Визначення фактичної собівартості продукції

Усі фактичні витрати на виробництво обліковані за дебетом рахунка виробництва (прямі і розподілені непрямі), і з кредиту рахунка списана готова продукція за стандартною собівартістю. Готова продукція, згідно з П(С)БО 9 «Запаси», у балансі має бути оцінена за фактичною виробничою собівартістю. Нам треба довести собівартість випущеної продукції до фактичної, тобто розподілити різницю між усіма продуктами, що випускалися (дооцінити або уцінити, залежно від виду різниці), і оцінити, за рахунок чого виникає ця різниця.

Протягом місяця фактичні виробничі витрати за допомогою документів (таблиця 1) були накопичені на рахунку 231 «Виробництво продукції і послуг», крім того, частина витрат — загальвиробничі витрати — була врахована на однойменному рахунку 91 і розподілена. У бухгалтерському обліку на цих рахунках ведеться аналітичний облік у розрізі видів діяльності і підрозділів, що відповідає вимогам П(С)БО «Витрати» і забезпечує можливість обліку за центрами відповідальності. Докладніший аналітичний оперативний облік дозволяє організувати різні схеми калькулювання.

Таблиця 1

Розрахунок собівартості складається з наступних етапів:

- автоматичне розподілення прямих затрат – в документах по виробництву на закладці по розподілу затрат;

- розподіл продукції і витрат по переділах;

- розрахунок собівартості по прямих витратах послідовно по кожному переділу або підрозділу, а також списання матеріалів з незавершеного виробництва;

- розподіл загальновиробничих витрат (рах.91) по підрозділам та переділам виробництва: визначення суми витрат конкретного підрозділу (переділу), розподіл суми між об’ємами випуску в рамках переділу;

- розрахунок собівартості випуску.

Наше завдання — наприкінці періоду оцінити готову продукцію за фактичною виробничою собівартістю. Для цього за всіма випущеними партіями продукції нам слід одержати відхилення і додати їх (з урахуванням знака) до собівартості випущеної продукції:

Відхилення витрат аналізують, визначають їх причини, приймають рішення щодо подальшої діяльності. Отже, треба виконати такі завершальні етапи.

1. Внесення інформації про незавершене виробництво

2. Розрахунок і списання відхилень документом «Расчет себестоимости выпуска» (на цьому етапі може знадобитися повторний розподіл витрат).

3. Аналіз відхилень фактичних витрат від стандартних (за допомогою групи виробничих звітів конфігурації).

Нагадаємо, що в конфігурації застосовується метод нормативних витрат (варіант системи обліку стандартних витрат або «стандарт-костинг»). Заздалегідь за технічними і технологічними нормами, тарифними ставками, кошторисами накладних витрат визначаються стандартні (нормативні) витрати на продукцію. Випущена готова продукція обліковується за наперед визначеною стандартною (звідси назва методу) собівартістю. Наприкінці періоду визначаються відхилення фактичних витрат від стандартних, переоцінюється собівартість продукції й аналізуються відхилення.