Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 8 страница

Положення містить досить суворі вимоги до особи патентного повіреного. Ним має бути лише громадянин України, який по­стійно проживає в Україні, має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності, не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелекту­альної власності. Патентний повірений для роботи на цій посаді має скласти кваліфікаційні екзамени, пройти атестацію й одержати свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Патентними повіреними не можуть бути працівники Державно­го департаменту інтелектуальної власності та установ, що входять

_ Суб'єкти прав а інтелектуальної власності

14*4-414

до його складу, а також особи, які не можуть обіймати посаду па­тентного повіреного відповідно до чинного законодавства.

Державний департамент інтелектуальної власності веде спеціаль­ний реєстр патентних повірених. Після занесення імені патентного повіреного до цього реєстру йому присвоюється реєстраційний но­мер. Особи, не внесені до цього реєстру, не мають права називати себе патентними повіреними і, отже, займатися їх діяльністю.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представ­ляє. Таке доручення оформляється в письмовій формі договором, довіреністю або іншим документом, шо підтверджує його повнова­ження відповідно до чинного законодавства.

Повноваження патентного повіреного можуть бути підтверджені також шляхом вказівки його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписана самим заявником.

Положення чітко визначає права і обов'язки патентного повіре­ного, порядок набуття і припинення права займатися діяльністю патентного повіреного.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рос­лин» права на сорт набуваються поданням до Установи заявки, ек­спертизи заявки та державної реєстрації прав.

Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та власників сортів у відносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступа­ти їх представники, зокрема представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затвер­дженого Кабінетом Міністрів України. У такому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, заявниками та власниками прав.

Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо сорт створили спільно кілька селекціонерів, то всі вони мають од­накові права на подання заявки, якщо інше не передбачене угодою між ними. Відмова одного чи кількох із них від прав на сорт не по­ширюється на інших авторів.

У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів сорту Устано­ва за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як авторів, а

РОЗДІЛ 7

також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку.

Автору сорту (селекціонеру) належить право авторства, що є особистим немайновим правом і охороняється безстроково.

Якщо сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням тру­дового договору або за дорученням роботодавця, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, обладнання, ма­теріальних і фінансових засобів роботодавця, то у разі, якщо трудо­вим договором (контрактом) між роботодавцем і селекціонером не передбачено інше, право на подання заявки на сорт належить ро­ботодавцю. За цих умов автор сорту подає роботодавцю письмове повідомлення про одержаний ним сорт з достатньо повним описом.

Роботодавець повинен протягом 60 днів від дати отримання повідомлення автора сорту подати до Установи заявку на одержан­ня патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження відомостей про сорт як кон­фіденційної інформації. У цей самий строк роботодавець повинен укласти з автором сорту письмовий договір шодо розміру та умови виплати йому справедливої винагороди відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця.

Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні став­ки зазначеної винагороди та порядок їх індексації..

Якщо роботодавець (правонаступник роботодавця) не виконає вищезазначених вимог у встановлений строк чи не використовува­тиме сорт, зберігаючи відомості про нього як конфіденційну інфор­мацію більше чотирьох років від дати одержання повідомлення ав­тора сорту, то право на подання заявки та одержання патенту пере­ходить до автора сорту, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання невиключної ліцензії на використання сорту.

Право на подання заявки та одержання патенту на сорт рослин має відповідно правонаступник автора або роботодавця.

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» не точно визначає особу заявника. Стаття 6 цього Зако­ну визначає, що право на реєстрацію має автор або його правона­ступники, а також роботодавець та його правонаступники. Розділ НІ цього Закону називається «Право на реєстрацію топографії

___ Суб'єкти прав а інтелектуальної власності

ІМС», до якого входять зазначені статті. У цьому розділі про заяв­ника інших норм немає. Отже, інші фізичні і юридичні особи у цьому розділене згадуються. Але вже у ст. 9 IV розділу «Про поря­док реєстрації топографії ІМС» зазначено: «Особа, яка бажає за­реєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Установи заявку на реєстрацію». Заявка, до речі, може бути подана і через па­тентного повіреного.

Отже, заявником на реєстрацію компонування інтегральних мік­росхем може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має на це право.

