ІV. ПИТАННЯ. На теренах Україні з’явилась одна з перших світових протоцивілізацій – Трипільська культура 6-3 тисячоліть до н.е.

На теренах Україні з’явилась одна з перших світових протоцивілізацій – Трипільська культура 6-3 тисячоліть до н.е., її розвиток припадає на період виникнення землеробства та обробки першого металу міді. Вважається, що Трипільська культура є праіндоєвропейською, тобто попередницею індоєвропейської культури; багато вчених вважають її праслов’янською (ідею про етнічну тотожність слов’ян Київської Русі та людністю неоліту середнього Наддніпров’я відстоював першовідкривач Трипільської культури Вікентій Хвойка). Традиції цієї культури – світоглядні, релігійні, звичаєві, будівельні, мистецькі – залишили вагомий слід у подальшому розвиткові української культури. Як написала відома письменниця Докія Гуменна: „Трипілля поклало основи нашого національного світогляду і витворило своєрідність, якої нема у всіх наших слов’янських сусідів. Те щось унікальне, відмінне є просто в нас самих”.

Трипільська культура– перша могутня протоцивілізація на території Європи. Її розвиток припадає на період неоліту та енеоліту, тобто нового кам’яного віку та мідно-кам’яного віку. Ця культура знаходилась на сході Румунії (Культура Кукутень), на території сучасної Молдови та правобережної України (Культура Трипілля). Перші знахідки цієї культури були знайдені ще в сер. 19 ст., проте свою назву вона отримала від початку розкопок на місці селища Трипілля Київської області видатним археологом України Вікентієм Хвойкою.

Трипільці досягли високого рівня цивілізації і зайняли провідне місце серед докласових суспільств у процесі культурогенезу нашого народу, в генезису менталітету українства.

Спираючись на досягнення мезолітичних та неолітичних племен, вони першими приручили коня і, можливо, стали першими вершниками, першими винайшли колесо, плуг, використовували вози, спекли першу хлібину, використовуючи закваску. Трипільці першими збудували гігантські протоміста з 2– та 3– поверховими будинками. Близько підійшли до винайдення писемності. Створили розгалужену міжнародну календарно-обрядову службу. Їх мова – одна з найстаріших серед індоєвропейських. Вони заклали основи сучасного землеробства.

Традиції трипільців – в українських віруваннях та міфах, обрядах та святах, національних стравах і народній медицині, в народній архітектурі і народних промислах, народному мистецтві, особливо в символах і знаках писанкарства, вишивки, різьблення, ткацтва тощо. Трипільці вважаються предками сучасних українців.

Одним з найскладніших питань про Трипільську культуру є питання про духовний світ трипільців. У з’ясуванні міфів та вірувань трипільців допомагають матеріали археології та етнографії: знання поховальних обрядів, культових предметів, орнаментації гончарних виробів.

Про міфи та релігійні вірування трипільців, тобто про іхній світогляд можемо говорити на підставі розшифрування зображень знаків на посуді та ритуальних речах.

Знак трисутності, або триглав чи трузуб, нині державний незалежної України, з’явився саме в часи Трипільської культури. Його зображення трапляється дуже рідко, одне таке знайшли в Христинівському поселенні. Вважається, що цей знак пов’язаний з усім комплексом релігійних, світоглядних, культурних, етичних уявлень трипільців.

Як відомо, світобудова має три рівні: яв (явний світ речей і явищ), нав (потойбічний світ) та прав (Світ законів і програм). За тлумаченням філософа О.Братка, існують три плани буття: світ речей, світ законів і світ сил і причин, що “примушують” речі реалізуватися. Тризуб належить до 3-го, найглибшого плану світобудови.

Наш світ має 3 виміри – ширину, довжину, височину. 3 типи кварків творять усі елементарні частки; 3 кольори – синій, жовтий, червоний – творять усі барви світу.

Таким чином, трипільці визнавали триєдину картину світобудови.

Захисними містичними знаками були: хрест як поєднання чоловічої енергії вогню з жіночою – вологою; сварга (свастя, свастика) як символ розвитку світу (пряма сварга – дух від матеріального до духовного, обернена – від духовного до матеріального). Сварга вважається і зображенням руху Сонця. Варіантом сварги є триквестер – знак астрального світотворення, символ вогненного аспекту Сонця, Зорі і Місяця. Це також уособлення народження, життя і смерті.

