Окоп для стрільби з автомата стоячи.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА для проведення занять з предмету “ЗАГАЛЬНАТАКТИКА” Тема 2: «Прийоми і способи дій солдата в бою»
Харків
Вибір, обладнання та заняття місця (окопу) для стрільби, розчищення сектору обстрілу та маскування окопу.
“Вибір місця для влаштування одиночних, парних окопів для стрільби” Фортифікаційне обладнання займаних військами позицій і районів організується командирами підрозділів, які визначають накреслення траншей і ходів сполучення, місця посадки споруджень на позиціях і районах у відповідності з бойовою задачею, задумом бою і з урахуванням захисних і маскуючих властивостей місцевості, уточняють характер, черговість і строки фортифікаційного обладнання. Вогневі позиції повинні бути приховано розташовані та ретельно замасковані. Інженерне обладнання місцевості, яку займає підрозділ, містить заходи щодо улаштування споруд: - для ведення вогню – окопи та позиції; - для захисту особового складу – відкриті та перекриті щілини, окопи, бліндажі, сховища, траншеї та ходи сполучення; - для захисту транспортних машин – окопи, сховища та укриття. Вогневі позиції повинні забезпечувати: - достатній огляд, обстріл на максимальні відстані і в різних напрямках; - мати укриття від вогню противника; - забезпечувати можливість прихованого пересування на запасну позицію; - ведення вогню вночі та зручність керування вогнем. При обладнанні позицій підрозділів найбільш важливою задачею інженерного забезпечення є влаштування різноманітних фортифікаційних споруджень, які створюються з метою ведення вогню, спостереження і захисту від різних засобів ураження. Розташування окопів на місцевості залежить від отриманого завдання і від місцевих умов, які значно впливають на вибір місць для розташування окопів. Окопи необхідно розміщувати так, щоб забезпечувався добрий огляд і обстріл місцевості у призначеному підрозділу секторові на відстані не менш ніж 400 м від позиції. Окопи розміщуються на передніх і зворотних схилах висот. Найбільш придатним місцем для розташування вогневої позиції механізованого відділення є бойовий гребінь, тому що розміщення позиції біля підошви схилу зменшує дальність огляду та обстрілу і ускладнює сполучення підрозділу з тилом, а його розташування на топографічному гребні зменшує скритність, заважає спостереженню і обстрілу найближчих підходів із-за великої кількості “мертвих” зон. При розміщенні окопів (траншей) на зворотних схилах вони повинні знаходитись не менш ніж на 300-400 м від топографічного гребеня. Одержавши задачу переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, солдат перш за все повинен відшукати на місцевості невелике природне укриття або воронку від бомби (снаряда), швидко сховатися від вогню противника і виготовитися до бою. Головне тут полягає в тому, щоб якнайшвидше вибрати таке місце, з якого зручно вражати противника, бачити його, а самому залишатися непоміченим. Якщо немає поблизу ніякого укриття, то необхідно швидко окопатися. Перш ніж приступити до окопування з положення лежачи, проводиться коротке вивчення місцевості. При цьому особлива увага звертається на такі місця, як невеликі складки, низини, канави, борозни на ріллі і інші укриття, які можуть використовуватися противником для скритого наближення до позиції. Якщо противник активно впливає вогнем на особовий склад, який проводить самоокопування, то риття стрілецького окопу проводиться у такої послідовності: -солдат, лежачи на обраному місці, кладе праворуч від себе свій автомат дульною частиною в бік противника; - перегорнувшись на лівий бік, правою рукою виймає піхотну лопатку із чохла, охоплює черешок двома руками і ударами від себе (на себе) підрізає дерн або верхній шар землі, позначаючи спереду та з боків межі окопу; - перехопивши лопату, він ударами від себе відвертає дерн, кладе його попереду себе і поступово викопує окоп; - під час риття окопу, лопату слід встромляти в землю під кутом, тонке коріння перерубувати гострим краєм лопати; для формування брустверу дерн і землю кидати перед собою, в бік противника. Між краєм виїмки і бруствером залишати невеличку смугу (берму) шириною 30-40 см. - коли в передній частині окопу буде досягнута потрібна глибина, солдат, посунувшись трохи назад, продовжує його риття до потрібної глибини (по довжині окопу), поки тіло і ноги не будуть повністю вкриті; - після закінчення копання окопу бруствер розрівнюють лопатою. При цьому він робиться таким, щоб був як найширшим і не дуже високим, для того щоб бути менш помітним для противника. Бруствер ущільнюється ударами лопати і маскується під фон навколишньої місцевості підручними матеріалами: дерном, травою, землею або гіллям; - за наявності часу для забезпечення зручності ведення вогню одинарний окоп для стрільби з автомата або кулемета поглиблюється для стрільби стоячи(до 110 см); - під час риття окопів грунт кидають вперед і в сторони, влаштовуючи бруствер, який захищає стрільця від фронтального і флангового вогню, а також і осколків. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більш 600. У боковій крутості окопу обладнують нішу для боєприпасів. Окоп для двох стрільців влаштовують з двома секторами обстрілу і з двома нішами для боєприпасів; -для захисту особового складу від проникаючої радіації в окопах влаштовуються ніші з перекриттям із жердин, дощок та інших матеріалів, і засипаних шаром ґрунту товщиною не менш 60 см.
