ЧитанняК - 96
Навчально-методичний посібник складено відповідно до програми навчальної дисципліни “Друга іноземна мова”. Посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи студентів, методичні рекомендації до практичних занять та методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури. Мета посібника – допомогти студентам раціонально розподілити програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу, навчити застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру.
Автор: Н.М. Кучина – к. пед. наук, доцент кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії.
Рецензенти: В.М. Ваняркін – к. філол. н., доцент, завідувач кафедри іноземних мов для економічних спеціальностей інституту економіки Дніпропетровського національного університету. Л.І. Яремчук – старший викладач кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії.
Відповідальний за випуск: Т.Ю. Миронова - к. пед. наук, завідувач кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії.
Розглянуто та схвалено на засіданні Вченої ради факультету управління персоналом та економіки праці Протокол № 1 від 30.08.12 р.
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри іноземних мов Протокол № 12 від 11.06.12 р. ЗМІСТ
ВСТУП
Навчально-методичний посібник призначений для студентів І курсу денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" за напрямом підготовки 6.030509 "Облік і аудит", 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці”, 6.030504 “Економіка підприємства”. Посібник складено у відповідності до програми навчальної дисципліни “Друга іноземна мова”, зокрема, тієї її частини, що стосується І етапу навчання. Мета навчально-методичного посібника - допомогти студентам, які щойно почали вивчати англійську мову, раціонально розподілити програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу, ефективно застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру. Працюючи з посібником, студенти навчаться: - артикулювати звуки англійської мови; - передавати англійською мовою інтонаційні особливості різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання); - уживати базові структури англійського речення для передачі простої інформації; - використовувати у власному мовленні прості мовленнєві фрази і кліше, у тому числі прості форми соціальної комунікації, такі як привітання, звертання, подяка, вибачення, запрошення, пропозиція, згода чи незгода; - розуміти на слух просту інформацію і простою мовою обмінюватися інформацією (запитати і дати відповідь), що стосується особистості, сім'ї, роботи, місця проживання тощо; - розуміти під час читання короткі, прості тексти; - писати прості зв’язні тексти про своє найближче оточення (людей, навчання, роботу). Крім того, студенти знатимуть усі англійські літери і правила правопису, опанують основні засоби словотворення, навчаться користуватися двомовними словниками (англо-українським та українсько-англійським), оволодіють базовим запасом побутової лексики. Цілком очевидно, що досягнення поставленої мети потребує належної підготовки і проведення кожного практичного заняття, раціональної організації самостійної роботи студентів над програмним матеріалом, кваліфікованої допомоги у виконанні ними індивідуальних завдань. Усі ці аспекти навчання найшли відображення у структурі навчально-методичного посібника, який містить програму навчальної дисципліни “Друга іноземна мова” на І етапі навчання, методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до практичних занять та методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури. Самостійна робота студентів На І етапі навчання самостійна робота студентів полягає в додатковому опрацюванні теоретичного і практичного матеріалу з фонетики, орфоепіки, орфографії і такого розділу граматики англійської мови, як словотворення, в написанні есе, побудованому на вивченому матеріалі, а також в інформативному читанні літератури загальнопізнавального характеру. Систематичність цієї роботи як компонента навчального процесу перебуває під постійним контролем викладача. Підсумковий контроль самостійно опрацьованої літератури здійснюється на окремому практичному занятті. Практичні заняття Структура кожного практичного заняття визначається його темою і метою. Значне місце у структурі практичних занять посідають інтерактивні завдання творчого характеру: дискусії, рольові ігри тощо. Більшість завдань передбачають роботу в парах або невеликих групах, що не тільки допомагає студентам набути навичок міжособистісного спілкування, але й сприяє навчальній мотивації, полегшує процес навчання. Індивідуальні завдання спрямовані на розвиток індивідуальних здібностей студентів, які проявляються під час написання творчих робіт (есе) на теми, пов'язані з життям, навчанням, найближчим оточенням студента та навколишнім світом. Послідовна і цілеспрямована робота з навчально-методичним посібником забезпечує вирішення основних задач, що стоять перед студентами на першому етапі навчання англійської мови як другої іноземної.
1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "Друга іноземна мова";.
