Показники річної економічної ефективності
Вони охоплюють умовно-річну економію витрат, фактичну економію витрат та річний економічний ефект. Умовно-річна економія витрат – оцінює величину прогнозованої економії від упровадження новацій. Вона розраховується як різниця між валовою річною економією за усіма можливими напрямами і додатковими витратами (якщо вони є), пов’язаними із модернізацією обладнання. 1. Валова річна економія витрат. Залежно від сутності інновації охоплює економію заробітної плати, економію матеріалів, економію умовно-постійних витрат. а) економія заробітної плати – наявна за використання нового способу виконання робіт, який потребує менше часу, ніж старий:
де 1 p і 2 p– розцінки на операцію відповідно до і після впровадження інновації; Д і Н – відповідно відсоток додаткової заробітної плати і нарахувань на заробітну плату; 2 В – річний обсяг випуску продукції після впровадження інновації; б) економія витрат матеріалів – розраховується у разі застосування дешевшого замінника (зміна ціни матеріалу) або нового способу оброблення матеріалу, зменшуються його питомі витрати:
де 1 Н і 2 Н – норми витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження інновації; 1 Ц і 2 Ц – ціна одиниці матеріалу. в) економія умовно-постійних витрат – розраховується у разі збільшення обсягу продажу продукції, виготовленої із застосуванням інновації (інновації маркетингового характеру, інновації, що поліпшують якість продукції тощо):
де УП1 – умовно-постійні витрати на одиницю продукції до впровадження інновації; в – індекс зміни умовно-постійних витрат; а – індекс зміни обсягу продажу продукції. 2. Додаткові експлуатаційні витрати. Наявні за збільшення вартості основних засобів внаслідок їх модернізації. Враховують зміну витрат на амортизацію обладнання, його утримання та експлуатацію і на електроенергію (може бути зменшення витрат): а) зміна витрат на амортизацію обладнання та на його утримання і експлуатацію розраховується за формулою
де К1 і К2 – вартість основних засобів до і після впровадження інновації; Na – норма амортизації, %; Нуе – норма витрат на утримання та експлуатацію обладнання, %; В1 – річний обсяг випуску продукції до впровадження інновації, б) зміна витрат на електроенергію дорівнює:
де П1 і П2 – потужність встановлених електродвигунів до і після впровадження інновації; Тр – річний фонд робочого часу обладнання; kз – коефіцієнт завантаження обладнання у часі; Це – ціна однієї кВт/год. електроенергії. Тоді умовно-річна економія витрат дорівнює:
Фактична економія витрат. Розраховується шляхом приведення умовнорічної економії до періоду використання інновації в даному році за формулою
де n – кількість місяців до кінця року з моменту впровадження Річний економічний ефект. Визначається приведенням до поточних протягом умовного року за формулою
де К– додаткові капіталовкладення, пов’язані з реалізацією інновацій; н Е – показник нормативної економічної ефективності, величина якого залежить від прийнятного для підприємства рівня віддачі від капіталовкладень (як правило, для устаткування достатнім є рівень 15%, тобто Ен = 0,15). Розрахунок останнього показника необхідний у разі впровадження інновацій технічного характеру, амортизаційний період яких перевищує один рік. Зниження рівня виробничих витрат може служити підставою для встановлення нижчої ціни на продукцію підприємства (за умов прийнятного рівня рентабельності це підвищуватиме конкурентоспроможність продукції і може збільшити попит на неї). Тоді річний економічний ефект складатиметься як із економії приведених витрат, так і з додаткового прибутку, отриманого внаслідок збільшення обсягів продажу продукції. Формула для його розрахунку у такому разі матиме такий вигляд:
де П– додатковий прибуток, отриманий підприємством внаслідок збільшення обсягу продажу продукції. Наведена методика може застосовуватися і для визначення ефективності інновацій, спрямованих на підвищення якості продукції. Як правило, це супро- воджується зростанням виробничих витрат (за рахунок підвищення складності виконуваних робіт, використання дорожчих матеріалів тощо). 3. Не завжди можливо дотримуватися правила тотожності варіантів, які порівнюються за їх натурально-речовим складом. Тому економічний ефект від використання ліцензії розраховують як різницю абсолютних ефектів (чистого прибутку) від використання продукції за ліцензією і на основі власних розробок. 4. Необхідно здійснювати перерахунок валютних витрат відповідно до внутрішніх цін. де П– додатковий прибуток, отриманий підприємством внаслідок збільшення обсягу продажу продукції. Наведена методика може застосовуватися і для визначення ефективності інновацій, спрямованих на підвищення якості продукції. Як правило, це супро- воджується зростанням виробничих витрат (за рахунок підвищення складності виконуваних робіт, використання дорожчих матеріалів тощо). 3. Не завжди можливо дотримуватися правила тотожності варіантів, які порівнюються за їх натурально-речовим складом. Тому економічний ефект від використання ліцензії розраховують як різницю абсолютних ефектів (чистого прибутку) від використання продукції за ліцензією і на основі власних розробок. 4. Необхідно здійснювати перерахунок валютних витрат відповідно до внут рішніх цін.
де пб t З – питомі приведені витрати на виготовлення одиниці продукції за базовим варіантом в 2-му році; рл t З, рвл t З – річні приведені витрати на виробництво тієї ж продукції, але відповідно при використанні ліцензії і на базі власних науковотехнічних розробок; лt А, вл t А – річний обсяг випуску продукції відповідно при використанні ліцензії і на базі власних розробок в t-му році, натуральних одиниць; t – коефіцієнт приведення економічного ефекту за фактором часу в t-му році до розрахункового року (коефіцієнт дисконтування). 7. Дисконтування вартості грошей в часі у процесі визначення економічного ефекту. Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром чистого прибутку, отриманого за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту. При розрахунку економічної ефективності слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. Тобто, треба враховувати дисконтування – перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використанні техніки складних процентів. Коефіцієнт дисконтування розраховується наступним чином:
де t - номер кроку розрахунку, r – постійна норма дисконту (у %). Величина суми, яку ми одержимо після реалізації інноваційного проекту дорівнює:
де FV – майбутня вартість (сума); PV – теперішня вартість (сума). Норма дисконту позичкового капіталу – відповідна відсоткова ставка, яка визначається умовами відсоткових виплат і погашення позик. Чиста теперішня вартість ЧТВ (інтегральний ефект) – це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:
де t – розрахунковий рік; Дt – доходи в t-тий рік; Вt – інноваційні витрати в t-тий рік; К – коефіцієнт дисконтування. Індекс рентабельності інвестицій – це відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію інноваційного проекту:
Якщо ЧТВ позитивна, то індекс рентабельності більше 1, і навпаки. При Ір більше 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним, і навпаки. Внутрішня форма рентабельності (ВНР) – показує ту норму дисконту Ер, за якої величина дисконтова них доходів за певне число стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію проекту. У такому разі доходи і витрати проекту визначаються приведенням до розрахункового моменту. Отже, норма рентабельності – це таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого на економічний термін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному відсотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійснюють методом послі довних наближень ЧТВ до нуля за різних ставок дисконту:
де Вп – величина ставки дисконту, за якої ЧТВ негативна; Ап – величинана позитивної ЧТВ за величини ставки дисконту А; В – величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту В. Термін окупності інноваційного проекту – це період, протягом якого додатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інноваційного проекту, забезпечить повернення інвестицій.
|
(3.4)
(3.5) 
(3.6) 
(3.7) 
(3.8) 
(3.9) 
(3.10) 
(3.11) 
(3.12) 
(3.13) 
(3.14) 
(3.15) 
(3.16) 
(3.17) 
(3.18) 
