Зміст, об'єкти та види лізингу

У Законі України «Про лізинг» термін «лізинг» трактується як «підприємницька діяльність, що спрямована на ін­вестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний тер­мін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбане їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів». У ново­му проекті Закону «Про лізинг» передбачається більш чітке ви­значення лізингу «як строкове та платне відповідно до визначе­них конкретною угодою умов, користування майном (у тому числі спеціально придбаним на замовлення), що передається лізингоотримувачу особою, яка є власником цього майна (лізингодавцем)». Тобто лізинг може виступати формою строкового та платного користування майном.

Лізингу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу. Серед них:

1) наявність посередника, який бере на себе обов'язки власника майна;

2) тип майна, що надається у лізинг, визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об'єктами основних фондів виробничого призначення;

3) термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг —довгострокова операція;

4) періодичність виплат лізингових платежів установлена в договорі;

5) можливість викупу об'єкта лізингу за залишковою вартістю;

6) широке коло учасників;

7) забезпеченість лізингової угоди майном — об'єктом лізингу.

Головні об'єкти лізингу — елементи активної частини основ­них фондів. Згідно із Законом України «Про лізинг» не можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, земель­ні ділянки та інші природні об'єкти.

Залежно від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг ру­хомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна. Об'єктами лізингу рухомого майна є: транспортні засоби (вантаж­ні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна); будівельна техніка; засоби теле- та дистанційного зв'язку; верстати; засоби обчислювальної техніки; інше виробниче обладнання, механізми та прилади.

До об'єктів лізингу нерухомості належать будівлі та споруди виробничого призначення.

У закордонній практиці лізинг класифікують за основними озна­ками, серед яких: склад учасників угоди, тип майна, ступінь його окупності, умови амортизації, обсяг обслуговування, сектор ринку, характер лізингових платежів, методи фінансування лізингу тощо.

Залежно від складу учасників угоди розрізняють прямий лі­зинг, за якого власник майна (постачальник) самостійно передає

об'єкт у лізинг (двостороння угода), та опосередкований лізинг, коли передача майна здійснюється через посередника. В остан­ньому випадку має місце класична тристороння операція або при складних лізингових операціях — багатостороння операція з ве­ликою кількістю суб'єктів угоди.

Різновидом прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг (ліз-бек), за яким власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу та одно­часно вступає з ним у відносини як користувач цього майна. Це не виключає можливості наступного викупу майна після закін­чення терміну угоди та відтворення права власності на нього постачальника-користувача.

Залежно від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг ру­хомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна.

За ступенем окупності майна виділяють:

* лізинг з повною окупністю, за якого протягом терміну дії од­нієї угоди відбувається повна виплата вартості об'єкта лізингу;

* лізинг з неповною окупністю має місце, коли протягом тер­міну дії однієї угоди окупається лише частина вартості майна. Залежно від умов амортизації розрізняють:

* лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об'єкта;

* лізинг з неповною амортизацією, отже з частковою виплатою вартості.

Відповідно до двох останніх ознак виділяють фінансовий та оперативний лізинг, які дуже пов'язані між собою.

До фінансового лізингу належать, як правило, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку лізин­гових платежів, величина яких є достатньою для повного від­шкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому пев­ного прибутку.

Операції оперативного лізингу характеризуються тільки част­ковою амортизацією об'єкта лізингу протягом одного строку лізингування; здійсненням більшої частини обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням майна, за рахунок лізингодавця.

За обсягом обслуговування об'єкта, що передається у лізинг, вирізняють:

• чистий лізинг, коли лізингоотримувач зобов'язується здійснювати все обслуговування лізингуючого об'єкта;

* лізинг із повним набором послуг, коли лізингодавець має надавати повний набір послуг за об'єктом лізингу;

* лізинг із частковим набором послуг.

За характером лізингових платежів розрізняють:

· лізинг із грошовим платежем, коли всі платежі здійснюються у грошовій формі;

· лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг;

· лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються названі вище форми оплати.

Стосовно податкових та амортизаційних пільг окремо виділяють:

* фіктивний лізинг, коли угода має спекулятивний характер та укладається з метою отримання необгрунтованих податкових та амортизаційних пільг;

* дійсний лізинг, коли при укладанні угоди вказана вище мета, не є основною та визначною.

Відповідно до чинного Закону України «Про лізинг» в Україні можливо реалізувати лише два види лізингу — фінансовий та оперативний і три форми лізингу — зворотний, пайовий та між­народний.

До міжнародного, або зовнішнього, лізингу належать угоди, в яких хоча б одна сторона чи всі сторони одночасно є представни­ками різних країн. До цієї форми лізингу можна віднести угоди, які проводить лізингодавець і лізингоотримувач однієї країни, якщо хоча б одна сторона будує свою діяльність та має капітал спільно із іноземною фірмою, наприклад, виступає спільним під­приємством.