Мал. Послідовність відривки одиночного окопу для стрільби лежачи Якщо самоокопування проводиться поза впливом вогню противника, одиночні окопи викопуються одразу до повного профілю. В обороні механізоване відділення або окремий танк займають позицію (взвод обороняє опорний пункт). Підготовка позиції відділення починається з улаштування окопів для усіх вогневих засобів тобто автоматників, кулеметника, гранатометника, а також для БМП. Залежно від кількості вогневих засобів, які розміщуються в них, окопи розподіляються на одиночні (для стрільби лежачи, з коліна та стоячи), парні (групові) або на відділення (стрілецькі, кулеметні та інші). Кожен солдат під час підготовки до бою повинен вміло проводити самоокопування і підготувати для себе одиночний окоп. Одиночний окоп для стрільби лежачи являє собою невеличку виїмку, попереду якої насипається виритий грунт, з якого створюється бруствер. Глибина виїмки робиться рівною довжині лотка піхотної лопати (біля 20 см). Такої ж висоти влаштовується і бруствер. Основні розміри одиночних окопів: - для стрільби лежачи: глибина –30 см, довжина –170 см, ширина – 60 см висота брустверу –30 см
Для зручності стрільби в передній частині виїмки залишається поріжок шириною 25-30 см на 10 см вище дна окопу, який забезпечує опору для ліктів. На влаштування окопу за допомогою піхотної лопати потрібно 0.5 люд/год. Час на влаштування окопу, хв.(піхотною лопатою/саперною лопатою): відмінно – 25/12 добре – 27/20 задовільно – 32/24 - для стрільби з коліна: В одиночному окопі для стрільби з коліна глибина відривання збільшується до 60 см, ширина по дну –70 см, висота бруствера в секторі обстрілу до 30 см, а з боків до 40-50 см, довжина 170 см.
Час на влаштування окопу, хв.(піхотною лопатою/саперною лопатою): відмінно - 55/40 добре - 1год/45 задовільно –1год 10/55 - для стрільби стоячи: Дозволяє вести вогонь в любому напрямку, краще забезпечує захист солдата від настильного автоматно-кулеметного вогню противника, від осколків, вибухової хвилі і від наїзду танками. Він в 1.5 рази знижує радіус зони ураження при дії ядерної зброї в порівнянні з розміщенням солдата на відкритій місцевості. Крім того вказаний окоп зручний для кидання гранат. В одиночному окопі для стрільби стоячи глибина відривання досягає 110 см, ширина по дну –50 см, ширина по верху – 90-100 см, висота бруствера 50-60 см. Сектор для стрільби 30 см. Час на влаштування окопу піхотною лопатою, год.: відмінно –1.30/1.05 добре –1.40/1.10 задовільно-2.00/1.25
Окоп для стрільби з автомата стоячи. На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 2,5 чол.-год., саперною лопатою – 1,5 чол.-год.
|
