Установка процесора
Найзручніше починати збирання комп'ютера з установки на материнську плату процесора, кулера і модулів пам'яті, до того, як вона буде встановлена в корпус. Звичайно, можна спочатку поставити материнську плату в корпус, а потім ставити процесор. Але в цьому випадку, навряд чи вдасться без проблем поставити кулер. Хоча Intel офіційно рекомендує робити все навпаки, тобто спочатку встановити материнську плату, а потім встановлювати процесор, кулер і пам'ять. За словами Intel, така послідовність дозволить уникнути механічних пошкоджень материнської плати. Таким чином, покладіть материнську плату на стіл. Зважте на те, що нижня сторона материнської плати містить безліч гострих виводів. Підкладіть під материнську плату або пакувальний матеріал з коробки, в якій вона продавалася, або картонну кришку від коробки, або можна покласти материнську плату на коробку. Підніміть важіль на процесорному роз'ємі, сокет (роз'єм) відкриється і буде готовий до установки процесора. Важіль повинен бути піднятий вертикально вгору, до упору, але не треба докладати надмірних зусиль після досягнення ним верхньої точки. Невелике зусилля може знадобитися тільки на самому початку, в нижній точці, оскільки на сокеті (роз'ємі) процесора зроблений спеціальний виступ, який фіксує важіль в нижньому положенні. Щоб вивести важіль з-під фіксатора, його потрібно дещо відхилити убік від сокета, злегка піднімаючи вгору. Важіль повинен легко вийти.
На малюнках, для прикладу, приведені два процесори і сокет (3-й і 4-й Пентіуми). Червоним на сокеті і процесорі відмічені кути, в яких відсутній отвір і вивід, відповідно. Для установки процесора ці кути потрібно сумістити, як показано на фото. Це і є захист від неправильного позиціонування процесора при установці. Сумістіть кути, покладіть процесор на сокет. Перевірте, що ножки процесора співпадають з отворами сокета. Якщо все зроблено правильно, то процесор повинен практично провалитися ногами в отвори сокета. Якщо цього не відбулося, то перевірте, чи правильно зорієнтований процесор і чи повністю відкритий сокет (важіль піднятий до упору вгору). Перевірте, що процесор щільно ліг на сокет і між ними немає щілин. Після того, як процесор вставлений, поверніть важіль сокета в початкове положення, тобто вниз, защипніть його за виступ на корпусі сокета. Важіль повинен йти вниз з деяким зусиллям, оскільки ноги процесора у цей момент затискаються в сокеті. Після того, як важіль підійшов впритул до клямки, відведіть його дещо убік (на долі міліметра), а потім заведіть за клямку. Правильно встановлений процесор в закритому сокеті показаний на наступному малюнку.
!!!У жодному випадку не включайте комп'ютер без встановленого на процесор кулера (не дивлячись на те, що материнська плата і решта комплектуючих лежить на столі, це можна зробити, підключивши блок живлення). В кращому разі комп'ютер не включиться, а в гіршому - вийде з ладу процесор і, можливо, материнська плата. Після того, як процесор встановлений в сокет, необхідно нанести термопасту і встановити кулер. Якщо процесор поставляється в коробці (box), разом з кулером, то на підошві кулера буде видно наклейку з матеріалу, схожого на жувальну гумку. Це термоінтерфейс, встановлений виробником кулера. Його колір може бути і білим і чорним, це залежить від виробника. На попередньому малюнку зправа показана коробка з 4-м Пентіумом і комплект з кулера і процесора, що знаходиться в ній. Якщо процесор поставляється в комплектації OEM, тобто один процесор, без коробки і кулера, то потрібно обов'язково придбати кулер. Купуючи кулер окремо від процесора, необхідно придбати не тільки кулер, але і термопасту. Багато виробників комплектують свої кулери цілком якісною термопастою. Якщо в комплект придбаного кулера не входить паста, то необхідно купити її окремо. Зовнішній шприца з пастою показаний нижче.
Головний мінус термоінтерфейса – його одноразовість. Тобто знявши один раз кулер із стандартним термоінтерфейсом з процесора вам доведеться видалити залишки термоінтерфейса і використати термопасту, оскільки поставивши кулер назад, не змінивши термоінтерфейс, ви з великою ймовірністю одержите області на кристалі, де термоінтерфейс відсутній взагалі (повітряні «подушки») і, як наслідок, матиме місце сильний локальний перегрів, що, напевно, внесе нестабільність в роботу всієї системи. Так само істотний мінус стандартного термоінтерфейса – його низька (відносно термопасти) теплопровідність. Так використовувати чи ні стандартний термоінтерфейс? Інколи рекомендують відразу видаляти стандартний термоінтерфейс і використовувати термопасту. Це позбавить від безлічі проблем. Одного тюбика пасти достатньо на декілька установок кулера, паста (при правильному використовуванні) краще виконує свою функцію, ніж термоінтерфейс, з пастою зводиться до нуля можливість виникнення локального перегріву и.т.д.
На ядро процесора нанесена термопаста При нанесенні термопасти, потрібно видавити незначну частину шприца на кристал і розподілити її по поверхні однакової товщини дуже тонким шаром. Кристал, намазаний пастою, виглядає так, як показано на малюнку вище. Найщільніші шари пасти не перевищують по висоті долі міліметра. Видавіть небагато пасти на підошву кулера, в те місце, де буде знаходиться кристал і з великим зусиллям ввітріть пальцем в підошву радіатора. Цим ви заповните навіть найдрібніші мікроподряпини на підошві і тим самим збільшите площу теплового контакту кулера і кристала.
|
