Відповідь, що влаштувала всіх

 

Турбор раптово розреготався, аж стіни затрусилися, і завершив бурхливим схлипуванням.

- Велика Галактико, - заговорив нарешті, захитавши головою, - здається, це триватиме всю ніч. Наші солом'яні чоловічки падають один за одним, що, звісно, весело, але так ми нікуди не дійдемо. Великий Космосе! Можливо, вони взагалі не живуть разом, а є групою людей, розосереджених на різних планетах. Та і яке це має значення, якщо за словами Дарелла в нас тепер є непробивний захист.

Дарелл посміхнувся, але досить сумно.

- Непробивного захисту недостатньо, Турборе, і навіть, мій Ментальний Статичний Пристрій охороняє нас доти, поки перебуваємо на цьому місці. Але не можна постійно жити зі стиснутими кулаками та перелякано роззиратися довкола в пошуках реального чи нереального ворога. Ми повинні знати не лише як, але й кого перемагати. І є одна особлива фраза, що визначає існування нашого ворога.

- Ближче до справи, - втомленим голосом сказав Антор. - Що ви хочете сказати?

- Аркадія, - вів далі Дарелл, - передала мені повідомлення, до отримання якого я не бачив очевидного - напевно, я взагалі ніколи не бачив очевидного. І зрештою все виявилося дуже простим. А це просте повідомлення містило всього чотири слова: «У кільця нема кінця». Розумієте?

- Ні, - вперто відповів Антор, і було ясно, що висловив думку решти.

- В кільця нема кінця, - задумливо повторив Мунн і насупився.

- Мені, - повільно продовжував Дарелл, - це було зрозуміло. Який незаперечний факт відомий про Другу Фундацію? Знаємо, що Гарі Селдон створив її на протилежному боці Галактики. Хомір Мунн стверджував, що Гарі Селдон брехав про існування Другої Фундації, Пелліс Антор доводив, що Селдон сказав правду, але неправильно назвав місце її розташування. А я вважаю, що Гарі Селдон узагалі не брехав - він казав щиру правду. Але що таке інший кінець? Галактика має плоску, лінзоподібну форму, поперечний переріз її площини утворює коло, або кільце, а в кільця немає ні початку, ні кінця - ось що повідомила Аркадія. Ми, тобто Перша Фундація, розташовані на Термінусі, на краю цього кола, або кільця. А тепер проведіть пальцем по цьому кільцю і спробуйте знайти його кінець. Ви просто повернетеся до вихідної точки. Тут і знайдете Другу Фундацію.

- Тут? - перепитав Антор. - Маєте на увазі тут...

- Так, маю на увазі тут! - скрикнув Дарелл -. Та де ж їй іще бути? Самі казали, що якщо люди з Другої Фундації є хранителями Плану, то навряд чи вони надто ізольовані від решти життя. Ви гадали, що відстань у п'ятдесят парсеків - це досить зручно. Я ж кажу, що це також далеко. А де вони будуть у найбільшій безпеці? Хто шукатиме їх тут? Старе правило: те, що найбільш відкрите - найменш підозріле. Чому нещасний Еблінг Міс був так здивований, відкривши координати Другої Фундації? Він не спав дні і ночі, щоб розшукати її та попередити про небезпеку з боку Мула, і раптом дізнався, що Мул завоював обидві Фундації одним ударом. А чому пошуки Міса не завершилися успіхом? Чому? Він не став шукати противника на вже завойованих планетах, що дозволило повелителям розумів згодом розробити план приборкання Мула, і вони домоглися успіху.

- Все це так просто, з глузду можна з'їхати! - прокоментував Антор. - Ми будуємо гіпотези, вигадуємо таємниці і не підозрюємо, що сидимо в таборі супротивника.Смішно!

- Так, але ми не зовсім безпорадні, Анторе. Ці люди мають особливі почуття, яких не маєте ви і які є їхньою силою, але водночас і слабкістю. Наприклад, зброя, ефективна лише проти зрячого, нічого не заподіє сліпцю.

- Ну, звичайно, - відгукнувся Мунн. - Світло в очі.

- Саме так, - підтвердив Дарелл. - Сильне сліпуче світло.

- До чого тут це? - запитав Турбор.

- Здається, аналогія цілком зрозуміла. Я маю Ментальний Статичний Пристрій. Він створює сильне статичне поле, яке для людини Другої Фундації те саме, що промінь світла в око. Пристрій змінює поле швидко і безперервно, швидше, ніж цільовий мозок може за ним стежити.