Має деякі особливості заявка на реєстрацію географічного за­значення походження товару. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» заявниками мо­жуть бути особа або група осіб, які в заявленому географічному міс­ці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним міс­цем; асоціації споживачів; установи, шо мають безпосереднє відно­шення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Особливістю Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» є й те, що заявниками можуть бути особи, які бажають скористатися уже зареєстрованою назвою місця поход­ження товару або зареєстрованого географічного зазначення похо­дження товару. Право на використання зареєстрованого зазначен­ня мають виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи ін­ші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Отже, на одержання охоронного документа України заявниками можуть бути творці об'єктів інтелектуальної власності, створених їх творчою працею. Заявниками також можуть бути будь-які інші фі­зичні і юридичні особи, до яких право на подання заявки перейшло в силу закону чи договору. Заявниками можуть бути також пред­ставники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Іноземні заявники та особи без громадянства ведуть свої справи з Установою лише через патентного повіреного. Вітчизняні заявники можуть вести такі справи через патентного повіреного, але не зо­бов'язані.

РОЗДІЛ 7

Отже, фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юри­дична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта про­мислової власності за умови, що зазначена особа має право на одержання охоронного документа.

Щодо підприємств, організацій і установ різних форм власності, то вони можуть бути заявниками лише за умови, що вони наділені правами юридичної особи.

7.4. Правонаступники як суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелек­туальної власності переходить згідно із законом чи договором, дер­жава.

Спадкоємці. можуть стати суб'єктами права інтелектуальної власності згідно із законом або заповітом. Лише Закон України «Про авторське право і суміжні права» (єдиний) містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Стаття 29 цього Закону «Перехід авторського права у спадщину» проголошує: «Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторсь­ке право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину осо­бисті немайнові права автора». Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наділяються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а та­кож будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шко­ди честі та репутації автора.

Інші закони про інтелектуальну власність не містять норм про перехід майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності у спадщину, проте це зовсім не означає, що майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності не можуть передаватися у спадщи­ну. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» містить таку норму: «Власник патенту може передавати на під­ставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником» (п. 6 ст. 28). Така сама норма міститься і в інших патентних законах. Деякі закони України

_ Суб'єкти пра ва інтелектуальної власності

про інтелектуальну власність не містять і таких норм. Не містить такої норми і ЦК України.

Із норми про те, шо власник патенту може передавати свої май­нові права іншим особам на підставі договору, випливає, шо влас­ник цих прав може ними розпорядитися будь-яким іншим чином. Отже, він може свої майнові права заповісти будь-якій іншій особі. Якщо ж такого розпорядження власника патенту (заповіту) немає, то ці права переходять до спадкоємців за законом.

Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначається чинним цивільним законодавством.

Проте із цього загального правила є один виняток. Закон Украї­ни «Про охорону прав на зазначення походження товарів» не ви­знає права власності (чи іншого виключного права) на зазначення походження товарів за суб'єктами, які цими правами користують­ся. Правом на одне і те саме зазначення походження товарів мо­жуть користуватися декілька осіб. Об'єктом спадкування не може бути річ (об'єкт), шо не є об'єктом права власності спадкодавця.

Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуаль­ну власність правонаступниками творців можуть бути будь-які фі­зичні і юридичні особи, які стають ними згідно з договором або за­коном. Так, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить ст. 31 «Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів ав­торського права». Наведена стаття проголошує, що майнові права можуть бути передані автором або іншою особою, яка має авторсь­ке право, іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформ­ляється авторським договором. Наведена норма все ж не містить відповіді на запитання, чи може автор або інша особа, якій нале­жить авторське право, продати свої майнові права на твір іншій особь У практиці такі випадки відомі.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» чітко й однозначно (п. 6 ст. 28) проголошує, шо власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й інші патентні закони України.

Отже будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, визнані товаром. Щодо цього товару мо-

РОЗДІЛ 7

жуть вчинятися будь-які цивільно-правові угоди. Тобто майнові права авторів на твори науки, літератури і мистецтва можуть бути об'єктом купівлі-продажу та інших цивільно-правових угод. Однією зі сторін у такій угоді може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка стає правонаступником творця будь-якого об'єкта інте­лектуальної власності.

Правонаступником може бути й держава. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. ЗО) твори після закін­чення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Це означає, що такі твори можуть бути використані будь-якою фі­зичною чи юридичною особою без будь-якого дозволу і без випла­ти винагороди за їх використання. Проте користувачі зобов'язані оберігати право авторства, право на ім'я, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

Що ж слід розуміти під поняттям «суспільство»? У широкому значенні цього слова суспільство — це сукупність форм сумісної діяльності людей, шо склалося історично. У вузькому — історично конкретний тип соціальної системи. Тобто, коли твір стає надбан­ням суспільства, то це означає, шо авторське право на нього кон­кретної особи перестало існувати — воно перейшло до суспільства. Все ж найчастіше суб'єктом такого права стає держава. Такий вис­новок можна зробити з наступної норми (п. З ст. ЗО). Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахуван­ня до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, шо стали суспільним надбанням.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить поняття «інші особи, які мають авторське право». Якщо ці особи мають авторське право, то вони безперечно є суб'єктами авторсь­кого права. До цих осіб передусім належить роботодавець — він не є правонаступником автора. Закон наділяє його авторським правом за наявності певних умов.

