвіл). Проте в будь-якому разі підставою для зарахування на баланс гудвілу є передача активів проданого підприємства за відповідною ціною. Найпоширенішими є три способи визначення вартості гудвілу, тобто ціни, яку покупець має заплатити понад балансову вартість чистих активів. Перший спосіб. Визначається ринкова вартість чистих активів (нетто-активів — за західною термінологією). Припустімо, вона становить 6,5 млн. грн., тим часом як балансова вартість цих активів — 5,0 млн. грн. Отже, різниця — 1,5 млн. грн. — і є гудволом. Однак, такий спосіб визначення вартості гудвілу є досить неточним і водночас складним. Складним тому, що, зазвичай, буває важко визначити, які саме об'єкти активів відносяться до чистих. Адже вартість чистих активів визначається тільки загальною, підсумковою величиною і дорівнює сумі власного капіталу (активи мінус зобов'язання). Щоб довідатись, з яких саме конкретних одиниць активів складається ця підсумкова вартість, потрібно провести інвентаризацію, в результаті якої можна отримати розгорнуті дані за всіма активами, після придбання яких у підприємства не залишилося зобов'язань. Інакше кажучи, щоб визначити ринкову вартість чистих активів, потрібно знати балансову вартість кожного об'єкта, що входить до складу них активів. Неточним такий спосіб є тому, що ідентичність між ціною ділової репутації фірми і ринковою надбавкою до балансової вартості чистих активів, якими вона володіє, є не завжди виправданою. адже порівнюються фактично різні речі. Другий спосіб. Полягає у виявленні спроможності підприємства приносити більші прибутки порівняно з іншими, які працюють у цій галузі. Для цього потрібно мати статистичні дані про інші аналогічні підприємства або дані публічних фінансових звітів таких підприємств, причому брати ці дані лише щодо тих підприємств, які мають приблизно однакові обсяги виробництва. Потрібно порівняти середньорічний прибуток підприємства, яке продається, і такий же (за ті ж роки) прибуток, визначений як середній прибуток інших підприємств, що працюють у тій же галузі. Якщо з'ясується, що прибуток цього підприємства перевищує середньогалузевий, то сума такого перевищення, помножена на кількість років, протягом яких новий власник сподівається отримувати бодай такі ж самі (але не нижчі) прибутки, і буде становити вартість гудвілу. Кількість років при цьому визначається, як правило, приблизно — з терміну, протягом якого можна розраховувати, що набута ділова репутація буде працювати на нового власника за інерцією. Цей відрізок часу є терміном корисного використання гудвілу. Власне, цією кількістю років потім, після купівлі, підприємство обумовлює і нарахування амортизації на придбаний гудвіл, і. таким чином, під кінець терміну корисного використання відбувається знецінення гудвілу. Третій спосіб. Вартість гудвілу визначається діленням суми перевищення прибутку підприємства над прибутком, визначеним як середній у галузі, на середню норму прибутку (норма прибутку — це виражена в процентах частка прибутку в ціні товару). Припустімо, що перевищення прибутку цього підприємства над середньогалузевим показником прибутку — 30,0 тис. грн, середня норма прибутку — 5%, тоді вартість гудвілу становитиме: 30,0/0,05 = 600,0 тис.грн. Цей спосіб дає відповідь на запитання, яку суму коштів потрібно вкласти при купівлі підприємства, здатного постійно приносити прибутки, які перевищують аналогічний показник. взятий в середньому у галузі. Це той випадок. коли термін корисного використання гудвілу важко спрогнозувати. Однак. За П(с)БО 19 (п. 10). цей термін не повинен перевищувати 20 років. Щодо бухгалтерських проведень операцій придбання підприємств у цілому або як частки такого цілісного майнового комплексу, то при передачі права власності на активи, зобов'язання і капітал підприємства, яке продається, підприємству-покупцю всі бухгалтерські проведення (після відповідної оцінки цих статей) реєструються за дебетом відповідних рахунків активів і кредитом одного рахунка: «Розрахунки з іншими кредиторами» (р. 685) або «Розрахунки з іншими дебіторами» (р. 377), якщо оплата відбулася раніше від передачі. Отже, фіксується борг перед попереднім власником (або закривається його борг, якщо оплата відбулася раніше) підприємства, активи якого з'явилися на балансі підприємства-покупця. Щодо придбаних зобов'язань, то їх в цьому разі (за звичайних обставин) переоцінювати немає сенсу.
У разі якщо оплата за придбання підприємства становить величину, нижчу за вартість переоцінених під час купівлі активів, виникає від'ємний гудвіл:
Щодо від'ємного гудвілу, то з часом він теж.зникає, перетворюючись на дохід. Це перетворення поступово, у міру корисного використання придбаних активів (наприклад, вигідного продажу тих активів, які вважалися неліквідами) відображається за дебетом рахунка “Від'ємний гудвіл” і кредиту рахунка “Інші доходи”.
На балансі від'ємний гудвіл відображається від'ємною величиною. Від'ємний гудвіл збільшується (з'являється) кредитовими оборотами, а зменшується — дебетовими, що звичайним активам не властиво. Отже, дебетового сальдо за рах. 19 просто не може бути. Про наявність на балансі від'ємного гудвілу може свідчити лише кредитове сальдо за рах. 19. А кредитове сальдо за рахунком активів — це від'ємна величина, яка просто зменшує вартість інших, причетних до цієї величини, активів. Точніше, не зменшує, а коригує в бік зменшення, усуваючи завищення валюти балансу. Від'ємний гудвіл — це такий самий контрактна, як знос або торгова націнка, і в його бухгалтерському відображенні немає жодних труднощів.
|