Отже, уявіть собі миготливе світло, від якого вам може розболітися голова, якщо воно світитиме досить довго. А тепер підсильте це світло - або це електромагнітне поле - настільки, щоб засліплювало, і тоді вам стане боляче. Якщо, звичайно, маєте відповідне відчуття.

- Он як? - запитав Антор зі зростаючим ентузіазмом. - І ви його випробували?

- На кому? Ясна річ, я не тестував, але він працюватиме.

- Скажіть, а звідки ви контролюєте поле, яке оточує будинок? Хотів би поглянути на цей прилад.

- Ось він, - Дарелл поліз до кишені піджака.

Це був маленький прилад, що навіть не відкопилював кишеню, - чорний, із кількома важельками циліндр.Антор узяв його з Дареллових рук, уважно оглянув і знизав плечима.

- Я не порозумнішав, поглянувши на нього. Слухайте, Дарелле, чого тут не чіпати, аби не відключити випадково захист будинку?

- Цього не трапиться, - байдужим тоном відповів доктор. - Перемикач закріплений намертво.

Він клацнув пальцем по важельку.

- А це що за регулятор?

- Він змінює швидкість чергування полів, а ось цей інтенсивність. - Якраз те, про що я говорив.

- Можна, я?.. - запитав Антор, тримаючи пальця на регуляторі інтенсивності. Всі інші підійшли ближче.

- А чому б і ні? На нас це не подіє.

Повільно, наморщивши чоло від напруги, Антор повернув ручку спочатку в один бік, потім в інший.

Турбор скрипів зубами, а Мунн швидко кліпав очима, немов обидва щосили намагалися вловити той імпульс, який не може їм зашкодити.

Нарешті Пелліс Антор знизав плечима і кинув циліндр на коліна Дареллу.

- Ну що ж, як неможливо випробувати, то доведеться вірити вам на слово. Якщо відверто, важко уявити, ніби там щось відбувається, коли повертаю ручку.

- Це цілком природньо, Пеллісе, - сухо посміхнувся Дарелл. - Адже я дав вам звичайнісінький макет. Бачте, існує ще й справжній прилад.

Він широко розстібнув піджак і вийняв копію приладу, який щойно розглядав Антор.

- Ось, дивіться, - і на цих словах Дарелл одним рухом повернув регулятор інтенсивності до максимуму.

З нелюдським криком Пелліс Антор звалився на підлогу. Він бився в агонії з білим, мов папір, обличчям і хапав повітря покорченими пальцями. Мунн швиденько став на ноги, аби уникнути зіткнення з тілом, що з криком вигиналося і качалося на підлозі, і його очі наповнилися жахом.

Семмік і Турбор дивилися, як із каменю витесані, з побілілими від напруження обличчями. Дарелл, спокійний та розважливий, повернув регулятор на місце. Антор слабо смикнувся раз-другий і завмер. Він був живий, але важке дихання трусило всім його тілом.

- Покладіть його на диван, - сказав Дарелл, узявши молодика за плечі. - Допоможіть.

Турбор схопився за ноги. Здавалося, ніби несуть мішок із борошном.

Через тривалий час дихання Антора прийшло до норми і повіки підвелися. Обличчя було страшного жовтого кольору, все тіло та волосся намокли від поту. Нарешті Антор заговорив ламким, невпізнанним голосом:

- Не треба... Не треба так більше робити.Ви не знаєте, не знаєте... о-о-ох! - він важко і протяжно застогнав.

- Ми не будемо, - відповів Дарелл, - якщо скажете нам правду.Ви ж член Другої Фундації?

- Дайте води, - благально прохрипів Антор.

- Води, Турборе, - попросив Дарелл. - І захопи пляшку віскі.

Заливши в Антора півпляшки віскі і дві склянки води, він повторив запитання. Молодий чоловік розслабився.

- Так, - промовив слабким голосом. - Я член Другої Фундації.

- Яка розташована тут, на Термінусі?

- Так, так, ви всюди мали рацію, докторе.

- Добре. А тепер розкажіть, що тут відбувалося за останні півроку. Говоріть!

- Я хочу спати, - прошепотів Антор.

- Пізніше. Говоріть!

Антор тихо зітхнув і почав квапливим шепотом:

- Наше становище погіршувалося.Ми знали, що вчені-фізики Термінуса зацікавилися хвильовою моделлю мозку і прийшов час для винаходу приладу на зразок вашого Статичного Пристрою. А неприязнь до Другої Фундації зростала, і ми повинні були це зупинити та не нашкодити Плану Селдона.

Ми... намагалися контролювати цей процес, намагалися впровадитися в нього. Це відвело б од нас підозру. Ми зробили так, що Калган почав війну, аби ще більше відвести підозру. Ось чому я послав Мунна на Калган. Жінка, нібито коханка Сеттіна, - одна з нас. Подбала про те, щоб Мунн робив і говорив, що треба.

- Каллія!.. - заверещав Мунн, але Дарелл нетерпляче відмахнувся від нього.

Антор продовжував, навіть не помітивши цього.

- Аркадія потай полетіла разом із ним, але на це ми не розраховували. Неможливо все передбачити. Тому Каллія спритно влаштувала так, щоб дівчинка вирушила на Трентор, і в її мозок не довелося втручатися. Але ми... ми все-таки програли.

- Намагалися змусити мене полетіти на Трентор? - запитав Дарелл.

Антор кивнув:

- Мені треба було прибрати вас зі шляху. А тріумф, який тоді відчували, був цілком зрозумілий - адже ви вирішували проблему Ментального Статичного Пристрою.

- Чому ви не взяли мене під контроль?

- Не міг... Не міг... У мене був наказ.Ми працювали за планом. Імпровізація могла все зіпсувати. План заснований на прогнозі ймовірностей... Ви ж знаєте, як План Селдона...

Тепер Антор говорив уривчасто, важко дихаючи і часто майже нерозбірливо. Голова його моталася з боку на бік, мов у лихоманці.

- Ми працювали не з групами, а з індивідуумами... Дуже низький ступінь імовірності... програли... До того ж, якщо брати вас під контроль... хто-небудь інший винайшов би пристрій... безглуздо... повинен контролювати час... більш тонкий вплив... Особистий план Першого Оратора... Не прорахував усі ймовірності... план не спрацював... а-ах...

Антор замовк. Дарелл різко потрусив його.

- Ще не можна спати. Скільки вас?

- Га? Що кажете? А! Небагато... Ви самі здивуєтеся... П'ятдесят, більше й не треба...

- І всі на Термінусі?

- П'ять... п'ять або шість у космосі... як Каллія... Мушу поспати...

Раптом молодий чоловік заворушився в останньому відчайдушному зусиллі, і вираз його обличчя став більш свідомим. Це був останній спалах самолюбства перед визнанням цілковитої поразки.

- Майже досяг мети... Прибрав би всі захисні поля і взяв би вас під контроль.Тоді подивився би, хто з нас пан... Дали мені макет! Підозрювали від самого початку.

Нарешті він заснув.

Турбор незрозуміло запитав:

- І давно ви підозрювали його, Дарелле?

- З тієї ж миті, як Антор тут з'явився.Він сказав, що прийшов від Кляйзе. Але я знав Кляйзе і пам'ятав, як із ним розійшлися. Він був схибленим на Другій Фундації, і я кинув його, бо вважав за краще і безпечніше продовжувати дослідження самотужки. Але не міг про це йому сказати, та він би й не слухав. Для нього я був боягузом та зрадником, можливо, навіть агентом Другої Фундації. Ця людина ніколи й нічого не пробачала, відтоді і до самої смерті він не мав жодних контактів зі мною. І тут раптом, за кілька тижнів до смерті, пише мені, як старому другові, і просить прийняти свого найкращого і багатообіцяючого учня для продовження старих досліджень. Це не лізло ні в які ворота. Як міг Кляйзе зробити таке без стороннього впливу? Тут я замислився, чи не хотів він підсунути мені справжнього агента Другої Фундації? Що ж, так насправді і було, - доктор зітхнув і на мить заплющив очі.

- І що нам із усіма ними робити? - втрутився Семмік.

- Не знаю, - сумно відповів Дарелл -. Думаю, можна буде вислати на яку-небудь віддалену планету. Наприклад, на Хоранель. Її можна повністю оточити статичним полем, чоловіків та жінок відокремити одне від одного, а ще надійніше стерилізувати, і через п'ятдесят років Друга Фундація стане минулим. А може, спокійна смерть стала б для них найкращою долею.

- Як думаєте, - запитав Турбор, - чи можемо ми виробити в собі таке чуття? Або з ним народжуються, як Мул?

- Гадки не маю. Думаю, вони його розвивають, оскільки енцефалографічний аналіз дає припустити, що такі можливості недавно з'явилися в людини. Але навіщо це чуття? Воно і їм не допомогло, - Дарелл насупився.Все було просто, занадто просто. Вони полягли, наче гангстери в старих романах. І доктору це не подобалося. Велика Галактико! Коли людина може бути впевненою, що вона не маріонетка? Як людина може бути впевненою, що вона не маріонетка?