Авторським правом наділені також у певній мірі особи, в яких воно виникло на підставі ліцензійного договору — ліцензіати. Во­ни також не є правонаступниками, але за договором мають певні авторські права.

Суб'єкти права і нтелектуальної власності

Проте Закон містить я інше визначення особи, яка має авторсь­ке право і суміжні права. За визначенням це с автор або викона­вець у разі, коли майновими правами вололіс автор або викона­вець, а також фізична або юридична особа, якій було передано майнові права. З цього визначення важко збагнути, хто є тією «ін­шою особою, яка має авторське право». Коли сам автор вололіс своїми майновими правами, то його немає підстав вважати іншою особою, яка має авторське право. Якщо ж майнові права автора пе­редані іншій особі, то цс є не шо інше як правонаступництво. ад­же майнові права можуть бути передані іншій особі лише за дого­вором. Правонаступітцтвом у цивільному праві визнається перехід прав і обов'язків від однієї особи до іншої, у тому числі і за дого­вором.

ЦК України (ст. 435) передбачає більш широке коло осіб, які можуть мати авторські права. До цього кола ЦК України відносить авторське право упорядників та інших складених творів, авторів похідних та колективних творів.

Авторське право належить авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) на здійснений ним підбір і розташування ма­теріалів, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Похідними творами визнаються переклади, переробки, аранжу­вання або інші переробки. Особи, які здійснили переклад, перероб­ку або аранжування, визнаються авторами саме цих творів — пере­кладу, переробки або аранжування. Вони не є авторами первісних творів, але мають авторські права.

Те саме варто сказати і про колективний твір. Видавці енцикло­педій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірни­ків, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань не визнаються авторами цих творів. Але їм на­лежить виключне право на використання таких видань у цілому. Виключні права на використання — це і є майнові права. Отже, ви­давець зазначених видань не визнається автором видання в цілому, але він-є тією особою, яка має авторське право.

Патентні закони України не знають такого суб'єкта як інша осо­ба, яка має патентні права. Цим законам відомий один суб'єкт па­тентних прав — патенте власник. Проте з цього загального правила

РОЗДІЛ 7

також є винятки. Патентному праву відома така особа (суб'єкт пра­ва) як першокористувач. Ним визнається будь-яка особа, яка до да­ти подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет до дати її пріоритету, в інтересах своєї діяльності з комерційною ме­тою використала в Україні технологічне (технічне) вирішення то­тожне заявленому об'єкту промислової власності, чи здійснила значну і серйозну підготовку до такого використання, зберігає пра­во на безоплатне продовження цього використання або на викори­стання об'єкта промислової власності, як це передбачалося зазна­ченою підготовкою (право попереднього користування).

Суб'єктом патентного права може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст. ЗО Закону України «Про охорону прав на винахо­ди і корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Питання для контролю

1. Суб'єкти права інтелектуальної власності

2. Автори — творці об'єктів інтелектуальної власності.

3. Заявники.

4. Правонаступники як суб'єкти права інтелектуальної власності.

5. Спадкоємці права інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 8

Оформлення прав інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності

8.1. Виникнення права інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва та об'єкти суміжних прав

Усі результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами пра­вової охорони лише за однієї необхідної умови — цей результат має відповідати вимогам закону. За цією вимогою всі об'єкти інтелек­туальної власності поділяються на три групи: 1) твори науки, літе­ратури і мистецтва та суміжні права; 2) об'єкти промислової влас­ності, шо потребують спеціальних експертиз; 3) об'єкти промисло­вої власності та деякі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, шо підлягають державній реєстрації.

Право інтелектуальної власності на твори науки, літератури і ми­стецтва виникає із самого факту створення твору. Стаття 11 п. 2 За­кону України «Про авторське право і суміжні права» проголошує: «Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей». Проте за ба­жанням автор для засвідчення свого авторства або будь-якої ви­ключної правомочності може зареєструвати ці права в офіційному державному реєстрі. Твір науки, літератури і мистецтва стає об'єк­том правової охорони незалежно від того, чи оприлюднений він, чи не оприлюднений. Не мають значення його обсяг, мета, призначен­ня, жанр, а також спосіб відтворення, виражений в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Дещо інші вимоги висуваються до суміжних прав. Об'єкти су­міжних прав (виконання творів, фонограми, відеограми, передачі

РОЗДІЛ 8

організацій мовлення) стають об'єктом правової охорони, якщо во­ни вперше оприлюднені на території України або оприлюднені на території України протягом ЗО днів від дня їх оприлюднення в іншій державі. Права організацій мовлення охороняються чинним законодавством, якщо зазначені організації мають офіційне місце­знаходження на території України і здійснюють передачі за допо­могою передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороня­ються в Україні відповідно до міжнародних договорів.

