Сутність і завдання інноваційного менеджменту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів підприємства можуть досягати лише при систематичному й цілеспрямованому

новаторстві, націленому на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових

виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації

виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль господарювання, в основі якого — орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Інноваційна ( англ. innovation — введення новинок, нововведення ) діяльність — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Об'єктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни «новація» («новинка») та «інновація». Новація — це нові порядок, звичай, метод, продукт, які можуть бути використані в суспільному виробництві та споживанні.

Новація ( лат. novatio — оновлення, зміна ) — продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь - якій сфері людської діяльності,спрямований на підвищення ефективності виконання робіт.

Новаціями є відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетингових досліджень тощо.

Однак усвідомлення цінності новації, а значить, доцільності її впровадження не

приходить одразу після її появи. Має минути певний час, перш ніж хтось побачить потенційну вигоду від упровадження новинки та ініціює її виведення

на ринок. Йдеться про інноваційний лаг. Інноваційний лаг — період між появою новації та її впровадженням.

Новація після прийняття до реалізації та розповсюдження набуває нової

якості — стає інновацією. У світовій економічній літературі існує багато визначень інновації, причому вітчизняні науковці синонімом терміну « інновації » вважають термін « нововведення ». Термін « інновація » запровадив

австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883 - 1950), який у 1912 р. в праці

«Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», маючи на увазі нову якість засобів виробництва, що досягалася шляхом певних

поліпшень існуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Шумпетер замість терміну «нова

комбінація» застосовував термін «інновація».

Світова економічна думка інтерпретує інновацію як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, втілений в нових продуктах і технологіях. З огляду на це терміни «нововведення» та «інновація»

можна вважати рівнозначними і використовувати як синоніми щодо кінцевого результату – впровадженої новації.

Інновація ( нововведення ) — кінцевий результат інноваційної діяльності,

що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого

продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Нововведення пов’язане з новим застосуванням існуючого продукту, використанням нової концепції або ідеї. Визначення її корисності кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Корисність,

функція корисності відрізняють нововведення від відкриття і винаходу.

Відкриття і винаходи не мають соціальної та економічної цінності, якщо не стають основою нововведення на ринку. Так, американський економіст Б. Твісс зауважує: «Винахід (новація) – формулювання, висування ідеї. Нововведення (інновація) – застосування, тобто процес, в якому винахід або ідея набувають економічного змісту».

Поняття «інновація» у Законі України «Про інноваційну діяльність»звучить так: «Це новостворені (застосовані) й (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

У зазначеному Законі вказано, що об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання і процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Залучення інновацій у практику роботи підприємства чи їх створення власними силами здійснюється у межах інноваційного менеджменту.

Система менеджменту організацій, які використовують підприємницький, інноваційний підхід до свого функціонування і розвитку, покликана вирішувати

низку завдань, інколи суперечливих і навіть взаємовиключних:

- оновлення і створення нових виробничих систем;

- підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності передусім через підвищення продуктивності праці персоналу і зниження всіх видів затрат;

- розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на основі концентрації зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки, технології, потреб тощо;

- підпорядкування діяльності всіх підрозділів виробничих систем режиму складного відтворювального конвеєра нововведень;

- поєднання гнучкості й адаптивності дрібносерійного виробництва з високою ефективністю, низькими витратами і високою продуктивністю масового виробництва.

Інноваційний менеджмент ( лат. management — управління ) — підсистема

менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві.

Він покликаний забезпечувати реалізацію стратегічних цілей організації.

Його завданням є ефективне управління процесом розроблення, упровадження,

виробництва та комерціалізації інновацій з узгодженням відповідних управлінських рішень із системою операційного (виробничого), маркетингового фінансового і кадрового менеджменту (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 – Інноваційний менеджмент

як підсистема загального менеджменту організації

 

 

Інноваційний менеджмент спрямований на формування в організації властивостей, необхідних для її функціонування і розвитку цілісності, адаптивності, синергізму.

Цілісність передбачає узгодження інноваційних цілей з місією організації та її стратегічними цілями, а також прийняття рішень щодо інноваційних змін з погляду корисності для організації загалом. При цьому порушення балансу внутрішнього середовища організації внаслідок реалізації певної інновації має ліквідуватися відповідними поліпшувальними змінами в інших складових внутрішнього середовища.

Адаптивність організації формується завдяки ретельному моніторингу

стану зовнішнього і внутрішнього середовища організації і цілеспрямованому

пошуку інновацій, реалізація яких поліпшує її позиції у відносинах із партнерами і контрагентами.

Синергічний (грец. synergos – той, що діє разом) вплив інноваційного менеджменту на діяльність організації забезпечується розробленням ефективної

інноваційної політики, спрямованої на створення в організації середовища, яке заохочує інноваційний пошук у всіх її структурних ланках, що зумовлює постійне підвищення ефективності діяльності організації загалом.

Інноваційний менеджмент слід розглядати не тільки як складову систему загального менеджменту організації, а і як одну з функціональних систем равління нею.

Інноваційний менеджмент як система – сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю організації з метою оптимізації економічних результатів її господарської діяльності.

Теоретичною основою інноваційного менеджменту є економічна теорія,

що вивчає закони й закономірності динамічних систем, і теорія загального менеджменту організацій, яка формує принципи, функції, форми й методи управління цілеспрямованою діяльністю людей у процесі реалізації цілей функціонування і розвитку організації.

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на

себе відповідальність за його реалізацію.

Суб'єкти інноваційної діяльності — фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і ( або ) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Систему інноваційного менеджменту організації зображено на рис. 1.2.

Від того, наскільки сприятливими будуть в організації умови для реалізації інтелектуального, креативного потенціалу працівників, залежать якісні й кількісні характеристики інноваційної діяльності. Тому при формуванні системи інноваційного менеджменту необхідно враховувати економічні, організаційноуправлінські, соціально-психологічні чинники, що впливають на поведінку учасників інноваційного процесу, проектувати ефективні форми його організації.

Рис. 1.2 – Інноваційний менеджмент

як система управління інноваціями

Від того, наскільки сприятливими будуть в організації умови для реалізації інтелектуального, креативного потенціалу працівників, залежать якісні й кількісні характеристики інноваційної діяльності. Тому при формуванні системи інноваційного менеджменту необхідно враховувати економічні, організаційноуправлінські, соціально-психологічні чинники, що впливають на поведінку учасників інноваційного процесу, проектувати ефективні форми його організації.

Отже завданням інноваційного менеджменту є ефективне управління інноваційною діяльністю організації, що сприяє її здатності брати участь в інноваційних процесах, створювати чи залучати інновації, які забезпечують її поступальний, пропорційний розвиток, економічну стійкість, міцні конкурентні

позиції, тривале і успішне функціонування на ринку.