РОЗДІЛ 2 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРІВ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Визнання особливої ролі менеджерів в управлінні поставило питання про професійне уособлення, спеціальну підготовку. Професійність менеджера полягає, насамперед, у наявності спеціальних знань і навичок у сфері менеджменту організації та здатності до роботи з людьми в різних галузях. Наведемо один приклад. За кордоном професійно підготовлений менеджер по найму робочої сили може спочатку працювати управляючим у банку, потім перейти до будівельної організації, потім до лікарні, потім до менеджменту системи поліції, і скрізь діє досить успішно. Інакше кажучи, вважалося, що для менеджменту організацією не обов’язково бути фахівцем у будь-якій галузі, а достатньо знати технологію й техніку менеджменту, мати навички менеджменту персоналом.

Подібна тенденція спостерігалась у нас, наприклад, коли до міліції відбирали за «комсомольською путівкою». Нині, внаслідок ускладнення всіх сфер суспільних відносин, такий підхід часто піддається критиці. З приводу того, що наймані менеджери не ідентифікують себе з організацією, цілі організації не стають їхніми цілями. Тепер у практиці європейських та японських організацій поширення набуло не запрошення управляючих, начальників відділів зі сторони, а «вирощування» їх у самих організаціях.

Отже, постає питання, хто він – менеджер: професіонал, управлінець, керівник, юрист, слідчий, організатор, практик, учитель, бізнесмен, начальник. На наш погляд, це, передусім, людина, яка володіє всіма переліченими вище якостями менеджера, має відповідну фахову освіту і займає керівну посаду в організації.

Наприкінці ХХ ст. французька газета «Ліберасьйон» опублікувала результати опитування, проведеного з метою створення портрета «ідеального менеджера». Найголовнішою складовою успіху (хоча не єдиною) більшістю голосів був визнаний «дар Божий». У цьому, зрозуміло, немає нічого дивного. Певні здібності необхідні для будь-якої роботи, але не завжди вдається знайти своє місце й максимально скористатися тим, чим наділила людину природа [581]. Другою важливою якістю висококласного спеціаліста були названі неординарність та оригінальність мислення, добре розвинута інтуїція, незвичайний інтелект. Приймаючи рішення, він відштовхується від передбачуваних наслідків цього рішення.

Діяльність ефективних менеджерів в своїх працях досліджувало ряд зарубіжних авторів, праці яких перевидані в Україні та близькому зарубіжжі: Х.Дж. Алфорд, М. Армстонг, М. Браун, Т. Бойдем, Г. Віл кокс, Дж. Гарді, С. Оптнер, Р. Хилсмен, Р. Хіт та інші [510; 520; 544-546; 556; 570; 576; 582; 587; 606; 609; 611; 619620; 623; 624; 627; 653; 705; 726; 731; 738; 743; 752; 779; 780; 790; 805; 806; 816; 877; 880; 881; 899; 910]. Безпосередньо організаційно-керівну діяльність у сфері правопорядку розглянуто у ряді праць зарубіжних авторів: Дж. Альдерсона, Д.Р. Франкеля, Х. Левенсона, Ф. Фейвартера, Х. Рудольфа та інших [1109; 1110; 1139; 1164;1165; 1187; 1188; 1191; 1206; 1229-1232; 1234]. Виходячи з їх досліджень ефективних менеджерів-професіоналів для органів внутрішніх справ необхідно готувати, надавати можливість підвищувати кваліфікацію у вищих навчальних закладах системи МВС України, надавати підтримку при просуванні по службі, створювати сприятливі соціально-психологічні умови для праці. Н.П. Матюхіна підкреслює: „За ствердженням дослідників поліцейського менеджменту Великобританії, створення ефективного механізму для відбору всередині служби та підготовки поліцейських керівників стає за сучасних умов гострою проблемою” [711, c. 44].

І якщо раніше та дотепер керівна посада в ОВС України займалась як наслідок практичної діяльності, особистих якостей, навичок та умінь, отриманих завдяки багаторічному стажу роботи, то тепер потрібно якомога більше уваги приділяти безпосередній підготовці керівників. Менеджер – це професія, у той час як лідерство є покликанням, а керування певними функціональними обов’язками особи, яка обіймає посаду начальника підрозділу або органі ОВС.

У 2 розділі „Сучасні підходи до професіоналізації праці менеджерів в органах внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються питання, пов’язані з роллю керівника в ефективному адмініструванні та визначенням менеджменту як сукупності знань і умінь, що становлять основу мистецтва керування.