Цікава картина світобудови вимальовується на основі вивчення первісних елементів (модулів, символів) орнаментів трипільської кераміки.

Символом поєднання і творення (рис.1) є знак космічного Яйця (Райця) з єднанням двох первин – чоловічої світлої енергії Духа та жіночої речовинної енергії природи (у пізнішому китайському символі – “Інь–Ян” або зображення “двох рибок”). Це початок циклу творення, зародок світу, поєднання Вогню і Води. (Символ цього єднання – прямий хрест).

Наступний цикл – Змішання: свастичний хрест з рухом проти сонця (рис.2).

Наступний крок – звільнення Духу від речовинності і його реалізація в Слові (рис.3): свастичний рух за Сонцем.

Пізньотрипільський знак – структура першоклітини світу (рис.4).

Всесвітній Лад (порядок, космос), протилежність Хаосу, безпорядку зашифрован у знакові єднання Ладу з Ладою (неба і землі, Духу і Природи-матерії). Модуль цього знаку – фігура людини на землі з піднесеними до неба руками (рис.5). Цей знакв овалі Космічного Яйця виник у ранньотрипільський період.

Наступний знак нескінченності світотворення (рис.6) нагадує знак інтеграла.

Ще один знак (“Модуль Пульсу”) означає безвічну життєтворчу пульсацію бінарної структури світу (рис.7).

Філософський рівень осягнення світобудови прочитується в елементах міфу та релігійних вірувань, знайомих за аналізом обрядових пісень, колядок українського народу:

Ой як се було на початку світу,

Не було тоді ні неба ні землі,

Тільки-но було синє море.

Не було нічого – одна водонька,

На цій водонці один деревонько,

На тім деревоньку шовкове гніздечко,

А в тім гніздечку три голубочки…

Прадерево трипільців – верба. Три голубочки – три стихії: земля, небо, вода. З голубиного яйця постало все: земля, небо, сонце, зірки, дощ, вогонь тощо. Найголовніші світотворчі стихії – вогонь (чоловіча, небесна іпостать та вода (жіноча, земна іпостась).

Жінка в трипільських статуетках часом схожа на пташку. Пташка родить з яйця, жінка – матір народжує дитину.

Протилежність сил у світі – це світле й темне, тепло й холод, сухість і вологість, чоловіче – жіноче, Весна й зима, Добро й Зло, Правда і Кривда.

Міфи носіїв Трипільської культури були систематизовані у Ведах (Знаннях), тобто прадавня релігія наших предків – Ведична релігія (записана в Індії 3.5 тис. р. тому). Походження ведичних міфів з території Подніпров’я доводить дослідних українських курганів Ю. Шилова.

Згідно віруванням трипільців їхня Земля дана їм Дідом (Дивом, Дабгу (Дажбогом)– тим хто дає Буття, Богом). На Сварзі (на небі) живе бог Сонця Ор (звідти орії – арії – орачі) з дружиною на ім’я Мася (Місяць) та дітьми. Дабгу посилає дощ, (росу) онукам (трипільцям, нащадкам).

Трипільці вели свій рід від батька Ора та матері Лелі. Першопредком (тотемом) вважали лелеку (на прамові “кран”, “Крун” – лелека, журавель, тому, можливо, і з’явилась назва “Україна”). Лелека посланець Ора, єднав землю з Вирієм (Раєм предків) – небесним простором Ора.

Часом тризуб трактують як стилізоване зображення лелеки – журавля.

Сонце – Ор прочитується в системі забудов по колу в трипільських поселеннях, в орнаментах посуду (“чотири сонця”), в хрестоподібних вівтарях жител, у 4-х річних святах Золотого кола, в поховальному обряді (спалення – віддання вогню, поховання по колу, коли тіло покійника клали на лівий бік – у напрямку руху Сонця) тощо.

Зазначимо, що важливим був культ родючості й культ матері – прародительниці (фігурки жінки з відбитками зерен). Існували мисливські культи, культ небесного оленя, культи домашніх тварин. Найзагадковіший – це поховальний культ. Рідко ховали у житлах, відомі курганні поховання, проте головний обряд – Трупосиалення (вогонь як символ переходу в інші світи).

Щодо елементів наукових знань, то трипільці проявили себе в астрономії, математиці, астрології, природознавстві, медицині. Багато знань синтезовані в створенні календарної служби.

Система святилищ – обсерваторій в Європі розташувалась від українських Козаровичів (Київщина) до англійського Стоунхенджа. Пізніше – в інші боки, зокрема за Урал (2 тис. до н. е.). Цією системою користувалися давні греки. З прийняттям християнства на Русі (988 р.). Ця система у нас перестала існувати.

Ці обсерваторії мали вигляд стовбурових візирів, оточених коловими ровами і валами, розімкнутими за сторонами світу. Планування поселень також робилось із урахуванням календарних спостережень.

Наші предки вміли з великою точністю визначати число Пі (3,14); знали таємниці Природи, погоди, землеробського циклу; володіли технологічними прийомами виготовлення тканин, барвників; готовили лікувальні засоби, зілля, знали основи магії як здатності вступати у взаємодію із силами природи і людського організму. Особливу роль в суспільстві мали жерці – чарівники, маги, цілителі, мольфари (хмарогонителі). Їх спадкоємці – брахмани (рахмани), козацькі характерники.

Спірним залишається питання щодо писемності трипільців. Сьогоднішні вчені відкидають думку В. Хвойки про звуко-буквену писемність трипільців і допускають наявність примітивної писемності, яка використовувалася у піктограмах – орнаментах, а також обчислень за допомогою кульок та конусів. Існує думка, що алфавіт трипільців – пелазгів був запозичений фінікійцями, етрусками, греками, а згодом повернувся до східних слов’янкирилицею. На думку Л. Силенка та Д. Наливайка, мова трипільців – це санскрит.

Багатим і змістовним життя трипільців робили традиції й ритуали святково-обрядових циклів.

Відпочинок від важкої праці наших предків був сповнений глибоким змістом. Календарні обряди є відтворення актів неперервного процесу світотворення. Духовно-господарська практика народу виробила комплекс обрядів народної культури. Серед них можна виділити 4 основних свята року, що знаменували початок весни, літа, осені й зими.

Першим було свято Весни, або родючості. В цей час весняного рівнодення (21 березня) земля входить в знак Овна – покровителя оріїв – орачів. Великдень є найбільшим святом весни: Галактику приймає струмінь космічного світла і в його імпульсі линуть сюди і назад душі предків. (Давні мудреці знали, що тривалість космічного імпульсу – 7 днів). Знак Великодня – прямий хрест.

Літні свята – зелені та Купальські (День літнього сонцестояння, 21 –22 червня).

На жнива – жнивні обряди та свято Соми (Хоми), священної життєдайної рослини.

Головне осіннє свято, коли люди звільнялись від тяжкої фізичної праці в полі, припадало на осіннє рівнодення, (21 – 22 вересня).

Одне з найважливіших свят – свято Зими, або Різдво нового світла (день зимового сонцестояння 21 – 22 грудня), коли починається новий річний цикл обертання Землі навколо Сонця. Це й свято поминання душ предків і славлення новонароджених дітей. Ці свята нині забарвлені християнською ідеологією, проте зберігають свої першоджерельні особливості.

Сім’я і виховання. Трипільці – землероби прийшли до організації моногамної сім’ї, де першоосновами були як чоловік, носій свідомості, так і жінка, носій чуттєвості. Точаться суперечки, якою була родова община – материнською чи батьківською, на якому етапі відбувався перехід від матріархату до патріархату?

Найвищий сенс подружнього життя був в утвердженні вічності життя завдяки народженню дітей та її вихованню. В сім’ї панував культ старих людей. Юнаків готували до дорослого життя (обряд ініціації). Система звичаєвого права, законів табу і самопоневолення призвані були виховувати усіх членів роду. Тих, хто не хотів жити за законом роду, виганяли геть, смертним гріхом вважалось вживання наркотичних речовин, а також перелюбство.

 

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

 

Проблема походження трипільців до кінця так і не з'ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур. При цьому, дана культура належить до найбільш визначних цивілізацій давнього світу, яка у своєму розвитку набагато випереджала своїх сучасників.