Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Майбутнє сім’ї




 

Серед західних учених дуже поширена думка, що сім’я сьогодні переживає глибоку кризу, до того ж майже в усіх розвинених суспільствах.

Серед них є і суспільства, охоплені кризою, як наше, і досить благополучні в економічному відношенні країни Європи та США, країни Азії та Латинської Америки.

Ця криза виявляється у таких фактах сімейного життя:

– зменшення народжуваності дітей;

– зростання кількості розлучень;

– зростання чисельності неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

– збільшення кількості бездітних сімей; пізній час вступу у шлюб;

– проживання подружніх пар без оформлення шлюбу.

У чому ж причина цих явищ? Справа в тому, що будучи первісним елементом суспільства, сім’я віддзеркалює ті самі протиріччя, які притаманні й суспільству. Сучасна сім’я опинилась під впливом не однієї, а відразу декількох глобальних тенденцій світового масштабу. Соціологи називають серед них такі:

– зростання ролі жінок в економічній, культурній, політичній сферах суспільного життя (а це викликає їх прагнення до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, рівноправності з чоловіками у прийнятті рішень);

– утворення двох центрів життя – роботи і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності);

– еволюція поглядів суспільства на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, пом’якшенням традиційних уявлень про дозволене і недозволене);

– загальносвітові тенденції кінця XX ст., пов’язані з інформатизацією суспільства, новими напрямами його розвитку, зростанням особистого потенціалу.

Отже, усі ці тенденції пов’язані переважно переходом багатьох сучасних суспільств до "індустріальної" та "постіндустріальної" стадій розвитку. Деякі дослідники взагалі вважають, що на цьому етапі зникає більшість соціальних функцій сім’ї.

Роль сім’ї в процесі відтворення людини також змінюється. Зростає позашлюбна народжуваність (майже кожна п’ята дитина в Україні тепер народжується поза шлюбом). У містах дітей народжується менше, ніж в сільській місцевості, де наявність більшої кількості робочих рук у родині завжди була запорукою більшої ефективності її господарства. На кількість дітей в родині впливає не тільки урбанізація та пов’язана з нею екологія, а й рівень освіти жінок та інформатизація суспільства. Розвиток інформаційного виробництва потребує певної відповідності між новітніми технологіями і здатністю людини до праці: її загальною культурою, інформованістю, інтелектуальними здібностями, професіоналізмом, станом здоров’я, зацікавленістю в праці, працездатністю, здатністю до швидкої адаптації, спроможністю самостійно приймати рішення. Людина в інформаційному суспільстві активно займатиметься підвищенням рівня освіти, інформованості, збереженням здоров’я, гарної форми (статистика свідчить, що з кожним десятиліттям людина усе більше і більше свого часу витрачає на навчання та підтримку свого здоров’я). Для якісного зростання працівника мають бути створені відповідні життєві умови і матеріальні засоби, які включають рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, сфери послуг та охорони здоров’я, можливості відпочинку. Інакше кажучи, підвищується потреба в якості життя. Такі вимоги ставлять сім’ю в умови обмеження числа дітей в родині, оскільки велика кількість їх призводить до зниження якості життя її членів (20 відсотків українських сімей взагалі не хочуть їх мати).

Крім того, сучасна людина значно менше виховується в сім’ї, ніж це було раніше, коли і представники панівних класів, і прості люди отримували домашню освіту. Ще на початку століття більшість населення Російської імперії або не мала освіти зовсім, або навчалася 2-4 роки в початкових та церковноприходських школах. Майже всі знання, необхідні в житті, сільська молодь і вихідці з нижчих верств міського населення одержували від батьків.

У сучасному ж світі вже існує багато установ та соціальних інституцій, які беруть на себе функції виховання молодого покоління. Це і дитячі садки, і середня школа, і система професійної освіти, і вищі заклади освіти, і громадські організації, і органи місцевого самоврядування, і засоби масової інформації. Тому можна говорити про зниження значення також і соціальної функції сім’ї.

Втрата суспільного значення сім’ї призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає лише інтимна сфера. Засобом з’єднання у сім’ю стають не стільки соціальні передумови, потреби і економічна залежність, скільки чинник кохання. Можна розглянути цікаву тенденцію – лише в XX ст., коли зменшується вагомість сім’ї як соціальної інституції й зацікавленість суспільства в її існуванні, головним чинником, що спонукає людину до шлюбу, стає власне бажання, а не диктат з боку суспільства чи держави.