Авторське право має чинність на території України незалежно від громадянства і постійного місця проживання авторів, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але перебувають в об'єктивній формі на території України. Авторське право України поширюється також і на твори, які вперше були опубліковані в іншій країні, але протягом ЗО днів після цього опубліковані в Ук­раїні, незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.

Авторам, які є громадянами України або не є громадянами Ук­раїни, але мають постійне місце проживання в Україні» надається правова охорона незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Чинність авторського права поширюється також і на інших осіб, які визнаються суб'єктами авторських відносин.

8.2. Оформлення прав інтелектуальної власності на об'єкти промислової власності

Науково-технічні досягнення можуть бути визнані об'єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких від­повідним державним органом, державної реєстрації і видачі охо­ронного документа. Державна кваліфікація здійснюється Держав­ним підприємством «Український інститут промислової власності», що входить до складу Державного департаменту інтелектуальної власності (Установи), на підставі проведення спеціальних експер­тиз — формальної і кваліфікаційної (експертизи по суті). Зазначені експертизи здійснюються відповідно до патентних законів і відом­

_ Оформлення прав на об'єкт и інтелектуальної власності

чих нормативних актів. Так, наприклад, експертизи заявок ні вина­ходи і корисні моделі здійснюються відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та Правил скла­дання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель від 22 січня 2001 р., Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15 березня 2002 р. та «Правил проведення екс­пертизи заявки на винахід і корисну модель» від 9 березня 1995 р. Подібні нормативні акти існують і щодо заявок на інші об'єкти про­мислової власності.

Проте проведенню експертиз передує подання заявки на те чи інше науково-технічне досягнення, що заявляється як об'єкт про­мислової власності. Заявка — це сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту (свідоцтва) на той чи інший об'єкт промислової власності. Заявка складається українською мовою і містить заяву про видачу патенту (свідоцтва) на об'єкт промислової власності. У заяві заявник зазначає, який патент він бажає одержа­ти—з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). У заяві обов'язково зазначається ім'я (найменування) заявника (заявників) і його (їх) адреса, а також ім'я творця науково-технічного досягнення.

Заявку має право подавати будь-яка особа, у якої є на це підста­ви — науково-технічне досягнення, шо заявляється як об'єкт про­мислової власності.

До складу заявки входить опис об'єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі, якщо заявка подається на ці об'єкти; креслення, якщо на нього є посилання в описі; реферат.

Опис винаходу чи іншого об'єкта промислової власності має ви­кладати сутність досягнення настільки повно і ясно, шоб його зміст

міг здійснити фахівець у цій галузі.

Заявки на винаходи і корисні моделі мають містити формулу цих об'єктів, в якій чітко і стисло буде виражена їх сутність. Формула — це патентна вимога, шо містить сукупність істотних ознак винахо­ду чи корисної моделі, достатню для досягнення зазначеного заяв­ником технічного результату. Формула базується на описі і служить для визначення обсягу правової охорони, який має надати патент.

РОЗДІЛ 8

Реферат складається лише для інформаційних цілей. Для іншої мети реферат не може бути використаний, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі або для визначення рівня техніки.

До встановлення дати подання заявки здійснюється її попе­редній розгляд, у процесі якого виявляється чи не містить заявка матеріалів, що можуть бути віднесені до державної таємниці.

Передусім має бути чітко визначена дата подання заявки. Нею визнається дата одержання Установою принаймні таких матеріалів:

— заяви у довільній формі про видачу патенту, викладеної ук­раїнською мовою;

— відомостей про заявника та його адресу;

— матеріалу, що є коротким описом об'єкта промислової влас­ності і частини матеріалу, яку можна прийняти за формулу, якщо заявка стосується винаходу чи корисної моделі. Якщо опис і фор­мула винаходу викладені іншою мовою, то для збереження дати по­дання заявки їх переклад українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

Заявник має право вносити зміни до заявки. Він має право ви­магати, щоб його ім'я не згадувалося у будь-якій публікації Уста­нови.

Якщо заявка відповідає вимогам закону, Установа приймає рішення про встановлення дати подання заявки. Повідомлення про це Установа надсилає заявникові лише після одержання документа про сплату збору за подання заявки.

