Висновки до 2 розділу

Базуючись на дослідженому матеріалі можна зробити висновок про те, що змістом менеджменту є керівна робота. Раціоналізація праці керівників і всіх працівників органів внутрішніх справ і є основою наукового менеджменту. Науковий менеджмент в органах внутрішніх справ є галузевим напрямком наукового менеджменту, при розробці його проблем повинні бути використані всі досягнення наукового менеджменту з урахуванням специфіки завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ. Науковий менеджмент передбачає також застосування загальних положень до різних рівнів діяльності органів внутрішніх справ, маючи на увазі, що обсяг проблем організації менеджменту в ОВС, їх спрямованість і методи вирішення суттєво відрізняються на рівнях областей та регіонів. Свою специфіку в організації менеджменту мають також галузеві функціональні та штабні служби. Головними завданнями органів МВС України є охорона громадського порядку, боротьба зі злочинністю тощо. Їх успішному виконанню і повинна бути підпорядкована вся організаційно-керівна діяльність в органах МВС.

Таким чином, група проблем менеджменту в органах МВС пов’язана з розробкою наукових рекомендацій щодо вдосконалення галузевої діяльності служб і працівників (слідчої, адміністративної, оперативно-розшукової). Необхідні значні наукові зусилля, спрямовані на визначення оптимальних варіантів органів внутрішніх справ, нормативів розрахунку штатної кількості всіх служб міністерства, на розробку правового положення і функціональних обов’язків різних органів і посадових осіб. Удосконалення системи менеджменту – не одноразовий захід, а динамічний процес вирішення проблем, які висуваються життям [674].

Сучасний менеджер органів внутрішніх справ – це професійний керівник, адміністратор, начальник відділу, відділення, який пройшов спеціальну (іноді багаторічну) підготовку в сфері менеджменту та регулярно підвищує кваліфікацію.

Для того щоб навчитись ефективно управляти колективом, менеджер повинен здобути відповідну освіту. Найбільш ефективним підходом у підготовці майбутніх керівників є навчання через діяльність. Але в нас немає можливості проводити експерименти над уже існуючими колективами. Отже, необхідно розробити тренінгові навчальні програми, які б відтворювали реальні управлінські ситуації.

Основою діяльності української вищої школи підготовки керівників має бути теза, що кожний менеджер повинен гідно представляти свою організацію. Менеджер – це посада, для якої є необхідними певні знання, освіта, навички в галузі права, психології, конфліктології, економіки, педагогіки, соціології тощо. Але основа основ – уміння спілкуватися з людьми. Менеджмент – це керування однієї людини іншими. Обрання менеджером правильного стилю менеджменту – запорука його успіху в будь-якій організації [849, c. 12].

Необхідно послідовно розширювати і поліпшувати систему підготовки і перепідготовки управлінського персоналу на всіх рівнях, включаючи вищий керівний персонал. Обов’язок керівника – вчитися управляти по-новому, на основі глибокого засвоєння теорії й практики менеджменту, наукової організації праці, нових методів планування й економічного стимулювання, застосування економіко-математичних методів і сучасної обчислювальної техніки, глибокого знання законодавства. У цьому відношенні необхідно критично вивчати досвід, накопичений найбільш розвинутими країнами.

Враховуючи специфіку роботи правоохоронних органів (наприклад, призначення керівника вищим органом), особливу увагу слід приділити тому, щоб провідні посади обіймали справжні лідери, які користуються повагою та авторитетом серед підлеглих. Якщо певний працівник органів внутрішніх справ за своїми якостями може бути рекомендований на керівну посаду, слід створити для нього відповідні умови для отримання освіти менеджера.

Підвищення кваліфікації менеджерів усіх рівнів повинна вестись цілеспрямовано та послідовно. В роботу державних органів, у тому числі і в органах внутрішніх справ, потрібно запроваджувати передові технології з наукового менеджменту, які напрацьовані у Західній Європі, США і Азії, що дасть можливість уникнути багатьох помилок, через які проходять українські організації, а також мати можливість більш простої інтеграції у міжнародне співтовариство.

Таким чином, менеджер органів внутрішніх справ – це особа, яка має фахову освіту (магістр менеджменту), практичні навички керування персоналом органів внутрішніх справ, притаманні лідеру риси характеру, нормативно закріплені повноваження, відповідний авторитет серед підлеглих, високу морально-етичну та правову свідомість.

Питанням, пов’язаним з професіоналізацією організаційної діяльності в органах внутрішніх справ України та роллю менеджера у підвищенні ефективності менеджменту в ОВС, присвячено ряд статей автора [1064, с. 84-94; 1070, с. 424-432; 1051, с. 100-110]. Дисертант приймав участь у розробці методичних рекомендацій і програм спрямованих на підвищення рівня навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України [721; 797; 720; 796; 722], які апробовані у вищих навчальних закладах МВС України: акти впровадження науково-дослідних робіт „Методичні рекомендації щодо складання навчальних програм з дисциплін” та „Методичні рекомендації з організації відпрацювань пропущених занять і незасвоєних тем професійно-орієнтованих дисциплін” у навчальний процес Кримського юридичного інституту НУВС від 24.06.2003 р. (Додаток Б). Стосовно розвитку дисциплін управлінського циклу у вищих навчальних закладах системи МВС України підготовлено дві статті [1060, с. 271-278; 1057, с. 140-148] та методичні рекомендації [776; 773], які використовуються в навчальному процесі (Узагальнення передового досвіду з організації навчальної та науково-методичної роботи під час викладення дисципліни „Управління в органах внутрішніх справ” доцента кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Кримського юридичного інституту НУВС кандидата юридичних наук, доцента, майора міліції С.В. Пєткова” від 26.01.2005 р.) (Додаток Б).