ІІ. Духовна культура українців

Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура. Саме його власна, а не завезена поневолювачем, не нав'язана імперським центром, не імпортована з-за кордону. Взявши чужий зразок для творення своєї культури, народ вигладатиме нижчевартісним і провінційним. Так було з українцями в «інтернаціональній сім'ї братніх народів», культура якої зводилася до «злиття всіх націй і народів» з їхньою усередненою духовністю. Так було в Російській імперії, коли зразком для українця вважалося тільки «великороссийское»; так було за Польщі, коли значна частина українських панів відцуралася від свого народу, забувши своє рідне коріння. Так було й за часів Київської Русі, коли з волі князівсько-боярської еліти русичів-укра-їнців заганяли до візантійського духовного ярма.

Тисячолітнє нищення духовної культури українців зробило свою справу. Та чи все так безнадійно втрачено? Огляньмося навколо — це ми Колядами зустрічаємо Новий рік, ми співаємо в колі друзів та рідних українську пісню, це ми вітали нашу незалежну державу зі сльозами на очах, освячували наш блакитно-жовтий прапор.

Що ж готує доля нам, українцям, нині? Невже наша історія так нічому нас і не навчила? Вивчаймо досвід і мудрість своїх предків, щоб не втратити самобутність, не розчинитися в круговерті часу, не згубити своє майбутнє.

1. Вірування, міфологія,

демонологія українців

Народ кладе на своїх богів

печать своєї національності.

Іван Нечуй-Левицький