Мета навчальної дисципліни «Друга іноземна мова» - формування, розвиток і вдосконалення іншомовних комунікативних компетенцій студентів, що забезпечують їх ефективну мовленнєву поведінку в обмеженому колі повсякденних, навчальних і професійно спрямованих ситуацій на середньому рівні «елементарного користувача» (А2 за міжнародною класифікацією[1]). Завдання:набуття студентами іншомовної лінгвістичної компетенції (фонологічної, орфографічної, орфоепічної, семантичної, лексичної, граматичної), соціолінгвістичної та прагматичної компетенції на рівнях, достатніх для ефективної мовленнєвої поведінки в обмеженому колі повсякденних, академічних та професійно-орієнтованих ситуацій на середньому рівні елементарного користувача. Предмет:мовленнєва поведінка, яка дозволяє студенту спілкуватися іноземною мовою в обмеженому колі повсякденних, академічних та професійно-орієнтованих ситуацій. Комунікативні компетенції, якими студенти мають володіти в результаті вивчення навчальної дисципліни «Друга іноземна мова» Комунікативні компетенції– це знання та вміння, що дають змогу людині діяти, використовуючи лінгвістичні і нелінгвістичні засоби. Будь-яка форма використання й навчання мови – це володіння набором комунікативних компетенцій - лінгвістичних, соціолінгвістичної, прагматичної. Студенти, які вивчають іноземну мову на рівні А2, мають володіти на комунікативно достатньому рівні всіма компетенціями.
Лінгвістичні компетенції Лінгвістичні компетенції складаються з фонологічної, орфографічної, орфоепічної, лексичної, граматичної та семантичної компетенцій.
Фонологічна компетенція Фонологічна компетенція – це знання й уміння сприймати та продукувати звуки мови; особливості, які розрізняють звуки (наприклад, такі властивості, як артикуляція, плозія, носовий характер тощо); фонетичний склад слів (наголос, тон); фонетику речення (просодію); наголос та ритм речення; інтонацію; фонетичну редукцію; сильні та слабкі форми звуків; асиміляцію. Уже наприкінці першого модуля студенти повинні вміти правильно артикулювати звуки іноземної мови. Особливу увагу слід приділити звукам, відсутнім у рідній мові. Також студенти повинні уміти правильно передавати іноземною мовою інтонаційні особливості різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання), мати уявлення про види наголосу (словесний, фразовий, логічний). Орфографічна компетенція Орфографічна компетенція – це знання й уміння сприймати й продукувати символи, із яких складаються графічні тексти. Наприкінці курсу студенти повинні знати й уміти сприймати та продукувати: - форму літер; - правильний правопис слів, включаючи прийняті скорочені форми; - знаки пунктуації та правила їх використання; - загальновживані логографічні знаки (наприклад, @, &, $ тощо). Наприкінці курсу навчання студенти повинні вміти писати зв’язний текст із достатньо правильними правописом слів і пунктуацією. Орфоепічна компетенція Орфоепічна компетенція – це вміння читати вголос текст та правильно вимовляти графічно представлені нові слова. Вона включає: - знання правил правопису; - уміння користуватися словником та знання правил, що використовуються у ньому для показу правильної вимови; - уміння розпізнавати омоніми, синтаксичну двозначність із контексту. Орфоепічна компетенція формується в основному протягом першого модуля, а її розвиток і удосконалення відбуваються впродовж усього курсу навчання. Семантична компетенція Семантична компетенція передбачає знання значень – лексичних і граматичних. Лексична семантика розглядає питання, пов’язані зі значенням слова, в тому числі у його зв'язку з контекстом, а також міжлексичні відносини (синоніми, антоніми). Граматична семантика має відношення до значень граматичних елементів, граматичних категорій та граматичних структур. Питання значень є найважливішими для комунікації, і тому саме їм слід приділяти увагу протягом усього курсу навчання. Лексична компетенція Лексична компетенція – це знання й використання вокабуляра іноземної мови, який складається з лексичних елементів та граматичних елементів. Лексичні елементи включають: - стійкі вирази (мовленнєві формули, ідіоми, фразові дієслова, складені прийменники тощо); - поодинокі слова, які мають декілька значень (полісемія).
До граматичних елементів належать артиклі, займенники, питальні слова, прийменники, сполучники, частки. На рівні А2 студент має володіти лексичним запасом, достатнім для вираження елементарних комунікативних потреб у повсякденних, навчальних і професійно спрямованих ситуаціях. Протягом навчання студенти повинні засвоїти не менше 1500 одиниць загальновживаної і професійно спрямованої лексики з тем: - Людина та її найближче оточення (знайомство, особиста інформація, сім'я, власність, навколишнє середовище, помешкання). - Людина та її діяльність. - Подорожування (аеропорт, вокзал, готель, магазин, на вулиці міста). - Людина і навколишній світ (країни, міста). - Міжособистісна комунікація (вітання, прохання, пропозиції, поради, вибачення, вираження власної думки, погодження й непогодження з іншою думкою, соціальний етикет, телефонні розмови). - Людина й бізнес (посади і професії, бізнес-контакти). - Робота в компанії. - Ведення справ у бізнесі. - Міжособистісна комунікація: обмін інформацією відносно діяльності компанії.