До Установи може надійти і міжнародна заявка, тобто заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію. Міжнародна заявка розглядається в Україні за національною процедурою за умови, шо вона надійшла до Установи не пізніше 21 місяця відда­ти пріоритету. Якщо за міжнародною заявкою проводилась попе­редня експертиза, то вона має бути подана до Установи не пізніше 31 місяця віддати пріоритету.

Міжнародна заявка приймається Установою до розгляду за умо­ви, що вона оформлена відповідно до вимог закону, про що Уста­нова повідомляє заявника.

Оформлення прав на об'єкти інтелектуальної власності

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на об'єкт промислової власності. Пріоритет заявки Закон визначає як пер­шість у поданні заявки, а дату пріоритету як дату подання заявки до Установи чи до відповідного органу дсржави-учасниці Паризь­кої конвенті з охорони промислової власності, за якою заявлено пріоритет. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на винаходи і корисні моделі протягом 12 місяців від дати подання по­передньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності. Пріоритет попередньої заявки на промисловий зразок — протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки.

Заявник, який бажає скористатися своїм правом на пріоритет, повинен разом із заявкою або не пізніше трьох місяців від дати по­дання заявки заявити про своє бажання.

Лише за умови дотримання зазначених вимог заявка піддається експертизі» яку здійснює Державне підприємство «Український ін­ститут промислової власності» Державного департаменту інтелекту­альної власності. Заявник особисто чи через свого представника (патентного повіреного) за власною ініціативою або на запрошен­ня Установи може брати участь у розгляді питань, шо виникли під час проведення експертизи.

До рішення Установи про видачу патенту чи про відмову у ви­дачі патенту заявник має право з власної ініціативи вносити до за­явки виправлення і уточнення. Якщо зазначені виправлення і уточ­нення надійшли до Установи після прийняття рішення про видачу патенту чи про відмову у його видачі, відповідно до Закону вони уже не враховуються. Але ці виправлення і уточнення враховують­ся, якщо вони надійшли після публікації відомостей про заявку на видачу патенту на об'єкт промислової власності, але за шість міся­ців до дати публікації.

Заявник має право доповнювати заявку шляхом подання додат­кових матеріалів. Під час проведення експертизи встановлюється, чи не виходять ці додаткові матеріали за межі розкритої у заявці суті об'єкта промислової власності. У разі, коли додаткові матеріа­ли містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу чи корисної моделі, вони не враховуються під час розгляду заявки. У такому разі заявник може їх оформити як окрему заявку.

РОЗДІЛ 8

Після надходження до Установи документа про сплату збору за подання заявки вона піддається формальній експертизі (експерти­за за формальними ознаками). Мета цієї експертизи — виявити два важливих чинники:

1) чи належить заявлена пропозиція до об'єктів промислової власності;

2) чи подані заявочні матеріали відповідають вимогам закону.

Формальна експертиза має бути проведена протягом шести мі­сяців від встановленої дати подання заявки. За результатами фор­мальної експертизи Установа зобов'язана повідомити заявника про завершення формальної експертизи або про вимогу щодо внесення необхідних змін до матеріалів заявки.

Якщо за результатами формальної експертизи виявиться, що за­явлена пропозиція не належить до об'єктів промислової власності або вона стосується тих об'єктів, які не можуть бути визнані про­мисловою власністю, то Установа повідомляє заявника про відмо­ву у виданні патенту. Зазначена відмова оформляється спеціальним рішенням Установи.

У разі виявлення у заявочних матеріалах інших відхилень від ви­мог закону про це повідомляється заявник, якому Установа вста­новлює конкретний строк для внесення змін і уточнень до заявоч­них матеріалів. Якщо протягом визначеного строку зазначені зміни і уточнення та інші невідповідності не будуть усунуті, Установа по­відомляє заявника про-відмову у видачі патенту. Проте заявник мо­же клопотати про продовження строку для усунення виявлених не­доліків заявки.

Результатом формальної експертизи здебільшого буває, що заяв­ка відповідає встановленим вимогам і документ про сплату збору за подання заявки також є в наявності. Установа повідомляє заявни­ка про завершення формальної експертизи. Це означає, що наступ­ним етапом розгляду заявки може стати проведення кваліфі­каційної експертизи (експертизи по суті) заявки.

Прот- Закон надає заявнику право просити видати йому декла­раційний патент на винахід¹. При відповідності заявки вимогам За-

¹ ЦК України не передбачає деклараційного патенту на винахід, проте він можливий на інші об'єкти промислової власності.

_ Оформлення прав на об'єкти інтелектуальної власності

15 4-ій

кону та наявності документа про сплату збору за подання заявки, Установа проводить експертизу на локальну новизну.