Аркадія поверталася додому, і всередині Дарелла все затріпотіло від думки про те, що йому належить пережити наприкінці всього цього.

Мандрівниця була вдома вже тиждень, і ось уже два, а доктор усе ніяк не міг добрати смілості та з'ясувати необхідне. Як йому це зробити? За час своєї відсутності Аркадія завдяки якійсь дивнії алхімії перетворилася з дитини на молоду жінку. Вона була ланкою, що зв'язувала з подружжям, таким недовгим, і зі самим життям.

Але одного вечора Дарелл запитав доньку:

- Аркадія, чому ти вирішила, що обидві Фундації знаходяться на Термінусі?

Вона десь хвилину дивилася батькові в вічі, потім відмахнулася.

- Ах, звідки мені знати, татку. Просто спало на гадку.

Вони щойно повернулися з театру, де сиділи на найліпших місцях, із цієї ж нагоди Аркадія одягла свою найкращу сукню і взагалі була щасливою.

Шар льоду на серці в доктора Дарелла потовщав.

- Подумай, - сказав він, увесь напружений. - Це дуже важливо.Чому ти вирішила, що обидві Фундації розташовані на Термінусі?

Аркадія трохи насупилася.

- Н-ну, я бачила леді Каллію.Я знала, що вона з Другої Фундації. Антор же це підтвердив.

- Але вона була на Калгані, - наполягав Дарелл. - Чому ти вирішила, що обидві Фундації на Термінусі?

На цей раз Аркадія мовчала кілька хвилин. Чому вона вирішила саме так? Що її змусило так подумати? В неї виникло жахливе відчуття, ніби щось вислизає з пам'яті. Вона сказала:

- Леді Каллія багато знала і, напевно, отримувала інформацію з Термінуса. Ну, я так подумала... Може, так і є, тату?

Але Дарелл похитав головою.

- Батьку! - закричала вона. - Я знала! Чим більше думала, тим більше сенсу в цьому бачила.

В очах у батька зачаївся якийсь розгублений вираз.

- Це не діло, Аркадіє. Так не можна. Інтуїція - небезпечна річ, коли йдеться про Другу Фундацію. Ти ж розумієш, про що я? Це могла бути інтуїція, але міг бути і наслідок контролю.

- Контролю?Хочеш сказати, що вони мене змінили? О, ні! Ні, вони не могли!

Аркадія подалася назад від нього.

- Але хіба Антор не сказав, що я мала рацію? Але ж він це визнав! Вони всі визнали! І ми знайшли їх на Термінусі, хіба не так? - вона дихала важко і часто.

- Не знаю, але... Аркадіє, дозволиш зробити енцефалографічний аналіз твого мозку?

Аркадія сильно затрясла головою.

- Ні, ні, я надто боюся!

- Мене, Аркадіє? Тобі нічого боятися. Це дуже важливо, і ми повинні це знати. Сама ж розумієш, правда?

Після таких слів вона перебила батька лише один раз, схопивши за руку, коли він завершував з'єднання.

- А що, коли я інакша, батьку? Що ти тоді робитимеш?

- Мені нічого не доведеться робити, Аркадіє. Якщо ти інакша, ми полетимо. Ми повернемося на Трентор - ти і я, забудемо про те, що в Галактиці існує ще хтось.

Ніколи аналіз не йшов так довго і не коштував доктору так багато. Коли він скінчився, Аркадія схопилася з місця і наважилася подивитися на результати. Почувши батьківський сміх вона все зрозуміла, підстрибнула і кинулася в його обійми.

Дарелл говорив без упину, поки вони кружляли, обнявши одне одного:

- Мій будинок під охороною Ментального Статичного Поля максимальної інтенсивності, а твої лінії абсолютно нормальні! Ми дійсно загнали їх у пастку, Аркадіє, і тепер можна жити нічого не боячись.

- Батьку, - видихнула Аркадія. - А тепер дозволиш нагородити нас медалями?

- Звідки ти дізналася, що я просив не заносити нас до списку? - Він відсторонив доньку на відстань витягнутої руки, але потім розсміявся. - Неважливо! Ти в мене все знаєш. Ну гаразд, нехай тобі вручать медаль на сцені і під гучні промови.

- І ще, тату...

- Так?

- Ти можеш відтепер називати мене Аркадією?

- Але... Дуже добре - Аркадія.

Велич перемоги повільно пронизувала і живила його зсередини. Фундація - Перша Фундація - була абсолютним володарем Галактики. Жодних бар'єрів більше не було між нею та Другою Імперією - останнім штрихом Плану Селдона. Варто було лише простягти руку.

Завдяки йому...