Граматична компетенція Граматична компетенція – це знання й уміння використовувати граматичні ресурси іноземної мови. Іншими словами, це здатність розуміти й виражати певний смисл, розпізнаючи й продукуючи фрази та речення згідно з набором правил, що управляють упорядкуванням мовних елементів у змістовні послідовності (речення). Граматична компетенція вимагає хорошого знання морфології й синтаксису мови. Морфологія має справу з внутрішньою організацією слів, включаючи засоби словотворення.
Засоби словотворення в англійській мові 1) словоскладання (слова типу classroom): 2) афіксація: суфікси іменника: - er (- or); - ist; - ment; - ance (- ence); - ancy (-ency);- ian; - ing; - ion; - ness; - ure; - age; - (i)ty; - th; - y; суфікси прикметника: - able (- ible); - al; - ant (- ent); - ful; - ive; - ous; - ar; - ary (-ory, - ery); - ian; - ic (al); - less; - ish; - y; суфікси числівника: - th; - teen; - ty; суфікси прислівника: - ly; суфікси дієслова: - ize (- ise); - ate; - en; -fy; - y; префікси: inter -; pre -; un -; - in _(– im -; il-; ir -); dis -; over -; re -; sub -; en -. 3) конверсія (слова типу work – to work).
По завершенні курсу навчання студенти повинні знати, розуміти й використовувати у власному мовленні основні граматичні елементи. · Артикль (означений, неозначений). · Іменник (відмінки, число). Іменники у функції означення. · Займенники (особові, присвійні, заперечні, зворотні, вказівні, питальні, неозначені, означальні, кількісні). · Прикметник (ступені порівняння). · Прислівник (ступені порівняння). · Числівники (кількісні, порядкові числівники, дроби). · Прийменники (основні прийменники місця, часу, напряму). · Сполучники (основні сполучники сурядності й підрядності). · Дієслово (3 форми дієслова, система часів, узгодження часів; пасивний стан дієслова. · Модальні слова та їх еквіваленти. · Неособові форми дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметник теперішнього часу, дієприкметник минулого часу). Синтаксис розглядає організацію слів у реченні за певними правилами. Синтаксис носія мови має підсвідомий характер. Формування уміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу – центральний аспект оволодіння комунікативною компетенцією. Упродовж курсу навчання студенти опановують структури основних типів речень у дійсному способі (особових, безособових і неозначено–особових) - зокрема, речень, які називають та характеризують об’єкт, речень, в яких виражається володіння об’єктом, існування та місцеперебування об’єкта, а також речень, що виражають дію або стан - у стверджувальній, питальній та заперечній формах – у тому числі складних речень; навчаються користуватися наказовим способом; вивчають організацію речень в умовному способі. Розвиток і удосконалення вміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу відбуваються протягом усього курсу навчання.
Соціолінгвістична компетенція Соціолінгвістична компетенція стосується соціокультурних умов користування мовою – правил і норм поведінки, прийнятих у різних культурах. Володіння іноземною мовою на рівні А2 передбачає знання найважливіших правил ввічливості, усвідомлення існуючих розбіжностей у традиціях, ставленнях, поглядах, цінностях, характерних для суспільства іноземної країни і суспільства рідної країни; здатність обмінюватися інформацією, виражати думку, ставлення у простий спосіб; підтримувати спілкування, вживаючи прості вирази і дотримуючись основних правил комунікації. Прагматична компетенція Прагматична компетенція - це вміння функціонально використовувати лінгвістичні ресурси у продуктивних і рецептивних видах мовлення – усних і письмових, вміння вести спілкування логічно і послідовно. Продуктивні види мовлення
Говоріння Процес формування лексико-граматичних навичок говоріння слід будувати з опорою на комунікативні вправи, тобто вправи, орієнтовані на вирішення мовленнєвих завдань. Число некомунікативних вправ має бути обмежене необхідністю формування операційних умінь уживання мовного матеріалу, без яких неможливе становлення відповідних автоматизмів. На цьому етапі формування навичок рекомендується широко використовувати ТЗН (лінгафонну апаратуру, проекційну апаратуру, ЕОМ). Навчання говоріння підрозділяється на навчання монологічного мовлення й навчання діалогічного мовлення.