Характерною ознакою сучасної сім’ї є автономія її членів. Чим вищий рівень культурно-цивілізаційного розвитку суспільства, тим більше член такого соціуму усвідомлює себе як індивідуальність, тим більші у нього потреби у відокремленні. В родині, зокрема, автономність виявляється в тому, що інтереси обох членів подружжя значно ширші, ніж суто сімейні, і коло значущого спілкування для них виходить за її межі, їхня сімейна поведінка регулюється не стільки звичаями, традиціями і зовнішніми впливами, скільки індивідуальними уявленнями, естетичним ідеалом і моральними цінностями. Сім’я активно реагує на зростання автономності своїх членів. З’являються нові форми сімейних структур: шлюбні контракти на певний час, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), "громадянський шлюб" (тобто шлюб за згодою сторін, але без реєстрації), "дистанційні шлюби" (окреме проживання подружжя з терміновими зустрічами), "конкубінат"(коли сім’я розпалася і її члени мають власне життя, але дітей виховують спільно), шлюб між особами однієї статі, груповий шлюб-комуна тощо.

І хоча деякі вчені вже ведуть мову про занепад нуклеарної сім’ї та її зникнення, більшість вважає, що сім’я і в майбутньому залишиться в суспільстві, але вона втратить ореол своєї "святості", "недоторканості" та "обов’язковості" для людини.

 

Сірий Є.В. Соціологія :навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 480 с.

Джерело інформації: http://pidruchniki.ws/17810409/sotsiologiya/sotsiologiya_-_siriy_yev


Тема 8. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

1. Поняття соціального конфлікту та передумови його виникнення.

2. Функції соціального конфлікту та його класифікація.

3. Структура та динамічні показники конфліктів.

4. Головні причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними.

Основні поняття:соціальний конфлікт, соціологія конфлікту, джерело конфлікту, інцидент, гострота конфлікту, кон’юнктура, суб’єкт конфлікту, ескалація, конфліктний функціоналізм, конф­ліктний структуралізм, кульмінація, конфронтація, консенсус.

 

Розкриваючи сутність соціального конфлікту, вказати на його зумовленість складнощами суспільного життя, – це й стало причиною виокремлення соціологічної теорії конфлікту. Щоб розібратися що вивчає ця теорія, варто розпочати із з’ясування її об’єкта і предмета. Згадайте коротко витоки досліджень проблеми соціального конфлікту та погляди на нього дослідників ХІХ-ХХ ст.ст. Далі слід згадати, що в сучасній соціології існує два основні підходи щодо осмислення сутності соціального конфлікту: марксистський та немарксистський (Р. Дарендорф, Л. Козер), а також інші пояснення природи й сутності конфліктів (Г. Зімель, К. Боулдінг, Д. Локвуд і ін.).

Роль соціального конфлікту, як неминучого явища суспільного життя та його розвитку розкривається через його різноманітні функції, перерахуйте їх. При цьому зверніть увагу як на дезорганізуючі функції, так і позитивні, згадайте також два типи: функціональний та дисфункціональний соціальний конфлікт. Пам’ятайте, що класифікувати соціальний конфлікт можна за багатьма критеріями (ознаками), перерахуйте відомі вам.

Важливим питанням при розгляді соціальних конфліктів є питання про "дійових осіб і виконавців" конфліктних відносин. В соціології їх визначають як "учасники", "сторона конфлікту", "суб’єкти" та "посередники" конфліктної ситуації. Охарактеризуйте кожне з цих понять.

В четвертому питанні вкажіть головні причини, які є спільними для багатьох конфліктів: 1) обмеженість ресурсів; 2) взаємозалежність виконуваних функцій чи завдань; 3) різниця у цілях; 4) різниця в уявленнях і цінностях; 5) різниця в манерах поведінки, досвіді, рівні освіти тощо; 6) погані комунікації. Ці причини розгляньте докладно. І доведіть, що в залежності від ефективності управління конфліктом, його наслідки стануть функціональними чи дисфункціональними. Соціологічна наука виробила певні технології врегулювання конфліктів, управління ними: перерахуйте їх. Підсумовуючи, відмітьте, що конфлікти охоплюють всі сфери життя українського суспільства – соціальну, економічну, політичну, духовну, конфесійну, тощо.







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 404. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия