ІІ. ПИТАННЯ

Первісна культура на території України представлена великою кількістю стоянок та артефактів. Саме у період 100-40 тис. років тому назад проходили революційні перетворення в культурі людства – це період так званої культурної революції, коли завершився процес антропогенезу, тобто формування людини розумної, «Гомо сапієнс», так званого кроманьйонця, що прийшов на зміну неандертальцю, та почався період культурогенезу.

В Україні знайдено біля 50 стоянок первісної людини. Саме на нашій території було знайдено найдавнішу стоянку первісної людини в Східній Європі (село Королева Закарпатської області, 1 млн. років тому) і найдавнішу частку людського кістяка – нижню щелепу неандертальця (с.Лука Врублівецька на Дністрі, Кам’янець-Подільський р-н Хмельницької обл., вік – біля 300 тис. р. тому, шеленська доба).

Серед стоянок кроманьйонців виділяються стоянки в Криму, де знайдено людські кістяки, та на Дону (Костенки) – Оріняцької доби, а найбагатша за знахідками мадленська стоянка в Європі – Мізинська на Десні (Чернігівської обл.), де знайдені матріархальні фігурки жінок-пташок, кістяні браслети з унікальними меандровими орнаментами та ін. речі.

(Загальна характеристика первісної культури. Для первісної історії культури найважливішою є археологічна періодизація, в основу якої покладено відмінність матеріалу, з якого виготовлялись основні знаряддя праці. Так, первісний лад поділяється на 3 частини: кам’яний вік, бронзовий, залізний. Кам’яний, в свою чергу на давній (палеоліт), середній (мезоліт) та новий (неоліт):

n Палеоліт:

n Нижній (ранній), з 2,7-1,5 млн. р. тому назад (Шель, Ашель, Мустьє),

Неандерталець

n Середній, 40-28 тис. р. (Оріньяк), кроманьонець

n Верхній (пізній), 28-12 тис. р. Солютре, Мадлен)

n Мезоліт 12-8 тис. р. до н. е. (закінчення останнього льодовикового періоду, що тривав з 110 по 12 тис. р. до н.е.)

n Неоліт, 8-3 тис. р. до н.е.

(4-3 тис. до н. е. – енеоліт, доба міді)

n Бронзовий вік - кін. 3 -2 тис. до н. е.

n Залізний вік - 1 тис. до н. е.

Три етапи означають 3 стадії розвитку первісного суспільства: становлення (палеоліт), розквіт (доба бронзи), розлад (доба заліза).

Первісне суспільство – найтриваліше в історії людства. Культура цього суспільства відіграла значну роль в наступному розвитку людини: саме з цього періоду починається передісторія людської цивілізації, формується людина, виникає суспільство, зароджуються такі форми людської духовності як міф, релігія, мораль, мистецтво.

Початкова форма організації суспільства – це первісна община (або виробнича група), початком якої було виділення людини із тваринного світу, утворення сімей і господарських груп із низки сімей, виготовлення знарядь праці. (Людина на відміну від тварин має самців, що годують своїх дітей. Це дозволило гомінідам вижити в складних умовах, бо людина почала створювати знаряддя праці). Зараз визнано, що процес формування типів соціальної спільноти людей йшов не від стада до сім’ї, а навпаки, від парної сім’ї до роду, общини і складніших форм: племені, етносу, народності, нації. І сім’я була не матрилінійною, а патрилінійною.

Кінець епохи праобщини збігається з переходом до пізнього палеоліту. Основні заняття того часу – збирання та мисливство. Величезну роль в житті первісної людини відіграв вогонь. Житлом для праобщини були печери, а також житла із кісток мамутів (перші – ашельської доби). Місця перебування людей – стоянки, стійбища, поселення (в Україні – стоянка „Молодова – 1”). Розвивались елементи духовної культури – мислення, мова, виникають зародки релігії (міфу), мистецтва та магії.

Перехід до верхнього палеоліту – це великий „стрибок” у розвитку людини. Формування „людини розумної”, піднесення продуктивних сил (нова обробка каменю), виникнення мистецтва – це елементи великої культурної революції. Зростання населення спричинило освоєння місць на Півночі Європи та Азії, заселення Америки через Берингову протоку.

На той період існувало 3 культурні області: Європейська прильодовикова, сибірсько-китайська, африкансько-середземноморська. В них теж були окремі культури. В цей час вже були розбіжності людських рас.

Новий етап позначився розвитком мов, мистецтва, раціональних знань (медицина, фармакологія, токсикологія, лічба, обчислювання часу, вимірювання відстаней). З’являються зародки піктографії (малюнкового письма), хоча писемності ще не було.

Сучасну людину вражає багатство, різноманітність і насиченість суспільного і духовного життя людей кам’яного віку. За зовнішньою відсталістю відкривається багатство матеріального і духовного світу, непроста соціальна організація, безмежне різноманіття обрядів, вірувань, міфів, форм образотворчого мистецтва, народної творчості. Конкретність і реалістичність більшості зразків первісної графіки, малярства, скульптури, фольклору, музики, танцю пов’язуються з досвідом трудової діяльності, його закріпленням, вдосконаленням і передачею нащадкам. Духовна культура мала синкретичний характер. Такий тип культури, коли існує передача культурних цінностей через обряди, звичаї називається традиційним.

Серед кам’яних знарядь праці: рубила, скребла, форми і техніка обробки яких позначає етапи культурного розвитку людства. Далі з’являється спис з кам’яним наконечником, лук, стріли, бумеранг, пізніше – риболовні снасті (мезоліт), домашній посуд з плодів і деревини.

Культура збирання, полювання залишила нам зразки образотворчого мистецтва: наскельні поліхромні зображення тварин (бізонів, коней, оленів), рідше – людей. Цим зображенням (крім схематичних зображень людей) притаманні реалістичність, експресія, високий художній рівень. Спочатку існувала теза про феноменальність франко-кантабрійського регіону як унікального осередку льодовикового мистецтва (на основі вивчення зображень тварин в печерах: Альтаміра (Іспанія), Ляско та Фон де Гом (Франція) та ін.). Тепер прийшов кінець цій тезі – вся еволюція європейського палеолітичного мистецтва була однорідною та неперервною.

Доба мезоліту супроводилася таненням льодовиків та різким потеплінням клімату. Розвивалось полювання рухливих тварин, що спричинило появу лука та стріл. Особливої ваги набуває рибальство, з’являється водний транспорт. Була приручена собака. Знаряддя праці з каменю стали більш різноманітними, поширились мікроліти – дрібні знаряддя. Поселення мали житла наметоподібні, з каркасною основою з лози, очерету, обмазаних глиною. В Україні нараховують бл. 10 типів мезолітичних культур. В мистецтві мезоліту спостерігаємо поворот від реалізму до умовності, знаковості („фрески Тассілі” в Північній Африці, „Кам’яна могила” в Україні).

Крім розписів кам’яна доба багата на скульптурні зображення жінки, це так звані „Палеолітичні Венери”. Їх голови схематично окреслені, а частини тіла конкретні і, часом, різко перебільшені. Існував й інший тип дрібної пластики – умовні, „обрубані” фігурки жіночих торсів, часом, таких, що нагадували пташок (Мізинська стоянка в Україні). В ту давню добу з’являються елементи орнаменту на знаряддях праці, окремі штрихи. Мистецтво мало й практичне значення – обрядове чи магічне. В цілому, первісне мистецтво вказує на високий рівень інтелектуальних здібностей людини.

Виникнення зародків релігії простежується в формах міфологічного мислення: тотемізмі, фетишизмі, анімізмі, магії. Релігійний культ не мав самостійного значення, а органічно включений в обряди, які супроводжували найважливіші події життя людей. Тому це суспільство не мало професійних служителів культу, хоч деяка перевага належала чоловікам. Серед обрядів – обряд ініціації, тобто посвята в дорослі (підготовка до господарчої діяльності та шлюбу) із іспитом на витримку: юнакам завдавали ран, вибивали зуби, клали на багаття та т. ін.

В усній народній творчості спочатку з’явились перекази хтонічних міфів, а пізніше – героїчних міфів. Оповіданням про виникнення світу та явищ природи, про стихії, предків, про походження людей та їх звичаї прийшли на зміну оповідання про героїв та їх звитяги, казки.

В музиці вокальна (пісенна) форма передувала інструментальній. Музичні інструменти, між тим, виникли рано: ударні пристрої, щипкові, сурми, флейти, дудочки. Первісні танці були колективними і образними: це імітації полювання, воєнних сутичок, шлюбних стосунків і т. п.