По завершенні курсу в плані монологічного мовлення студенти повинні вміти: - розповісти або описати простими реченнями повсякденні сторони оточуючого середовища – свою сім’ю, житлові умови, власність, освіту, роботу чи навчання; - описати простими реченнями дії та події; - розповісти про свої плани та наміри; - описати свої звички та рутинні дії; - розповісти про минулі події та особистий досвід; - робити короткі судження про щось; - порівнювати об’єкти та речі; - пояснити, що йому/їй подобається чи не подобається в комусь або чомусь; - робити дуже короткі, підготовлені заздалегідь заяви прогнозованого, знайомого змісту, які були б зрозумілі слухачам; - робити короткі, підготовлені заздалегідь повідомлення на знайомі теми, коротко обґрунтувати й пояснити свої думки, плани та дії.
У плані діалогічного мовлення студенти повинні вміти:
- установлювати й підтримувати недовго соціальний контакт (привітання, звертання, прощання, знайомство, подяка, вибачення, пропозиція, згода, незгода); - починати, підтримувати й закінчувати коротку просту розмову; - попросити співрозмовника повторити висловлювання у разі нерозуміння; - достатньо легко спілкуватися в структурованих ситуаціях і коротких розмовах, за умови, що інша особа допоможе у разі потреби; - запитати й відповісти на запитання, обмінятися думками та інформацією на знайомі теми у прогнозованих повсякденних ситуаціях; - спілкуватися при виконанні простих рутинних завдань, які потребують простого й прямого обміну інформацією, що стосується знайомих повсякденних питань, пов’язаних із роботою та вільним часом; - брати участь в інтерв’ю (відповідати на прості запитання, реагувати на прості твердження, давати необхідну інформацію відносно себе); - давати відповіді на низку простих запитань, якщо є можливість попросити повторити запитання та попросити про допомогу у формулюванні відповіді. В усіх випадках мовлення студента повинно відповідати вимогам комунікативної достатності. Це означає, що вимова мовця є достатньо зрозумілою; він/вона володіє запасом загальновживаної та професійно-спрямованої лексики, достатнім для спілкування у повсякденних, навчальних і професійно-спрямованих ситуаціях із прогнозованим змістом; а також правильно вживає прості граматичні структури. Продукуючи текст, мовець достатньо легко конструює фрази на знайомі теми, використовуючи для їх зв’язку найбільш уживані сполучники та сполучні слова. Одночасно, під час усного мовлення допускаються іноземний акцент, негрубі граматичні помилки (змішання часів, неузгодження часів тощо), які не перешкоджають розумінню, а також паузи і деяка невпевненість. Письмо Письмо – це не тільки самостійний вид мовленнєвої діяльності, але й засіб формування й розвитку інших комунікативних компетенцій – читання та аудіювання (письмо використовується, наприклад, при складанні плану прочитаного або прослуханого тексту тощо).
Наприкінці курсу навчання студенти повинні вміти:
- написати нескладний текст, уживаючи прості фрази та речення, з’єднуючи їх простими сполучниками, такими, як «і», «але», «тому, що»; - написати про повсякденні сторони свого оточення (людей, місця, житлові умови, освіту, теперішню та попередню роботу чи навчання) зв’язними реченнями; - написати коротко й просто про події, минулу діяльність та особистий досвід; - писати дуже прості особисті листи для вираження подяки та вибачення; - писати короткі, прості, стандартні нотатки та повідомлення, пов’язані з питаннями, що становлять інтерес; - написати план прочитаного або прослуханого тексту; - написати простими реченнями анотацію прочитаного тексту. Рецептивні види мовлення
Аудіювання Для становлення комунікативної іншомовної компетенції в аудіюванні поряд із комунікативними вправами слід давати спеціальні вправи, спрямовані на розвиток фонематичного слуху, навичок імовірнісного прогнозування, смислового здогаду.