Культура збирання і полювання мала в своєму надбанні чимало позитивного знання, вона виявилась зовсім не такою примітивною і бідною, як вважалось раніш).

 

Найвища стадія кам’яного віку – неоліт. Приблизно 15-12 тис. років тому відбулись події, які завдяки англійському вченому Г. Чайлду дістали назву „неолітична революція”. В цей час стався перехід від привласнюючого до продуктивного (відтворюючого) господарювання; зросла чисельність населення, виникли етноси і прамови. В економіці майже одночасно з’явились землеробство та скотарство, пізніше – кераміка та шліфовані знаряддя праці.

Найстародавніші центри землеробства виникли в місцях природного зростання дикого ячменю, пшениці, рису, маїсу. Це було в долинах річок: Нілу в Африці, Тигру і Євфрату в Передній Азії, Дніпра та Дунаю в Європі, Гангу в Індії, Хуанхе та Янцзи в Китаї.

Процес інтеграції зумовив гомогенізацію мови та культури. Кровноспоріднену общину заступила сусідська община, на основі якої виникли перші державні утворення (міста-держави). Щодо племен, то є 2 думки: плем’я – це перехідна форма від дикості до варварства або це перша організація, що знає владу і військову функцію для захисту.

Через 4-5 тисячоліть після виникнення сільського господарства, ще до появи стародавніх цивілізацій, виробники їжі жили в Середземномор’ї та зоні Перської затоки, в Індії, Китаї, на островах Індонезії та в Мексиці. Необхідність нових земель спричинила великі міграції. Це період формування етносів та мов.

Етнічна культура проявляє себе в предметах і формах поведінки. Етногенез пов’язаний із самоусвідомленням, з можливістю розрізняти „своїх” і „чужих”. Таким чином, самосвідомість і самоназва – головні етнічні позначки. Для існування етносу основною є діахронна інформація (від покоління до покоління, по вертикалі), а нації – синхронна (горизонтальна).

(„Неолітична революція” збігається з початком поширення ностратичних мов (за Педерсоном, це індоєвропейські, семіто-хамітські, урало-алтайські та деякі інші; від „ностре” – наш.). Є підстави вважати приналежність ностратичної єдності до європеоїдної раси. Так само монголоїдам відповідає австрична мовна макросім’я, а негроїдам – койсанська (конго-сахарська). Існує ще американська мовна сім’я (поєднання з австралоїдами). Тобто всього 5 найбільших етномовних спільнот).

Величезний стрибок у розвитку культури зумовило виникнення писемності. Виникнення писемності – необхідна умова переходу до цивілізації. Зараз визнано, що найдавніші письмові записи – це протошумерські тексти в гротах Кам’яної могили (Україна, Запорізька обл., Мелітопольський р-н).

В культурі раннього землеробства закладені підвалини ще багатьох культурних досягнень: вдосконалення засобів праці – від мотижного до орного землеробства (5-4 тис. до н. е.). З’являється архітектура – глиняні і дерев’яні споруди, виникають міські поселення. З’являється гончарний круг (5-4 тис. до н. е.), починається розвиток ремесел та торгівлі. Одним з найдавніших міст вважається Єрихон (7 тис. до н. е.), що мав 3 тис. жителів. Унікальним є явище протоміст Трипільської культури (Україна) з населенням до 10-14 тис. чол. і площею до 400 га (5-4 тис. до н.е.).

Підвищення ефективності землеробства супроводжувалось зростанням насильства, про що говорить факт появи кам’яних споруд та фортифікацій. Успіхи продуктивного господарювання й усього комплексу ранньої аграрної культури зумовили у сер. 4 тис. до н. е. появу перших класичних держав. Починалась епоха цивілізацій.

 

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Як свідчать історичні дослідження, культура на теренах України починає розвиватися з давніх часів і є чи не найдавнішою у світі. Свідченнями цього є написи Камяної могили, визнані найбільш давніми у світі з відомих нині. Сприяло цьому розташування українських земель на основних шляхах руху етносів. Це, у свою чергу, сприяло і формуванню унікальності української культури, яка вбирала в себе певні риси культур, з якими доводилося контактувати.