У кінці курсу навчання студенти повинні вміти: - розуміти на слух: фрази і вирази, пов’язані з особистою інформацією, відвідуванням магазину, місцевою географією, роботою, навчанням, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно; - прості інструкції (наприклад, відносно того, як дістатися з пункту А до пункту Б); - розуміти сутність коротких, ясних, простих повідомлень та об’яв; - розуміти ясну, стандартну мову її носія, якщо він/вона говорить на знайому тему і є можливість попросити його/її повторити або переформулювати висловлювання; - розуміти тему розмови між носіями іноземної мови, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно; - розуміти у цілому зміни у темі офіціальної професійно-спрямованої дискусії, за умови, що ця дискусія ведеться ясно й повільно; - найважливішу інформацію у фонозапису, що стосується прогнозованих повсякденних питань, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно. Читання На початку курсу слід приділити увагу навичкам техніки читання, а також навичкам розпізнавання у друкованому тексті тих граматичних явищ, що вивчаються. Велику роль у формуванні комунікативної компетенції, пов’язаної з читанням, відіграють навички імовірнісного прогнозування, смислового здогаду, розвиток так званої іншомовної інтуїції. Серед комунікативних вправ треба також відзначити важливість завдань, спрямованих на розуміння головної ідеї, основних фактів прочитаного тощо. Упродовж курсу навчання необхідно приділяти увагу різним видам читання – вивчаючого, ознайомлювального, пошукового та переглядового, - а також навичкам письмового перекладу тексту - як найбільш точній формі контролю розуміння прочитаного. При формуванні навичок вивчаючого читання великого значення набувають навички роботи із словником. Обсяг інформативного читання має становити приблизно 5 000 др. зн. у І семестрі, збільшуючись на 5 000 др. зн. з кожним семестром (до 10 000, 15 000, 20 000, 25 000, 30 000 др. зн. у ІІ – VI семестрах відповідно).
Наприкінці курсу навчання студенти повинні:
- володіти технікою читання; - розуміти прості тексти, що стосуються знайомих питань і написані мовою повсякденного або професійно спрямованого спілкування; - розуміти тему, основні факти й найважливіші деталі прочитаного; - уміти використовувати уявлення про загальний зміст тексту для здогадки про значення незнайомих слів із контексту; - знаходити певну інформацію у друкованих матеріалах; - уміти знаходити в тексті ключові слова, фрази й речення; - уміти анотувати прочитане; - уміти реферувати прочитане; - розуміти основні типи стандартних листів і факсів (запити, замовлення, листи-підтвердження тощо) на знайомі теми; - розуміти короткі, прості особисті листи; - уміти знаходити певну очікувану інформацію в простих повсякденних матеріалах, таких як реклама, проспекти, меню, довідки, розклади; - розуміти об’яви та вивіски в публічних місцях.
Окрім текстового матеріалу підручників та посібників, студенти повинні вміти орієнтуватися в Internet-ресурсах, пов’язаних із тематикою курсу. 1.1. тематичний план навчальної дисципліни "Друга іноземна мова" [2]
1.2. Зміст навчальної дисципліни "Друга Іноземна мова"; Модуль І Лінгвістичні компетенції Змістовий модуль 1. Фонетичні норми іноземної мови Тема 1. Вступний фонетико-орфоепічно-орфографічний курс Формування фонологічної, орфоепічної і орфографічної компетенцій: студенти повинні вміти правильно артикулювати звуки іноземної мови; правильно користуватися інтонаційними особливостями різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання) і видами наголосу (словесним, фразовим, логічним); знати й додержуватися правил правопису; вміти користуватися двомовними і одномовними словниками. Змістовий модуль 2. Нормативна граматика Тема 2. Морфологія Оволодіння основами морфологічних знань з іноземної мови: студенти повинні знати і правильно користуватися засобами словотворення (словоскладанням, афіксацією, конверсією); знати значення і форми різних частин мови: артикля (означеного, неозначеного); іменника (відмінки, число); займенників (особових, присвійних, заперечних, зворотних, вказівних, питальних, неозначених, означальних, кількісних); прикметника (ступені порівняння); прислівника (ступені порівняння); числівників (кількісних, порядкових числівників, дробів); прийменників (основних прийменників місця, часу, напряму); сполучників (основних сполучників сурядності й підрядності); особових і неособових форм дієслова. Тема 3. Синтаксис (поняття про речення; типи речення; вираження номінації, характеристики, місцеперебування, наявності суб’єкта, володіння об’єктом) Формування граматичної, семантичної, прагматичної компетенцій: студенти повинні знати структуру основних типів речень у дійсному способі (особових, безособових і неозначено–особових); знати план значень і план вираження граматичних одиниць, які називають та характеризують об’єкт, виражають володіння об’єктом, існування та місцеперебування об’єкта - у стверджувальній, заперечній та питальній формах; уміти вживати зазначені граматичні одиниці для передачі певного смислу в продуктивних та рецептивних видах мовлення.
Тема 4. Система часів дієслова Формування граматичної, семантичної, прагматичної компетенцій: студенти повинні знати план значень і план вираження граматичних одиниць, що становлять систему часів дієслова, у стверджувальній, заперечній та питальній формах, у тому числі у складних реченнях; уміти вживати зазначені граматичні одиниці для передачі певного смислу в продуктивних та рецептивних видах мовлення. Змістовий модуль 3. Лексичний мінімум
|
